ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
31 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5043/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
ТОВ «Родина ІР» - адвокат Чиркіна Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 (про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову)
по справі №916/5043/25
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР»
про стягнення 7 076 200,00 грн.
суддя суду першої інстанції - Цісельський О.В.
місце винесення ухвали: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до його подання відносно особи, яка може отримати статус відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР», згідно якої просить суд накласти арешт на нерухоме, рухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» в межах суми, що не перевищує ціну позову, а саме 7 076 200,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 задоволено частково заяву ОСОБА_1 (вх. № 4-83/25 від 18.12.2025), накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» у межах розміру позовних вимог на загальну суму 7 076 200,00 грн., а також на рухоме та нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Родина ІР», у межах розміру позовних вимог в сумі 7 076 200,00 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.
В подальшому, 30.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР», в якій просить суд стягнути з відповідача 7 076 200,00 грн дивідендів за 2021-2024 роки та за І-ІІІ квартал 2025 року.
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» звернулося до Господарського суду Одеської області з клопотанням (вх. № 2-50/26), згідно якого заявник просить суд скасувати заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, вжиті на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі № 916/5043/25.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення відповідач зазначив про те, що наведені в ухвалі Господарського суду Одеської області від 22 грудня 2026 року по справі № 916/5043/25 висновки є передчасними, адже заявником фактично спотворено дійсні обставини справи. Так, у заяві про вжиття заходів забезпечення зазначено, що заявник, як учасник ТОВ «Родина ІР» повинен отримати дивіденди у розмірі 7 076 200,00 грн., які обґрунтовані самостійно складеним розрахунком, який наведено у змісті поданої заяви про вжиття заході забезпечення позову, а в обґрунтування суми додано фотографії ніби - то фінансової звітності ТОВ «Родина ІР» в період з 2021 року по 2024 рік, які навіть не підписані уповноваженими особами ТОВ «Родина ІР», що, в свою чергу, на думку відповідача, ставить під сумність достовірність наданих доказів та можливість їх належної оцінки судом першої інстанції.
На думку відповідача вищевказані обставини свідчать про те, є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» (вх. № 2-50/26 від 16.01.2026) про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі № 916/5043/25 - відмовлено.
Обгрунтування судового рішення.
В мотивах прийнятого судового рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання ТОВ «Родина ІР» про скасування заходів забезпечення позову, оскільки заявником не представлено суду належних доказів та не наведено переконливих фактів, які б у своїй сукупності нівелювали процесуальне право позивача на запобігання порушення прав позивача на час вирішення спору в суді.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 січня 2026 року по справі № 916/5043/25; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити клопотання ТОВ «Родина ІР» про скасування заходів забезпечення позову; скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 22 грудня 2025 року по справі № 916/5043/25 та стягнути на користь ТОВ «Родина ІР» судові витрати.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не дослідив в повній мірі ту обставини, що ТОВ «Родина ІР» є діючим суб'єктом господарювання, та має договірні зобов'язання, як перед контрагентами - постачальниками зі сплати коштів за отримані товари та послуги, так із відвантаження власно вирощеної сільськогосподарської продукції контрагентам - покупцям; так і кредитні зобов'язання, на підставі укладених з АТ «Державний ощадний банк України» кредитного договору №3656/2024 від 26.09.2024 року та кредитного договору №12/2025 від 09.01.2025 року, які сплачуються ТОВ «Родина ІР» щомісячно, сумарна сума щомісячних платежів складає - 224 000,00 грн.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що у зв'язку із вжитими заходами забезпечення та накладенням арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Родина ІР» у межах розміру позовних вимог на загальну суму 7 076 200,00 грн., а також на рухоме та нерухоме майно, яке належить ТОВ «Родина ІР», у межах розміру позовних вимог в сумі 7 076 200,00 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності, - зупинено рух коштів по рахункам ТОВ «Родина ІР», тобто ТОВ «Родина ІР» не може здійснити сплату кредитних зобов'язань, виплатити заробітну плату, сплатити податкові зобов'язання. Фактичний залишок на рахунках ТОВ «Родина ІР» складає - 326 265,27 грн.
Зазначене може суттєво вплинити га господарську діяльність товариства.
У зв'язку з чим скаржник вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а вжиті заходи забезпечення позову скасуванню.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
09.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилається на те, що оскаржуване судове рішення було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
27.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина Ір» надійшли письмові пояснення по справі, в яких просило вказані пояснення врахувати під час розгляду справи.
27.03.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» надійшли додаткові пояснення.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
06.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 (про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову) по справі №916/5043/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.02.2026.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали оскарження ухвали по справі №916/5043/25 від 21.01.2026 (про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали по справі №916/5043/25 від 21.01.2026 (про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 (про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову) по справі №916/5043/25 до надходження матеріалів оскарження ухвали з суду першої інстанції.
17.02.2026 матеріали оскарження ухвали надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 (про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову) по справі №916/5043/25.
Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 (про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову) по справі №916/5043/25 на 31.03.2026 о 14:00 год.
26.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» Пономаренко Ігоря Віталійовича надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв'язку» по справі №916/5043/25 за участю їхнього представника Чиркіної Людмили Юріївни , розгляд якої призначено на 31.03.2026 о 14:00 год. за її участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» Пономаренко Ігоря Віталійовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв'язку» по справі №916/5043/25 за участю їхнього представника Чиркіної Людмили Юріївни, розгляд якої призначено на 31.03.2026 о 14:00 год. за її участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено та надано можливість представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» Чиркіній Людмилі Юріївні взяти участь у судовому засіданні, яке призначене на 31.03.2026 о 14:00 год. по справі №916/5043/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «відеоконференцзв'язку» та за зареєстрованною електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1
31.03.2026 до суду надійшло клопотання Заїкіної Р.В. про розгляд справи без її участі.
Під час судового засіданні 31.03.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Інші представники сторін в судове засідання не з'явились.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже, підставою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Колегія суддів зазначає, що процесуальна мета та предмет судового контролю при розгляді заяви про скасування забезпечення позову є відмінними від предмета перевірки при первинному застосуванні заходів забезпечення. Якщо первинно суд перевіряє наявність умов, передбачених ст.ст. 136, 137 ГПК України (зокрема, достатньо обґрунтоване припущення щодо ризику утруднення виконання рішення або утруднення ефективного захисту), то при вирішенні питання про скасування забезпечення суд з'ясовує, чи відпали підстави, які зумовили застосування забезпечення, чи настали нові істотні обставини, що змінюють оцінку ризиків, або чи забезпечення внаслідок розвитку процесу стало непропорційним (надмірним) порівняно з його процесуальною метою.
Отже, тягар доведення обставин, які є підставою для скасування забезпечення позову, покладається на заявника. Для задоволення такої заяви недостатньо повторення аргументів щодо відсутності порушення прав позивача чи незгоди з первинною ухвалою про забезпечення позову, оскільки ці доводи фактично спрямовані на повторний перегляд питання про застосування забезпечення, а не на встановлення того, що забезпечення втратило актуальність унаслідок зміни фактичних обставин.
Так, спір між сторонами у справі стосується, зокрема, стягнення з ТОВ «Родина ІР» коштів у розмірі 7 076 200,00 грн у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 , як учаснику, який володіє часткою у розмірі 50% статутного капіталу Товариства, дивідендів за 2021-2024 року та за І-ІІІ квартал 2025 року.
Отже, виконання судового рішення у випадку задоволення позову безпосередньо пов'язано із наявністю у боржника коштів у відповідній сумі, а у разі їх відсутності можливістю звернення стягнення на відповідне майно.
Застосування ухвалою суду від 22.12.2025 заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язано із предметом позову і необхідність застосування такого заходу підтверджено належними і допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, на підставі яких суд дійшов відповідних висновків.
Як вірно зауважено місцевим господарським судом, що не виявлено достатньо обґрунтованих підстав, за яких, на час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або заходи вичерпали свою дію.
Натомість пояснення викладені у клопотанні відповідача фактично зводяться до заперечення обґрунтованості заяви про забезпечення позову, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, порушення принципу рівності прав учасників, а також заперечення обґрунтованості та доцільності вжитих судом заходів забезпечення позову.
Колегія суддів не приймає доводи ТОВ «Родина ІР» щодо необґрунтованості розрахунку суми заборгованості та підстав для виплати дивідендів, а також ненадання позивачкою відповідних доказів щодо фінансової звітності, вирішення питання про розподілення чистого прибутку відповідача та виплати дивідендів учасникам, підтвердження їх розміру, строків та порядку їх виплати, оскільки вказані обставини входять, зокрема, до предмету доказування позовних вимог, а при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, обставини щодо обґрунтованості підстав позову судом будуть встановлені за результатом вирішення спору та під час ухвалення рішення по суті спору.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що заходи забезпечення позову вплинули на господарську діяльність відповідача та останній не може здійснити сплату кредитних зобов'язань, виплатити заробітну плату, сплатити податкові зобов'язання.
Так, накладаючи арешт і на грошові кошти, і на майно суд не забезпечив позовні вимоги поза межами суми, заявленої до стягнення, оскільки судом було накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Родина ІР», у межах розміру позовних вимог 7 076 200,00 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Як вірно зауважив місцевий господарський суд, що до клопотання про скасування арешту, зокрема, не додано фінансову звітність 2021-2024 року, виписки по рахункам із залишками коштів у банківський установах, доказів того, що обмежується його діяльність, дійсну вартість нерухомого майна, наявність дебіторської заборгованості перед ТОВ «Родина ІР» та інші відомості, що дадуть змогу реально оцінити намір про здійснення активної господарської діяльності та погашення існуючої заборгованості перед позивачем, натомість, позиція представника ТОВ «Родина ІР» зводиться до того, що він не згоден з аргументами позивача щодо існування обставин, про які останній зазначає у заяві про забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що забезпечення позову спрямоване не на «покарання» сторони, а на процесуальне гарантування реальної дієвості судового захисту, і оцінка ризику стосується не лише намірів заявника, а й об'єктивної можливості зміни фактичного стану речей до завершення розгляду спору.
Також колегія суддів враховує, що при розгляді заяви про скасування забезпечення оцінюється не абстрактна «незручність» заходу для відповідача, а його співмірність та фактичні наслідки. Доводи про втручання у господарську діяльність повинні бути підтверджені конкретними доказами того, що забезпечення позову створює надмірні та непропорційні наслідки (зокрема, блокує критичні платежі, унеможливлює виконання обов'язкових зобов'язань, призводить до істотних втрат тощо). Натомість матеріали справи не містять доказів, що забезпечення позову у цій справі фактично унеможливило діяльність заявника або призвело до наслідків, які виходять за межі тимчасового процесуального обмеження, необхідного для досягнення мети забезпечення.
Також, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що «виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».
Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що «можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника». Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Колегія суддів виходить з того, що предмет судового контролю при первинному застосуванні забезпечення позову (зокрема, оцінка умов ст.ст. 136, 137 ГПК України та співмірності обраного заходу) відрізняється від предмета розгляду клопотання про скасування забезпечення позову за ст. 145 ГПК України, коли суд перевіряє, чи відпали підстави забезпечення, чи настали нові істотні обставини або чи забезпечення стало надмірним/непропорційним унаслідок розвитку процесу та фактичних обставин.
Отже, загальні підходи до співмірності та балансу інтересів, сформульовані у практиці Верховного Суду щодо первинного застосування забезпечення, не підміняють собою необхідності доведення заявником підстав саме для скасування забезпечення позову у порядку ст. 145 ГПК України, зокрема - відпадання потреби у забезпеченні, появи нових обставин або наявності підтверджених доказами непропорційних наслідків від подальшої дії забезпечення.
У цій справі колегією суддів встановлено, що заявник не довів наявності обставин, які відповідно до ст. 145 ГПК України зумовлюють скасування забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги зводяться до повторного оспорювання доцільності первинного забезпечення, що не є належною підставою для його скасування у вказаному процесуальному порядку.
Так, порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Одеської області, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни ухвали Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі № 916/5043/25 не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина ІР» - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.2026 у справі №916/5043/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.04.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.