Житомирський апеляційний суд
Справа №272/392/25 Головуючий у 1-й інст. Карповець В. В.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
06 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №272/392/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»
на заочне рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Карповця В.В.
встановив:
У квітні 2025 року ТОВ Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 144402 від 22.06.2024 у розмірі 13 346,02 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 22.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 144402 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 93f552ba відправлено на номер телефону НОМЕР_1 відповідачки та введено нею 22.06.2024 13:34:23.
Згідно з п. 2.2.1 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 12 942,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10 967,10 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №139520 від 07.05.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 33,60 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 1 941,30 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини. Пунктом 2.5. індивідуальної частини передбачено, що комісія за надання кредиту складає 1 941,30 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
22.06.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № 5167-80ХХ-ХХХХ-1024, тобто первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 346,02 грн, яка складається з наступного: 12 942, 00 грн - заборгованість по кредиту; 3,02 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401,00 грн - комісія за кредитним договором.
10.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу № 10102024 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 144402 від 22.06.2024.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за договором факторингу №10102024 від 10.10.2024 від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 13 346,02 грн.
Заочним рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 144402 від 22.06.2024 у розмірі 36,62 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», судові витрати у розмірі 25,44 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно з п. 2.2.1. кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 12 942,00 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10 967,10 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №139520 від 07.05.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 33,60 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 1 941,30 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Таким чином, сума у розмірі 10 967,10 грн використана для погашення попереднього кредитного договору №139520 від 07.05.2024 та не повинно перераховуватися позичальнику. Фактично, за умовами кредитного договору, на рахунок позичальника перераховано лише 33,60 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Наголошує, що кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.
Звертає увагу, що за своєю сутністю кредитний договір є позикою, а відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, зобов'язання позичальника з повернення кредиту виникає з моменту отримання кредитних коштів. Оскільки видача кредиту підтверджена належними доказами, вважав, що суд має правові підстави задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.
Таким чином, позивачем доведено розмір фактично взятих відповідачем кредитних коштів за умовами кредитного договору, а також розмір існуючої заборгованості, що є підставою для задоволення позову. Отже, позивачем доведено факт виконання зобов'язання первинного кредитора ТОВ «ФК «Кредіплюс », а саме надання відповідачу кредиту в розмірі 13 047,59 грн. Однак, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача, не надано.
Вказує, що уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил, які є невід'ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора. Загальна сума заборгованості складає 13 303,35 грн, що включає: тіло кредиту (основна сума): 11 000,70 грн, комісія за надання кредиту: 1 941,30 грн, проценти за користування кредитом: 3,02 грн, комісія за управління та обслуговування кредиту: 401,00 грн.
З аналізу умов кредитного договору вбачається, що наданий кредит має ознаки ануїтетного кредиту, тобто кредиту, який погашається рівними періодичними платежами, що включають в себе як частину основної суми кредиту (тіло), так і проценти за користування ним.
У пункті 2.6.1 Договору чітко зазначено, що періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів. Плата за кредит (проценти, комісії) нараховується фіксованою ставкою, яка не змінюється протягом усього періоду кредитування (п.2.3, п.2.4, п.2.5), що дозволяє встановити фіксований розмір регулярних платежів. Загальні витрати за кредитом (п.2.7) визначено наперед, що узгоджується з методологією розрахунку ануїтетних платежів, коли вся сума витрат є передбачуваною та поділена рівномірно на кількість періодів. Кредит погашається потягом строку (183 днів) з платежами, які враховують і тіло кредиту, і відсотки (п.2.6, 2.6.1).
Таким чином, на підставі зазначених умов та структури погашення, кредит за цим договором можна охарактеризувати як ануїтетний споживчий кредит, з рівномірним навантаженням на позичальника протягом усього строку дії договору. Зважаючи на вищевикладене, у випадку кредитування на умовах ануїтетного погашення, загальна сума заборгованості та розмір щомісячного ануїтетного платежу визначаються на момент укладення кредитного договору та є фіксованими протягом усього строку дії зобов'язання, за винятком випадків, прямо передбачених договором.
Тобто, сума нарахованих процентів, комісій та загальної заборгованості знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором. Виходячи з умов Кредитного договору, зокрема п. 2.7, п. 2.9.1, а також з фактичних розрахунків загальної суми нарахувань, Кредитор не перевищив допустимого розміру фінансових зобов'язань Позичальника. Згідно з п. 2.7 Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом (без врахування тіла кредиту), які включають усі збори, проценти та комісії, не можуть перевищувати 7 369,77 грн.
Фактично, на дату розрахунку Кредитодавцем нараховано: 3,02 грн - проценти, 401,00 грн - комісії, що у сукупності становить 404,02 грн, тобто на 1 547,06 грн менше, ніж гранично допустимий обсяг витрат, визначений договором.
Отже, сума нарахованих процентів, комісій та загальної заборгованості знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором.
Разом з тим, комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання Кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п. 2.5. цього Договору.
Позичальник з підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомився із Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту держав від кредитодавця всю достовірну та повну інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, та яка може бути необхідна для прийняття рішення стосовно отримання кредиту. Пунктом 2.5 договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 4 301,34 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. При укладенні кредитного договору № 136351 від 08.04.2024 Позичальник погодився з умовами, визначеними в п. 2.5 цього договору, та зобов'язався сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 17,00% від суми кредиту. Таким чином, позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов'язання, передбачені кредитним договором.
При укладенні кредитного договору позичальник погодився на всі його істотні умови, зокрема щодо сплати комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 401 грн. Таким чином, позичальник свідомо прийняв умови договору, включно з обов'язком сплачувати комісію. Отже, комісія у розмірі 401 грн за управління та обслуговування кредиту є невід'ємною складовою вартості кредиту, встановленою договором, погодженою сторонами. На правах позивача, нарахувань за кредитним договором не здійснювалось. Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 144402 від 22.06.2024 року на момент подачі позовної заяви становить 13 346,02 грн.
На переконання позивача, нарахування процентів здійснено у повній відповідності до умов кредитного договору. Відповідач до укладення вищезазначеного Договору, був належним чином ознайомлений з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Факт ознайомлення та згоди з умовами ОСОБА_1 підтвердив шляхом підписання Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 у справі №911/19/19 чітко зазначив, що суд зобов'язаний з'ясовувати правильність здійснення розрахунку позивачем і перевіряти ці докази. У випадку незгоди з розрахунком, суд повинен навести правові аргументи на його спростування або здійснити власний розрахунок, що є частиною його обов'язків. існування заборгованості. Відтак, суд має перевірити ці документи в сукупності.
На думку скаржника, суд першої інстанції виніс рішення без належного дослідження наданих доказів та не врахував істотні умови Договору, що погоджені сторонами, допустивши порушення як матеріального, так і процесуального права. Суд не врахував правову позицію скаржника щодо розміру та характеру належних йому вимог, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи.
Разом з тим, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, зазначає, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс в зв'язку із розглядом даної справи складає 12 056,00 грн.
Відповідачка правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 30.03.2026, є дата складення повного судового рішення 06.04.2026.
Рішення суду першої інстанції переглядається в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому в іншій частині не перевіряється судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 22.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 144402 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 93f552ba відправлено на номер телефону НОМЕР_1 відповідачки та введено нею 22.06.2024 13:34:23 (а.с.23-24).
Згідно до умов договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 12 942, 00 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10 967,10 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №139520 від 07.05.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 33,60 грн на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 1 941,30 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.
Комісія за надання кредиту складає 1 941,30 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 183 днів з 22.06.2024 (дата надання кредиту) по 22.12.2024. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 1 951, 08 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 76,68 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 14 893, 08 грн.
22.06.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс »на виконання умов Договору здійснило переказ грошових коштів у розмірі 33,60 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції, наданої АТ «Ощадбанк »на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.57-58).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунка за кредитним договором 144402 від 22.06.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить 13 346,02 грн, яка складається з наступного: 12 942,00 грн - заборгованість по кредиту; 3,02 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. 401,00 грн - комісія за кредитним договором (а.с.41, 44).
10.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Позивач уклали Договір факторингу № 10102024 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором № 144402 від 22.06.2024 (а.с.45 - 47).
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу №10102024 від 10.10.2024 від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідачки на загальну суму 13 346,02 грн (а.с.48).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. п. 2.2.1 договору, сума кредиту становить 12 942,00 грн, з яких: у розмірі 10 967,10 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №139520 від 07.05.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 33,60 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 1 941,30 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Проте, позивачем не було надано жодного первинного документу на підтвердження того, що позикодавцем були перераховані грошові кошти у розмірі 10 967,10 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №139520 від 07.05.2024. Матеріали справи також не містять доказів, які доводили б сам факт укладення такого договору та наявність у відповідачки заборгованості за ним.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з вимогами частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частини 1статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини 1статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини 1статті 1054 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі № 6-223цс16 зроблено висновок, що «визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів».
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом першої інстанції було вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22.06.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №144402 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 12 942,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 10 967,10 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №139520 від 07.05.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 33,60 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 1 941,30 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини. Пунктом 2.5. індивідуальної частини передбачено, що комісія за надання кредиту складає 1 941,30 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт кредитодавця. Відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором додаток до договору Графік платежів за кредитним договором та Паспорт споживчого кредиту, в якому йому була надана інформація щодо умов кредитування (а.с.24 зворот, 26 зворот, 27).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2, 4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 2.2.1 кредитного договору частина кредитних коштів у розмірі 10 967,10 грн була надана не шляхом їх фактичного перерахування на рахунок позичальника, а шляхом спрямування на погашення його заборгованості за попереднім кредитним договором № 139520 від 07.05.2024, укладеним із тим самим кредитодавцем. Такий спосіб надання кредиту прямо передбачений умовами договору та узгоджений сторонами, а відтак є належним виконанням кредитором своїх зобов'язань.
Таким чином, частина кредитних коштів у розмірі 10 967,10 грн була використана за цільовим призначенням - на погашення попередньої заборгованості позичальника, і відповідно до умов договору не підлягала перерахуванню на його рахунок. Фактичне перерахування на рахунок Позичальника лише 33,60 грн узгоджується з умовами договору та підтверджується матеріалами справи.
Отже, кредитор виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі відповідно до погодженого сторонами порядку надання кредиту. Водночас умовами договору передбачено обов'язок Позичальника повернути всю суму кредиту, включаючи 10 967,10 грн, спрямовані на погашення попереднього зобов'язання.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині є помилковим, оскільки зроблений без урахування істотних умов кредитного договору та фактичного порядку виконання зобов'язань сторонами.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та спростовують висновки суду першої інстанції.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо стягнення комісії в розмірі 401 грн колегія суддів вважає безпідставними та відхиляє, з огляду на наступне.
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).
Оскільки, в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію, то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 967,10 грн підлягає зміні із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо судового збору та витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Представником ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на підтвердження заявлених витрат надано суду першої інстанції наступні документи: - договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» від 04 лютого 2025 року (а.с.14); протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги (а.с.14, зворот), Додаткова угода № 15 до Договору про надання правничої допомоги від 04 лютого 2025 року (а.с.15), акт прийому передачі наданих послуг на суму 7 000,00 грн від 04 лютого 2025 року (а.с.16); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.17), копію довіреності (а.с.18).
Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відтак, позивачем доведено в суді першої інстанції належними доказами понесені витрати за надання професійної правничої допомоги.
Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За звернення до суду із позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» сплатило 2 422,40 грн судового збору та за подання апеляційної скарги 3 633,60 грн судового збору.
Враховуючи, що позовна заява та апеляційна скарга задоволені частково, а саме на 82,44%, то відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1997,03 грн - за подання позовної заяви, також відповідно 5 770,80 грн (7 000,00 грн х 82,44%) витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, а всього на загальну суму 7 767,83 грн.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на суму 2 995,54 грн (82,44%).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.
Заочне рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2025 року змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором № 144402 від 22.06.2024 з 36,60 грн до 11 003,70 грн та судових витрат з 25,44 грн до 7767,83 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі за подання апеляційної скарги в розмірі 2 995,54 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді