вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2026 р. Справа № 910/13132/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
без повідомлення учасників справи,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025
у справі №910/13132/25 (суддя - Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таніт груп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп»
про стягнення заборгованості.
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таніт груп» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» стягнення заборгованості у загальному розмірі 215367,87 грн, з яких: 180081,72 грн - основний борг, 15753,45 грн - пеня, 18008,17 грн - штраф та 1524,53 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання за договором транспортного експедирування №01.05.2024/1325-1ОД від 01.05.2024 в частині повної оплати послуг, наданих позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 24.10.2025 відкрито провадження у справі №910/13132/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/13132/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таніт груп» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» на користь позивача 180081,72 грн основного боргу та 18008,17 грн штрафу, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Ключові аргументи відповідача полягають у наступному:
- судом першої інстанції унеможливлено використання відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання суду заяв по суті (відзиву, заперечення на відповідь), оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» отримало ухвалу про відкриття провадження у справі лише 04.12.2025, а оскаржуване рішення ухвалене 16.12.2025;
- договір транспортного експедирування №01.05.2024/1325-1ОД від 01.05.2024 відповідач не укладав, адже підпис на договорі не відповідає підпису керівника відповідача Григорської О.С. Цю обставину доводить заява свідка від 18.12.2025, а також висновок експертизи, який відповідач не може додати до апеляційної скарги з поважних причин;
- у межах правовідносин сторін відповідач надав позивачу заявку №5 від 02.06.2025, однак у верхньому правому куті заявки міститься посилання на те, що цей документ є додатком до договору транспортного експедирування №30/05/19 від 30.05.2019;
- суд першої інстанції не з'ясував, чи передбачалося договором (правовідносинами сторін) обов'язок відповідача здійснити на користь позивача попередню оплату. Відповідач стверджує, що обов'язок здійснення попередньої оплати правовідносинами сторін не передбачений, а отже такий обов'язок у відповідача відсутній. Тому, у відповідача не виникло право вимагати оплату відповідачем грошових коштів на підставі рахунку №TG070725004 від 07.07.2025.
В апеляційній скарзі відповідачем також викладені клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка від 18.12.2025 - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп», про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та про витребування оригіналу договору транспортного експедирування №01.05.2024/1325-1ОД від 01.05.2024.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 апеляційну скаргу у справі №910/13132/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 апеляційну скаргу у справі №910/13132/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
До суду 15.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13132/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву та заперечень на клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка, про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та про витребування оригіналу договору.
До суду 06.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таніт груп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Також відзив містить заперечення на клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи заяви свідка, призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та витребування оригіналу договору.
Окрім того, разом з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить долучити до матеріалів справи електронні докази.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/961/26 від 19.03.2026 у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13132/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 апеляційну скаргу у справі №910/13132/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 справу №910/13132/25 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Щодо клопотань відповідача про долучення до матеріалів справи заяви свідка від 18.12.2025, про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та про витребування оригіналу договору транспортного експедирування №01.05.2024/1325-1ОД від 01.05.2024, колегія суддів звертає увагу на наступне.
В обґрунтування заявлених клопотань відповідач вказує на наступне:
- як убачається з оскаржуваного рішення, відповідач нібито отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 06.11.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Саме виходячи з цієї дати суд першої інстанції вирахував строк для надання відповідачем відзиву на позовну заяву, помилково вважаючи граничною датою для подання відзиву 21.11.2025. Однак відповідач стверджує, що він отримав ухвалу про відкриття провадження у справі не 06.11.2025, а лише 12.12.2025;
- Господарський суд міста Києва направляв ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу відповідача двічі, а саме 29.10.2025 (трек-номер R067027927162) та 25.11.2025 (трек-номер R067044797221). Лист з трек-номером R067044797221 відповідач отримав лише 04.12.2025, про що свідчить трекінг поштового відправлення. Водночас, лист з трек-номером R067027927162, нібито отриманий відповідачем 06.11.2025, був насправді отриманий лише 12.12.2025, про що свідчить трекінг поштового відправлення;
- таким чином, граничним строком подачі відповідачем відзиву на позовну заяву відповідно до норм процесуального закону та п. 2 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі є 19.12.2025 (15 днів, наступних за датою отримання ухвали про відкриття провадження у справі). Однак, вже 16.12.2025, тобто за три дні до визначеного законом граничного строку для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву, оскаржуване рішення було виготовлено та оприлюднено судом першої інстанції;
- отже, відповідач з об'єктивних причин фізично не міг подати до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, заяву свідка в якості письмового доказу, а також клопотання про витребування оригіналу договору та призначення судової почеркознавчої експертизи.
Проте, апеляційний суд звертає увагу, що 29.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІКС, Закон №3200-IX). Цей закон набрав чинності 21.07.2023.
За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним законом до ГПК України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом №3200-IX чинності.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України (у редакції законів України №3200-IX від 29.06.2023 та №3424-IX від 19.10.2023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов'язків учасників судової справи») адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абз. 2 ч. 1 ст. 6 ГПК України).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі №908/3731/23 навів висновок про те, що з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України, внесених Законом №3424) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов'язок зареєструвати електронний кабінет.
Абзац 1 ч. 7 ст. 42 ГПК України передбачає надсилання копій документів у паперовій формі листом з описом вкладення лише тим учасникам справи, які не мають електронного кабінету та відповідно до закону не зобов'язані його реєструвати.
Натомість для учасників справи, які згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов'язані зареєструвати електронний кабінет, однак не зробили цього, законодавець передбачив процесуальну відповідальність у вигляді відсутності обов'язку надсилання цим суб'єктам паперових копій документів.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп», станом на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідач не виконав свій обов'язок та не зареєстрував електронний кабінет. Водночас, електронний кабінет був зареєстрований відповідачем лише 12.12.2025, тобто за чотири дні до ухвалення оскаржуваного рішення.
Отже, оскільки позовна заява подана позивачем в електронній формі з використанням електронного кабінету, тоді як відповідач не виконав свій обов'язок щодо реєстрації електронного кабінету, у позивача був відсутній обов'язок надсилання відповідачу паперових копій позовної заяви.
В той же час слід зауважити, що ч. 5 ст. 176 ГПК України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Тобто, в суду, на відміну від учасника справи, наявний обов'язок надсилати судові рішення навіть тим учасникам, які не мають електронного кабінету - у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Більше того, абз. 3 ч. 7 ст. 42 ГПК України передбачає, що суд, направляючи такому учаснику справи (який відповідно до ч. 6 ст. 6 цього кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його) судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим кодексом, зазначає у цих документах про обов'язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІКС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 про відкриття провадження у даній справі направлена засобами поштового зв'язку на адресу відповідача (вул. Ділова, 14А, м. Київ, 03150) двічі. Отже, відповідач був повідомлений про ініціювання (існування) судового процесу за його участі судом, що забезпечило йому подальшу можливість на власний розсуд користуватися своїми процесуальними правами.
При цьому, з наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що поштове відправлення з трек-номером R067027927162 (надіслане судом 29.10.2025) вручене відповідачу 06.11.2025, про що свідчить підпис відповідальної особи, а поштове відправлення з трек-номером R067044797221 (надіслане судом 25.11.2025) вручене відповідачу 04.12.2025.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Оскільки ухвала про відкриття провадження у справі направлена відповідачу судом першої інстанції рекомендованим листом за належною поштовою адресою (наявність такої адреси в ЄДРЮО прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), вона вважається належним чином врученою відповідачу вперше саме 06.11.2025, як і встановлено судом першої інстанції.
При цьому, апеляційний суд також звертає увагу, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №640/16786/20, у разі доставки відправлення на адресу відправника повертається повідомлення про вручення. У разі повернення повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою про доставку (вручення) відповідному адресату за належною адресою, презюмується, що воно отримано уповноваженою особою.
Викладене свідчить про те, що обов'язковою умовою для підтвердження отримання рекомендованого відправлення є інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення про дату вручення та одержувача (прізвище та його підпис).
За таких обставин, суд визнає наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером R067027927162 належним доказом вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі саме 06.11.2025, як і зазначено у ньому.
При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.07.2021 у справі №925/418/20, присвоєння поштовому відправленню штрихового кодового ідентифікатора надає споживачу поштових послуг можливість відслідковувати в системі АСРК поштове відправлення та отримувати інформацію через інтернет на офіційному сайті AT «Укрпошта».
Однак, як убачається з положень Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, роздруківка трекінгу з веб-сайту AT «Укрпошти» є не офіційним документом, а виключно інформаційною довідкою, яка документує (протоколює) внутрішню діяльність оператора поштового зв'язку щодо прийняття відповідного поштового відправлення (лист, посилка тощо) до пересилання та рух його в процесі доставки особі, якій таке відправлення адресоване, підтверджуючи лише факти прийняття поштою відправлення та його рух між структурними операційними підрозділами підприємства зв'язку.
Таким чином, роздруківка трекінгу не є належним доказом вручення поштового відправлення R067027927162 Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп», за наявності у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення.
Окрім того колегія суддів відмічає, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведені положення, відповідач не був позбавлений права та можливості дізнатися про існування судового процесу щодо нього з інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, аргументи відповідача з приводу того, що він з об'єктивних причин фізично не міг подати до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, заяву свідка в якості письмового доказу, а також клопотання про витребування оригіналу договору та призначення судової почеркознавчої експертизи, спростовуються встановленими обставинами справи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частинами 4 та 5 ст. 80 ГПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).
Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Разом з цим, долучена відповідачем до апеляційної скарги копія заяви свідка від 18.12.2025 як доказ, виникла вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду. Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаному доказу під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у ньому обставини не були відомі суду та учасникам справи на момент розгляду справи в суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що відповідач не подав у встановлений судом строк заяву по суті справи - відзив на позов, порушив строк подання доказів, не повідомив суд про неможливість їх подання та не просив про встановлення додаткового строку для подання доказів, а також не обґрунтував неможливість подання доказів у вказаний строк, з причин, що не залежали від нього.
Тому, апеляційний суд у зв'язку з порушення скаржником положень процесуального закону позбавлений можливості долучити до матеріалів справи доказ, доданий відповідачем до апеляційної скарги.
З цих же підстав суд відхиляє клопотання відповідача про витребування оригіналу договору та призначення судової почеркознавчої експертизи як такі, що не були заявлені в суді першої інстанції у встановлений строк.
Щодо клопотання позивача, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, про долучення до матеріалів справи електронних доказів, а саме роздруківки листування між сторонами, апеляційний суд також приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття таких доказів, оскільки єдиною підставою для їх прийняття до розгляду позивач визначає те, що у відповідача виникли сумніви у достовірності доказів, наданих позивачем до позову. Водночас, суд вкотре наголошує на положеннях ст. 80 ГПК України і звертає увагу, що всі докази, які були у розпорядженні позивача, останній був зобов'язаний подати до суду ще разом з позовною заявою.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 01.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таніт груп» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» (клієнт) укладений договір транспортного експедирування №01.05.2024/1325-1ОД, відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов'язується за дорученням клієнта та за його рахунок надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, організацію виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов'язаних з пред'явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших вантажів клієнта та документів на них, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Пунктом 1.2 договору визначено, що відносини сторін, які виникли на підставі цього договору, регулюються цим договором, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосування книжки МДП (Конвенція МДП), Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент 1924 р. в ред. протоколів від 23.02.1968 р. та 21.12.1979 р. (Гаазько-Вісбійські правила), Конвенцію ООН про морське перевезення вантажів 1978 р. (Гамбурзькі правила), Кодексом торговельного мореплавства України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Законом України «Про автомобільний транспорт» та іншими нормативно-правовими актами, а також Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020 р.). Умови зазначених у цьому пункті міжнародно-правових договорів, не обов'язкових для України, диспозитивні норми нормативно-правових актів та звичаї ділового обороту застосовуються лише в частині, що не суперечить або не передбачена умовами даного договору.
Згідно з п. 1.3 договору умови надання послуг за цим договором при здійсненні конкретного перевезення вантажу погоджуються сторонами у відповідній заявці на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка є невід'ємною частиною цього договору. Сторони можуть укладати заявки у спрощений спосіб шляхом обміну сканованими копіями підписаних заявок за допомогою електронної пошти.
Між сторонами підписано заявку №5 від 02.06.2025 до договору, якою визначено:
- відправника вантажу (найменування, адреса): SAFECARE MEDICAL PRODUCTS CO. LTD. (HEFEI) UNIT 2-1903.1#MANSION, JINZUO JIAYUAN, SHUANGQI RD., XINZHAN AREA, HEFEI, CHINA;
- одержувача вантажу (найменування, адреса): «NAFTALAN PHARM GROUP» LTD. UKRAINE, 03150, KYIV, 14-A DILOVA STR.;
- найменування та вага вантажу: PLASTIC BOTTLE, GLASS BOTLE/4460.5KGS, 24.6CBM;
- порт завантаження: NINGBO, CHINA;
- порт розвантаження: GDANSK, POLAND;
- місце митного оформлення вантажу: Проліски, Україна;
- пункт доставки: с. Пісківка, Київська обл., Україна.
Пунктом 3.1 договору сторонами узгоджено, що клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х календарних днів з дати їх виставлення шляхом переказу зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора, якщо інший порядок розрахунків не погоджений сторонами у заявках. Клієнт погоджується, що експедитор має право направляти клієнту рахунок з використанням засобів електронного зв'язку.
Відповідно до п. 3.4 договору сторони визнають, що рахунки, додатки до рахунків, акти наданих послуг, інші первинні бухгалтерські документи в рамках цього договору складаються у електронній формі відповідно до норм Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Підписання, затвердження, погодження електронного документа здійснюється на платформі ПТАХ, яка об'єднує програми M.E.Doc, Fredo, COTA тощо, шляхом накладення на нього кваліфікованого електронного підпису посадової особи, який за правовим статусом має таку саму юридичну сил, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Накладання КЕП завершується створення електронного документа.
Акт (акти) про надання послуг направляється експедитором клієнту у вигляді електронного документу через платформу ПТАХ у наступному порядку:
- для актів, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для актів, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місцем, в якому вони складені.
Клієнт, в свою чергу, зобов'язаний підписати отриманий електронний документ протягом 5 робочих днів, починаючи з дня його отримання.
Акт про надання послуг вважається підписаним та вступає в силу з моменту його оформлення клієнтом із використанням КЕП та направлення експедитору. Акт про надання послуг вважається підписаним та вступає в силу також у випадках, коли він був підписаний експедитором та направлений клієнтові, проте протягом строку, встановленого в попередньому абзаці цього пункту договору для підписання акту про надання послуг, клієнт не підписав такий електронний документ та не направив експедитору мотивовану відмову від його підписання.
У абз. 3 п. 3.5 договору сторони погодили, що електронні документи, передбачені пунктами 3.4 та 3.5 цього договору, які створені/оформлені відповідно до положень зазначених пунктів договору та відповідають вимогам чинного законодавства України щодо електронних документів, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути в візуальній формі надані до суду в якості належних доказів (зокрема, але не виключно у вигляді роздруківки із відповідної системи на паперовому носії) та визнаються рівнозначними документу, який складається у паперовій формі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таніт груп» сформувало електронний документ - акт про надання транспортно-експедиційних послуг №TG130625009 від 19.06.2025. З наданої копії вказаного електронного документа вбачається, що він підписаний ЕП 19.06.2025 - Ботя Віктор Іванович (керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Таніт груп») та Григорська Олена Станіславівна (керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп»), а також містить відмітку навпроти Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» - «Документ прийнято контрагентом».
Актом про надання транспортно-експедиційних послуг №TG130625009 від 19.06.2025 зафіксовано, що за договором №01.05.2024/1325-1ОД від 01.05.2024 експедитором надано такі послуги:
1) транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України - 12625,78 грн без ПДВ;
2) міжнародне автоперевезення вантажу від пункту відправлення до державного кордону України за маршрутом: Ґданськ (Польша) - Ягодин (Україна), авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 21870,00 грн без ПДВ;
3) міжнародне автоперевезення вантажу від державного кордону України до пункту призначення на території України за маршрутом: Ягодин (України) - м. Пісківка, Київська обл. (Україна), авто НОМЕР_1/НОМЕР_2 - 27617,00 грн без ПДВ;
4) транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 833,33 грн без ПДВ;
5) експедиторська винагорода на території України - 3750,00 грн без ПДВ.
Загальна сума за актом становить 67612,78 грн з ПДВ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таніт груп» сформувало електронний документ - акт про надання транспортно-експедиційних послуг №TG070725004 від 07.07.2025. З наданої копії вказаного електронного документа вбачається, що він підписаний ЕП 07.07.2025 - Ботя Віктор Іванович (керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Таніт груп») та Григорська Олена Станіславівна (керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп»), а також містить відмітку навпроти Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» - «Документ прийнято контрагентом».
Актом про надання транспортно-експедиційних послуг №TG070725004 від 07.07.2025 зафіксовано, що за договором №01.05.2024/1325-1ОД від 01.05.2024 експедитором надано такі послуги: транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України - 180081,72 грн без ПДВ.
Також позивачем сформовано рахунки на оплату вказаних послуг №TG130625009 від 13.06.2025 на суму 67612,78 грн та №TG070725004 від 07.07.2025 на суму 180081,72 грн.
Позивач зазначив, що вказані рахунки виставлені відповідачу із використанням засобів електронного зв'язку (електронної пошти), а, у свою чергу, після виставлення рахунок №TG130625009 від 13.06.2025 на суму 67612,78 грн сплачений відповідачем повністю.
Водночас, в порушення взятих на себе зобов'язань рахунок №TG070725004 від 07.07.2025 на суму 180081,72 грн залишився не оплачений, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» утворилася заборгованість у розмірі 180081,72 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на електронну адресу відповідача лист-претензію за вих. №2107-1 від 21.07.2025 з проханням здійснити повну оплату вартості наданих послуг з експедирування відповідно до рахунків №TG130625009 від 13.06.2025 на суму 67612,78 грн та №TG070725004 від 07.07.2025 на суму 180081,72 грн не пізніше 25.07.2025.
Також позивачем направлено відповідачу гарантійний лист за вих. №2609/25 від 26.09.2025 із запевненням не звертатися до суду щодо стягнення зазначеної суми за умови дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» графіку оплат. Крім того, позивач попередив, що у разі невиконання або порушення наведеного графіка оплат Товариство з обмеженою відповідальністю «Таніт груп» залишає за собою право звернутися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення всієї суми заборгованості, а також всіх передбачених договором та чинним законодавством штрафних санкцій (пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат, а також судових витрат.
Однак, відповідач не оплатив рахунок №TG070725004 від 07.07.2025, заперечень до акту надання послуг не надав та залишив без відповіді претензію позивача щодо оплати заборгованості і гарантійний лист.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Таніт груп» з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 180081,72 грн боргу, 15753,45 грн пені та 1524,53 грн 3% річних за період з 11.07.2025 по 21.10.2025 та 18008,17 грн штрафу.
Відповідач в суді першої інстанції не подав до суду відзиву на позовну заяву та не висловив жодних заперечень щодо позовних вимог.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків:
- наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем виконано своє зобов'язання за договором №01.05.2024/1325-1ОД від 01.05.2024 на суму 180081,72 грн та 67612,78 грн;
- наданий електронний доказ (направлення рахунку №TG070725004 від 07.07.2025 контакту naftalan.pharm) сформований до подання позову через систему «Електронний суд» 22.10.2025, а тому, відповідно, в будь-якому випадку рахунок №TG070725004 від 07.07.2025 міг бути отриманий відповідачем не пізніше 22.10.2025;
- враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на час ухвалення рішення у відповідача настав строк виконання грошового зобов'язання перед позивачем на суму 180081,72 грн;
- оскільки судом встановлено настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання не раніше 22.10.2025, то позовні вимоги про стягнення пені у сумі 15753,45 та 3% річних у сумі 1524,53 грн, що нараховані за період 11.07.2025 по 21.10.2025, не підлягають задоволенню;
- враховуючи те, що з моменту можливого виставлення відповідачу рахунку №TG070725004 від 07.07.2025 на суму 180081,72 грн пройшло більше 14 календарних днів, а матеріли справи не містять доказів виконання відповідачем свого зобов'язання в частині оплати суми, передбаченої вказаним рахунком, то позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 18008,17 грн на підставі п. 3.2 договору є обґрунтованою.
З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторською діяльністю є підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, а транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Дія цього закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (ст. 2 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» унормовано, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до ч. 1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що актом про надання транспортно-експедиційних послуг №TG070725004 від 07.07.2025 зафіксовано, що за договором №01.05.2024/1325-1ОД від 01.05.2024 експедитором надано наступні послуги: транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України - 180081,72 грн без ПДВ.
Також позивачем сформовано та виставлено відповідачу з використанням засобів електронного зв'язку (електронної пошти) рахунок на оплату вказаних послуг №TG070725004 від 07.07.2025 на суму 180081,72 грн.
Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не здійснив оплати транспортно-експедиційних послуг згідно акту №TG070725004 від 07.07.2025, у зв'язку з чим утворилася спірна заборгованість у розмірі 180081,72 грн.
Статтями 525 та 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3.1 договору клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х календарних днів з дати їх виставлення шляхом переказу зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора, якщо інший порядок розрахунків не погоджений сторонами у заявках. Клієнт погоджується, що експедитор має право направляти клієнту рахунок з використанням засобів електронного зв'язку.
Так, позивач сформував рахунки №TG130625009 від 13.06.2025 на суму 67612,78 грн та №TG070725004 від 07.07.2025 на суму 180081,72 грн і повідомив, що вказані рахунки виставлені відповідачу з використанням засобів електронного зв'язку (електронної пошти), а, у свою чергу, після виставлення рахунок №TG130625009 від 13.06.2025 сплачений відповідачем повністю.
Позивачем подано електронний доказ у формі відображення сторінки електронного листування. Із вказаної сторінки вбачається, що рахунок №TG070725004 від 07.07.2025 на суму 180081,72 грн направлено 07.07.2025 з електронної адреси a.terebinska@tanit-group.com контакту «Olha Karastoianova» на електронну адресу gavrilov@severhimmash. Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, з наданих позивачем доказів не вбачається зв'язок контакту «Olha Karastoianova» та електронної адреси gavrilov@severhimmash.com з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп», а тому вказаний доказ не підтверджує виставлення відповідачу рахунку №TG070725004 від 07.07.2025 на суму 180081,72 грн.
Також позивачем подано електронний доказ у формі відображення сторінки електронного листування, яка містить інформацію про направлення з електронної адреси o.karastoianova@tanit-group.com контакту naftalan.pharm, gavrilov, Anastasiia Terebinska три вкладені файли у форматі PDF з назвами: «Лист ТОВ «НАФТ..»; «Рахунок №TG07…»; «Рахунок №TG130…». У свою чергу, біля назви файлу «Рахунок №TG07…» наявне візуальне відображення змісту, з якого вбачається інформація, зокрема, «Рахунок №TG070725004 від 07.07.2025». Проте, з указаної сторінки не вбачається дата направлення електронного листа із вкладенням.
Водночас, електронною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» є naftalan.pharm@gmail.com, а тому наведений вище електронний доказ свідчить про направлення рахунку №TG070725004 від 07.07.2025 на електронну адресу відповідача.
Судом також надано оцінку електронному доказу у формі відображення сторінки електронного листування, яка містить інформацію щодо направлення 12.06.2025 на електронну адресу gavrilov@severhimmash.com рахунку №TG070725004 від 07.07.2025 (містить візуальне відображення рахунку у вкладенні до листа), однак, як вже зазначалося, не вбачається зв'язок електронної адреси gavrilov@severhimmash.com з відповідачем у даній справі, а також невідповідність дати направлення та дати формування рахунку ставить під сумнів вказаний доказ.
Водночас, за висновками суду, в будь-якому випадку наданий електронний доказ (направлення рахунку №TG070725004 від 07.07.2025 контакту naftalan.pharm) сформований до подання позову через систему «Електронний суд» 22.10.2025, а тому, відповідно, в будь-якому випадку рахунок №TG070725004 від 07.07.2025 міг бути отриманий відповідачем не пізніше 22.10.2025.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що станом на час ухвалення оскаржуваного рішення у відповідача настав строк виконання грошового зобов'язання перед позивачем на суму 180081,72 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, виставлення рахунку відбувається на основі зафіксованого сторонами обсягу послуг (зокрема, в актах надання послуг), наданих позивачем відповідачу, а тому відповідач, приймаючи послуги, обізнаний щодо свого обов'язку здійснити оплату наданих послуг. Рахунок після прийняття послуг несе технічну функцію щодо здійснення правильного перерахунку коштів, а тому відповідач, як добросовісний контрагент, повинен бути зацікавлений у отриманні такого рахунку для виконання свого грошового зобов'язання у розумні строки.
Оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем на суму 180081,72 грн, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку стосовно обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 15753,45 грн та 3% річних у розмірі 1524,53 грн, нарахованих за період з 11.07.2025 по 21.10.2025, та штрафу у розмірі 18008,17 грн, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 2 та 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Пунктом 3.2 договору транспортного експедирування передбачено, що за прострочення оплати рахунку експедитора більш ніж на 14 календарних днів, клієнт сплачує експедитору штраф у розмірі 10% від суми відповідного рахунку.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання не раніше 22.10.2025, то позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 15753,45 грн та 3% річних у розмірі 1524,53 грн не підлягають задоволенню, оскільки такі нарахування здійснені по 21.10.2025.
Водночас, враховуючи, що з моменту виставлення відповідачу рахунку №TG070725004 від 07.07.2025 на суму 180081,72 грн пройшло більше 14 календарних днів, а матеріли справи не містять доказів виконання відповідачем свого зобов'язання в частині оплати суми, передбаченої вказаним рахунком, то позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 18008,17 грн є обґрунтованою.
Отже, висновки суду першої інстанції з приводу часткового задоволення позову є правомірними та такими, що узгоджуються з матеріалами справи та поданими доказами.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника з приводу унеможливлення використання відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, права на надання суду заяв по суті (відзиву, заперечення на відповідь), оскільки, як встановлено апеляційним судом при розгляді клопотань відповідача в описовій частині даної постанови, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» було належним чином повідомлене про розгляд справи та не скористалося наданими законом процесуальними правами.
Щодо інших аргументів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що позиція скаржника з приводу не підписання директором договору, а також формального недоліку в оформленні заявки на надання послуг жодним чином не підтверджена належними доказами, поданими з дотриманням вимог процесуального закону, та не нівелює висновків суду першої інстанції про направлення відповідачу рахунку засобами електронного зв'язку на належну адресу, а також підписання акта наданих послуг. Тим більше, відповідач також жодним чином не спростував обставин щодо оплати іншого рахунку на суму 67612,78 грн, що був виставлений позивачем у такий самий спосіб.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/13132/25 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/13132/25 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафталан фарм груп».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов