Справа № 534/1768/25 Номер провадження 22-ц/814/1748/26Головуючий у 1-й інстанції Малюк М. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
01 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 04 грудня 2025 року (час ухвалення судового рішення з 10:53:49 (28 листопада 2025 року) до 09:33:27 (04 грудня 2025 року); дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_1 до органу приватизації - Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання відмови в приватизації незаконною, зобов'язати вчинити певні дії, встановлення факту який має юридичне значення.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким
-встановити факт проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації в період з 08.04.2003 по 22.10.2004;
- визнати бездіяльність органу приватизації - Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 незаконною;
- зобов'язати орган приватизації - Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, передати ОСОБА_1 у власність шляхом приватизації квартиру АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обгрунтовані такими обставинами.
У 2004 році між позивачем і Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №1 укладено договір оренди житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_2 . 05.03.2004 відбулася реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.04.2007 цю квартиру визнано відумерлою спадщиною та передано у власність територіальної громади м. Комсомольська в особі Комсомольської міської ради.
Після передачі у 2007 році спірного житлового приміщення у власність територіальної громади в особі Комсомольської міської ради, 02.10.2010, 16.01.2015 та 27 12.2017 між ним та КЖРЕП №1 були укладені договори позички житла №28/22, а саме спірної квартири.
Оскільки позивач не має у власності іншого житла, тривалий час проживає у спірній квартирі у 2024 році він звернувся до органу приватизації із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 , надавши необхідні документи.
У жовтні 2024 року отримав листа від відповідача, який датований 26.09.2024, про відмову в приватизації квартири, у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 01.01.1992 по 14.06.1995 та з 08.04.2003 по 22.10.2004, а також ордеру на жиле приміщення.
Вважає, що доводи органу приватизації є безпідставними, відсутність ордеру на вселення не є підставою відмови в приватизації, а в квартирі, на приватизацію якої претендує, проживає на законних підставах тривалий час, із 2004 року. Надати довідку про невикористання житлових чеків за період з 08.04.2003 по 22.10.2004 не має можливості, тому що в цей час проживав у АДРЕСА_1 без реєстрації, про встановлення цього факту заявив вимогу.
Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 04 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги викладені обставини, встановлені оскаржуваним рішенням суду, і з посиланням на доводи позовної заяви стверджується, що вимоги позивача є законними і обгрунтованими.
У відзиві Горішньоплавнівська міська рада, посилаючись на небгрунованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін.
Наголошується, що позивач не подав органу приватизації документи, передбачені п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, що позбавило орган приватизації ухвалити відповідне рішення.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення і ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.05.03.2004 між ОСОБА_1 і Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 1 м.Комсомольська («Горішні Плавні») укладено договір оренди житлового приміщення, згідно з умовами якого позивач вселився та проживає в квартирі АДРЕСА_2 .
Із 22.10.2004 місце проживання позивача зареєстроване за цією адресою, що слідує з відмітки в паспорті останнього.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06 квітня 2007 року вказана квартира (загальна площа 28,96 м2, житлова площа 15,57 м2) визнана відумерлою спадщиною та передана у власність територіальної громади м. Комсомольська в особі Комсомольської міської ради.
Між КЖРЕП № 1 і позивачем укладалися договори позички житла, зокрема, договори № Г28/22 від 02.10.2012, від 16.01.2015, згідно з умовами яких позивачеві надано у безоплатне строкове користування квартиру АДРЕСА_2 .
Рішеннями виконкому Кременчуцької міської ради від 26.09.2017 №274 цю квартиру позивачеві надано у безоплатне строкове користування на строк до 31.12.2017.
21.27.12.2017 із позивачем укладено новий аналогічний договір позички означеної квартири.
Полтавський апеляційний суд у постанові від 22.02.2024 у цивільній справі №534/60/22 встановив, що ОСОБА_1 із 2004 року на законних підставах проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . З моменту реєстрації позивача в спірній квартирі, його право на користування житловим приміщенням ніким, у тому числі, відповідачем, не оспорювалося, як і порядок його поселення в займану квартиру.
08.02.2023 органом приватизації Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області прийнято рішення №2 про відмову в приватизації цієї квартири. Проте, вказане рішення, а також підстави відмови не були предметом пред'явленого позивачем у січні 2022 року позову.
Порядок вселення позивача в спірну квартиру та його право користуватися нею ніким не оспорювалося дотепер.
Листом від 26.08.2024 № 20-10/43 орган приватизації Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області повідомив ОСОБА_1 , що ним поданий неповний перелік документів. Зокрема, відсутні документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 01.01.1992 по 14.06.1995, та з 08.04.2003 по 22.10.2004, а також не надано ордер на житлове приміщення. Після подання зазначених документів заява буде розглянута повторно.
Згідно довідки Семенівської селищної ради від 07.11.2022 №1759, з 14.06.1995 по 08.04.2003 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
У довідці Ощадбанку від 06.01.2022 №182 зазначено, що ОСОБА_1 у списках на приватизацію значиться за адресою АДРЕСА_5 , житловий чек не використав.
З довідки Ощадбанку від 02.09.2024 №324 вбачається, що ОСОБА_1 у списках на приватизацію за вказаною адресою значиться станом на 01.01.1992, житловий чек не використав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався такими
міркуваннями.
Частиною 3 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено обов'язок органу приватизації прийняти рішення стосовно приватизаці не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Позивачем не подано суду доказів обставинам, що він у встановленому порядку ініціював процедуру приватизації спірної квартири та подав відповідачеві необхідні документи.
Встановлено лише те, що позивач неодноразово звертався до органу приватизації із заявами про передачу спірної квартири у власність - уперше звернувся 22.09.2021, але не у встановленому законом порядку, що встановлено постановою Полтавського апеляційного суду від 22.02.2024; за результатами наступного звернення, органом приватизації було прийняте рішення від 08.02.2023 №2 про відмову в приватизації квартири (докази його оскарження відсутні); за фактом звернення, результати якого є предметом оскарження в цій справі, позивачем подано суду лише лист про недоліки заяви, наданий останньому відповідачем.
З огляду на вимоги нормативно-правових актів, які регулюютьспірні правовідносини, суд має, насамперед, перевірити дотримання позивачем порядку звернення до органу приватизації із відповідною заявою, і лише після цього - дії відповідача.
ОСОБА_1 із 2004 року на законних підставах проживає в спірній квартирі, його право вселення в цю квартиру та користування нею ніким і ніколи не оспорювалося.
Проте, наведені факти за відсутності доказів незаконної бездіяльності відповідача не можуть бути підставою для задоволення позову.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги на рішення суду по суті спору, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
За змістом положень ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» орган приватизації, отримавши від особи визначені законом документи, у місячний строк приймає рішення про передачу квартири (будинків) у власність особи або ж про відмову у приватизації.
Отже, прийняття відповідного рішення належить виключно до компетенції органу приватизації і від дій особи не залежить.
Порушення прав особи може відбуватися у формі відмови та бездіяльності органу приватизації.
Якщо органи приватизації зволікають із винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов'язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність особи.
Подібні висновки щодо ефективності способу захисту порушеного права на приватизацію сформовані сталою судовою практикою (див, зокрема, постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року (справа № 201/6092/17), від 12 травня 2021 року (справа № 750/2176/17), від 26 квітня 2023 року (справа № 344/1350/21).
У цивільних правовідносинах діє принцип добросовісності і розумності (ст.3 ЦК України).
З матеріалів справи убачається, що постановою Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 534/60/22 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Горішньоплавнівської міської ради про визнання незаконною відмови в приватизації квартири та зобов?язання вчинити дії.
Як на підставу для відмови у позові апеляційний суд послався на те, що ОСОБА_1 не звертався до органу приватизації із заявою встановленого зразка і не подавав органу приватизації документи, передбачені пунктами 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (а.с.41), тобто не виконав процедуру, встановлену законом.
В подальшому ОСОБА_1 у 2024 році подав органу приватизації заяву про оформлення передачі спірної квартири йому власність в порядку приватизації. Листом від 26 серпня 2024 року орган приватизації повідомив ОСОБА_1 про неможливість прийняття рішення за поданою ним заявою у зв?язку з тим, що він не долучив до заяви документи про невикористання ним житлових чеків і ордер на спірну квартиру. Заявнику подвідомлено, що після після подання вказаних документів його заява буде розглянута і цей лист не є відмовою у приватизації квартири (а.с.13).
ОСОБА_1 стверджує, що цей лист є відмовою у задволенні його заяви про приватизацію квартири, але з таким твердженням не можна погодитися, оскільки документи, про надання яких зазначено у листі, передбачені пунктом 18 ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».
До суду з позовом ОСОБА_1 звернувся у липні 2025 року (а.с.4), практично через дев?ять місяців після отримання листа органу приватизації.
Матеріали справи не містять доказів про те, що у цей період ОСОБА_1 , діючи добросовісно, подав органу приватизації довідки АТ «Ощадбанк» (а.с.15,16,28), які датовані січнем 2022 року, січнем 2023 року і вереснем 2024 року, тобто були наявні у нього за станом на час звернення до суду із позовом, або ж повідомив орган приватизації про відсутність у нього ордеру на спірну квартиру, оскільки він вселився і проживає у ній на законних підставах на підставі укладених договорів, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. У позові відсутні посилання на існування об?єктивних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 подати органу приватизації відповідні документи (довідки) і повідомити про неможливість надання ордеру на вселення.
З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що орган приватизації відмовив у наданні дозволу на приватизацію або необгрунтовано зволікав з ухваленням рішення за поданою позивачем заявою.
Слід визнати обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у контексті встановлених у справі фактичних обставин вимога про встановлення юридичного факту не є обгрунтованою, зокрема задоволення такої вимоги не призведе до виникнення або зміни майнових прав позивача.
В апеляційній скарзі відсутні обгрунтовані доводи на спростування висновків суду першої інстанції по суті заявлених вимог, обставини, на які зроблене посилання в апеляційній скарзі, були проаналізовані судом першої інстанції у сукупності із наявними у справі доказами, яким суд дав правильну оцінка.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 04 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 01 квітня 2026 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов