Провадження № 11-кп/821/170/26 Справа № 703/3563/22 Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
30 березня 2026 року колегія суддів Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретарів судового засіданняОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участі:
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12020250000000181 від 26.05.2020 за апеляційною скаргою прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 серпня 2024 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, маючого на утриманні дітей 2011 та 2012 р.н., здійснюючого підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого,
визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Скасовано арешти, накладені ухвалами слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.05.2020 на велосипед «Україна» та від 03.06.2020 на автомобіль «Volkswagen Multivan» р.н. НОМЕР_1 .
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів на загальну суму 9355,84 грн компенсовано за рахунок держави.
У порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за таких обставин.
26.05.2020 близько 09 год 40 хв водій ОСОБА_9 , в порушення п. 31.4.1 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), керуючи автомобілем «Volkswagen Multivan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до висновку експерта від 19.06.2020 № 4/446 експлуатація якого заборонена у зв'язку з тим, що товщина гальмових дисків задніх коліс не відповідає вимогам підприємства виробника, а також в порушення вимог п.п. 2.3 б), 12.4 ПДР, відповідно до висновку експерта від 29.12.2020 № КСЕ-19/124-20/15344, рухаючись з перевищенням максимально дозволеної швидкості у населених пунктах (більше 50 км/год) по вулиці Миру в селі Балаклея Смілянського району Черкаської області у напрямку від вулиці Шкільна до вулиці Поповича та знаходячись біля будинку № 123, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, виконуючи маневр повороту ліворуч, виїхав на зустрічну смугу руху відносно свого напрямку руху, по якій в цей час рухався автомобіль «Volkswagen Multivan» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_11 , згідно з висновком експерта від 30.06.2020 № 05-6-02/187, отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, у вигляді травми грудної клітки, яка супроводжувалася численними переломами ребер із ушкодженням легені і аорти та отяготилася гострою крововтратою із малокровністю внутрішніх органів, від яких загинув на місці пригоди.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Volkswagen Multivan» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 , а саме вимог пункту 12.4 ПДР України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_11 .
Судом першої інстанції виправдано ОСОБА_9 за пред'явленим йому обвинуваченням у зв'язку із невстановленням в його діях порушень правил безпеки руху, які б перебували у причинному зв'язку із виникненням, протіканням та наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляцій скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05.08.2024 через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.
Зазначає, що суд не надав належної оцінки та безпідставно не прийняв до уваги висновок судової експертизи від 29.12.2020 під № КСЕ-19/124-20/15344, згідно якого швидкість руху автомобіля «Volkswagen Multivan» реєстраційний номер НОМЕР_1 становила близько 70,1... 75,9 км/год.
Вказує, що всупереч вимогам ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, не дотримавшись принципів безсторонності, об'єктивності, неупередженості, безумовно прийняв позицію сторони захисту щодо моменту виникнення небезпеки для руху у водія ОСОБА_9 та не врахував, що відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/3, право на встановлення моменту виникнення небезпеки закріплено за слідчим (судом), який повинен зазначати його в постанові (ухвалі) про призначення експертизи. При цьому у разі відсутності заданого моменту виникнення небезпеки, експерт має право визначати його самостійно, з урахуванням положень ст. 69 КПК України. Якщо, на думку експерта, момент виникнення небезпеки задано невірно, то він має право обґрунтувати свій варіант такого моменту та провести дослідження для обох варіантів в тому ж порядку.
Стверджує, що у цьому провадженні момент виникнення небезпеки для руху слідчим визначено відповідно до вимог Правил дорожнього руху, встановлених обставин у кримінальному провадженні, зібраних доказів, зокрема, даних відеозапису події щодо дій велосипедиста ОСОБА_11 та водія ОСОБА_9 .
Зауважує, що відповідно до зафіксованих відеозаписом дій велосипедиста ОСОБА_11 , він змінив напрямок свого руху вліво на зустрічну смугу руху та рухався незмінно до моменту наїзду, у той час, коли водій ОСОБА_9 мав змогу та відповідно до вимог ПДР України, повинен був дотримуватися швидкісного обмеження руху, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та, відповідно, реагувати на її зміну.
Наголошує, що під час слідчих експериментів від 11.08.2022 та 14.09.2022 установлено, що в момент зміни напрямку руху велосипедист перебував у полі зору водія про що зазначено у постанові про призначення судової автотехнічної експертизи від 17.08.2022.
Крім того вказує про ненадання судом належної оцінки висновку комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи від 25.08.2022 № СЕ-19/124-22/8970-ІТ про те, що за обставин, зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи: у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля «Volkswagen Multivan» НОМЕР_1 ОСОБА_9 повинен був дотримуватися дозволеної швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті, а в момент виникнення небезпеки для його руху (вказаний у постанові слідчого про призначення експертизи) повинен був негайно зменшити швидкість руху керованого ним автомобіля аж до його зупинки (із технічної точки зору - застосувати екстрене гальмування), тобто повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.3., 12.4. ПДР України; у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди велосипедист ОСОБА_11 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1., 10.4. ПДР України; у момент виникнення небезпеки для руху водій автомобіля ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди при швидкості руху 70,1...75,9 км/год, та мав таку можливість при дозволеній швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті 50 км/год; технічна можливість для велосипедиста ОСОБА_11 уникнути зіткнення з автомобілем «Volkswagen Multivan» полягала у виконанні ним вимог п. 10.1., 10.4. ПДР України; так як у момент виникнення небезпеки для руху водій автомобіля ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди при швидкості руху 70,1...75,9 км/год, та мав таку можливість при дозволеній швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті 50 км/год, в діях водія автомобіля ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.4. ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди; у діях велосипедиста ОСОБА_11 вбачаються невідповідності вимогам п 10.1., 10.4. ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Вважає за доцільне в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, зокрема, допитати обвинуваченого ОСОБА_9 та дослідити докази, перелік яких наведений в прохальній частині апеляційної скарги.
На апеляційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_10 подані заперечення, які зводяться до законності вироку суду першої інстанції та безпідставності апеляційних вимог.
Вироком Черкаського апеляційного суду від 12.03.2025 виправдувальний вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05.08.2024 скасовано, а ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік, а у подальшому звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком в 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Постановою Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.07.2025 вирок Черкаського апеляційного суду від 12.03.2025 щодо ОСОБА_9 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думки прокурора в підтримку апеляційної скарги в повному обсязі з наведених в ній доводів, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 , які просили оскаржуваний вирок залишити без змін, а апеляційні вимоги сторони обвинувачення без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та оцінивши апеляційні доводи, повторно дослідивши фактичні обставини провадження в межах заявлених прокурором і задоволених судом апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до таких висновків.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Статтею 62 Конституції України гарантується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Серед засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України, є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990, зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
При встановленні обставин, передбачених ч. 1 ст. 373 КПК України суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок, який має відповідати вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України.
Перевіривши, в межах повноважень наданих ст. 404 КПК України, обставини, встановлені під час кримінального провадження, колегія суддів вважає, що місцевим судом виконані вимоги ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості вироку, а доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність визнає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, з огляду на таке.
У суді першої інстанцій обвинувачений ОСОБА_9 винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та показав, що 26.05.2020 він керував автомобілем «Volkswagen Multivan» та, проїжджаючи с. Балаклея, став учасником дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_11 . Під час ДТП в його автомобілі на правому передньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_12 . Про обставини ДТП зазначив, що покриття дорожнього полотна у місці події було асфальтне, мало задовільний стан, а дорожня розмітка відсутня. До моменту зіткнення транспортний засіб під його керуванням рухався у правій смузі руху з невисокою швидкістю, можливо близько 60 км/год. В районі перехрестя йому на зустріч рухався комерційний легковий автомобіль білого кольору, який зупинився та увімкнув покажчик повороту ліворуч. У цей час із-за задньої частини вказаного автомобіля виїхав велосипедист, якого до цього на дорозі він не бачив, а виявив за 1-1,5 метри до моменту зіткнення. Уникнути зіткнення він не мав технічної можливості, навіть не встиг застосувати екстрене гальмування. Також додав, що надавав матеріальну допомогу сім'ї загиблого.
Будучи допитаним судом апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 , окрім іншого, зазначив, що в день події вранці він їхав з м. Кропивницький у м. Київ. Видимість була нормальною, а дорожнє покриття мокрим. Швидкість руху транспортного засобу під його керуванням була невелика. Велосипедист виїхав із-за машини і він його побачив десь за 2 метри до зіткнення, до цього на дорозі його не бачив. Контакт відбувся зі сторони водія, велосипедист впав на лобове скло, однак удар, як він вважає, був не сильний.
Свідок ОСОБА_12 суду першої інстанції показав, що в кінці травня 2020 року він, як пасажир на передньому сидінні, їхав на автомобілі «Volkswagen Multivan» під керуванням ОСОБА_9 . Під час проїзду населеного пункту на їхню смугу руху із зустрічної виїхав чоловік на велосипеді, різко змінивши напрямок руху та виїхавши позаду авто, яке рухалось назустріч. Велосипедист виїхав безпосередньо перед їхнім авто за долі секунди. Додав, що швидкість «Volkswagen Multivan» була невисокою, в межах допустимої для населеного пункту. ОСОБА_9 намагався уникнути зіткнення з велосипедистом маневром праворуч. На місці пригоди він бачив окуляри, які, можливо, належали потерпілому. Також зазначив, що під час ДТП стан асфальтного дорожнього покриття був сухим, світла пора доби 10-11 год, з нормальною видимістю;
Свідок ОСОБА_13 суду першої інстанції показав, що близько чотирьох років тому, весною він рухався на автомобілі «Форд Мондео» зі швидкістю близько 60 км/год з м. Київ до м. Сміла. Як пасажир на передньому сидінні його автомобіля знаходився ОСОБА_14 . Погода була нормальною, без опадів, можливо хмарна, асфальтне дорожнє покриття було сухим у задовільному стані та мало по одній смузі руху в кожному напрямку. Він бачив обставини зіткнення велосипедиста з автомобілем «Volkswagen Multivan» на перехресті в с. Балаклея. Вказав, що на проїзну частину виїхав чоловік на велосипеді, якого він побачив десь за 30-40 метрів. Він був у його полосі руху та рухався у напрямку м. Сміла. Попереду велосипедиста рухався вантажний автомобіль «ЗіЛ», який мав виконувати поворот ліворуч і ввімкнув відповідний сигнал. Проїхавши 10-15 метрів за вказаною вантажівкою, велосипедист різко почав виконувати поворот ліворуч, хотів перетнути зустрічну дорогу на іншу сторону, рухаючи перпендикулярно до роздільної смуги. Вказаний маневр він намагався виконати позаду вантажного автомобіля та, коли виїхав на зустрічну смугу руху, відбулося зіткнення з автомобілем «Volkswagen Multivan» під керуванням ОСОБА_9 , який рухався назустріч у смузі руху останнього. Місце контакту велосипедиста та автомобіля було ближче до роздільної смуги, в районі дверей та дзеркала заднього огляду водія. Уважає, що ОСОБА_9 не міг бачити маневру велосипедиста, оскільки той «вискочив» позаду вантажівки «ЗіЛ». Ні велосипедист, ні водій не могли бачити один одного у момент маневру потерпілого. На його думку «Volkswagen Multivan» рухався не швидко, у межах допустимого швидкісного режиму. Від зіткнення велосипедиста відкинуло на його смугу руху і він одразу зупинив транспортний засіб, які і обвинувачений (останній за 15-20 метрів від місця контакту). Уточнив, що у момент зіткнення на перехресті у попутному з ним напрямку, перед велосипедистом, також знаходився легковий автомобіль світлого кольору, який виконував поворот ліворуч. Уважає, що цей автомобіль обмежував огляд проїзної частини для обвинуваченого.
В порядку ч. 3 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції досліджено докази, що були предметом безпосереднього дослідження під час судового розгляду, які, на переконання сторони обвинувачення підтверджують винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених в обвинувальному акті фактичних обставин, зокрема, дані:
- протоколу огляду місцевості від 26.05.2020 з додатками у виді схеми та фототаблиці, яким зафіксовано огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце біля буд. 123 по вул. Миру в с. Балаклея Черкаського району Черкаської області за участі автомобіля «Volkswagen Multivan» під керуванням ОСОБА_15 та велосипедиста ОСОБА_11 (Том 1, а.п. 91-100);
- висновку судово-медичної експертизи від 30.06.2020 № 05-6-02/187 про те, що смерть ОСОБА_11 настала від травми грудної клітки, яка супроводжувалася численними переломами ребер із ушкодженням легені і аорти та стяготилася гострою крововтратою із малокровністю внутрішніх органів (Том 1, а.п. 106-108);
- висновку експертизи технічного стану транспортного засобу від 19.06.2020 № 4/446 про те, що до моменту ДТП рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля «Volkswagen Multivan» р.н. НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані. Оскільки товщина гальмових дисків задніх коліс не відповідають вимогам підприємства виробника, тому згідно з вимогами п.31.4.1. а) Правил дорожнього руху України, експлуатація такого транспортного засобу заборонялася. Водій автомобіля «Volkswagen Multivan» мав можливість виявити вказані невідповідності шляхом своєчасного проведення технічного обслуговування автомобіля (Том 1, а.п. 113-121);
- висновку судової транспортно-трасологічної експертизи від 30.06.2020 № 4/445 про те, що в первинний контакт вступала передня ліва частина автомобіля «Volkswagen Multivan», р.н. НОМЕР_1 , а саме передній бампер, капот та передня права бокова частина велосипеда типу «Україна», а саме передня вісь в правій своїй частині, праве перо вилки, передній багажник. Пошкодження на автомобілі, які мають ознаки взаємного контактування з велосипедом, а саме передній бампер автомобіля та передня вісь у правій частині велосипеда починаються на відстані близько 55 см від лівого краю автомобіля «Volkswagen Multivan» (Том 1, а.п. 122-131);
- оптичного диску DVD+R з відеозаписами з камер спостереження, на яких зафіксовано обставини ДТП, яка мала місце 26.05.2020 по вул. Миру в с. Балаклея Черкаського району Черкаської області за участі водія автомобіля «Volkswagen Multivan» ОСОБА_9 та велосипедиста ОСОБА_11 (Том 1, а.п. 59);
- протоколу огляду від 30.11.2020 DVD диска з двома відеофайлами, наданого Балаклеївською сільською радою по факту ДТП, що мала місце 26.05.2020. За результатами огляду встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась на проїзній частині вулиці Миру в селі Балаклея Смілянського району Черкаської області, поблизу будинку № 123, у світлу пору доби, під час дощу, з мокрим дорожнім покриттям. Під час виконання велосипедистом маневру повороту ліворуч, за напрямком його руху, останній знаходиться поза автомобілем (силуетом/кузовом автомобіля) білого кольору, типу «напівфургон», перед його виконанням маневру повороту ліворуч, за напрямком його руху, що перекриває велосипедиста (силует) для зустрічних транспортних засобів (Том 1, а.п. 136-139);
- висновку судової комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи від 29.12.2020 № КСЕ-19/124-20/15344 (експерт ОСОБА_16 ) про те, що мінімальна швидкість руху автомобіля «Volkswagen Multivan» р.н. НОМЕР_1 на момент початку гальмування складала близько 30...34 км/год. Швидкість руху автомобіля, згідно наданого відеозапису, становила близько 70,1...75,9 км/год. Час, який минув з моменту зміни напрямку руху велосипедистом ОСОБА_11 на зустрічну смугу до моменту наїзду автомобілем, склав близько 2,9 с. У дорожній обстановці, яка склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди та за обставин, зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля ОСОБА_9 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.3, 12.4 ПДР, а велосипедист ОСОБА_11 - у відповідності до вимог пп. 10.1, 10.4 ПДР. Експертом не надано відповідей на питання щодо технічної можливості у водія ОСОБА_9 уникнути наїзду на велосипедиста та наявності в його діях невідповідностей ПДР, що знаходилися в причинному зв'язку із подією, оскільки момент небезпеки для водія ОСОБА_9 виникає з моменту видимості велосипедиста ОСОБА_11 із-за нерухомого транспортного засобу, тому проведення подальших досліджень, з урахуванням моменту виникнення небезпеки, який вказаний слідчим у постанові (початок зміни велосипедистом напрямку руху), за його міркуваннями буде необ'єктивним. Дослідження, проведені по обставинах ДТП, зазначених у вихідних даних постанови слідчого про призначення експертизи та згідно наданого відеозапису вказують на те, що в діях велосипедиста ОСОБА_11 вбачаються невідповідності вимогам пп. 10.1, 10.4 ПДР, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди (Том 1, а.п. 142-152);
- протоколу слідчого експерименту від 11.08.2022 з додатком у виді схеми, графічних зображент з камер відеоспостереження та фототаблиці, проведеного слідчим з участю понятих та інших осіб з метою дослідження, встановлення та уточнення обставин ДТП, яке мало місце 26.05.2020. Під час слідчого експерименту встановлено: місце наїзду автомобіля на велосипедиста, яке знаходиться на відстані 1,2 м від електроопори, що знаходиться на правому узбіччі по напрямку руху автомобіля «Фольцваген» та 2,2 м до правого краю проїзної частини дороги; велосипедист перед зміною напрямку руху рухався по вул. Миру у напрямку вул. Шкільна на відстані 1,7 м від правого краю проїзної частини дороги за його напрямком руху; місце зміни напрямку руху велосипедистом знаходиться на відстані 1,7 м від правого краю проїзної частини дороги за його напрямком руху та 14,0 м до електроопори, що знаходиться на лівому узбіччі; від місця зміни напрямку руху велосипедистом до місця наїзду, велосипедист подолав 11,2 м; у момент зміни напрямку руху велосипедистом невідомий автомобіль типу напівфургон знаходився попереду на відстані 2,5 м до правого краю дороги за його напрямком руху та 14,3 м від місця зміни напрямку руху велосипедистом; у момент зміни напрямку руху велосипедистом, автомобіль «Фольцваген» знаходився на відстані 9,1 м від лівих осей до лівого краю проїзної частини дороги за його напрямком руху та 78,0 м до місця зміни напрямку руху велосипедистом; велосипедист у момент зміни напрямку руху до місця наїзду постійно перебував в полі зору з робочого місця водія автомобіля «Фольцваген» (Том 1, а.п. 153-168);
- висновку судової комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи від 25.08.2022 № СЕ-19/124-22/8970-ІТ (експерт ОСОБА_17 ) про те, що за обставин, зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди: водій автомобіля Volkswagen Multivan р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_9 повинен був дотримуватися дозволеної швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті, а в момент виникнення небезпеки для його руху (вказаний у постанові слідчого про призначення експертизи) - негайно зменшити швидкість руху керованого ним автомобіля аж до його зупинки (із технічної точки зору - застосувати екстрене гальмування), тобто повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.3., 12.4. ПДР; велосипедист ОСОБА_11 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1., 10.4. ПДР. У момент виникнення небезпеки для руху, вказаної у постанові про призначення експертизи, водій автомобіля ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди при швидкості руху 70,1...75,9 км/год та мав таку можливість при дозволеній швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті 50 км/год. За обставин, зазначених в постанові слідчого про призначення експертизи, технічна можливість для велосипедиста ОСОБА_18 уникнути зіткнення з автомобілем полягала у виконанні ним вимог п. 10.1., 10.4. ПДР. Так як у момент виникнення небезпеки для руху, вказаної у постанові про призначення експертизи, водій ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди при швидкості руху 70,1...75,9 км/год та мав таку можливість при дозволеній швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті 50 км/год, за обставин зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, в діях водія ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.4. ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП. За обставин, зазначених в постанові слідчого про призначення експертизи, в діях велосипедиста ОСОБА_11 вбачаються невідповідності вимогам п 10.1. 10.4. ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП (Том 1, а.п. 169-175);
- протоколу слідчого експерименту від 15.09.2022 з додатком у виді схеми, графічних зображент з камер відеоспостереження та фототаблиці, проведеного слідчим з участю понятих, інших осіб, у тому числі ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 з метою дослідження, встановлення та уточнення обставин ДТП від 26.05.2020. Під час слідчої дії установлено: 1) місце наїзду на велосипедиста, яке знаходиться на відстані 1,2 м від електроопори, що знаходиться на правому узбіччі по напрямку руху автомобіля «Фольцваген» та 2,2 м до правого краю проїзної частини дороги; 2) велосипедист перед зміною напрямку руху до місця наїзду рухався по вул. Миру у напрямку вул. Шкільна на відстані 1,7 м від правого краю проїзної частини дороги за його напрямком руху; 4) місце зміни напрямку руху велосипедистом до місця наїзду знаходиться на відстані 1,7 м від правого краю проїзної частини дороги за його напрямком руху та 12,8 м до електроопори, що знаходиться на лівому узбіччі; 3) від місця зміни напрямку руху велосипедистом до місця наїзду, велосипедист подолав 11,2 м; 5) у момент зміни напрямку руху велосипедистом невідомий автомобіль типу напівфургон знаходився попереду на відстані 2,5 м до правого краю проїзної частини дороги за його напрямком руху та 14,3 м від місця зміни напрямку руху велосипедистом до передньої осі; 6) у момент зміни напрямку руху велосипедистом, автомобіль «Фольцваген» знаходився на відстані 9,1 м від лівих осей до лівого краю проїзної частини дороги за його напрямком руху та 65,2 м до місця зміни напрямку руху велосипедистом; у момент зміни напрямку руху велосипедистом, він перебував в полі зору з робочого місця водія автомобіля «Фольцваген». Після проведення посекційного зближення транспортних засобів, а саме: велосипедиста на 3,7 м на три поділки від місця зміни напрямку руху (поділка № 1) та автомобіля «Фольцваген» від позиції у замірі № 6 протоколу вперед на 20,3 м на три поділки, врахувавши рух вперед невідомого автомобіля типу напівфургон на 7,0 м до моменту виїзду велосипедиста позаду нього установлено, що коли транспортні засоби перебувають у позиції № 1 - велосипедист перебуває у полі зору з робочого місця водія автомобіля, а у позиції № 2 - велосипедист перебуває позаду невідомого автомобіля типу напівфургон та не перебуває в полі зору з робочого місця водія. Під час проведення ситуаційного моделювання згідно відеозапису установлено, що при розташуванні велосипедиста на позицію № 3, коли останній виїжджає позаду невідомого автомобіля типу напівфургон, такий напівфургон знаходиться на відстані 7 м попереду позиції № 1 (замір протоколу № 5), а автомобіль «Фольцваген» знаходиться на відстані 56,7 м від позиції № 1 (замір протоколу № 6), велосипедист перебуває у полі зору з робочого місця водія автомобіля «Фольцваген». В такий момент автомобіль «Фольцваген» перебуває на відстані 8,5 м до місця наїзду (Том 1, а.п. 176-188);
- висновку за результатами проведення автотехнічної експертизи від 24.10.2022 № 1999/2011/22-23 (експерт ОСОБА_19 ), складеного за заявою захисника ОСОБА_10 у порядку ст. 243 КПК України, про те, що із технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, небезпека для руху водію автомобіля Volkswagen Multivan, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 виникла у момент виявлення ним із-за задньої частини зустрічного автомобіля білого кольору типу «Рено Кенгу» велосипедиста ОСОБА_11 , який рухався на смугу зустрічну руху, коли дії останнього не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України та загрожували безпеці дорожнього руху. У даній дорожній обстановці для забезпечення безпеки дорожнього руху водій автомобіля Volkswagen Multivan ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог пп. 12.3, 12.4 ПДР, а велосипедист ОСОБА_11 - відповідно до вимог пп. 10.1, 10.4, 16.13 ПДР. У момент виникнення небезпеки для руху, водій автомобіля Volkswagen Multivan ОСОБА_9 при швидкості руху автомобіля 50 км/год не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 шляхом застосування екстреного гальмування. У даній дорожній обстановці невідповідності дій велосипедиста ОСОБА_11 вимогам пп. 10.1, 10.4, 16.13 ПДР, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (Том 1, а.п. 237-242);
- листа керівника Черкаського НДЕКЦ від 21.09.2022 про надання інформації про право експерта у разі відсутності заданого моменту виникнення небезпеки визначати його самостійно в порядку ст. 69 КПК України (Том 1, а.п. 190).
Допитаний під час апеляційного розгляду експерт ОСОБА_16 підтвердив висновок проведеної ним комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи від 29.12.2020 № КСЕ-19/124-20/15344 та показав, що така експертиза проведена на підставі постанови слідчого, з урахуванням матеріалів справи та даних відеозапису камери зовнішнього відеоспостереження. Зазначив, що на шосте питання ним не надана повна відповідь у зв'язку із тим, що при наданні відповіді на п'яте питання слідчим не було коректно задано момент виникнення небезпеки. У вихідних даних зазначених у постанові, цей момент був пов'язаний із зміною напрямку руху велосипедистом, однак за матеріалами справи слідчий експеримент з метою встановлення його видимості для водія, не проведений. Вказав, що згідно відеозапису велосипедист здійснював поворот ліворуч із-за автомобіля білого кольору. Тобто слідчим у вихідних даних був зазначений момент виникнення небезпеки, який не відповідав наявним матеріалам справи. Згідно науково-методичної літератури, в обстановці, що склалася, момент небезпеки виникає з моменту об'єктивної можливості виявити велосипедиста із-за нерухомого транспортного засобу. При цьому слідчий експеримент щодо того, чи перебував велосипедист в полі зору водія автомобіля в момент зміни напрямку руху, йому для дослідження наданий не був. З огляду на те, що небезпека для руху водія автомобіля ОСОБА_9 , у даному конкретному випадку, виникла з моменту видимості велосипедиста із-за нерухомого транспортного засобу, а дані слідчого експерименту були відсутні, в експертизі ним зазначено, що з урахуванням моменту виникнення небезпеки, який зазначений у вихідних даних, проведення дослідження щодо п'ятого питання (чи мав водій ОСОБА_9 технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста з моменту виникнення перешкоди для його руху), буде необ'єктивним. У зв'язку із наведеним, на шосте питання він дав частково відповідь, оскільки без відповіді на п'яте питання не можливо встановити дії водія автомобіля, які перебувають в причинному зв'язку із ДТП.
На питання учасників судового провадження експерт ОСОБА_16 зазначив, що за результатами дослідження ним визначена мінімальна швидкість руху автомобіля на момент початку гальмування, яка складала близько 30…34 км/год, також зазначена швидкість автомобіля за даними відеозапису, яка становила близько 70,1…75,9 км/год. Швидкість на початок гальмування ним визначалась по зафіксованих слідах гальмування, їх довжині, з урахуванням стану проїзної частини та завантаженості транспортного засобу. Зауважив, що будь-яка швидкість транспортного засобу, яка розраховується по слідах гальмування є мінімальною, оскільки такий слід, навіть на сухому асфальтобетонному покритті, може відображатися не повністю. У досліджуваному випадку, дорожнє покриття на момент ДТП було мокрим, а видимий слід на мокрому асфальтобетонному покритті залишається тоді, коли колеса автомобіля їдуть юзом. Тож в експертизі ним зазначено, що швидкість автомобіля визначена по слідах гальмування і є мінімальною. Другий показник швидкості ним визначався по відеозапису, проводилась його розкадровка і покадровий перегляд. Така швидкість визначена до моменту гальмування транспортного засобу, на момент його потрапляння в камеру зовнішнього відеоспостереження, орієнтовно за 70 м до місця наїзду. Експерт не вважає, що вийшов за межі порушеного перед ним питання (якою, з технічної точки зору, була швидкість автомобіля в момент наїзду), визначивши швидкість руху транспортного засобу на момент початку гальмування та по відеозапису. Додав, що, з урахуванням даних відеозапису швидкість автомобіля в момент наїзду не визначалась, оскільки на момент контактування з велосипедом він вже рухався в загальмованому стані. Додатково повідомив, що швидкість близько 70,1…75,9 км/год ним визначалась на момент потрапляння автомобіля на камеру зовнішнього спостереження, тобто перед ДТП, після чого водій мав відреагувати на небезпеку. При цьому після контактування і до кінцевої зупинки автомобіль рухався в загальмованому стані. Крім того зазначив, що навіть за умови, що швидкість автомобіля на момент наїзду буде визначена, при розрахунках швидкості руху буде братися показник не конкретно в момент наїзду, а показник швидкості, за якою автомобіль рухався перед ДТП. Повідомив, що якщо швидкість автомобіля складає 70,1…75,9 км/год, то в момент виникнення небезпеки водій починає реагувати шляхом переносу ноги з педалі акселератора, тобто його швидкість буде такою, як зафіксована відеозаписом, однак питання подібного змісту перед ним не ставилось. Ним не проводилось дослідження за відеозаписом швидкості автомобіля в момент зміни напрямку руху велосипедистом, оскільки такий момент перекривається іншим транспортним засобом білого кольору, тобто визначити таку швидкість за відеозаписом не можливо. На питання про те, яким чином визначалась швидкість руху автомобіля, а саме на початок, коли він потрапляє в поле зору відеокамери, чи коли подалав певну відстань, експерт зазначив, що швидкість визначалась коли дві довжини автомобіля, як мінімум 10 метрів, потрапило в поле зору камери зовнішнього спостереження, з урахуванням зображення № 9. Уточним, що момент, коли велосипедист потрапляє в поле зору і видимість обмежена іншим об'єктом, встановлюється, як правило, слідчим експериментом. З урахуванням цього пояснив, що камера зовнішнього спостереження знаходилась над проїзною частиною, а подія сталася на значній відстані від неї, тому сприйняття камерою моменту зміни напрямку руху відрізняється від того, як це сприймає водій, який рухається в транспортному засобі та перебуває нижче за камеру. Також треба врахувати, що видимість для водія, в цьому випадку, була обмежена зустрічними транспортними засобами.
Допитаний під час апеляційного розгляду експерт ОСОБА_17 підтвердив висновок проведеної ним комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи від 25.08.2022 № СЕ-19/124-22/8970-ІТ та, на питання учасників судового розгляду, показав, що в постанові слідчого про призначення експертизи було зазначено про небезпеку для руху з моменту зміни велосипедистом напрямку руху, а також про те, що проведеним слідчим експериментом установлено, що в момент зміни велосипедистом напрямку руху він перебував в полі зору водія, що було враховано при проведенні ним експертизи. Швидкість руху транспортного засобу ним не розраховувалась і була зазначена в постанові слідчого про призначення експертизи як така, що встановлена під час проведення комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи. Зазначив, що у даному випадку велосипедист різко змінив напрямок руху перпендикулярно і направився на смугу руху автомобіля Фольксваген, і водій автомобіля повинен був реагувати на цю обставину. Додав, що слідством установлено, що в момент зміни напрямку руху велосипедист був в полі зору водія. Під час проведення дослідження ним використовувалися дані слідчого експерименту від 11.08.2022, про що зазначено в експертизі. Вказав, що з технічної точки зору в діях велосипедиста вбачається порушення п. 10.1, 10.4 ПДР. Додав, що погодився з моментом виникнення небезпеки для руху, зазначеним у постанові про призначення експертизи, з урахуванням дорожньо-транспортної ситуації, яка склалася та вихідних даних, встановлених слідством.
Допитаний під час апеляційного розгляду експерт ОСОБА_19 підтвердив висновок проведеної ним автотехнічної експертизи від 24.10.2022 № 1999/2011/22-23 та, на питання учасників судового розгляду показав, що згідно експертного дослідження моменту виникнення небезпеки для руху при проведенні судово-автотехнічної експертизи від 2015 року, при встановленні моменту виникнення небезпеки для руху враховується: інший учасних дорожнього руху, який створює небезпечну ситуацію і його дії не відповідають ПДР; водій об'єктивно повинен бачити створення небезпечної ситуації. Стосовно дорожньої обстановки, яка склалася, враховуючи дані відеозапису, встановлено, що біля правого краю рухався велосипедист і в попутному напрямку рухався автомобіль Рено Кенгу світлого кольору. У подальшому велосипедист від правого краю дороги змінив напрямок руху. Такі дії велосипедиста, в межах смуги його руху, можуть створювати небезпечну ситуацію та не відповідати вимогам п. 10.1 ПДР тільки для учасників дорожнього руху, які рухаються в попутному напрямку, тобто в зустрічному напрямку відносно автомобіля Фольксваген. Небезпека для водія Фольксваген виникає тільки тоді, коли велосипедист, порушуючи ПДР, починає виїжджати на смугу зустрічного руху. Тобто виявлення водієм небезпечних дій велосипедиста у виді виїзду на зустрічну смугу руху, з технічної точки зору, є об'єктивним моментом виникнення небезпеки для руху. Зазначив, що дослідження ним проведені за матеріалами справи та даними відеозапису з камери відеоспостереження. Така камера знаходилась зверху та справа і могла не відтворити об'єктивну обстановку з якої водій, перебуваючи в салоні автомобіля, який рухається, міг виявити небезпеку. Час існування небезпеки для руху в 1,2 с, який ним зазначено в експертизі, може бути трохи більшим ніж той, який був би визначений при безпосередньому проведенні слідчого експерименту за участі водіїв автомобілів Фольксваген, Рено Кенгу та велосипеда, в динаміці руху велосипедиста. Однозначно зазначив, що з камери було краще видно велосипедиста ніж водію Фольксагену.
Оцінивши докази, на які посилається прокурор в обгрунтованість пред'явленого обвинувачення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані стороною обвинувачення та досліджені під час судового та апеляційного розгляду докази, не доводять наявність в діянні ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, таких висновків не спростовують.
Зокрема колегією суддів встановлено, що в ході судового розгляду даного кримінального провадження, в межах пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення, місцевим судом цілком повно, об'єктивно та всебічно досліджені здобуті та надані стороною обвинувачення докази і їм надано належну правову оцінку, на виконання вимог ст. 94 КПК України.
Вирішуючи апеляційні вимоги прокурора про доведеність зібраними в кримінальному провадженні доказами порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Volkswagen Multivan» ОСОБА_9 , що знаходиться у причинному зв'язку із виникненням ДТП та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_11 , тобто наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, колегія суддів виходить з такого.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу цього злочину, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України характеризується сукупністю обов'язкових елеменів: діяння, тобто порушення правил безпеки руху та експлуатації транспортну; обстановка; суспільно небезпечні наслідки; причиновий зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Як звернуто увагу в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 (справа № 682/956/17), злочин, передбачений ст. 286 КК України є злочином із матеріальним складом і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють суспільно небезпечні наслідки, є причиною їх настання та перебувають із ними у причиновому зв'язку.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що коли суспільно небезпечні наслідки ст. 286 КК України настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, потрібно з'ясувати характер порушень, які допустив кожний із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо транспортної події та її наслідків. При цьому за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.
За змістом обвинувального акта ОСОБА_9 ставляться за провину наступні порушення ПДР: п. 13.4.1 а) відповідно до якого, забороняється експлуатація транспортних засобів за наявності таких технічних несправностей і невідповідностей, а саме окремі деталі не відповідають вимогам підприємства-виробника; п.п. 2.3 б), яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.4 згідно з яким, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Для встановлення наявності в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, а саме його об'єктивної сторони, стороною обвинувачення, з огляду на усталену судову практику, має бути доведено, зокрема, що допущені ним порушення ПДР перебувають у причиновому зв'язку із ДТП та суспільно небезпечними наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 286 КК України.
Дослідженими доказами установлено, що в інкримінований органом досудового розслідування день та час ОСОБА_9 рухався на автомобілі «Volkswagen Multivan», експлуатація якого заборонена у зв'язку з тим, що товщина гальмових дисків задніх колес не відповідала вимогам підприємства-виробника, по вул. Миру у напрямку перехрестя з вул. Поповича в с. Балаклея Черкаського району Черкаської області. Водій велосипеда ОСОБА_11 здійснював рух по зустрічній для напрямку руху ОСОБА_9 смузі в напрямку цього ж перехрестя біля правого краю проїзної частини. Не доїжджаючи перехрестя велосипедиста ОСОБА_11 випередив автомобіль білого кольору типу «Рено Кенгу», що рухався в попутному з велосипедистом напрямку, ближче до лівого краю смуги, який зменшив швидкість майже до зупинки маючи намір виконати маневр повороту ліворуч. Знаходячись позаду автомобіля «Рено Кенгу» велосипедист ОСОБА_11 різко змінив напрямок свого руху з правої крайньої частини своєї смуги в напрямку зустрічної та перетнув умовну середину проїзної частини, коли автомобіль «Volkswagen Multivan» під керуванням ОСОБА_9 , який до цього здійснював рух у зустрічному напрямку, завершував проїзд перехрестя, а транспортний засіб «Suzuki Swift» світлого кольору розпочав рух для виїзду з другорядної дороги на перехресті справа, повертаючи ліворуч. Після чого відбулося зіткнення автомобіля «Volkswagen Multivan» під керуванням ОСОБА_9 з велосипедистом ОСОБА_11 , який виїхав на зустрічну смугу.
Також установлено, що у дорожній обстановці у причиновому зв'язку з виникненням ДТП, з технічної точки зору, перебували невідповідності дій велосипедиста ОСОБА_11 вимогам п. 10.1 (згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), п. 10.4 (яким передбачено, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою), п. 16.3 (про те, що перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч) ПДР. Наведене узгоджується із висновками експертів від 29.12.2020 № КСЕ-19/124-20/15344, від 25.08.2022 № СЕ-19/124-22/8970-ІТ, від 24.10.2022 № 1999/2011/22-23 та не заперечується учасниками судового провадження.
Сторона обвинувачення в суді першої та апеляційної інстанції, в тому числі в апеляційній скарзі, наполяга на тому, що порушення ОСОБА_9 п. 12.4 ПДР, тобто перевищення максимально дозволеної швидкості у населених пунктах перебуває у причиновому зв'язку з виникненням ДТП та настанням наслідків у виді смерті велосипедиста ОСОБА_11 , що підтверджується висновком експерта від 29.12.2020 № КСЕ-19/124-20/15344, яким установлено, що швидкість руху автомобіля «Volkswagen Multivan» згідно відеозапису складала 70,1…75,9 км/год.
З показань обвинуваченого вбачається, що він рухався з невисокою швидкістю, можливо близько 60 км/год, що узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_12 (пасажира «Volkswagen Multivan», очевидця ДТП) та ОСОБА_13 (водія автомобіля «Форд Мондео», очевидця ДТП) про те, що швидкість автомобіля «Volkswagen Multivan» була невисокою, в межах допустимої для населеного пункту.
З метою оцінки доводів прокурора, у тому числі викладених в апеляційній скарзі, судом першої та апеляційної інстанції допитано експерта ОСОБА_16 , що склав такий висновок, який пояснив, що швидкість автомобіля «Volkswagen Multivan» в 70,1…75,9 км/год, встановлена ним за відеозаписом камери спостереження, визначалась до зміни напрямку руху велосипедистом ОСОБА_11 . Однак на якій відстані до зміни напрямку руху велосипедистом така швидкість була у автомобіля «Volkswagen Multivan» експерт не вказав за недостатністю вихідних даних. При цьому наголосив, що автомобіль «Volkswagen Multivan» рухався зі швидкістю в 70,1…75,9 км/год до моменту гальмування. На момент початку гальмування мінімальна швидкість автомобіля становила 30…34 км/год, що було визначено по слідам гальмування, які можуть відображатися неповністю. Також зазначив, що з відеозапису не можливо встановити дійсну швидкість автомобіля на момент початку гальмування або в момент зміни напрямку руху велосипедистом, який перекривається іншим транспортним засобом.
Оскільки експертизою визначено рух автомобіля «Volkswagen Multivan» зі швидкістю в 70,1…75,9 км/год до зміни напрямку руху велосипедистом ОСОБА_11 і до початку гальмування, однак не визначено швидкості руху автомобіля у момент початку та розвитку ДТП, а інші докази на підтвердження порушення ОСОБА_9 швидкісного режиму в населеному пункті на момент ДТП матеріали кримінального провадження не містять, колегія суддів визнає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про недоведеність в межах висунутого обвинувачення порушення обвинуваченим п. 12.4 ПДР, його зв'язок із ДТП та наслідками у виді смерті потерпілого.
При цьому судом першої інстанції обрунтовано зауважено, що інкримінуючи ОСОБА_9 порушення п. 12.4 ПДР, органом досудового розслідування не зазначено з якою саме швидкістю рухався автомобіля «Volkswagen Multivan» на момент виникнення для нього небезпеки для руху, а також не зазначено про порушення ним п. 12.3 ПДР, яким передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, що є логічним, з огляду на пред'явлене обвинувачення.
Враховується, що за висновками цієї ж експертизи на яку посилається сторона обвинувачення на підтвердження порушення ОСОБА_9 швидкісного режиму, експертом не надана відповідь на те, чи мав водій автомобіля «Volkswagen Multivan» ОСОБА_9 технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 з моменту виникнення перешкоди для його руху, керуючись вимогами ПДР та чи маються, з технічної точки зору, невідповідності в його діях вимогам ПДР, що знаходяться в причиновому зв'язку з настанням події. Щодо наведеного в експертизі зазначено, що також підтверджено експертом ОСОБА_16 , що велосипедист з моменту зміни напрямку свого руху і до моменту виїзду на смугу зустрічного руху рухався позаду автомобіля типу напівфургон, який зупинився в правій смузі ближче до умовної середини проїзної частини. За такою обстановкою, небезпека для руху водію автомобіля «Volkswagen Multivan» виникає з моменту об'єктивної видимості велосипедиста ОСОБА_11 із-за нерухомого транспортного засобу. Тому, з урахуванням моменту виникнення небезпеки - зміна напрямку руху велосипедистом, який зазначений у вихідних даних постанови, проведення подальших дослідження для надання відповіді на 5 та 6 питання поставлені на вирішення експерту, буде необ'єктивним.
За висновками автотехнічної експертизи від 25.08.2022 № СЕ-19/124-22/8970-ІТ, на яку посилається прокурор в обгрунтування пред'явленого обвинувачення та в апеляційній скарзі, у момент виникнення небезпеки для руху, вказаний у постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «Volkswagen Multivan» ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 шляхом застосування екстренного гальмування в умовах місця пригоди при швидкості руху 70,1…75,9 км/год та мав таку можливість при дозволеній швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті 50 км/год. Також у висновку зазначено, що, за таких умов, в діях водія автомобіля вбачаються невідповідності вимогам п. 12.4 ПДР, які, з технічної точки зору, знаходяться в причиновому зв'язку з виникненням ДТП.
За змісту такого висновку та показань, наданих під час судового та апеляційного розгляду експертом ОСОБА_17 , під час проведення експертного дослідження він використовував вихідні дані, наведені у постанові, де слідчим визначено момент виникнення небезпеки для водія автомобіля «Volkswagen Multivan» - зміна напрямку руху велосипедистом ОСОБА_11 в напрямку місця наїзду, вказано, що за даними слідчого експерименту від 11.08.2022 в момент зміни велосипедистом напрямку руху він перебував в полі зору водія, а також наведено швидкісний режим руху автомобіля, що був встановлений комплексною фототехнічною та автотехнічною експертизою від 29.12.2020 № КСЕ-19/124-20/15344.
Термін «небезпека для руху» визначений п. 1.10 ПДР за яким така небезпека являє собою зміну дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку.
Колегія суддів уважає правильними та належним чином обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що встановлена відеозаписом з камер спостереження обстановка та положення п. 1.10 ПДР вказують на те, що моментом виникнення небезпеки для водія ОСОБА_9 є момент об'єктивного виявлення ним із-за задньої частини зустрічного автомобіля типу «Рено Кенгу» велосипедиста ОСОБА_11 , який рухався на смугу зустрічного руху з порушенням ПДР, якими спростовано встановлений органом досудового розслідування момент виникнення небезпеки - початок зміни напрямку руху велосипедистом ОСОБА_11 починаючи від правого краю.
Про те, що визначений органом досудового розслідування момент виникнення небезпеки для водія не відповідає наданим на експертизу матеріалам, у першу чергу відеозапису камери спостереження, також вказував допитаний судом першої та апеляційної інстанцій експерт ОСОБА_16 посилаючись на те, що небезпека для водія автомобіля ОСОБА_9 , у даному конкретному випадку, виникла з моменту видимості велосипедиста із-за нерухомого транспортного засобу.
З відеозапису, що був предметом дослідження як судом першої та судом апеляційної інстанції, вбачається, що велосипедист ОСОБА_11 рухався у своїй смузі руху ближче до правого краю, у подальшому, не доїжджаючи до лінії перехрестя, він різко змінив свій напрямок руху ліворуч, перемістився ближче до лівого краю та опинився поза автомобілем «Рено Кенгу» світлого кольору, який майже зупинився для виконання повороту ліворуч, після чого продовжив рух у сторону зустрічної смуги, після перетинання якої і відбулося зіткнення з автомобілем «Volkswagen Multivan».
Такі зафіксовані відеозаписом обставини вказують на помилковість визначення моментом виникнення небезпеки для руху в обвинуваченого -момент початку зміни напрямку руху велосипедистом ОСОБА_11 (починаючи від правого краю).
Небезпека для руху водію автомобіля ОСОБА_9 також досліджувалась і експертом ОСОБА_19 , який у висновку від 24.10.2022 № 199/2011/22-23, встановив, що із технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, небезпека для руху водію автомобіля «Volkswagen Multivan» виникла у момент виявлення ним із-за задньої частини зустрічного автомобіля білого кольору типу «Рено Кенгу» велосипедиста ОСОБА_11 , який рухався на смугу зустрічного руху, коли його дії не відповідали ПДР.
З огляду на наведені вище висновки в частині висновку експерта від 29.12.2020 № КСЕ-19/124-20/15344 щодо швидкості руху автомобіля «Volkswagen Multivan», з урахуванням моменту виникнення небезпеки в русі для водія ОСОБА_9 , який зазначений слідчим, врахований експертом, однак суперечить встановленим під час судового розгляду обставинам, місцевим судом обгрунтовано не враховано висновки такої експертизи про те, що водій автомобіля «Volkswagen Multivan» не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 шляхом застосування екстренного гальмування в умовах місця пригоди при швидкості руху 70,1…75,9 км/год та мав таку можливість при дозволеній швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті 50 км/год, тому в його діях вбачаються невідповідності вимогам п. 12.4 ПДР, які, з технічної точки зору, знаходяться в причиновому зв'язку з виникненням ДТП.
Під час допиту експерт ОСОБА_17 вказував що, в постанові слідчого про призначення експертизи було зазначено про небезпеку для руху з моменту зміни велосипедистом напрямку руху, а також про те, що проведеним слідчим експериментом від 11.08.2022 установлено, що в момент зміни велосипедистом напрямку руху він перебував в полі зору водія, що було враховано при проведенні ним експертизи.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 11.08.2022, з використанням даних відеозапису з камери спостереження було змодульовано перебіг подій, які мали місце 26.05.2020, за яких велосипедист у момент зміни напрямку руху до місця наїзду постійно перебував в полі зору з робочого місця водія автомобіля «Фольцваген».
Згідно слідчого експерименту від 15.09.2022, проведеного у тому числі за участі ОСОБА_9 , при проведенні посекційного зближення транспортних засобів, установлено, що в одній позиції велосипедист перебуває у полі зору з робочого місця водія автомобіля, а у іншій позиції - велосипедист перебуває позаду невідомого автомобіля типу напівфургон та не перебуває в полі зору з робочого місця водія. При цьому, під час проведення ситуаційного моделювання згідно відеозапису установлено, що в усіх випадках велосипедист перебуває у полі зору з робочого місця водія автомобіля «Фольцваген».
Як пояснили експерти ОСОБА_16 та ОСОБА_19 , камера зовнішнього спостереження, якою зафіксовано перебіг ДТП, знаходилась над проїзною частиною, а подія сталася на значній відстані від неї, тому сприйняття камерою моменту зміни напрямку руху відрізняється від того, як це сприймає водій, який рухається в транспортному засобі та перебуває нижче за камеру.
З огляду на наведене, на думку колегії суддів, дані слідчих експериментів від 11.08.2022 та 15.09.2022 проведених шляхом ситуаційного моделювання за відеозаписом, на які посилається прокурор щодо перебування велосипедиста в момент зміни напрямку руху у полі зору з робочого місця водія автомобіля «Фольцваген», могли не відображати безпосереднього сприйняття водієм обставин, що передували ДТП.
Колегія суддів враховує твердження прокурора про те, що з огляду на науково-методичні рекомендації, якщо на думку експерта момент виникнення небезпеки завдано невірно, він має право обгрунтувати свій варіант моменту виникнення небезпеки та провести дослідження для обох варіантів в порядку ст. 69 КПК України, однак зазначає, що наведене є виключно правом, а не обов'язком експерта, а також зауважує, що будучи допитаним судом апеляційної інстанції експерт ОСОБА_16 зазначив, що момент, коли велосипедист потрапляє в поле зору і видимість обмежена іншим об'єктом, встановлюється слідчим експериментом, про що він і вказав у своїх висновках.
Як неодноразово наголошує Верховний Суд, в кримінальних провадженнях, які стосуються ДТП, експертне дослідження може вплинути на остаточне рішення або позначитися на остаточному рішенні суду. Тому право захисту спростовувати висновки експертів, надані обвинуваченням, за допомогою іншого висновку, наданого захистом, має бути забезпечене судом.
Згідно висновку експерта ОСОБА_19 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 24.10.2022 № 199/2011/22-23, складеного за заявою сторони захисту в порядку ст. 243 КПК України, у момент виникнення небезпеки для руху водій автомобіля ОСОБА_9 навіть при швидкості руху 50 км/год не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 шляхом застосування екстренного гальмування.
На думку колегії суддів такий висновок узгоджується із встановленими обставинами ДТП за участі водія ОСОБА_9 та велосипедиста ОСОБА_11 , був складений з урахуванням більш широкого обсягу вихідних даних, з урахуванням даних висновків експерта від 30.06.2020 № 4/445, від 29.12.2020 № КСЕ-19/124-20/15344, слідчих експериментів від 11.08.2022 та 15.09.2021, відеозапису камери спостереження та в частині визначення моменту виникнення небезпеки для руху водія, узгоджується з дослідженим відеозаписом ДТП. Підстав сумніватися в правильності та достовірності таких висновків експерта, колегія суддів не вбачає.
Також за пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_9 в порушення п. 31.4.1 а) ПДР керував автомобілем «Volkswagen Multivan» експлуатація якого заборонена у зв'язку з тим, що товщина гальмових дисків задніх колес не відповідає вимогам підприємства виробника, що підтверджується висновком експерта від 19.06.2020 № 4/446, однак таке порушення ПДР не перебуває у причиновому зв'язку з механізмом ДТП та його наслідками, оскільки установлено, що задіяння гальмівної системи автомобіля «Volkswagen Multivan» не вплинуло би на його технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 .
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з твердженнями прокурора про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що, на думку прокурора, підтверджується зібраними в провадженні доказами, оскільки такі доводи не знайшли свого об'єктивного підтвердження. При цьому, як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не наведено переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про відсутність в діях обвинуваченого складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що за наслідком ретельного дослідження та належної оцінки сукупності наданих прокурором доказів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав невинуватим ОСОБА_9 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдав останнього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Істотних порушень вимог процесуального законодавства судом першої інстанції в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, не встановлено.
Оскільки колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни виправдувального вироку щодо ОСОБА_9 , апеляційна скарга прокурора залишається без задоволення.
З урахуванням залишення без змін вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05.08.2024 за результатами апеляційного перегляду, колегія суддів визнає обгрунтованим віднесення процесуальних витрат за рахунок держави, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 129, ч. 1 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати
Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців у порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді