Номер провадження 22-ц/821/664/26; 22-ц/821/662/26; 22-ц/821/665/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/1166/23 Категорія: 305010900 Крива Ю.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
26 березня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковбаси Олега Станіславовича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2025 року, додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року (2-др/703/4/26), додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року (2-др/703/5/26) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, -
У березні 2023 року ОСОБА_2 , діючи через адвоката Орленка В.В., звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 в 2017 - 2018 роках був власником автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_1 10 червня 2017 року приблизно о 22.50, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 (який належав позивачу) та рухаючись по автодорозі Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань в селі Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області у напрямку м. Сміла Черкаської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б), 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, у момент виникнення перешкоди для його руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, у вигляді причепа «ПТС-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що буксирувався трактором «Class Arion 640С», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався попереду по смузі його руху у попутному напрямку, вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу та не дотримався безпечної дистанції. В результаті, навпроти будинку АДРЕСА_1 , скоїв наїзд на задню частину вказаного причепа.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-6-02/185 від 14 грудня 2017 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Смілянській міській лікарні.
Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_4 .
Крім того, в результаті вищевказаного злочину, було завдано матеріальної шкоди автомобілю «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого являвся на той час позивач.
Вина ОСОБА_1 в скоєному злочині підтверджується судовими рішеннями у кримінальному провадженні, тобто факт заподіяння шкоди позивачеві внаслідок пошкодження належного йому автомобіля встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили і додаткового доказування не потребує.
Згідно із Звітом № 1359 про оцінку автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 09 серпня 2018 року, складеного ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість непошкодженого автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 (до моменту ДТП) складає 470 967,00 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових становить: 553 490,06 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 внаслідок ДТП прирівнюється його ринковій вартості на момент ДТП і складає 470 697,00 грн. Вартість пошкодженого автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 167 621,52 грн.
У зв'язку з орфографічними неточностями та описками, вказаним експертом 30 січня 2023 року, було складено додаток до звіту № 1359 про оцінку автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який усуває орфографічні неточності та описки у вказаному звіті.
В подальшому, позивач продав пошкоджений автомобіль. Згідно інформації з сервісного центру згідно договору купівлі-продажу № 5643/2019/1575038 від 20 липня 2019 року вартість транспортного засобу VW PASSAT, 2013 р.в., ДНЗ НОМЕР_1 , становить 10 000,00 грн.
Сторона позивача вважає, що відповідач, як особа, що визнана судом винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої заподіяні збитки транспортному засобу позивача, зобов'язаний відшкодувати позивачу майнову шкоду, завдану внаслідок злочину - скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб позивача.
При цьому, згідно з інформацією із страхової компанії «Княжа» страхові виплати у зв'язку з пошкодженням автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 не проводилися.
Таким чином, розмір майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача становить 293 345,48 грн, тобто вказана майнова шкода розрахована як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди згідно висновків у звітах про оцінку автомобіля позивача, із урахуванням суми коштів, отриманих від реалізації пошкодженого відповідачем автомобіля (470 967,00 грн - 167 621,52 грн - 10 000,00 грн.)
Окрім того, позивачем зазначено про те, що йому завдано й моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_2 зазнав у зв'язку з пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача належного йому на праві власності автомобіля, неможливістю в подальшому користуватися власним автомобілем як позивачу, так і членам його родини, тобто порушенням їх звичного, повсякденного та комфортного способу життя, необхідності витрачання додаткового часу й зусиль та пошуком грошових коштів на евакуацію пошкодженого відповідачем автомобіля з місця ДТП на стоянку і оплати за послуги стоянки, проведенням оцінки пошкодженого автомобіля, а також байдужим ставленням відповідача до наслідків дорожньо-транспортної пригоди.
Грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача у зв'язку із недотриманням ним Правил дорожнього руху, що встановлено судами всіх інстанцій під час розгляду кримінального провадження про притягнення відповідача до відповідальності за ст. 286 КК України, позивач оцінив у 200 000,00 грн.
Також, сторона позивача зазначила, що у вищевказаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 позивачем заявлявся цивільний позов про відшкодування йому всієї вартості пошкодженого в ДТП автомобіля, який прирівнюється його ринковій вартості на момент цієї пригоди і складає 470 967,00 грн. В подальшому цивільний позов було виділено для розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з рішенням Черкаського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у справі № 703/28/21, «… враховуючи предмет позову, що витрати на відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищують його вартість на момент ДТП, його ремонт є економічно необґрунтованим, а позивачем пошкоджений транспортний засіб проданий третім особам, до винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, в задоволенні ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача ринкової вартості автомобіля на момент ДТП в розмірі 470 967,00 грн слід відмовити. Водночас, позивач не позбавлений права на відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, шляхом заявлення відповідних позовних вимог та доказування у спосіб визначений законом розміру заподіяної йому від кримінального правопорушення шкоди».
Позивачем вказано, що у цій позовній заяві ставляться інші позовні вимоги (відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП), ніж ті, які розглядалися судом у справі № 703/28/21 (відшкодування всієї вартості автомобіля), тому у даній справі інший предмет та підстави позову.
Керуючись такими доводами, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 293 345,48 грн у відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, 200 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та понесені позивачем судові витрати(витрати на правничу допомогу та витрати, пов'язані із оцінкою автомобіля).
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 293 345,48 грн у відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, 100 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, а всього 393 345,48 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 3 933,45 грн.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції керувався тим, що винним у скоєнні ДТП є відповідач ОСОБА_1 , отже, останній повинен здійснювати відшкодування заподіяного позивачу збитку. Щодо збитків, завданих позивачу відповідачем внаслідок вчиненого ДТП, суд врахував наданий позивачем звіт №1359 від 09 серпня 2018 року про оцінку автомобіля VW PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_1 , а дослідивши вказаний звіт про оцінку, додаток до звіту, наявні в ньому розрахунки та врахувавши характер наявних описок (різниця в цифровому написанні та в зазначеному прописом), суд дійшов висновку про можливість встановити, що ринкова вартість пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля на момент ДТП складає 470 967,00 грн. При цьому, розмір збитків суд розрахував як різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди згідно висновків у звітах про оцінку автомобіля ОСОБА_2 , із урахуванням суми коштів, отриманих від реалізації пошкодженого ОСОБА_1 автомобіля (470 967,00 грн - 167621,52 грн - 10 000,00 грн), які і підлягають до стягнення з відповідача ОСОБА_1 .
Також суд визнав відсутніми підстави для застосування строку позовної давності, на яку посилався відповідач, оскільки після вказаного рішення суду апеляційної інстанції від 09 лютого 2023 року у справі № 703/28/21, яким роз'яснено право позивача на відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, шляхом заявлення відповідних позовних вимог та доказування у спосіб визначений законом розміру заподіяної йому від кримінального правопорушення шкоди, позивач звернувся до суду із цим позовом вже у березні 2023 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що вчинення кримінального правопорушення завжди з неминучістю завдає моральних страждань. Це презумпція, яка не лише витікає з положень ст. 23 ЦК України, але й ґрунтується на здоровому глузді. Зазначив, що внаслідок вчинення протиправних дій відповідача позивачу, беззаперечно завдані душевні страждання, обумовлені стійким внутрішнім напруженням, переживаннями, що призвело до погіршення соціального благополуччя, нормального життєвого циклу, порушення звичного способу життя, вимушених фінансових витрат, відновлення своїх порушених прав. При цьому суд зазначив, що оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав душевних страждань, пов'язаних з пошкодженням майна, врахувавши характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, часткове відшкодування моральної шкоди відповідачем згідно з розпискою від 29 серпня 2017 року, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Додатковим рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року (провадження 2-др/703/4/26) заяву представника позивача ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 946,05 грн витрат на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року (провадження 2-др/703/5/26) заяву представника відповідача Ковбаси О.С. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 084,59 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2025 року та додатковими рішеннями від 20 січня 2026 року адвокат відповідача Ковбаса О.С. подав апеляційну скаргу.
Скаржник зазначає, що суддя місцевого суду розглянув справу упереджено та однобічно, належним чином не дослідив і не дав правової оцінки документам (доказам), наявним в матеріалах справи. При цьому показання свідків та доводи відповідача щодо спірних правовідносин взагалі проігнорував. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам, та не в повній мірі узгоджуються з приписами матеріального і процесуального права, зокрема, і щодо розумності та співмірності.
Просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2025 року у справі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року, яким частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 946,05 грн понесених судових витрат, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат, понесених за надання професійної правничої допомоги. Скасувати додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року, яким частково задоволено заяву представника відповідача Ковбаси О. С. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, та ухвалити нове, яким заяву представника відповідача Ковбаси О.С. про стягнення судових витрат, понесених за надання професійної правничої допомоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання про стягнення судового збору та судових витрат.
В апеляційній скарзі адвокат відповідача зазначає про те, що судом першої інстанції застосовано неактуальну судову практику щодо «абсолютного» характеру права потерпілого на відшкодування шкоди, з ігноруванням відступлення Великої Палати Верховного Суду від висновків Верховного Суду України, що призвело до порушення норм матеріального права (ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України) та процесуального права (ст. 263, 264 ЦПК України). Наголошує на тому, що відсутність будь-якого аналізу та мотивування щодо договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 10 листопада 2016 року серії АК № 1361626 забезпеченого транспортного засобу автомобіля марки Volkswagen Passat з державним реєстраційним номером НОМЕР_4 робить рішення необґрунтованим, оскільки суд не виконав обов'язок повно і всебічно з'ясувати обставини справи (ст. 263 ЦПК України). Ігнорування такої невідповідності унеможливлює правильне застосування норм матеріального і процесуального права та визначення належного відповідача.
Крім того, у скарзі адвокат Ковбаса О.С. вказує на недопустимість та неналежність доказів щодо розміру матеріальної шкоди. На переконання скаржника, суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо грубих порушень порядку їх складання, подання лише копій без оригіналів, сумнівної автентичності, а також відсутності статусу судової експертизи у цих документів.
На переконання скаржника, суд першої інстанції проігнорував відсутність зазначення мети складання звітів для суду та попередження про кримінальну відповідальність, попри те, що відповідач прямо звертав на них увагу у відзиві на позов, чим було порушено принцип змагальності сторін, закріплений у ст. 13 ЦПК України. Результати оцінки ґрунтуються на припущеннях, оскільки оцінювач зазначив, що не перевіряв достовірність документів, отриманих від замовника та фактично поклався на інформацію, надану позивачем, без її незалежної перевірки, що є неприпустимим у цивільному процесі (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), а самі докази не можуть вважатися достовірними у розумінні статті 79 ЦПК України. Неналежна оцінка аргументів сторони та її ігнорування свідчить про порушення права на справедливий суд.
Також скаржник наголошує на обґрунтованих сумнівах в автентичності звіту № 1359/1 від 09 серпня 2018 року та додатку до звіту № 1359 від 30 січня 2023 року, які суд першої інстанції безпідставно залишив без належної оцінки. У цій справі відповідач неодноразово заявляв клопотання про витребування оригіналів та призначення технічної експертизи документів, проте суд першої інстанції ці клопотання безпідставно відхилив, а самі докази прийняв до уваги без перевірки їх автентичності та належності. Більш того, у мотивувальній частині рішення від 29 грудня 2025 року суддя надав оцінку лише звіту № 1359, пославшись на допит оцінювача ОСОБА_8 , водночас повністю проігнорував доводи щодо недопустимості та сумнівної автентичності саме звіту № 1359/1 та додатку від 30 січня 2023 року - документів, які є ключовими для розрахунку розміру шкоди (оскільки саме вони визначають вартість автомобіля після ДТП у сумі 167 621,52 грн.
Далі у скарзі адвокат відповідача зазначає про помилкове неврахування судом часткового відшкодування саме матеріальної, а не моральної шкоди. Позиція відповідача у цій частині зводиться до того, що такий висновок не має під собою жодного належного доказового підґрунтя та прямо суперечить як буквальному змісту розписки від 29 серпня 2017 року, у якій відсутні будь-які формулювання, що стосувалися б компенсації моральної шкоди, душевних страждань, немайнових втрат чи будь-яких інших нематеріальних наслідків, так і показанням свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які пояснили, що кошти надавалися саме на ремонт автомобіля, а не на відшкодування моральних страждань.
У апеляційній скарзі представник відповідача також зазначає про відсутність належних і допустимих доказів моральної шкоди та її явно завищений, непропорційний розмір. Сам по собі факт вчинення ДТП та пошкодження майна не звільняє позивача від обов'язку довести не лише наявність, а й реальний обсяг моральної шкоди. Вважає, що у цій справі позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував реальність, глибину та тривалість його душевних страждань. У матеріалах справи відсутні будь-які медичні довідки, висновки лікарів чи психологів, показання свідків або інші об'єктивні дані, які б свідчили про погіршення психічного або емоційного стану позивача або членів його сім'ї. Натомість суд знову ж таки поклався виключно на загальні та оціночні твердження самого позивача, проігнорувавши доводи відповідача. Більш того, навіть за умови визнання певних душевних страждань (хоча вони й не підтверджені жодним документом), у подібних категоріях справ (пошкодження майна внаслідок ДТП з необережності) розмір моральної шкоди, як правило, коливається в межах 10 000 - 50 000 грн. Стягнення 100 000,00 грн є явно завищеним, непропорційним та не відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Суд не врахував ненавмисний характер правопорушення, ступінь вини відповідача, а також те, що останній уже намагався відшкодувати завдані збитки (про що свідчить розписка від 29 серпня 2017 року), однак позивач виставив максимально завищені вимоги, заявивши про необхідність відшкодування як за новий автомобіль. Окремо зазначає, що суд у рішенні не навів жодних мотивів, з яких саме сума моральної шкоди в розмірі 100 000 грн є обґрунтованою, справедливою та пропорційною конкретним обставинам справи.
Щодо ухвалення судом додаткового рішення за заявою позивача від 20 січня 2026 року скаржник доводить до відому суду те, що позивачем порушено вимоги ч. 9 ст. 83 ЦПК України, оскільки представник позивача не надсилав відповідачу 30 грудня 2025 року, тобто в день подання заяви до суду, будь-яких документів на адресу відповідача (відповідач отримав заяву від представника позивача, дата відправки якої є - 31 грудня 2025 року, що підтверджується штампом на описі відправлення кореспонденції та трек-номером Укрпошти: 1800212752649). Таким чином, копія заяви про ухвалення додаткового рішення та доданих до неї доказів були надіслані вже після подання заяви до суду, а не заздалегідь, як того вимагає закон. У той же час, суддя місцевого суду в мотивувальній частині додаткового рішення послався саме на ці документи, які були надані з грубим порушенням приписів процесуального закону.
Також акцентує увагу суду на невідповідність між посиланням у рішенні суду та фактичними матеріалами справи (подання Додатка № 2 замість передбаченого Додатка № 1 та посилання на неіснуючу Додаткову угоду № 5), що, на переконання скаржника, роблять неможливим встановлення реального розміру гонорару, його обґрунтованості, відповідності фактично виконаним роботам та сплаченим коштам.
Вважає, що додаткове рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, незаконним та таким, що ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Додаткове рішення не відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат, ст. 89 ЦПК України щодо оцінки доказів та ст. 263 ЦПК України щодо обов'язкової мотивованості рішення. Ці порушення є самостійними та достатніми підставами для скасування додаткового рішення в апеляційному порядку з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Щодо ухвалення судом додаткового рішення за заявою відповідача від 20 січня 2026 року скаржник зазначає, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Натомість, місцевий суд зменшив суму судових витрат, заявлених відповідачем, з власної ініціативи. Більш того, зменшуючи суму судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції у додатковому рішенні вказав, що зазначені адвокатом Ковбасою О.С. витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру. Проте, які саме витрати не відповідають критерію розумності та саме в чому, не навів будь-якого мотивування, як і не навів будь-якого розрахунку такого рішення, чим порушив закріплений у ст. 13 і ст. 14 ЦПК України принцип диспозитивності та змагальності сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача - адвоката Ковбаси О.С. у повному обсязі, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що в оскаржуваних рішеннях суд першої інстанції належним чином обгрунтував мотиви їх прийняття. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Вони висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають та фактично стосуються переоцінки доказів у справі.
Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 10 червня 2017 року, близько 22 год 50 хв, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі «Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань» в селі Ротмістрівка, Смілянського району, Черкаської області у напрямку міста Сміла Черкаської області, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну. Тому у момент виникнення перешкоди для його руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, у вигляді причепа «ПТС-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що буксирувався трактором «Class Arion 640С», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався попереду по смузі його руху у попутному напрямку, вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу та не дотримався безпечної дистанції. В результаті, навпроти домоволодіння АДРЕСА_1 , він скоїв наїзд на задню частину вказаного причепа.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №05-6-02/185 від 14 грудня 2017 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Смілянській міській лікарні, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного та додаткового покарання на підставі п. «є» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_11 228 673,69 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 1 200,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь цивільного позивача ОСОБА_2 470 967,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000,00 грн на відшкодування витрат за проведення експертизи. Вирішено питання судових витрат та речових доказів.
Вироком Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційні скарги прокурора та захисника Ковбаси О.С., що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 - задоволено частково. Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та розв'язання цивільного позову ОСОБА_2 - скасовано. Ухвалено в частині призначення покарання новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено з випробуванням ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов'язки протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. В частині розв'язання цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 призначено новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок Смілянського міськрайонного суду від 08 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 23 вересня 2021 року, касаційну скаргу захисника задоволено частково. Вирок Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 - змінено. На підставі п. «є» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного йому цим судом основного покарання. В решті вирок апеляційного суду залишено без змін.
Відповідно до звіту № 1359 автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 09 серпня 2018 року, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VW PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 внаслідок ДТП прирівнюється його ринковій вартості на момент ДТП і складає 470 967,00 грн (чотириста шістдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок) (а.с. 30-48, Т.1).
Згідно з додатком до звіту № 1359 про оцінку автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який складено 30 січня 2023 року, підписано оцінювачем ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_13 , при складанні звіту № 1359 від 09 серпня 2018 року були зроблені опечатки, а саме: в таблиці Дослідження «дата скоєння ДТП - 11.06.2017 читати «дата скоєння ДТП - 10.06.2017»; в пункті визначення ринкової вартості КТЗ «Вартість ТЗ (Сд), який був в експлуатації у відповідності з роком його випуску на момент ДТП (11.06.2017) складає (455 400,00 +498 400,00 +498 800,00)/3 = 470 967,00 грн. Підстава: Мережа Інтернет (див. додатки) читати - «Вартість ТЗ (Сд), який був в експлуатації у відповідності з роком його випуску на момент ДТП (10.06.2017) складає (455 700,00 +458 400,00 +498 800,00)/3 = 470 967,00 грн. Підстава: Мережа Інтернет (див додатки); в пункті Визначення ринкової вартості КТЗ «Ринкова вартість непошкодженого автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 (до моменту ДТП) складає: 470 967,00 грн (чотириста шістдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок)» читати - Ринкова вартість непошкодженого автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 (до моменту ДТП) складає: 470 967,00 грн (чотириста сімдесят тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок); у пункті Висновок «Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 унаслідок ДТП прирівнюється його ринковій вартості на момент ДТП і складає 470 967,00 грн. (чотириста шістдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок)» читати - Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 унаслідок ДТП прирівнюється його ринковій вартості на момент ДТП і складає 470 967,00 грн. (чотириста сімдесят тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок) (а.с. 49, т.1).
Відповідно до звіту № 1359/1 про оцінку автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 , після ДТП, який складено 09 серпня 2018 року, вартість пошкодженого автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП складає 167 621,52 грн (Сто шістдесят сім тисяч шістсот двадцять одна гривня 52 копійки) (а.с. 50-56, т.1).
Відповідно до листа ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за укладеним договором страхування АК-1361626 від 10 листопада 2016 року (строк дії з 11 листопада 2016 року по 10 листопада 2017 року, забезпечений т.з. VOLKSWAGEN PASSAT д.р.н. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 ) станом на 30 січня 2023 року страхові відшкодування товариством не виплачувались (а.с. 57, т.1).
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 10 від 10 серпня 2018 року ОСОБА_2 було сплачено за експертизу його автомобіля 2 000,00 грн. (а.с. 59, т.1).
Згідно з довідкою ТСЦ МВС № 7141 від 26 січня 2023 року № 31/23/41-92, повідомляється, що згідно договору купівлі-продажу № 5643/2019/1575038 від 20.07.2019, вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 р.в., ДНЗ НОМЕР_1 становить 10 000,00 грн. (а.с. 58, т.1).
Суд першої інстанції виходив з доведеності вини відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, що призвело до пошкодження автомобіля позивача, та факту завдання майнової та моральної шкоди відповідачем позивачу.
Правовідносини у справі мають наступне правове врегулювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 зазначеної статті).
Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування».
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV у редакції, що діяла на час ДТП).
Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно із статтею 6 статті 1 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортного засобу.
Відповідно до звіту про оцінку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VW PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 унаслідок ДТП прирівнюється його ринковій вартості на момент ДТП і складає 470 967,00 грн, вартість пошкодженого автомобіля VW PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП складає 167 621, 52 грн. Автомобіль після ДТП було відчужено власником за ціною 10 000,00 грн, тому його власнику належить до відшкодування різниця між вартістю транспортного засобу до (470 967,00 грн) та після (167 621,52 грн) дорожньо-транспортної пригоди за вирахуванням вартості відчуженого автомобіля (10 000,00 грн) (470 967,00 грн - 167 621,52 грн - 10 000,00 грн),тобто 293 345,48 грн.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Доводи відповідача про неналежність вказаного звіту № 1359, додатку до вказаного звіту, звіту № 1359/1 на підтвердження вартості збитку колегія суддів не приймає, оскільки вони є безпідставними. На спростування вказаних доказів відповідач не надав суду власної оцінки чи експертного висновку, а його доводи про порушення порядку їх складання, подання лише копій без оригіналів, сумнівної автентичності, а також відсутності статусу судової експертизи у цих документів не спростовують оцінену шкоду в розумінні положень ст. 22, 29, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24 листопада 2003 року.
Отже, позивач надав належні та допустимі докази розміру спричиненої шкоди.
Що стосується аргументів апеляційної скарги в частині того, що саме страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Матеріалами справи підтверджено укладення договору страхування АК-1361626 від 10 листопада 2016 року (строк дії з 11 листопада 2016 року по 10 листопада 2017 року), відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT д.р.н. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 ).
Отже, станом на момент ДТП 10 червня 2017 року відповідальність страхувальника (власника автомобіля ОСОБА_2 ) та інших осіб, які правомірно володіли забезпеченим транспортним засобом, була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
У той же час, відхиляючи зазначені доводи колегія суддів звертає увагу на те, що ліміт відповідальності передбачений полісом страхового відшкодування стосується саме майнових прав третіх осіб, а не власника автомобіля відповідальність якого застрахована.
Стаття 22 Закону № 1961-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В матеріалах справи відсутні дані про наявність у позивача добровільного виду страхування наземного транспортного засобу від пошкодження, знищення або викрадення.
Щодо правової природи розписки (т. 1 а.с. 119) у відповідності до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 51600,00 грн (еквівалентно в доларах 2000 дол. США) у відшкодування збитків, заподіяного йому особисто і його автомобілю VOLKSWAGEN PASSAT д.р.н. НОМЕР_1 , то слід керуватися наступним.
Колегія суддів вважає, що зі змісту розписки вбачається, що відшкодуванню підлягали саме збитки завдані внаслідок пошкодження автомобіля.
У відповідності до частини 2 статті 22 ЦК України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, слід дійти висновку, що кошти сплачені ОСОБА_1 стосувалися відшкодування матеріальної шкоди, а не, як помилково вважав суд першої інстанції, моральної шкоди.
Вказані кошти мають бути враховані судом при визначенні розміру матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, а тому загальний розмір збитків, який підлягає відшкодуванню становить 241 745,48 грн.
Апеляційний суд зазначає, що про порушення свого права у спірних правовідносинах ОСОБА_2 дізнався в день ДТП 10 червня 2017 року, а не у день ухвалення вироку Черкаським апеляційним судом, а тому строк позовної давності у цьому випадку необхідно обраховувати з саме з указаної дати.
Водночас підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні, оскільки Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався і на час звернення позивача з позовом у цій справі 15 березня 2023 року карантин діяв, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності. Постановою КМУ від від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
За таких обставин, правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском позивачем позовної давності, суд першої інстанції не мав, проте помилився із обгрунтуванням відмови у застосуванні строку позовної давності.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, апеляційний суд враховує наступне.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку із пошкодженням з вини відповідача належного йому на праві власності автомобіля, неможливістю в подальшому користуватися автомобілем позивачу та членам його родини, тобто порушенням їх звичного, повсякденного та комфортного способу життя, необхідності витрачання додаткового часу та зусиль та пошуком грошових коштів на евакуацію пошкодженого відповідачем автомобіля з місця ДТП на стоянку і оплати послуги стоянки, проведенням оцінки пошкодженого автомобіля, а також байдужим ставленням відповідача до наслідків ДТП, відсутності елементарних вибачень та будь-яких пропозицій з боку відповідача врегулювати наявний майновий спір в позасудовому порядку. Оцінив розмір моральної шкоди у 200 000,00 грн.
Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Судом встановлено, що з вини відповідача сталася ДТП, в якій пошкоджений автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, який належав ОСОБА_2 . Позивачу, крім майнової, заподіяна й немайнова шкода, яка полягає у моральних стражданнях та переживаннях через пошкодження автомобіля, необхідності вжиття ним додаткових зусиль для відновлення порушеного майнового прав та неможливості користуватися транспортним засобом.
Разом з тим, позивач не надав доказів настання інших негативних наслідків крім тих, що пов'язані із пошкодженням автомобіля та необхідність його відновлення.
Враховуючи характер правопорушення, вимоги розумності та справедливості, а також наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції визначений завищений розмір моральної шкоди, який підлягає зменшенню до 10 000,00 грн, який є достатнім та таким, що відповідає принципу розумності й справедливості.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, рішення суду у частині стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає зміні.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині додаткового судового рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
01 січня 2026 року до суду надійшла заява від 30.12.2025 представника позивача Орленка В.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 703/1166/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, в якій просить ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано наступні докази:
-договір про надання правничої допомоги, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем - адвокатом Орленко В.В.;
-ордер на надання правничої (правової) допомоги від 09 березня 2023 року;
-додаткову угоду № 2 до Договору про надання правничої допомоги від 07 листопада 2022 року;
-акт № 2 виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги від 07.11.2022 та Додаткової угоди № 2 від 30.12.2025 до вказаного Договору.
Згідно з повідомленням про доставлення електронного листа представник ОСОБА_1 - адвокат Ковбаса О.С. отримав електронну копію заяви про ухвалення додаткового рішення через електронний кабінет у системі «Електронний суд» 30.12.2025 року.
Відповідно до накладної поштових відправлень АТ «Укрпошта» представником позивача 31.12.2025 направлено відповідачу поштове відправлення (заява про ухвалення додаткового рішення з додатками) № 1800212752630.
Колегія суддів доходить висновку, що оскільки заява про ухвалення додаткового рішення була направлена стороні відповідача (адвокату) у день її направлення до суду, то слід дійти висновку про відсутність порушення процесуальних прав відповідача.
Крім того, у ОСОБА_1 було достатньо часу для висловлення заперечень з приводу не співмірності заявлених вимог обсягу фактично наданих послуг, оскільки поштове відправлення ним отримано особисто 03 січня 2026 року.
Далі, що стосується доводів в частині того, що адвокатом Орленком В.В. долучено додаткову угоду №2, а не додаток №1, як це передбачено пунктом 4.1. договору про надання правничої допомоги, то колегія суддів вважає, що вказане жодним чином не впливає на реальність наданих адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову ухвалу Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що «за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».
Проаналізувавши долучені до матеріалів справи та подані на підтвердження факту понесення ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу документи, колегія суддів вважає, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом Орленком В.В. роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності, однак зважаючи на часткове задоволення судом позовних вимог, їх стягнення має відповідати критерію пропорційності, тому необхідно стягнути дані витрати у розмірі 10206,00 грн. (позов задоволена на 51,03%).
Що стосується додаткового рішення суду, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, то слід зауважити, що у даній частині представник відповідача не погоджується з таким рішенням, оскільки судом самостійно зменшено розмір їх стягнення. На його переконання вказане не відповідає вимогам закону.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу апелянта на наступне.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Це також узгоджується із висновками Верховного суду викладеними у додатковій постанові від 22 вересня 2025 року у справі № 686/31963/24.
Таким чином, визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу відповідає вимогам розумності та справедливості.
Однак, у зв'язку з частковим задоволенням позову вказаний розмір підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог (48,97%) у розмірі 9794,00 грн.
Щодо судових витрат (судового збору)
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовними вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивач у силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у частині відшкодування збитків був звільнений від сплати судового збору, а в частині вимог про відшкодування моральної шкоди - на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 цього ж закону як особа з інвалідністю ІІ групи. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено судом апеляційної інстанції на 303 345,48 грн, що у пропорційному співвідношенні складає 51,03 % від ціни позову, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2517,54 грн.
При подачі апеляційної скарги щодо оскарження рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2025 року апелянтом сплачено судовий збір у розмірі 5 900,17 грн (враховуючи оспорювану суму, стягнуто оскаржуваним рішенням). Вимоги апеляційної скарги задоволені судом апеляційної інстанції у процентному співвідношенні на 36%, тому із врахуванням положень ч.10 ст. 141 ЦПК України ОСОБА_1 слід на рахунок держави судовий збір у розмірі 393,48 грн (2517,54-2124,06).
Щодо інших витрат (на оцінку автомобіля)
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. (ч.3 ст. 133 ЦПК України)
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
За підготовку звіту оцінки вартості автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, р.н. НОМЕР_1 згідно з квитанцією від 10 серпня 2018 року позивачем на рахунок ФОМ ОСОБА_5 було сплачено 2 000,00 грн. (а.с. 59, т.1).
Оскільки оцінка майна стосується позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, яка задоволена судом на 82,41%, тому із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи (оцінку автомобіля) у сумі 1648,20 грн.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковбаси Олега Станіславовича задовольнити частково.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2025 року у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної та моральної шкоди змінити, зменшивши розмір відшкодування матеріальної шкоди з 293345,48 грн до 241 745,48 грн, відшкодування моральної шкоди з 100 000 грн до 10 000 грн.
Додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року (2-др/703/4/26), додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2026 року (2-др/703/5/26) скасувати.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 10206,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 9794,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 393,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1648,20 грн витрат на проведення оцінки автомобіля.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.
Судді: