07 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/4045/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№ 102 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І.) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І.) у справі №922/4045/25
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17", м.Харків,
до Харківської міської ради, м.Харків,
про стягнення 119482,51 грн.,
В листопаді 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Харківської міської ради 119 482,51 грн заборгованості зі сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій за період з лютого 2025 року по вересень 2025 року.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, вул. Станіслава Партали (колишня Балакірєва), буд. 17 для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. При цьому, відповідач є власником 28 квартир в даному будинку загальною площею 1997,80 м2, у зв'язку з чим на територіальну громаду, як на власника такого майна, покладається обов'язок з утримання належних квартир та оплати відповідних внесків. Проте, як зазначає позивач, відповідач не проводить сплату внесків на користь позивача, внаслідок чого у нього за період з лютого по вересень 2025 року виникла заборгованість в розмірі 119 482,51 грн, яка і заявлена до стягнення.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 у справі №922/4045/25 позов задоволено. Стягнуто з Харківської міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" 119 482,51 грн заборгованості зі сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій за період з лютого 2025 року по вересень 2025 року та 2422,40 грн судового збору.
Рішення суду обґрунтовано тим, що судом отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої Територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради належать, зокрема, квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_32, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_17, АДРЕСА_5, АДРЕСА_18, АДРЕСА_19, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21, АДРЕСА_22, АДРЕСА_43, АДРЕСА_44, АДРЕСА_47, АДРЕСА_58, АДРЕСА_59, АДРЕСА_60, АДРЕСА_61 в будинку за адресою: АДРЕСА_2, заборгованість за якими є предметом даного позову. Відповідачем не надано доказів, які підтверджують перехід права власності на квартири у багатоквартирному будинку (про сплату внесків на утримання та управління якого заявлені позовні вимоги у даній справі) до інших осіб та не спростовано того факту, що власником таких квартир є Харківська міська рада. В матеріалах справи такі докази також відсутні. Враховуючи те, що відповідач є власником квартир в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за якими утворилась заборгованість, суд дійшов висновку, що відповідач (як власник квартир у багатоквартирному будинку) несе обов'язки щодо утримання належного йому майна та на рівні зі всіма співвласниками багатоквартирного будинку зобов'язаний нести витрати на утримання прибудинкової території та будинку в цілому. Щодо доводів відповідача про те, що 5 квартир із зазначених у позовній заяві, а саме квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_44 були розподілені в установленому порядку за рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради відповідним черговикам, у зв'язку з чим на відповідача, як на власника таких квартир, не розповсюджується статут об'єднання та рішення загальних зборів ОСББ "Балакірєва 17" щодо сплати внесків на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, судом зазначено, що позиція відповідача суперечить ч. 6 ст. 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та чинній судовій практиці, зокрема, тій що викладена у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 906/884/19. До того ж, відповідачем не надано доказів, які підтверджують перехід права власності на вказані квартири у багатоквартирному будинку до інших осіб та не спростовано того факту, що власником таких квартир є Харківська міська рада. Як зазначено в рішенні, твердження відповідача про те, що він не є користувачем квартир, а є органом приватизації - розпорядником вказаних квартирами, не звільняє його від виконання вимог по утриманню майна, встановлених ст. 322 ЦК України та Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Також, враховуючи вимоги Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", судом відхиллено доводи відповідача про те, що він не є споживачем в розумінні вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів сплати 119 482,51 грн заборгованості зі сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій за період з лютого 2025 року по вересень 2025 року, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про задоволення заявленого позову та стягнення зазначеної заборгованості з відповідача на користь позивача.
30.12.2025 позивач звернувся до суду з заявою (вх. № 30581/25) про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив суд стягнути з Харківської міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" 15 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №922/4045/25.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/4045/25 заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" (вх. № 30581/25 від 30.12.25) про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Харківської міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Додаткове рішення обґрунтовано тим, що в даному випадку, на погляд суду, підготовка позовної заяви та її юридичний супровід не вимагали від адвоката, як фахівця в галузі права, великого обсягу юридичної та технічної роботи, та відповідно не потребувала значної затрати часу. Зокрема, як було зазначено в рішенні від 29.12.2025 у даній справі, попередньо в межах справ № 922/1874/24 та № 922/485/25 судом вже вирішувався спір про стягнення плати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій, однак за попередні періоди. Як свідчить рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 у справі № 922/1874/24 (повний текст якого розміщено в ЄДРСР), адвокат Квартенко О.Р. приймав участь в судовому засіданні під час його прийняття. Зазначене в свою чергу свідчить, що адвокат при наданні правової допомоги був обізнаний про сутність спірних правовідносин. Окрім того, в акті приймання наданих послуг б/н від 30.12.2025 вказано про виконання адвокатом в рамках договору низки робіт з вивчення документів, складання позовної заяви та аналізу релевантного законодавства та надання роз'яснень клієнту. Однак, на погляд суду, включення до акту певних робіт, зокрема "надання роз'яснень клієнту стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, а також з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників справи й розвитку процесу в цілому" не є необхідним в контексті необхідності надання адвокатом клієнту правової допомоги в процесі розгляду даної справи. Наведене ж свідчить про штучне розширення переліку робіт та відсутність належної деталізації, необхідної для перевірки критеріїв реальності, необхідності й співмірності витрат. З огляду на що, відповідна позиція не може бути врахована при визначенні суми компенсації. Окремо суд також врахував, що дана справа є малозначною, та в зв'язку з цим, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справи. Позивач після подання позовної заяви будь-яких заяв по суті спору або додаткових доказів суду не надавав. З огляду на що, суд зазначив, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, встановленим частиною четвертою статті 126 ГПК України, тобто є завищеною, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50% від заявленої до стягнення суми, тобто до 7500,00 грн, оскільки саме така сума, на погляд суду, відповідає наведеним вище критеріям. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено з підстав та мотивів, зазначених у судовому рішенні.
Харківська міська рада з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 у справі № 922/4045/25 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/4045/25; прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку "Балакірєва 17" до Харківської міської ради про: стягнення заборгованості зі сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 119 482,51 грн; стягнення 2422,40 грн судового збору та стягнення 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- Харківська міська рада є власником комунального майна Харківської міської територіальної громади рухомого та нерухомого майна. Квартири (26 квартир) в будинку за адресою: м. Харків, вул. Станіслава Партали, буд. 17, зареєстровані за Харківською міською територіальною громадою в особі Харківської міської ради на виконання вимог Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного житлового фонду» та іншого чинного законодавства для забезпечення пільгових категорій так і мешканців, які мають відповідну потребу житлом. Таким чином в даному випадку Харківська міська рада не є користувачем вказаних у позовній заяві квартирами, а є в розумінні чинного законодавства України органом приватизації - розпорядником вказаних квартир;
- судом не дано належної оцінки тому, що в позовній заяві ОСББ «Балакірєва 17» відсутнє посилання та відсутній, як додаток, укладений договір про надання житлової послуги Харківській міській раді, а також надано акти взаєморозрахунків про нарахування внесків на управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території без обґрунтування;
- Харківська міська рада не є споживачем в розумінні вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки відсутні договори на споживання та постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, надання житлової послуги - послуга з управління багатоквартирним будинком за 26 квартир в будинку за адресою м. Харків, вул. Станіслава Партали, буд. 17;
- суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо); завищена вартість вказаних дій позивача з правової допомоги не відповідає критеріям розумності, необхідності та співрозмірності. Крім того, позивачем не доведено та не обґрунтовано понесення правничих витрат саме у заявленій сумі з урахуванням можливості її покладення на іншу сторону.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради (вх.№ 102 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/4045/25 та постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 18.02.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 18.02.2026 для подання заяв, клопотань, тощо.
Судова колегія зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації заявником своїх процесуальних прав.
У частині 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.
19.02.2026 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2038), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить: продовжити строк для надання відзиву на апеляційну скаргу Харківської міської ради у справі №922/4045/25; апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/4045/25 - без змін; вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування клопотання про продовження строку для надання відзиву на апеляційну скаргу Харківської міської ради у справі №922/4045/25, позивач посилається на те, що у зв'язку з тим, що на території Харкова та Харківської області діють постійні відключення світла, що в свою чергу призводить до порушення роботи мобільного зв'язку, інтернет з'єднання та інших обставин, які не дають забезпечити нормальне функціонування роботи підприємств, установ та адвокатів у тому числі, у представника позивача - адвоката Квартенко О.Р. більшу частину часу не було світла та мобільного зв'язку, зокрема протягом останнього тижня (починаючи з 16.02.2026), у зв'язку з чим не було можливості вчасно загрузити даний відзив до Електронного кабінету ЄСІСТ або роздрукувати та направити його поштою, тому просить подовжити строк на подання відповідного відзиву до 19.02.2026.
Стосовно посилань ХМР на те, що вона не є користувачем, а є органом приватизації - розпорядником вказаних квартирами, зазначає, що Харківською міською радою не заперечується те, що Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради є власником 28 квартир в будинку за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 1997,80 м2. Наявність зареєстрованого права власності на таке майно підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Харківська міська рада зазначає, що не є користувачем 28 квартир в будинку за адресою АДРЕСА_2 в розумінні вимог Цивільного кодексу України, Житлового кодексу Української РСР, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», оскільки відсутні договори на споживання комунальних послуг, укладених з Харківською міською радою. Однак, жоден з перелічених законодавчих актів (Цивільний кодекс України, Житловий кодекс Української РСР, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку») не містить поняття «користувач», у зв'язку з чим взагалі не зрозуміло, чому ХМР не вважає себе користувачем майна, оскільки як вже було зазначено, за власником майна (ХМР не заперечується таке право власності на 28 квартир в будинку за адресою АДРЕСА_2) закріплено право володіння, користування та розпорядження таким майном на власний розсуд. Щодо судових витрат, зазначає, що Господарським судом Харківської області, з урахуванням заперечень Харківської міської ради про розмір судових витрат, було зменшено розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 7500,00 грн, що в даному випадку є суттєвим, оскільки в два рази менше від заявленого. Однак, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Балакірєва 17» в даному випадку не вбачає порушень місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, під час винесення такого рішення, оскільки судом було з'ясовано всі обставини, які підлягають з'ясуванню та доведенню під час винесення рішення про стягнення витрат на правову допомогу.
Позивач -Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Балакірєва 17», керуючись положеннями ст.ст. 165, 263 ГПК України, повідомляє суд про те, що ним у зв'язку з участю його у справі № 922/4045/25 (на стадії апеляційного перегляду) будуть понесені такі судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивач зазначає, що докази, які підтверджують фактичний розмір понесених ним судових витрат, зокрема витрат, пов'язаних з правничою допомогою, будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення апеляційним судом рішення у справі. Поважність причин неподання таких доказів до закінчення судових дебатів обумовлюється складанням акту приймання наданих послуг після надання такої правової допомоги для визначення конкретного розміру гонорару. Відтак, остаточна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу буде визначена з врахуванням фактичного обсягу наданих послуг протягом розгляду справи. Крім того, зазначає, що докази щодо розміру таких витрат вже частково подані до матеріалів справи (договір про надання правової допомоги від 18.04.2024 та додаткова угода № 06-07 від 07.06.2025 до нього ).
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи №922/4045/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСББ "Балакірєва 17" є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (протокол № 1 від 08.02.2020 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2).
Відповідно до розділу ІІ Статуту ОСББ "Балакірєва 17" метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Об'єднання має право відповідно до законодавства та цього Статуту, зокрема: визначати порядок користування спільним майном відповідно до цього Статуту; укладати договори, виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання (розділ ІІІ Статуту ОСББ "Балакірєва 17").
ОСББ "Балакірєва 17" забезпечує утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2. Зазначений житловий будинок перебуває на балансі ОСББ "Балакірєва 17".
Потоколом № 1 від 08.02.2020 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку затверджено розмір внеску на управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій на 2020 рік у розмірі 4,81 грн за 1 м2 загальної площі квартир.
Відповідно до протоколу №2/20 від 26.12.2020 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "Балакірєва 17" затверджено розмір внеску на управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій з 01.01.2021 - 5,49 грн з 1 м2 загальної площі квартир або нежитлових приміщень для перших поверхів та 5,99 грн з 1 м2 загальної площі квартир або нежитлових приміщень для поверхів вище першого.
У подальшому відповідно до протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "Балакірєва 17" від 17.11.2024 було призначено розмір внеску на управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій з 01.12.2024- 8,94 грн з 1 м2 загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №442556956 від 08.09.2025) Територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради належать квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_30, АДРЕСА_51, АДРЕСА_1, АДРЕСА_32, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_3, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_17, АДРЕСА_5, АДРЕСА_52 ,АДРЕСА_18, АДРЕСА_19, АДРЕСА_20, АДРЕСА_49, АДРЕСА_50, АДРЕСА_21, АДРЕСА_22, АДРЕСА_43, АДРЕСА_44, АДРЕСА_45, АДРЕСА_46, АДРЕСА_47, АДРЕСА_58, АДРЕСА_59, АДРЕСА_60, АДРЕСА_61 в будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 1902,30 м2.
ОСББ "Балакірєва 17" вважає, що на територіальну громаду, як на власника такого майна, покладається обов'язок з утримання належних квартир та оплати відповідних внесків.
Позивач зазначає, що починаючи з лютого 2020 року по даний час ОСББ "Балакірєва 17" проводить нарахування внеску за утримання будинку та прибудинкової території за особовими рахунками по кожній квартирі в будинку за адресою: АДРЕСА_2, зокрема і власниками якої є Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Однак, як зазначає позивач, Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради не проводить сплату внесків на користь ОСББ, внаслідок чого за квартирами, які належать ТГ виникає заборгованість по сплаті внесків на управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій.
Так, за розрахунком позивача, у період з лютого 2025 року по серпень 2025 року у Територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради знову виникла заборгованість по сплаті внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій у загальному розмірі 119 482,51 грн, яка станом на 13.11.2025 не сплачена. Дане підтверджується актами взаєморозрахунків на кожну з квартир, яка належить Територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, згідно з якими існує наступна заборгованість:
1. квартира № АДРЕСА_1 за адресою: м. Харків, вул. Балакірєва (Станіслава Партали), буд. 17 загальною площею 64,7 м.2 *перший поверх (сторінка інформаційної довідки - 42) заборгованість 4048,94 грн;
2. квартира № АДРЕСА_32 за адресою: м. Харків, вул. Балакірєва (Станіслава Партали), буд. 17 загальною площею 100,9 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 75) заборгованість 6314,35 грн;
3. квартира АДРЕСА_6 загальною площею 65,8 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 57-58) заборгованість 4117,75 грн;
4. квартира АДРЕСА_7 загальною площею 88,0 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 57) заборгованість 5507,04 грн;
5. квартира АДРЕСА_8 загальною площею 63,2 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 37-38) заборгованість 3955,07 грн;
6. квартира АДРЕСА_9 загальною площею 101,0 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 47-48) заборгованість 6320,58 грн;
7. квартира АДРЕСА_10 загальною площею 89,6 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 51-52) заборгованість 5607,14 грн;
8. квартира АДРЕСА_11 загальною площею 48,1 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 69-70) заборгованість 3010,07 грн;
9. квартира АДРЕСА_12 загальною площею 64,2 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 48) заборгованість 4017,65 грн.;
10. квартира АДРЕСА_13 загальною площею 101,6 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 52) заборгованість 6358,10 грн;
11. квартира АДРЕСА_14 загальною площею 89,2 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 51) заборгованість 5582,15 грн;
12. квартира АДРЕСА_15 загальною площею 48,1 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 41) заборгованість 3010,07 грн;
13. квартира АДРЕСА_17 загальною площею 90,1 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 59-60) заборгованість 5638,43 грн;
14. квартира АДРЕСА_5 загальною площею 47,1 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 72) заборгованість 2947,49 грн;
15. квартира АДРЕСА_18 загальною площею 103,0 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 72) заборгованість 6445,74 грн;
16. квартира АДРЕСА_19 загальною площею 89,4 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 62) заборгованість 5594,68 грн;
17. квартира АДРЕСА_20 загальною площею 48,8 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 51) заборгованість 3053,89 грн;
18. квартира АДРЕСА_21 загальною площею 89,6 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 41) заборгованість 5607,14 грн;
19. квартира АДРЕСА_22 загальною площею 47,1 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 45) заборгованість 2947,49 грн;
20. квартира АДРЕСА_23 загальною площею 63,5 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 49) заборгованість 3973,83 грн;
21. квартира АДРЕСА_24 загальною площею 48,4 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 50) заборгованість 3028,90 грн;
22. квартира АДРЕСА_25 загальною площею 46,8 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 75-76) заборгованість 2928,73 грн;
23. квартира АДРЕСА_26 загальною площею 102,9 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 63) заборгованість 6439,51 грн;
24. квартира АДРЕСА_27 загальною площею 69,0 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 72) заборгованість 4754,72 грн;
25. квартира АДРЕСА_28 загальною площею 86,6 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 76) заборгованість 5419,40 грн;
26. квартира АДРЕСА_29 загальною площею 45,6 м.2 (сторінка інформаційної довідки - 60) заборгованість 2853,62 грн.
ОСББ "Балакірєва 17" звернулось до Харківської міської ради зі зверненням від 18.01.2024 (вх. №928/0/3-24 від 18.01.2024) щодо врегулювання питання оплати заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Балакірєва 17".
Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради листом від 09.02.2024 №674/0/90-24 повідомив ОСББ "Балакірєва 17", що Харківська міська рада та її виконавчі органи не наділені повноваженнями сплати внеску на утримання майна в багатоквартирному будинку, оскільки не має відповідного договору на житлово комунальні послуги. Щодо вирішення питання заборгованості Харківська міська рада в особі її виконавчих органів пропонує звернутись до суду.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Харківська міська рада, заперечуючи проти позову, зазначає, що згідно з інформацією Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, наданої на запит Юридичного департаменту Харківської міської ради, рішенням 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.12.2013 № 1390/13 "Про комунальну власність міста Харкова" квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_5, АДРЕСА_18, АДРЕСА_19, АДРЕСА_20, АДРЕСА_49, АДРЕСА_50, АДРЕСА_21, АДРЕСА_22, АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_58, АДРЕСА_59, АДРЕСА_60, АДРЕСА_61 були включені до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста.
Рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.12.2017 № 861; від 21.08.2017 № 540; від 26.11.2019 № 880; від 27.05.2020 № 300; від 17.03.2021 № АДРЕСА_44; від 09.06.2021 № 446; від 08.09.2021 № 734; від 03.12.2021 № 956; від 21.09.2022 № 292; від 09.06.2021 № 445 "Про розподіл житла" управлінню обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлово-комунального господарства було виділено 12 квартир, які були розподілені відповідно до прийнятих рішень міської громадської комісії з житлових питань, затверджених рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради в установленому законодавством порядку, а саме квартири АДРЕСА_44 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_52.
Квартири № АДРЕСА_51 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_52 зареєстровані за особами, яким вказані квартири передані згідно вищевказаних рішень виконавчого комітету Харківської міської ради.
Стосовно 26 квартир будинку АДРЕСА_2 , зазначених у позовній заяві, а саме квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_53 , АДРЕСА_54 , АДРЕСА_55 , АДРЕСА_56 , АДРЕСА_57 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_58 , АДРЕСА_59 , АДРЕСА_60 , АДРЕСА_61 власником яких є Харківська міська рада, повідомляє, що 5 квартир із зазначених у позовній заяві, а саме квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_46 були розподілені в установленому порядку за рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради черговикам та надані для службового житла відповідним суб'єктам.
Харківська міська рада зазначає, що хоча ці квартири і зареєстровані за Харківською міською територіальною громадою в особі Харківської міської ради, однак в розумінні чинного законодавства України Харківська міська рада є органом приватизації - розпорядником вказаних квартир. Харківська міська рада не є користувачем 26 квартир в будинку за адресою: АДРЕСА_2 в розумінні вимог Цивільного кодексу України, Житлового кодексу Української РСР, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного житлового фонду" та "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскільки відсутні договори на споживання комунальних послуг укладених з відповідачем, в т.ч. на споживання та постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами, а також договори щодо відносин, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, надання житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком за 26 квартир в будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
У ст.10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що до компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку відноситься визначення розмірів платежів та внесків співвласників.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Згідно зі ст.16 наведеного Закону об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
У відповідності до ст. 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
У ст.322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
У постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19 зазначено, що прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Відповідно до ч.6 ст.22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.
У відповідності до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані, зокрема, забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.
У частинах 2, 3 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" частка співвласника у загальному обсязі внесків платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
У ч.1 ст.АДРЕСА_43 ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а згідно зі ст. 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обв'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції встановленої законом.
У ст.327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статей АДРЕСА_46, АДРЕСА_47 ЦК України територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.
За змістом ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 вказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 16 вказаного Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради належать, зокрема, квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_32, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_17, АДРЕСА_5, АДРЕСА_18, АДРЕСА_19, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21, АДРЕСА_22, АДРЕСА_43, АДРЕСА_44, АДРЕСА_47, АДРЕСА_58, АДРЕСА_59, АДРЕСА_60, АДРЕСА_61 в будинку за адресою: АДРЕСА_2, заборгованість за якими є предметом даного позову.
Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними висновки місцевого господарського суду про те, що Харківська міська рада (як власник квартир у багатоквартирному будинку) на підставі наведених вище положень закону несе обов'язки щодо утримання належного їй майна та на рівні зі всіма співвласниками багатоквартирного будинку зобов'язана нести витрати на утримання прибудинкової території та будинку в цілому.
Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про те, що він не є користувачем, а є лише приватизаційним органом та розпорядником 26 квартир у будинку, оскільки це не змінює того факту, що право власності на зазначені квартири зареєстровані за Харківською міською радою. Отже, як власник, в силу норм Цивільного кодексу, Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Конституції України зобов'язана нести обов'язки в утриманні належного їй майна.
Щодо доводів відповідача про те, що 5 квартир із зазначених у позовній заяві, а саме квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5, АДРЕСА_44 були розподілені в установленому порядку за рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради відповідним черговикам, колегія суддів зазначає, що дані доводи не підтверджені документами, з якими закон пов'язує перехід права власності.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Як підтверджується матеріалами справи, право власності на 26 квартир у зазначеному багатоквартирному будинку зареєстровано за Харківською міською радою у періоді, за який заявлені позовні вимоги, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення та залишається зареєстрованим за міською радою станом на момент апеляційного перегляду.
Отже, Харківською міською радою не надано доказів, які підтверджують перехід права власності на квартири у багатоквартирному будинку (про сплату внесків на утримання та управління якого заявлені позовні вимоги у даній справі) до інших осіб та не спростовано того факту, що власником таких квартир є Харківська міська рада.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що Харківська міська рада не укладала договорів на обслуговування та споживання послуг і тому не має обов'язків на утримання будинку, бо не є отримувачем комунальних послуг, з огляду на те, що зазначене не впливає на наявність у власника обов'язку щодо утримання належного йому майна. Відповідно до закону обов'язок по утриманню майна власником не ставиться в залежність від використання власником свого майна чи не використання.
ОСББ "Балакірєва 17" самостійно здійснюється управління багатоквартирним будинком відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту.
За положеннями частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з частиною 4 статті 4 зазначеного Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
У статті 10 зазначеного Закону закріплено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
Загальні збори скликаються та проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів з урахуванням положень цієї статті. Ініціатором загальних зборів є правління об'єднання або ініціативна група, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежитлових приміщень.
Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Статтею 15 Закону передбачено, що співвласник, крім іншого, зобов'язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень.
Таким чином усі співвласники зобов'язані виконувати рішення загальних зборів ОСББ на підставі Закону "Про ОСББ", а на підставі вимог Цивільного кодексу України власники зобов'язані нести обов'язки щодо утримання належного їм майна.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19.
Отже, для нарахування внесків на управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій співвласниками квартир або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, де створено та діє об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке самостійно здійснює управління багатоквартирним будинком, потрібне лише рішення загальних зборів такого об'єднання. Діюче рішення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов'язковим до виконання, у зв'язку з чим укладання будь-яких договорів не потребує.
Колегія суддів відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на Закон України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки відповідно до ч. 2 статті 2 цього Закону не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Статтею 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" закріплено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право:
- задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;
- визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;
- виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.
Як вже зазначалось, у даному випадку ОСББ "Балакірєва 17" здійснює управління багатоквартирним будинком самостійно відповідно до статуту та Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Як зазначено вище, розмір внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком установлений рішеннями загальних зборів "ОСББ Балакірєва 17", які є чинними та не визнані недійсними у встановленому законом порядку, отже відсутні підстави для їх невиконання будь-яким із власників квартир у такому будинку.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо додаткового рішення у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтуванням апеляційної скарги в цій частині апелянт посилається на те, що суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові.
Як свідчать матеріали справи, позивач 30.12.2025 звернувся до суду з заявою (вх. № 30581/25) про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд стягнути з Харківської міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" 15 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У частині 1 ст.АДРЕСА_14 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У пункті 1 ч.3 ст.АДРЕСА_14 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Виходячи із змісту положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Виходячи із змісту ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як свідчать матеріали справи, позивач у позовній заяві зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які він планує понести у зв'язку із розглядом справи складається із витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № б/н від 18.04.2024, ордер на надання правничої допомоги серія ВІ №1221192 від 28.05.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №3247 на ім'я Квартенко Олексія Романовича, додаткову угоду №06-07 від 07.06.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2025 на суму 15000,00 грн.
Так, 18.04.2024 між адвокатом Квартенком Олексієм Романовичем та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17", клієнтом, було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту щодо процедури стягнення заборгованості зі сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Відповідно до п.4.1 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
У п.4.2 договору встановлено, що сторони погодились, що вартість гонорару, за цим договором, в частині комплексу послуг з надання правової допомоги щодо процедури стягнення заборгованості зі сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової територій становитиме 20% (двадцяти відсотків) від суми заборгованості, яка підлягає стягненню в кожному конкретному випадку.
За змістом п.7.1 договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
07.06.2025 між сторонами укладено додаткову угоду № 06-07, за умовами якої (п.2.1 додаткової угоди) гонорар за здійснення представництва та захисту інтересів клієнта в Господарському суді першої інстанції складає 15000,00 грн.
Згідно з п.3 додаткової угоди сторони окремо наголошують, що розмір гонорару встановлений у пункті 2 (підпункти 2.1 - 2.3) цієї додаткової угоди, за згодою сторін, є таким, що встановлений у фіксованому розмірі.
У п.6 додаткової угоди зазначено, що сторони погодились, що акт приймання наданих послуг складається окремо за результатами здійснення адвокатом представництва і захисту інтересів клієнта на кожній стадії судового процесу з числа визначених підпунктах 2.1 - 2.3 цієї додаткової угоди № 11.
30.12.2025 між сторонами складено та підписано акт приймання наданих послуг, за змістом якого сторони підтвердили здійснення адвокатом комплексу дій з представництва та захисту інтересів клієнта в господарському суді першої інстанції під час розгляду справи № 922/4045/25, та виконання з цією метою, зокрема, наступних робіт:
- вивчення документів, що опосередковують діяльність Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17";
- вивчення документів, щодо взаємовідносин Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Балакірєва 17" та Харківської міської ради стосовно сплати внесків за управління та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території;
-складання позовної заяви;
- аналіз релевантного законодавства, практики його застосування (у тому числі в динаміці);
- наданні роз'яснень клієнту стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, а також з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників справи й розвитку процесу в цілому.
Сторони дійшли згоди щодо визначення остаточного розміру гонорару адвоката за надання правової допомоги, вказаної у п.1 цього акту приймання наданих послуг в розмірі 15000,00 грн (п.3 акту).
Таким чином матеріалами справи спростовуються твердження апелянта про відсутність акту прийому-передачі юридичних послуг.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що застосовується як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 903/135/23(903/148/23)).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) (пункт 128) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Апеляційний суд зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У даному випадку сторонами погоджено, що розмір гонорару є таким, що встановлений у фіксованому розмірі та складає 15000,00 грн.
Актом приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2025, підписаного між сторонами, сторони дійшли згоди щодо визначення остаточного розміру гонорару адвоката за надання правової допомоги у розмірі 15000,00 грн.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20).
До того ж у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (правові висновки, викладені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19).
За таких обставин колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність платіжного доручення та квитанції про сплату за надані послуги.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідачем клопотань про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат суду першої інстанції не заявлялось.
Разом з цим, судом першої інстанції, при постановленні додаткового рішення було враховано, що підготовка позовної заяви та її юридичний супровід не вимагали від адвоката, як фахівця в галузі права, великого обсягу юридичної та технічної роботи, та відповідно не потребувала значних затрат часу. В акті приймання наданих послуг б/н від 30.12.2025 вказано про виконання адвокатом в рамках договору низки робіт з вивчення документів, складання позовної заяви, та аналізу релевантного законодавства та надання роз'яснень клієнту. Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, включення до акту певних робіт, зокрема «надання роз'яснень клієнту стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, а також з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників справи й розвитку процесу в цілому» не є необхідним в контексті необхідності надання адвокатом клієнту правової допомоги в процесі розгляду даної справи. Дана справа є малозначною, та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справи. Позивач після подання позовної заяви будь-яких заяв по суті спору або додаткових доказів суду не надавав, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50% від заявленої до стягнення суми, тобто до 7500,00 грн, оскільки саме така сума відповідає наведеним вище критеріям.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження апелянта про те, що дії позивача з правової допомоги не відповідають критеріям розумності, необхідності та співрозмірності, з огляду на те, що, як наведено вище, судом була надана відповідна оцінка зазначеним критеріям.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/4045/25 без змін, як такі, що постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 у справі №922/4045/25 залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/4045/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 07.04.2026.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна