вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" березня 2026 р. м.Київ Справа№ 920/142/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.03.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2026
у справі №920/142/25 (суддя - Ковтун В.М.)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Рух справи, зміст поданих заяв та заперечень
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.02.2025 відкрито провадження у справі №920/142/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Жмакіну Надію Вікторівну (свідоцтво № 1782 від 06.12.2016, вул. Перекопська, 9, м. Суми, 40014); попереднє судове засідання призначене на 14.04.2025, 10:00.
19.02.2025 на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі №920/142/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника встановлено 21.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.07.2025 по справі № 920/142/25 задоволено заяву арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. про затвердження плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 від 26.06.2025 № 02-01/459 (вх.№3670); затверджено План реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 від 25.06.2025; припинено повноваження керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1782 від 06.12.2016, адреса: вул. Перекопська, 9, м. Суми, 40014); зобов'язано боржника ОСОБА_1 не пізніше п'яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів з належними доказами погашення вимог кредиторів.
28.08.2025 до Господарського суду Сумської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" про грошові вимоги кредитора до боржника від 27.08.2025 вих № 22/28-07/2025 (вх. № 4664 від 28.08.2025) у справі № 920/142/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на наявність кредитного договору від 13.07.2023 № 6859044, укладеного між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 та договору факторингу від 27.05.2024 №27.05/24-Ф, укладеного між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА".
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2024 у справі № 592/12912/24 задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (Україна, 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за кредитним договором в розмірі 90 172,50 грн. (Дев'яносто тисяч сто сімдесят дві гривні 50 копійок) Також стягнуто судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (Десять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень 00 копійок), загальною сумою 102 594,90 грн. (Сто дві тисячі п'ятсот дев'яносто чотири гривні 90 копійок).
У свою чергу, заявником зазначено, що рішенням №251124/1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", про що внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Отже, на час звернення із заявою заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" складає - 102594,90 грн, що підтверджується матеріалами справи, зокрема рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.08.2025 призначено розгляд заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" про грошові вимоги кредитора до боржника від 27.08.2025 вих № 22/28-07/2025 (вх. № 4664 від 28.08.2025) у справі № 920/142/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в судове засідання на 22.09.2025, 11:00.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.09.2025 задоволено клопотання боржника про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 4490 від 19.09.2025); відклав розгляд заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" про грошові вимоги кредитора до боржника від 27.08.2025 вих № 22/28-07/2025 (вх. № 4664 від 28.08.2025) у справі № 920/142/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в судове засідання на 22.10.2025, 11:00.
20.10.2025 боржник - ОСОБА_1 надав заперечення (вх. № 5017 від 20.10.2025), відповідно до змісту якого просить залишити без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал", посилаючись узагальнено на наступне:
- подана ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заява є такою, що подана з порушенням встановленого законом строку, і не може бути прийнята до розгляду з огляду на імперативний характер статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства;
- на момент подання заяви справа вже перебувала у стадії виконання затвердженого судом Плану реструктуризації боргів, який боржник сумлінно виконує, що підтверджується документально;
- ухвала суду від 02.07.2025 має силу остаточного процесуального акта, яким визначено коло кредиторів, розмір їхніх вимог та порядок задоволення, а отже, будь-яке втручання в цю конструкцію є порушенням принципу правової визначеності та res judicata;
- заявлені вимоги кредитора фактично спрямовані на перегляд остаточного рішення суду, чого процесуальний закон не допускає;
- згідно статей 7, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не має правових підстав для прийняття такої заяви до розгляду.
21.10.2025 ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надав до суду Заяву від 21.10.2025 (вх.№ 5581 від 21.10.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №920/142/25.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.10.2025 задоволено Заяву боржника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№ 5581 від 21.10.2025) у справі №920/142/25.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що на території Сумського району Сумської області була оголошена повітряна тривога, судове засідання призначене на 22.10.2025, 11:00 у справі 920/142/25 не відбулось, про що складено акт суду від 22.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.10.2025 суд призначив судове засідання у справі № 920/1087/25 на 12.11.2025, 13:00.
В судовому засіданні 12.11.2025, за участю боржника та його представника суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 920/142/25 до 08.12.2025, 15:00, із занесенням зазначеної ухвали до протоколу судового засідання від 12.11.2025 згідно ч. 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
05.12.2025 боржник - ОСОБА_1 надав до суду Клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 6274 від 05.12.2025).
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.12.2025 задоволено клопотання боржника про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 6274 від 05.12.2025); відклав розгляд заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" про грошові вимоги кредитора до боржника від 27.08.2025 вих № 22/28-07/2025 (вх. № 4664 від 28.08.2025) у справі № 920/142/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в судове засідання на 07.01.2026, 12:00.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.01.2026 заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" від 27.08.2025 №22/28- 07/2025 (вх.№4664 від 28.08.2025) про грошові вимоги кредитора до боржника у справі №920/142/25 - задоволено. Визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (код ЄДРПОУ 44559822) до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у загальному розмірі 107439,70 грн, які включити до Реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, а саме: 102594,90 грн (заборгованість) - друга черга, 4844,80 грн сплаченого судового збору - до задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з ч.4. ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на час звернення із заявою заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" складає - 102594,90 грн, що підтверджується матеріалами справи, зокрема рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2024 у справі № 592/12912/24. Отже, на підставі ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредитора є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню у загальному розмірі 102594,90 грн та включенню до реєстру вимог кредиторів до другої черги (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з ч.4. ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства). Крім того, сплачений кредитором судовий збір у розмірі 4844,80,00 грн підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства - позачергово.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2026 у справі № 920/142/25, якою задоволено заяву ТОВ "ФК "Фінтранс Капітал" про визнання грошових вимог до боржника. Постановити нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до боржника. Стягнути з ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 662 грн 40 коп.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскажувана ухвала постановлена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Зокрема, скаржник посилався на наступне:
- аналіз норм розділу ІIІ "Реструктуризація боргів боржника" книги п'ятої КУзПБ дає підстави для висновку, що процедура реструктуризації боргів застосовується лише щодо боржника-фізичної особи та має свою специфіку, на відміну від процедури санації боржника-юридичної особи, оскільки вводиться одночасно із відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність та направлена на виявлення кредиторів, розробку плану реструктуризації боргів та як наслідок - закриття провадження у справі у зв'язку з виконанням плану реструктуризації боргів боржником та звільненням його від боргів;
- ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не дотрималося встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку заявлення вимог, а звернулося після затвердженого плану реструктуризації боргів боржника, який виконувався належним чином;
- згідно з ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.01.2026 грошові вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до боржника визнані з включення їх до реєстру вимог кредиторів у розмірі: 102 594,90 грн (без права вирішального голосу на зборах кредиторів), тобто, внесення змін до плану реструктуризації боргів здійснювалось за ініціативою кредитора, який на момент схвалення плану реструктуризації боргів боржника та його затвердження місцевим господарським судом не мав жодного процесуального статусу як учасника в даній справі;
- зміни до плану реструктуризації боргів не були предметом розгляду на зборах кредиторів;
- визнання судом першої інстанції грошових вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відбулося поза межами правового механізму реструктуризації боргів, визначеного КУзПБ, без внесення змін до плану у встановленому законом порядку, без їх схвалення кредиторами та без волевиявлення боржника;
- відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , усі грошові вимоги кредиторів, які виникли до відкриття провадження у справі, але не були заявлені у встановлений строк, вважаються погашеними, а відповідні виконавчі документи - такими, що не підлягають виконанню, а отже, план, затверджений ухвалою суду від 02.07.2025, є обов'язковим для боржника та всіх кредиторів, а ухвала має силу остаточного процесуального акта, що унеможливлює прийняття будь-яких нових заяв у межах даного провадження;
- відповідно до частини п'ятої статті 127 КУзПБ, з дня затвердження Плану реструктуризації припиняються повноваження керуючого реструктуризацією, якщо його участь не передбачена Планом, а тому з цього моменту у справі відсутній суб'єкт, уповноважений розглядати нові кредиторські вимоги, що логічно виключає можливість їх подання та розгляду;
- визнання після затвердження плану нових або додаткових грошових вимог кредитора, що впливають на обсяг зобов'язань боржника, без внесення змін до плану у передбаченому законом порядку фактично призводить до його коригування поза межами процедури, визначеної КУзПБ;
- визнання судом першої інстанції грошових вимог кредитора після затвердження та фактичного виконання плану реструктуризації боргів, без дотримання процедури внесення змін до плану, без його погодження боржником та без схвалення кредиторами у порядку, визначеному КУзПБ, здійснено з порушенням норм матеріального права та призвело до фактичної зміни змісту затвердженого плану поза межами встановленого законом механізму.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
16.03.2026 від ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких заявник просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з огляду на наступне:
- у даній справі правомірними очікуваннями кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» є задоволення його грошових вимог до боржника у визначеному законом порядку. ОСОБА_1 , у свою чергу, як добросовісний боржник, очікує на закриття провадження у справі про неплатоспроможність після виконання плану реструктуризації боргів із застосуванням судом наслідків, визначених ч. 4 ст. 129 та ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства;
- задля досягнення мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі № 920/142/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 боржнику необхідно розробити проект змін до плану реструктуризації боргів, затвердженого ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.07.2025, з урахуванням визнаних господарським судом у даному судовому засіданні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», у якому визначити розмір, порядок та строк погашення відповідних грошових вимог кредитора, та надати його на розгляд кредиторам і суду;
- станом на 16.03.2026 боржником до апеляційної скарги надано квитанції про оплату заборгованості, визначену в плані реструктуризації в сумі 111 370,00 грн., що дорівнює 99% виконання плану реструктуризації (зазначена сума виплачена боржником за 8 місяців замість 55 місяців), зміни до плану реструктуризації не порушать прав та законних інтересів будь-кого з учасників справи № 920/142/25 про неплатоспроможність;
- виконання боржником вимог ухвали Господарського суду Сумської області від 22.01.2026 у справі № 920/142/25, в частині включення грошових вимог ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", розмір та порядок погашення вимог вказаного кредитора, за умови, що порядок/розмір/строк погашення грошових вимог інших кредиторів залишається незмінним (визначений планом реструктуризації боргів Боржника, затвердженим ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.07.2025 у справі № 920/142/25) покликано усунути заподіяння шкоди іншим учасникам процесу, такі зміни до плану реструктуризації не порушують прав та законних інтересів будь-кого з учасників справи № 920/142/25 про неплатоспроможність.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026, справу № 920/142/25 за апеляційною ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 03.02.2026 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/142/25 та відкладено вирішення питань стосовно руху апеляційної скарги до надходження витребуваної справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
09.02.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 920/142/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/142/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2026, розгляд справи призначено на 17.03.2026.
Відповідно до статті 64 Конституції України права, громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 17.03.2026 учасники справи про банкрутство своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення ухвал суду у зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд», про що складені відповідні довідки.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні. Крім того, в ухвалі від 16.02.2026 учасників справи повідомлено, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.02.2025 відкрито провадження у справі №920/142/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Жмакіну Надію Вікторівну (свідоцтво № 1782 від 06.12.2016, вул. Перекопська, 9, м. Суми, 40014); попереднє судове засідання призначене на 14.04.2025, 10:00.
19.02.2025 на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі №920/142/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника встановлено 21.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.07.2025 по справі № 920/142/25 задоволено заяву арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. про затвердження плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 від 26.06.2025 № 02-01/459 (вх.№3670); затверджено План реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 від 25.06.2025; припинено повноваження керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1782 від 06.12.2016, адреса: вул. Перекопська, 9, м. Суми, 40014); зобов'язано боржника ОСОБА_1 не пізніше п'яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів з належними доказами погашення вимог кредиторів.
Згідно зі змістом затвердженого Плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , до реєстру вимог кредиторів у справі № 920/142/25 включено та визнано грошові вимоги трьох кредиторів:
- Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» - 41 170,25 грн (друга черга) та 4 844,80 грн судового збору, який підлягає задоволенню позачергово;
- Акціонерного товариства «Універсал Банк» - 41 785,24 грн (друга черга) та 4 844,80 грн судового збору, який підлягає задоволенню позачергово;
- Головного управління ДПС у м. Києві - 13 936,54 грн (друга черга), 651,50 грн (третя черга - штрафні санкції) та 6 056,00 грн судового збору, який задовольняється позачергово.
Загальна сума визнаних вимог становить 113 289,13 грн, із яких 112 637,63 грн підлягають погашенню в межах строку дії плану, а 651,50 грн штрафних санкцій - списанню після його повного виконання.
Планом визначено джерела фінансування виконання зобов'язань - щомісячний сукупний дохід боржника в розмірі близько 10 300 грн, який складається із пенсії по інвалідності (2 300 грн) та доходів від періодичної трудової діяльності (приблизно 8 000 грн). Із цієї суми 2 072 грн щомісяця спрямовується на погашення заборгованості перед кредиторами, а 8 228 грн залишаються боржнику для забезпечення його життєвих потреб, включно з оплатою житла, комунальних послуг і придбанням ліків. Строк виконання Плану визначено у 55 місяців, починаючи з серпня 2025 року. Погашення вимог кредиторів відбувається у два етапи: протягом перших восьми місяців - сплата судових зборів, а протягом решти сорока семи місяців - пропорційне задоволення вимог кредиторів другої черги.
План передбачає списання штрафних санкцій після повного виконання боржником усіх умов реструктуризації та не містить положень про реалізацію майна боржника або участь керуючого реструктуризацією в його виконанні.
28.08.2025 до Господарського суду Сумської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" про грошові вимоги кредитора до боржника від 27.08.2025 вих № 22/28-07/2025 (вх. № 4664 від 28.08.2025) у справі № 920/142/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на наявність кредитного договору від 13.07.2023 № 6859044, укладеного між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 та договору факторингу від 27.05.2024 №27.05/24-Ф, укладеного між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА".
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2024 у справі № 592/12912/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122783914), яке набрало законної і сили і яке не скасовано в апеляційному та/або касаційному порядку, задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (Україна, 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за кредитним договором в розмірі 90 172,50 грн. (Дев'яносто тисяч сто сімдесят дві гривні 50 копійок) Також стягнуто судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (Десять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень 00 копійок), загальною сумою 102 594,90 грн. (Сто дві тисячі п'ятсот дев'яносто чотири гривні 90 копійок).
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2024 у справі № 592/12912/24 мотивовано наступним:
- 13.07.2023 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 був укладений договір №6859044 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" надало відповідачеві кредит у розмірі 25000 грн, строком на 360 днів, зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день або за зниженою процентною ставкою 0.299 % в день за умови сплати споживачем до 12.08.2023 або протягом трьох календарних днів сплатить кошти у сумі не менше першого платежу, періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором;
- споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором;
- зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених на їх сайті. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 25000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту. В свою чергу відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. 27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК» Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК» Фінтраст Україна» права грошової вимоги за Кредитним договором до відповідача (а.с. 24-25). Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 25000 грн тіло кредиту, 44775 грн -нараховані відсотки; 20397,50 грн -нараховані позивачем відсотки за 41 календарних днів, а всього 90172,50 грн, які позивач просить стягнути, а також судові витрати;
- Відповідач був повідомлений про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором;
- відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами);
- згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;
- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України);
- відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;
- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України);
- відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором;
- згідно з ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі;
- кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа;
- якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію»);
- згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг, а також відсотки;
- відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами;
- на підставі наведених норм права, оскільки відповідач в порушення умов договору позики не виконав зобов'язання по поверненню грошових коштів та відсотків, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 90172,50 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».
Як зазначав заявник, рішенням №251124/1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", про що внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).
Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (підпункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).
Тобто за положеннями статті 75 ГПК України, висновки суду про встановлені обставини мають зобов'язуюче (преюдиціальне) значення саме для особи, яка брала участь у справі, в якій такі обставини встановлені.
Отже, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2024 у справі № 592/12912/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122783914), яке набрало законної і сили і яке не скасовано в апеляційному та/або касаційному порядку, встановлено безспірність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 в сумі 102594,90 грн.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.01.2026 заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" від 27.08.2025 №22/28- 07/2025 (вх.№4664 від 28.08.2025) про грошові вимоги кредитора до боржника у справі №920/142/25 - задоволено. Визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (код ЄДРПОУ 44559822) до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у загальному розмірі 107439,70 грн, які включити до Реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, а саме: 102594,90 грн (заборгованість) - друга черга, 4844,80 грн сплаченого судового збору - до задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з ч.4. ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на час звернення із заявою заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" складає - 102594,90 грн, що підтверджується матеріалами справи, зокрема рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2024 у справі № 592/12912/24. Отже, на підставі ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредитора є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню у загальному розмірі 102594,90 грн та включенню до реєстру вимог кредиторів до другої черги (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з ч.4. ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства). Крім того, сплачений кредитором судовий збір у розмірі 4844,80,00 грн підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства - позачергово.
Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно п. 17 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 2 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника у даній справі встановлено до 21.03.2025.
Відповідно до ч.4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2024 у справі № 592/12912/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122783914), яке набрало законної і сили і яке не скасовано в апеляційному та/або касаційному порядку, встановлено безспірність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 в сумі 102594,90 грн.
Отже, встановлені вказаним вище судовим рішенням обставини щодо наявної заборгованості боржника, є преюдиціальними в силу ч.4 ст.75 ГПК України та не підлягають доказуванню.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду місцевим судом кредиторської заяви ТОВ "ФК "Фінтраст Україна", доказів щодо погашення боржником заборгованості перед ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" в сумі, присудженій до стягнення рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2024 у справі № 592/12912/24 - надано не було. Такі докази в матеріалах справи відсутні.
Порядок задоволення вимог кредиторів встановлений ст.133 Кодексу України з процедур банкрутства:
- у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
- у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
- у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Також, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.01.2023 рок у справі №902/207/22, де суд зауважив, що реалізація конкурсним кредитором права на звернення до суду із заявою з грошовим вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі по банкрутство (за винятком адміністратора за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор - для якого діє правило визначене статтею 931 цього Кодексу) та набуття ним прав в обсязі визначеному КУзПБ обумовлена строком, у межах якого він може звернутися до суду із заявою з наявними в нього вимогами боржника.
За визначенням наведеним у частині першій статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Відповідним кінцем моментом для звернення конкурсного кредитора до суду із завою з вимогами до боржника є сплив визначеного абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ тридцятиденного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Абзацом третім частини четвертої статті 45 КУзПБ законодавцем урегульовано негативні наслідки пропуску/заявлення кредитором вимог після завершення строку встановленого для їх подання.
Такими наслідками за третім частини четвертої статті 45 КУзПБ є те, що кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК України).
Тлумачення наведених норм свідчить, що законодавцем у ГПК України закріплено положення про поновлення визначених ним строків на вчинення учасниками позовного провадження процесуальних дій, який може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (див. висновки щодо права учасників справи на поновлення процесуального стоку, викладені у поставові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018р. у справі №904/5995/16).
Проте на відміну від позовного провадження розгляд та процесуальні дії учасників якого урегульовані положеннями ГПК України, правове регулювання процесуальних дії учасників провадження у справі про банкрутство має свої особливості.
Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.
Частиною 6 ст.12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зазначена норма кореспондується з положеннями ч.1 ст.2 КУзПБ, за якою провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об'єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.
Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Верховний Суд неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018р. у справі №263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021р. у справі №522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021р. у справі №908/2637/20, від 27.12.2022р. у справі №910/21725/21).
Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020р. у справі №5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999р. у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.20221р. у справі "Шкіря проти України").
Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України.
Одним з таких питань є питання строку заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок перебігу якого та наслідки спливу визначені ст.45 КУзПБ, яка не передбачає можливості поновлення цього строку та не ставить її в залежність від поважності наведених заявником причин його пропуску.
Норми ст.45 КУзПБ щодо строку звернення конкурсного кредитора до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника є спеціальними по відношенню до норм ГПК України, яким передбачено поновлення процесуальних строків визначених цим кодексом.
Крім того, питання строку звернення конкурсних кредиторів до суду із заявою з вимогами до боржника та юридичні наслідки заявлення таких вимог після закінчення цього строку чітко визначені ст.45 КУзПБ, що виключає можливість застосування аналогії закону за наявності законодавчого урегулювання цього питання в КУзПБ.
Тому апеляційний суд вважає, що кредитор, який звернувся до суду з відповідною заявою, не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, у зв?язку з чим доводи скаржника про те, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не дотрималося встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку заявлення вимог, а звернулося після затвердженого плану реструктуризації боргів боржника, який виконувався належним чином - є безпідставними та відхиляються. До того ж, про наявність відповідного кредитора зазначалось боржником в заяві про неплатоспроможність.
Крім того, доводи скаржника про те, що відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , усі грошові вимоги кредиторів, які виникли до відкриття провадження у справі, але не були заявлені у встановлений строк, вважаються погашеними, а відповідні виконавчі документи - такими, що не підлягають виконанню, а отже, план, затверджений ухвалою суду від 02.07.2025, є обов'язковим для боржника та всіх кредиторів, а ухвала має силу остаточного процесуального акта, що унеможливлює прийняття будь-яких нових заяв у межах даного провадження - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки погашення вимог кредиторів відбувається у порядку встановленому законом (зокрема, з підстав їх сплати боржником кредитору та/або іншими визначеними законом обставинами, внаслідок яких зобов?язання припиняється), і не пов?язується з зазначенням про таке погашення зокрема у Плані реструктуризації.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.127 КУзПБ, план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов'язковим для боржника та кредиторів. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.
Відповідно до ч.4 ст.127 КУзПБ, протягом дії плану реструктуризації боргів боржник зобов'язаний повідомляти кредиторів, включених до плану реструктуризації боргів, про істотні зміни у своєму майновому стані, а також про отримання позик і кредитів, у тому числі про придбання товарів у кредит, повідомляти інші сторони перед укладенням таких договорів про введення щодо нього процедури реструктуризації боргів. Після припинення повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність боржника обов'язок щодо ведення реєстру вимог кредиторів та надання кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів боржника, інформації про стан виконання зазначеного плану покладається на боржника. Боржник зобов'язаний надавати відомості про стан виконання плану реструктуризації боргів боржника на вимогу господарського суду та щокварталу подавати такі відомості до державного органу з питань банкрутства.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" є кредитором боржника, грошові вимоги до боржника якого визнані місцевим судом, однак не були включені до плану реструктуризації боргів боржника, оскільки такий план реструктуризації був затверджений судом першої інстанції до подання кредитором до суду заяви в порядку ст.45 КУзПБ.
Враховуючи положення ст.127 КУзПБ, а також відсутність у даній справі керуючого реструктуризацією, повноваження якого були припинені місцевим судом разом із затвердженням плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 ухвалою господарського суду Сумської області від від 02.07.2025 по справі № 920/142/25, апеляційний суд зазначає, що обов'язок з ведення реєстру вимог кредиторів, а також звітування перед кредиторами стосовно виконання плану реструктуризації боргів боржника у даній справі покладено саме на ОСОБА_1 , у зв?язку з чим доводи скаржника про те, що у справі відсутній суб'єкт, уповноважений розглядати нові кредиторські вимоги - є необгрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.
Доводи скаржника про те, що зміни до плану реструктуризації боргів не були предметом розгляду на зборах кредиторів, а визнання судом першої інстанції грошових вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відбулося поза межами правового механізму реструктуризації боргів, визначеного КУзПБ, без внесення змін до плану у встановленому законом порядку, без їх схвалення кредиторами та без волевиявлення боржника - судом апеляційної інстанції також відхиляються як необгрунтовані, оскільки КУзПБ не пов?язує визнання кредиторських вимог саме з вищенаведеними діями, а навпаки, визнання таких, як обгрунтованих, потребує внесення відповідних змін до плану у встановленому законом порядку, адже у даній справі правомірними очікуваннями кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» є задоволення його грошових вимог до боржника у визначеному законом порядку, і ОСОБА_1 , у свою чергу, як добросовісний боржник, очікує на закриття провадження у справі про неплатоспроможність після виконання плану реструктуризації боргів із застосуванням судом наслідків, визначених ч. 4 ст. 129 та ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства, що в сукупності підтвердить досягнення мети, для якої боржником подавалась відповідна заява про визнання його неплатоспроможним.
Також, вимогами КУзПБ не встановлено заборони на внесення змін до Плану реструктуризації саме для досягнення мети, для якої боржником подавалась відповідна заява про визнання його неплатоспроможним.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованими доводами кредитора про те, що станом на 16.03.2026 боржником до апеляційної скарги надано квитанції про оплату заборгованості, визначену в плані реструктуризації в сумі 111 370,00 грн., що дорівнює 99% виконання плану реструктуризації (зазначена сума виплачена боржником за 8 місяців замість 55 місяців), а узгоджені учасниками справи про банкрутство зміни до плану реструктуризації не порушать прав та законних інтересів будь-кого з учасників справи № 920/142/25 про неплатоспроможність.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги кредитора є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню у загальному розмірі 102594,90 грн та включенню до реєстру вимог кредиторів до другої черги (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з ч.4. ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства). Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Крім того, за звернення до суду першої інстанції із заявою про визнання грошових вимог до боржника, заявником був сплачений судовий збір у розмірі 4844,80,00 грн згідно платіжної інструкції № 7447 від 21.08.2025.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною становить два розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з січня 2024 становить 3028,00 грн. Отже, судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимоги до боржника становить 6056,00 грн.
Заявником сплачено судовий збір у розмірі 4 844,80 грн з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", якою передбачено, що при поданні документів через "Електронний суд" судовий збір сплачується з понижуючим коефіцієнтом в розмірі 0,8.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сплачений кредитором судовий збір у розмірі 4844,80,00 грн підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства - позачергово. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, а також доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а судом першої інстанції правильно застосовані норми процесуального закону.
Інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані , проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі.
З огляду на наведене, судом першої інстанції обгрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу, із чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, обумовлені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 22.01.2026 у справі №920/142/25 - відсутні.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2026 у справі №920/142/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 22.01.2026 у справі №920/142/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 920/142/25 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 06.04.2026.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко