ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про залишення апеляційної скарги без руху
06 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1354/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.
розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2026 (складено та підписано 25.02.2026, суддя Коваль С.М.)
у справі №915/1354/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення 32 286,91 грн
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2026 по справі №915/1354/24 позов задоволено, стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку військовозобов'язаному працівнику підприємства за період перебування на військових зборах у 2021 році у розмірі 32286 грн. 91 коп., а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.
Не погодившись із даним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.03.2026 витребувано від Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1354/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2026 по справі №915/1354/24 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Наразі судом апеляційної інстанції наразі отримано матеріли справи №915/1354/24 від Господарського суду Миколаївської області.
Ознайомившись з наявними матеріалами, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 6 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на подання апелянтом скарги в електронному вигляді через систему "Електронний суд" застосовується понижений коефіцієнт розміру ставки судового збору.
Відтак розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 3633,60 грн (3028 грн (судовий збір, що підлягав сплаті при подання позовної заяви)*150% *0,8).
Суд звертає увагу на те, що ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною та повинна відповідати вимогам Закону України "Про судовий збір", не залежить від розміру сплаченого судового збору з понижуючим коефіцієнтом при поданні позовної або іншої заяви в електронній формі.
Відповідна правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 02.07.2024 у справі №160/19149/23 щодо порядку застосування коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору.
Проте, скаржником до апеляційної скарги доказів сплати судового збору не надано взагалі.
Натомість, скаржник просить відстрочити ІНФОРМАЦІЯ_3 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2026 по справі №915/1354/24.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є військовою установою, що утримається за рахунок кошторису Міністерства оборони України та фінансується за рахунок і в межах коштів державного бюджету.
З огляду на вищезазначене та відсутність будь-яких інших видів фінансування, отримання доходів, ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично не має можливості у наданий строк сплатити судовий збір, за розгляд апеляційної скарги по даній судовій справі, через відсутність на своїх рахунках коштів призначених для здійснення оплати судового збору та відсутністю своєчасного фінансування даних витрат.
Колегія суддів з приводу заявленого апелянтом клопотання зазначає таке.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору.
При цьому, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не було надано жодних належних доказів на підтвердження того, що його майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Судова колегія наголошує, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що у даному випадку відсутні умови, передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для відстрочення сплати судового збору, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта та відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2026 по справі №915/1354/24.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не було виконано вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до ст. 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме апелянту необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.
Керуючись ст. 174, ст. 234, п. 2 ч. 3 ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Відмовити ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2026 по справі №915/1354/24.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2026 по справі №915/1354/24 залишити без руху.
ІНФОРМАЦІЯ_1 усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати судового збору у визначеному законом порядку та розмірі, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснити ІНФОРМАЦІЯ_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Таран С.В.
Суддя Філінюк І.Г.