Житомирський апеляційний суд
Справа №286/2553/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/317/26
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
31 березня 2026 року м.Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 04 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12020060250000127 від 08.03.2020 за ч. 2 ст. 286 КК України, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шоломки Овруцького району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, інваліда 3 групи, несудимого,
за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 3922,80 гривень процесуальних витрат на проведення судових експертиз.
Вирішено долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
встановив:
Згідно вироку, 07 березня 2020 року близько 19 години на автодорозі сполученням Овруч-Норинськ-Словечне, поблизу с. Заріччя Овруцького району, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи позбавленим права керування транспортними засобами на 1 рік згідно з постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 11.02.2020 у зв'язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, керував мотоблоком марки «ЗУБР» з причепом кустарного виробництва та рухався по проїзній частині автодороги в напрямку с. Заріччя Овруцького району. Під час цього ОСОБА_6 , будучи учасником дорожнього руху, в порушення вимог пунктів Правил дорожнього руху України (ПДР): 1.3 (Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими); 1.5 (Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків); 11.7 (Транспортні засоби, швидкість руху яких не повинна перевищувати 40 км/год або які з технічних причин не можуть розвивати таку швидкість, повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується обгін, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом); 19.1 (У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла; в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі); 31.1 (Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації); 31.6 (Забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів), не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я людей, не відмовився від руху в темний час доби на неосвітленій ділянці дороги на транспортному засобі, що не відповідає вимогам, які стосуються безпеки дорожнього руху, з несправним освітлювальним обладнанням, у якого не горіли фари та габаритні вогні, створюючи тим самим небезпеку та перешкоду для інших учасників дорожнього руху, так як це унеможливлює вчасне виявлення перешкоди на проїзній частині дороги у темну пору доби.
У вказаний час позаду мотоблоку марки «ЗУБР» з причепом під керуванням ОСОБА_6 в попутному напрямку по тій самій смузі руху рухався автомобіль марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , який, виявивши на проїзній частині дороги в темну пору доби малопомітну (нічим не позначену) перешкоду, тобто мотоблок марки «ЗУБР» з причепом, видимість якої (перешкоди) значно менша відстані необхідної для зниження швидкості руху керованого ним автомобіля до швидкості руху мотоблоку, з метою запобігання наїзду відразу застосував екстрене гальмування, однак відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів, якого (зіткнення) водій ОСОБА_9 уникнути не зміг по причині відсутності відповідної технічної можливості. Після зіткнення автомобіля марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , із мотоблоком марки «ЗУБР» з причепом під керуванням ОСОБА_6 в послідуючому відбулося зіткнення вказаного автомобіля із автомобілем марки «ВАЗ-21112», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався в зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тіла: відкритої черепно-лицевої травми з ушкодженням кісток основи черепа, множинних різаних ран обличчя (рубця від зовнішнього кута лівого ока косо донизу до рівня лівого кута роту, множинних рубців на шкірі правої щоки та в ділянці підборіддя зліва), відкритого травматичного перелому верхньої щелепи по Ле ФОР II (перелому лівого великого крила клиновидної кістки, перелому верхньої, передньої, задньої латеральної, медіальної стінок лівої та правої гайморових пазух, перелому кісток носа, перелому лобного відростку верхньої щелепи праворуч з переходом на альвеолярний відросток верхньої щелепи праворуч до рівня комірки 16-го зуба, перелому уламкового виличної дуги та перелому по лобно-виличному шву ліворуч), гемосинуситу (кров в повітряних пазухах). За ступенем тяжкості, тілесні ушкодження у вигляді вказаної вище тупої травми тіла, яка супроводжувалась переломом кісток основи черепа (ліве велике крило клиновидної кістки) відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення.
Порушення ОСОБА_6 вимог п.п. 11.7, 19.1 «а», «в», 31.1 та 31.6 «б» ПДР України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, тобто отриманням ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що судом допущена неповнота судового слідства, не допитані всі особи, учасники пригоди, поняті, не проведені додаткові експертизи.
Зазначає, що ОСОБА_6 заперечувалось місце, яке визначено на схемі дорожньо-транспортної пригоди як місце зіткнення. Ним заперечувалось, що зіткнення відбулось по центру проїзної частини, так як він рухався ближче до краю дороги, біля узбіччя.
Місце зіткнення вказав водій ОСОБА_9 , якого в судовому засіданні допитано не було через його відсутність. Прив'язкою до місця зіткнення стала й пляма на дорозі, начебто від розливу рідини з автомобіля марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 ..
Зазначає, що суд не поставив під сумнів те, що огляд проводився в темну пору доби при світлі ліхтаря, що ОСОБА_6 не було залучено до ознайомлення з протоколом огляду місця події, хоч він і був присутній на місці події, що автомобіль марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 продовжив рух після зіткнення і на асфальтовому покритті мали залишитись сліди витікання рідини, а не в одному місці.
На думку захисника, експертні висновки по справі мають суперечності із показами свідків, слідовою інформацією.
Зазначає, що відповідно до показів всіх учасників ДТП (які були допитані в судовому засіданні) та свідків, транспортні засоби, два автомобілі та мотоблок, залишились на тому ж місці, в якому перебували після даної ДТП. Крім того, не було переміщено і вантаж мотоблока «Зубр» дрова, які перевозились причепом. Згідно відповіді на поставлене питання досудовим слідством № 4 в експертному дослідженні 11/2-360 від 17.04.2020 року, кут зіткнення 0 +/- 5 градусів, тобто зіткнення було прямим. Якщо виходити із схеми огляду місця ДТП, складеної слідчим ОСОБА_12 , то здається маловірогідним місце розташування транспортних засобів у тому положенні, на якому вони зафіксовані на схемі. Обвинувачений ОСОБА_6 вказує місцем зіткнення узбіччя дороги, а не середина проїзної частини дороги (зафіксовано при відтворенні обстановки та обставин події).
Свідок ОСОБА_13 (допитаний в судовому засіданні) вказує на місце зіткнення транспортних засобів не на проїзній частині посередині дороги, а ближче до узбіччя.
Посилається на висновок експерта №11/2-360 від 17.04.2020 та зазначає, що пляма знаходиться посередині гальмівного шляху, а не з правої сторони, тобто зіткнення відбулось би посередині передньої частини автомобіля під керуванням ОСОБА_9 , а не його правою частиною.
Зазначає що за висновком експерта №11/2-651 від 06.07.2020, експертне дослідження проведено з ближнім світлом фар, а не з дальнім, як вказує свідок.
На думку захисника, при правильному проведенні експертного дослідження величина безпечної швидкості (за видимістю елементів проїзної частини) була б іншою, такою, що давала змогу водію ОСОБА_9 заздалегідь побачити мотоблок. Дане дослідження не було проведено.
Стверджує, що свідка ОСОБА_14 взагалі не було включено в коло свідків, хоч він був одним із учасників ДТП, не було проведено дослідження, як вказано вище із дальнім світлом фар (лише свідок ОСОБА_14 на це вказує).
Посилається на висновок експерта №11/2-651 від 06.07.2020 та зазначає, що експерту не поставлено питання щодо того, чи була невідповідність дій технічним вимогам ПДР керманичем мотоблока «Зубр» ОСОБА_6 та чи перебувають його дії (у разі невідповідності) у прямому причинному зв'язку із виникненням даної ДТП. В призначенні додаткової експертизи судом було відмовлено.
Сам ОСОБА_9 зник, в суді допитаний не був. Всі ці сумніви щодо водія ОСОБА_9 , на думку захисника, свідчать на те, що він є винуватцем даної пригоди, а ОСОБА_6 визнаний винним тільки через те, що був нетверезий.
Зазначає, що покарання є занадто суворим, таким, що не відповідає особі засудженого, який є інвалідом, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога психіатра не перебуває, раніше не судимий. В останньому слові попросив пробачення. Намагався відшкодувати шкоду, але потерпіла вказала непідйомну для нього суму відшкодування шкоди, а на меншу суму не погодилась.
Вважає, що відбування покарання з позбавленням волі не відповідає ні його особі, ні обставинам справи, в якій доведено беззаперечними доказами його провина.
Від прокурора Овруцького відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_15 та представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_16 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , в яких вони просять апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора, вивчивши заперечення представника потерпілої, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 , яка виразилась у порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілої ОСОБА_11 , а саме за ч.2 ст.286 КК України, обґрунтувавши це належним чином у вироку з посиланням на докази та надавши їм відповідну оцінку. З такими висновками погоджується і апеляційний суд.
Доводи сторони захисту щодо неповноти судового слідства, що полягало в не допиті всіх учасників пригоди, не проведенні експертиз та які зводяться до відсутності в діях ОСОБА_6 порушень вимог ПДР України, які знаходились у причинному зв'язку з виникненням ДТП є суб'єктивними з огляду на таке.
Обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у пред'явленому обвинуваченні не визнав, показав, що 07.03.2020 близько 19:00 (темна пора доби) на автодорозі Овруч-Норинськ керував мотоблоком «ЗУБР» із причепом, завантаженим дровами, що виступали за габарити. Підтвердив перебування у стані алкогольного сп'яніння. Зазначив, що через несправність передньої фари дорогу підсвічувала ліхтарем його дружина; габаритні вогні на причепі були відсутні (наявні лише катафоти). Рухався зі швидкістю ~10 км/год правим краєм проїзної частини, коли відчув удар ззаду від автомобіля, що, на його думку, перевищив швидкість. Вважає себе невинним у травмуванні потерпілої, збитки не відшкодовував.
При проведенніслідчого експериментувід 16.06.2020, ОСОБА_6 показавна місці події, як він рухався по проїзній частині відносно елементів дороги, з якою швидкістю, як рухався зустрічний автомобіль та відстань до нього на момент зіткнення ( т.1 а.п. 213-216).
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази, навівши їх у вироку спростував вказані показання обвинуваченого та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Потерпіла ОСОБА_11 показала, що під час ДТП перебувала на пасажирському сидінні автомобіля «ВАЗ 21063» під керуванням тверезого водія ОСОБА_9 .. Момент зіткнення не пам'ятає через тяжкість отриманих травм (перелом основи черепа, пошкодження обличчя) та тривале лікування. Зазначила, що обвинувачений ОСОБА_6 допомоги не надавав, переговорів про відшкодування особисто не вів (мала місце лише одна безрезультатна розмова з його дружиною). Цивільний позов у межах справи наразі не заявляла, проте просить призначити обвинуваченому суворе покарання.
Свідок ОСОБА_17 (дружина ОСОБА_18 ) надала аналогічні показання як обвинувачений ОСОБА_6 , проте зазначила, що мотоблок рухався по обочині, а не по проїзній частині. Підтвердила наявність у неї ліхтаря для підсвічування дороги та факт вживання чоловіком алкоголю. Пояснила відсутність відшкодування надто високими вимогами потерпілої (за її словами - 300 тис. грн), які були озвучені під час єдиної телефонної розмови.
Свідок ОСОБА_12 (слідча) підтвердила факт проведення огляду місця події за участю понятих та криміналіста. Зафіксувала, що обстановка ДТП не порушувалась: на асфальтовому покритті виявлено осип скла та технічну рідину, а дрова знаходилися окремо на узбіччі. Зазначила, що обвинувачений мав ознаки сп'яніння та поводився неспокійно. Після складання відповідних процесуальних документів, план-схема та протокол були підписані учасниками без жодних зауважень чи клопотань.
Свідок ОСОБА_19 (спеціаліст-криміналіст) підтвердив участь в ОМП та проведення замірів і фотофіксації. Показав, що мотоблок після удару стояв під кутом на узбіччі, дрова були розкидані поруч. Зафіксував два сліди гальмування та масляну пляму на автодорозі (асфальті) в напрямку м. Овруч. Наголосив, що на узбіччі жодних слідів гальмування виявлено не було. Підтвердив безперервну присутність понятих та підписання схеми на місці події.
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що 07.03.2020 у темну пору доби керував автомобілем ВАЗ-21063, рухаючись зі швидкістю 80-90 км/год автодорогою в напрямку м. Овруч. У салоні перебувала пасажирка ОСОБА_11 .. Зазначив, що був засліплений дальнім світлом фар зустрічного автомобіля, що значно погіршило видимість. Раптово він виявив попереду попутний причіп мотоблока, який рухався в межах смуги руху автомобіля без будь-яких світлових сигналів чи світлоповертачів (катафотів). Попри застосування екстреного гальмування та маневру ліворуч, відбулося зіткнення правою частиною авто з мотоблоком. У результаті удару автомобіль перекинувся на дах та зіткнувся із зустрічним транспортним засобом, а мотоблок відкинуло у кювет. Внаслідок ДТП дрова з причепа потрапили до салону ВАЗ, затиснувши потерпілу ОСОБА_20 .. Свідок самостійно вивільнив потерпілу та викликав медичну допомогу. Зазначив, що водій мотоблока мав ознаки алкогольного сп'яніння, а сам транспортний засіб не був обладнаний для руху дорогами загального користування. Місце зіткнення на проїзній частині свідок підтвердив під час огляду місця події.
Під час проведення слідчого експерименту 16.06.2020 ОСОБА_9 показав на місці події, як він рухався по проїзній частині відносно елементів дороги, з якою швидкістю, як рухався зустрічний автомобіль та відстань до нього на момент зіткнення (т.1 а.с. 217-222).
Експерт ОСОБА_21 пояснив, що проводив судову транспортно-трасологічну експертизу, судову експертизу технічного стану ТЗ та судову експертизу обставин та механізму ДТП. Дослідження проводилось на підставі первинних вихідних даних, досліджувався протокол огляду місця події та план-схема до нього, а також оглядались транспортні засоби - автомобіль марки ВАЗ 2106 та мотоблок з причепом. Місце наїзду - смуга руху та контакт відбувся саме в межах смуги руху. Кут зіткнення в момент їх первинного контактування складає близько 0+-5 градусів. Це відхилення пов'язане з тим, що мотоблок був завантажений дровами. Але при цьому, удар відбувся саме на смузі руху. Рух мотоблока виключається за межами проїзної частини дороги, так як ширина причепу мотоблоку позбавляє руху по узбіччю. Також експерт зазначив, що первинний контакт досліджуваних транспортних засобів відбувся між задньою лівою частиною мотоблока «Зубр» та передньою правою частиною автомобіля марки ВАЗ 2106. При цьому, у висновку зазначено, що між задньою правою частиною мотоблока, що є технічною помилкою. Крім того, по зустрічній смузі руху рухався автомобіль, тому виконати маневр об'їзду ліворуч для другого авто було небезпечно. Вилив технічної рідини за обставин ДТП можливий та наявний на смузі руху автомобіля. Мотоблок взагалі не має право рухатися по проїзній частині дороги в темну пору доби. При проведенні експертиз виходив із того, що швидкість автомобіля «ВАЗ 2106» складала 90 км/год, оскільки так було вказано в допиті свідка ОСОБА_9 .. При цьому було встановлено, що водій автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_9 при заданих вихідних даних не мав технічної можливості уникнути наїзду на мотоблок «ЗУБР» з причепом шляхом термінового гальмування і зниження швидкості. Відповідно й за більшої швидкості, він не мав би такої можливості.
Свідок ОСОБА_14 показав, що 5 років тому була ДТП навесні, було темно. Він їхав з братом ОСОБА_22 на передньому пасажирському сидінні автомобіля додому в с. Шоломки Овруцького району. В с. Заріччя Овруцького району назустріч їм по своїй смузі руху рухався автомобіль зі швидкістю біля 70 км/год. Автомобіль рухався по центру своєї смуги руху з включеним дальнім світлом фар. Брат переключився на ближнє світло фар. Через деякий час світло зустрічного автомобіля зникло. Також по проїзній частині асфальтованого покриття дороги, не по узбіччю, рухався мотоблок. Спереду мотоблока щось світило, можливо фонарик чи телефон. Він побачив мотоблок за метрів 100. Після того як зникло світло фар зустрічного автомобіля, він побачив вже зустрічний автомобіль, що зіткнувся з задньою частиною мотоблока. Від вказаного удару мотоблок з причепом злетів в сторону, а автомобіль неконтрольовано влетів в бік автомобіля брата. Тому брат застосовував гальмування та викрутив кермо праворуч. Інший автомобіль перевернуло на дах. У вказаному авто дрова були в салоні, а частина розкидані на дорозі. Колоди дров були довгі. Водій мотоблока нічого не пояснював, не допомагав, ніяк на подію не реагував. Було викликано швидку, так як була постраждала дівчина в автомобілі, яку затисло в салоні дровами на задньому сидінні. Вважає, що водій іншого автомобіля не бачив попереду себе мотоблока.
З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.03.2020 вбачається, що в період часу з 19 год. 20 хв. до 21 год. 20 хв. 07.03.2020 оглянуто місце ДТП - ділянку автодороги Овруч-Словечне через с. Велідники від с.Шоломки до с. Заріччя Овруцького району. Дорога має по одній смузі руху в кожному напрямку. Ділянка дороги не освітлюється. Описано пошкодження транспортних засобів. Виявлено сліди гальмування коліс автомобіля ВАЗ 2106, сліди технічної рідини, осип скла.
Крім того, обставини дорожньо транспортної пригоди підтверджено і іншими доказами.
Відповідно до висновку експерта № 72 від 03.04.2020 у ОСОБА_11 було встановлено наявність наступних тілесних ушкоджень: поєднана тупа травма тіла: 1) відкрита черепно-лицева травма з ушкодженням кісток основи черепа: множинні різані рани обличчя (при об'єктивному обстеженні 25.03.2020 рубець від зовнішнього кута лівого ока косо донизу до рівня лівого кута роту, множинні рубці на шкірі правої щоки та в ділянці підборіддя зліва); відкритий травматичний перелом верхньої щелепи по Ле Фор II (перелом лівого великого крила клиновидної кістки, перелом верхньої, передньої, задньої, латеральної, медіальної стінок лівої та правої гайморових пазух, перелом кісток носа, перелом лобного відростку верхньої щелепи праворуч з переходом на альвеолярний відросток верхньої щелепи праворуч до рівня комірки 16-го зуба, перелом уламковий виличної дуги та перелом по лобно-виличному шву ліворуч), гемосинусит (кров в пітряносних пазухах); 2) множинні різані рани (при об'єктивному обстеженні 25.03.2020 - рубці) на лівій бічній поверхні нижньої третини шиї з переходом на ліву надключичну ділянку, на тильній поверхні правої кисті на рівні II-IV п'ясних кісток, на передній поверхні середньої третини лівої гомілки, на тильній поверхні IV пальця лівої кисті на 0,2 см. нижче нігтьового валика; 3) синець по задній поверхні верхньої та середньої третин правого плеча, синець на тильній поверхні правої стопи на рівні II-IV плюснових кісток, синець на передній поверхні лівого колінного суглобу, синець на передній поверхні правого колінного суглобу, синець в ділянці проекції гребня правої клубової кістки. Вказані тілесні ушкодження утворились одночасно або в швидкій послідовності одне за одним від дії гострих та тупих твердих предметів з обмеженою і переважаючою контактуючими поверхнями та утворились незадовго до моменту поступлення в КНП «Овруцька МЛ» (поступила 07.03.2020, 19:30). Цілком можливе виникнення вказаних вище ушкоджень в час та при обставинах зазначених у постанові, в медичній документації та самою ОСОБА_11 - 07.03.2020, пасажир переднього сидіння легкового автомобіля, потерпілий при дорожньо-транспортній пригоді. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у вигляді вказаної вище тупої травми тіла, яка супроводжувалась переломом кісток основи черепа (ліве велике крило клиновидної кістки) відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення.
Згідно з висновком експерта № 71 від 24.03.2020 при проведенні експертизи у ОСОБА_6 було встановлено наявність наступних тілесних ушкоджень: поєднана тупа травма тіла: 1) дві поверхневі забійні рани волосяної частини голови на рівні тім'яно-потиличної ділянки зліва та на рівні правої тім'яної ділянки; 2) синець та три садна на поверхні середньої третини лівої гомілки; 3) забій правої половини грудної клітки на рівні 2-3-4 ребер. Вказані тілесні ушкодження утворились одночасно або в швидкій послідовності одне за одним від прямої дії тупих твердих предметів з обмеженою та переважаючою контактуючими поверхнями. Цілком можливе виникнення вказаних вище ушкоджень в час та при обставинах, зазначених у постанові та самим ОСОБА_6 - 07.03.2020, ДТП, водій мотоблока, потерпілий при зіткненні з легковим автомобілем. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у вигляді вказаної вище тупої травми тіла відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я.
Відповідно до висновку експерта № 70 від 24.03.2020 у ОСОБА_23 було встановлено наявність наступних тілесних ушкоджень: поєднана тупа травма тіла: 1) забій правого променево-зап'ясного суглобу; 2) синець на нижній повіці лівого ока; 3) загоєне садно лівої скроневої ділянки волосяної частини голови. Вказані тілесні ушкодження утворилися одночасно або в швидкій послідовності одне з одним від прямої та непрямої дії тупих твердих предметів з обмеженою та переважаючою контактуючими поверхнями. Цілком можливе виникнення вказаних вище тілесних ушкоджень в час та при обставинах, зазначених у постанові та самою ОСОБА_23 - 07.03.2020, ДТП, пасажир мотоблока, потерпілий при зіткненні з легковим автомобілем. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у вигляді вказаної вище тупої травми тіла відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я.
Згідно з висновком експерта № 11/2-358 від 10.04.2020 на момент ДТП гальмова система, рульове керування, ходова частина наданого на дослідження автомобіля ВАЗ 2106, р.н.з. НОМЕР_1 знаходились в технічно працездатному стані. В процесі дослідження технічного стану автомобіля ВАЗ 2106, р.н.з. НОМЕР_1 не встановлено будь-яких характерних ознак технічних несправностей деталей і систем, які б могли привести до створення аварійної ситуації й виникнення наведеної дорожньо-транспортної пригоди, всі виявлені під час огляду наданого на дослідження автомобіля несправності носять суто аварійний характер, тобто виникли під час ДТП.
Відповідно до висновку експерта № 11/2-360 від 17.04.2020 первинний контакт автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , та мотоблока «Зубр» відбувся між передньою правою частиною (рама причепа, лівий борт причепа, задня ліва стійка причепа) наданого на дослідження мотоблока «Зубр» та передньою правою частиною (панель капоту, переднє праве крило, передній бампер) автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 . Кут між повздовжньою віссю причепа мотоблока «Зубр» та автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 в момент їх первинного контактування сладає близько 0±5 градусів, при загальному русі ТЗ в попутніх напрямках. Місце наїзду автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , на мотоблок «Зубр» знаходиться на смузі руху в напрямку міста Овруч в межах зафіксованих слідів гальмування автомобіля ВАЗ-2106, перед у повздовжньому напрямку початком утворення осипу на проїзній частині та розливом технічної рідини (позиція №2 та 6 на схемі) на відстані близько 27,5 м до електроопори (позначення №9 на схемі) та на відстані близько 2,1...3,1м. від правого краю даної смуги руху.
Згідно з висновком експерта № 11/2-651 від 06.07.2020 в наведених умовах дорожнього руху згідно вихідних даних величина безпечної швидкості (за видимістю елементів проїзної частини) Vад для автомобіля ВАЗ 2106, р.н. НОМЕР_1 , складає на ближньому світлі не більше ніж 78.7...81.5 км/год. Покази водія ОСОБА_9 відносно швидкості руху автомобіля ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_1 , та розташування мотоблоку «ЗУБР» з причепом та автомобіля ВАЗ 2106, р.н. НОМЕР_1 , на проїзній частині є ґрунтовні. Відносно інших обставин дорожньо-транспортної пригоди підтвердити чи спростувати покази водія ОСОБА_9 не представляється можливим.
В умовах даної пригоди (при заданих вихідних даних) водій автомобіля ВАЗ 2106, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути наїзду на мотоблок «ЗУБР» з причепом під керуванням ОСОБА_6 шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. Технічна можливість запобігти даній ДТП шляхом застосування маневру безпечного об'їзду мотоблока «ЗУБР» під керуванням ОСОБА_6 з моменту виникнення небезпеки для руху водію автомобіля ВАЗ 2106, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 в умовах зустрічного роз'їзду не визначалась. У даній дорожній обстановці водієві автомобіля ВАЗ 2106, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору в діях водія автомобіля ВАЗ 2106, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 вбачається невідповідність дій технічним вимогам п. 12.2 ПДР України. З технічної точки зору в діях водія автомобіля ВАЗ 2106, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 невідповідності дій технічним вимогам п. 12.3 ПДР України не вбачається.
Покази водія ОСОБА_6 відносно розташування мотоблоку «ЗУБР» з причепом на узбіччі є не ґрунтовні. Відносно інших обставин дорожньо- транспортної пригоди підтвердити чи спростувати покази водія ОСОБА_6 не представляється можливим.
В наведених дорожніх умовах оцінка дій водія мотоблоку «ЗУБР» з причепом ОСОБА_6 вимогам ПДР України носить суто правовий характер та не потребує спеціальних технічних пізнань з області судової автотехніки.
З технічної точки зору, в наведених дорожніх умовах, при заданому комплексі вихідних даних, в причинному зв'язку зі створенням аварійної обстановки та виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди є наявність на проїзній частині дороги в темну пору доби малопомітної (нічим не позначеної) перешкоди (мотоблока «ЗУБР»), видимість якої значно менше відстані необхідної для зниження швидкості автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 до швидкості руху мотоблока з метою запобігання наїзду.
З відповіді директора КНП «Овруцька міська лікарня» № 851 від 27.04.2020 на запит слідчого встановлено, що 07.03.2020 проводилося освідування (взята кров) на алкоголь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 . Результат № 1338 - етиловий алкоголь не виявлений.
З відповіді директора КНП «Овруцька міська лікарня» № 849 від 27.04.2020 на запит слідчого вбачається, що 07.03.2020 проводилося освідування (взята кров) на алкоголь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с. Шоломки Овруцького району. Результат № 1333 - етиловий алкоголь не виявлений.
З відповіді директора КНП «Овруцька міська лікарня» № 850 від 27.04.2020 на запит слідчого встановлено, що 07.03.2020 проводилося освідування (взята кров) на алкоголь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Заріччя Овруцького району. Результат № 1332 - 0,73 %.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 11 лютого 2020 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Колегія суддів акцентує, що для з'ясування наявності об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, повинні бути встановленими три обов'язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення смерті потерпілому або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) та причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Диспозиція зазначеної норми є бланкетною і для визначення того, чи було порушено правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил дорожнього руху) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК України; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим є головною, вирішальною умовою, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Водночас обов'язковою ознакою об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого наведеною нормою закону, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 цієї статті, тобто тільки такі порушення, які є безпосередньою причиною настання цих наслідків у кожному конкретному випадку ДТП, і перебувають із ними у причинному зв'язку.
У цьому кримінальному провадженні місцевий суд провів розгляд справи з урахуванням положень ст. 337 КПК України в межах висунутого ОСОБА_6 обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дослідив і оцінив усі докази в сукупності та чітко встановив у вироку, що порушення ним правил безпеки дорожнього руху стали причиною настання наслідків, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, тобто перебували у прямому причинному зв'язку з ними.
Усупереч доводам сторони захисту, наведеним у апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 , суд першої інстанції у сформульованому обвинуваченні, яке визнане доведеним, зазначив, що причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків є порушення вимог пунктів 11.7, 19.1 «а», «в», 31.1 та 31.6 «б» ПДР, допущені водієм ОСОБА_6 , котрий не відмовився від руху в темний час доби на неосвітленій ділянці дороги на транспортному засобі, що не відповідає вимогам, які стосуються безпеки дорожнього руху, з несправним освітлювальним обладнанням, у якого не горіли фари та габаритні вогні, створюючи тим самим небезпеку та перешкоду для інших учасників дорожнього руху, так як це унеможливлює вчасне виявлення перешкоди на проїзній частині дороги в темну пору доби, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобіля марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 із мотоблоком марки «ЗУБР» з причепом під керуванням ОСОБА_6 та в послідуючому відбулося зіткнення вказаного автомобіля із автомобілем марки «ВАЗ-21112», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався у зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тіла: відкритої черепно-лицевої травми з ушкодженням кісток основи черепа, множинних різаних ран обличчя, які відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності протоколу огляду місця події вимогам КПК України, суд визнає безпідставними з огляду на таке.
Частинами 1, 7 ст. 237 КПК України встановлено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Таким чином, огляд місця події проводиться слідчим, який складає та несе відповідальність за складений ним протокол огляду місця події та схему місця ДТП.
Так, суд першої інстанції, проаналізувавши згаданий документ, який був предметом безпосереднього дослідження, встановив, що слідчу дію проведено відповідно до ст. 237 КПК України, в протоколі від 07 березня 2020 року з додатками у вигляді схеми ДТП і фототаблиці містяться відомості про місце ДТП, виявлені сліди і предмети, що стосуються цієї події, з прив'язкою їх місця розташування до об'єктів проїзної частини, а також зроблено фотознімки дорожньої обстановки на місці ДТП у темну пору доби з метою забезпечення повноти вихідних даних для проведення призначеної експертизи, протокол підписано всіма учасниками огляду без зауважень. У протоколі огляду є інформаціяпро застосуваннятехнічного засобу фіксації (фотоапарату марки «Саnоn») та обізнаність про це осіб, котрі брали участь у процесуальній дії.
Додаток до протоколу у вигляді фототаблиці підписаний слідчим, який його виготовив.
Захисник вимагаючи визнати цей доказ недопустимим акцентує увагу на недоліках протоколу, а саме що ОСОБА_6 не було залучено до ознайомлення з протоколом огляду місця події, який проведений в темну пору доби.
Однак, на думку апеляційного суду, такі недоліки жодним чином не свідчать про недопустимість цього доказу чи його неналежність, оскільки огляд проведено повноважною особою за участі понятих та в цілому ця слідча дія, здійснена відповідно до вимог ст. 237 КПК України.
Доводи захисту про не ознайомлення ОСОБА_6 з протоколом безпосередньо на місці події є неспроможними з огляду на таке.
КПК України не містить імперативної вимоги щодо обов'язкового залучення всіх учасників ДТП до підписання протоколу огляду місця ДТП саме під час його проведення.
Допитана в судовому засіданні як свідок слідча ОСОБА_12 повідомила, що водій мотоблока "Зубр" до огляду не залучався так як по зовнішньому вигляду перебував в стані алкогольного сп'яніння та постійно на місці не знаходився.
Встановлений судом факт перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння на момент події ставить під сумнів його здатність адекватно сприймати обставини, надавати об'єктивні зауваження та брати участь у слідчих діях. Стан сп'яніння об'єктивно перешкоджав залученню останнього як повноцінного учасника процедури огляду, що не є порушенням процесуального закону з боку слідчого.
Доводи захисника про сумнівність огляду місця події через його проведення в темну пору доби при світлі ліхтаря є безпідставними та зводяться до спроби переоцінки належних доказів. КПК України не забороняє проведення огляду місця події в темну пору доби. Навпаки, огляд ДТП є невідкладною слідчою дією, яка має проводитися негайно для збереження слідової інформації (плям рідин, осипу скла, слідів гальмування). Затримка у його проведенні призвела б до втрати речових доказів, які можуть бути знищені погодними умовами або іншим транспортом. Використання ліхтарів є законним засобом фіксації об'єктивної слідової картини (плями рідини, осипу), яка є статичною і не залежить від часу доби. Оскільки захистом не надано жодних доказів викривлення даних у протоколі, сам факт огляду вночі не може бути підставою для визнання його недопустимим. Це лише підтверджує дотримання слідчим вимог ст. 237 КПК України щодо негайної фіксації обставин події.
Ні учасники, ні поняті не зафіксували у протоколі, що темрява заважала об'єктивному сприйняттю чи вимірюванню відстаней.
Спроба захисту через тривалий час після події поставити під сумнів протокол лише на підставі "світла ліхтаря" є тактикою захисту. Оскільки протокол складений з дотриманням вимог ст. 104 КПК України та не містить зафіксованих у момент складання скарг, він є належним та допустимим доказом, а висновки експерта, що ґрунтуються на ньому - законними.
В матеріалах провадження відсутні дані про те, що протокол огляду місця події та схема місця ДТП містять недостовірні відомості та в ході апеляційного перегляду таких не здобуто, а відтак у суду відсутні підстави для визнання вказаного доказу недопустимим.
Згідно практики Верховного Суду, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин.
Суд першої інстанції, ретельно перевіривши всі ці доводи сторони захисту, не встановив підстав вважати, що в протоколі зафіксовано неправдиві, неточні відомості або ж навпаки не зафіксовані важливі відомості щодо обставин ДТП, які б могли позначитися на висновках експертиз та правильному встановленню дійсних обставин ДТП.
Твердження сторони захисту про недостатність відомостей, зафіксованих у протоколах огляду місця ДТП, для проведення експертиз, є надуманими, оскільки у висновках експертиз зазначено конкретні й однозначні відповіді на питання, які було поставлено на вирішення експертам. До того ж експерти не заявляли жодних клопотань про надання додаткових матеріалів або вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи, отже, наданих їм документів та наявної в них інформації було достатньо для вирішення питань, поставлених експертам та складання ними висновків. Результати експертиз ґрунтувалися не лише на відомостях, отриманих під час огляду місця події, але й на сукупності інших даних.
Також судом вживались вичерпні заходи для виклику понятих ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .. Однак судом встановлено (на підставі виконання відповідних доручень), що вказані особи з 2021 року перебувають за межами України (Чеська Республіка) та на територію України не повертались (т.2 а.с. 65, 66, 96, 120, 188?т.3 а.с. 65, 68-72).
Враховуючи об'єктивну неможливість їх явки до суду, суд першої інстанції продовжив розгляд кримінального провадження за їх відсутності та розглянув справу на підставі наявних матеріалів, що відповідає принципу розумних строків розгляду справи (ст. 28 КПК України). Відсутність допиту понятих у суді не нівелює доказове значення протоколу огляду, який є належним та допустимим документом.
Отже, протокол огляду місця події є об'єктивним доказом, оскільки він зафіксував статичні сліди (уламки, плями рідини), які підтверджені технічною експертизою. Відсутність допиту понятих, які перебувають за кордоном, та відсутність підпису особи в стані сп'яніння не спростовують фактичні дані, викладені в цьому документі.
Крім того, надзвичайно важливим є той факт, що жодних зауважень чи заперечень щодо процедури огляду, якості освітлення чи правильності замірів безпосередньо під час складання протоколу та схеми до нього надано не було.
Щодо достовірності схеми ДТП та місця зіткнення.
Схема ДТП є первинним процесуальним документом, який фіксує об'єктивну обстановку (слідову картину). Заперечення щодо руху «ближче до краю» спростовуються висновком експерта ОСОБА_26 , який встановив технічну неможливість руху мотоблока з причепом по узбіччю через його габарити та завантаженість.
Локалізація місця зіткнення підтверджується не лише показаннями ОСОБА_9 , а сукупністю об'єктивних даних: розташуванням уламків, кутом зіткнення (0+-5°) та зосередженням технічних рідин саме на смузі руху.
Щодо слідів витікання рідини.
Довід про те, що рідина мала б залишити «лінійний слід», а не пляму, є припущенням, що не ґрунтується на технічних регламентах. Пляма технічної рідини утворюється в момент первинного динамічного контакту (розрив радіатора або магістралей), що є класичним маркером місця зіткнення в автотехнічній експертизі.
Подальший рух автомобіля після удару не виключає утворення статичної плями в момент найбільшої деформації вузлів та агрегатів.
В кримінальному провадженні проводилась судова транспортно-трасологічна експертиза, висновок від 17.04.2020 № 11/2-360. Під час проведення вказаної експертизи експертом досліджувались об'єктивні вихідні дані про дорожньо-транспортну пригоду, що відображені в протоколі огляду місця події та схемі з місця дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, у висновку експерта зазначено місце наїзду автомобіля ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 та мотоблоку «Зубр», яке знаходиться на смузі руху в напрямку м. Овруч в межах зафіксованих слідів гальмування автомобіля марки ВАЗ 2106 тощо.
Показання ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_13 про зіткнення «ближче до узбіччя» є суб'єктивними та спростовуються слідовою інформацією. Пляма витоку рідини та розташування уламків (осип) на схемі ДТП є статичними доказами, які неможливо змінити після події.
Експертним дослідженням №11/2-360 чітко встановлено майже прямий кут зіткнення. Це свідчить про те, що обидва транспортні засоби рухалися паралельно один одному в межах однієї смуги.
Якби мотоблок знаходився на узбіччі або здійснював маневр з'їзду на нього, кут зіткнення був би значно більшим, а сліди занесення або зміщення вантажу (дров) мали б інший вектор.
Захист стверджує, що все залишилося на місцях.
Пляма технічної рідини та осип уламків зафіксовані на схемі саме на проїзній частині. Якби зіткнення відбулося на узбіччі і ТЗ не рухалися після зупинки, то основна маса уламків та рідина знаходилися б на ґрунті (узбіччі), а не на асфальті.
Фіксація дров у причепі на смузі руху після удару підтверджує, що імпульс сили припав на момент перебування мотоблока саме на дорозі.
Довід захисту про те, що положення ТЗ на схемі «здається маловірогідним» - це лише припущення, яке не підкріплене альтернативним експертним розрахунком.
Згідно з практикою ВС, суд не може надавати перевагу показанням свідків, якщо вони суперечать науково обґрунтованим висновкам експерта, що базуються на статичних слідах (плямах, уламках).
Твердження захисту про зіткнення на узбіччі повністю спростовуються висновком експертизи №11/2-360. Зафіксований кут зіткнення 0+-5 градусів та локація плями технічної рідини на смузі руху є об'єктивними доказами, які не залежать від пам'яті свідків. Свідок ОСОБА_14 допитувався майже через п'ять років після ДТП, а обвинувачений ОСОБА_6 зацікавлені у результаті справи, тому їхні показання щодо "місця біля узбіччя" є суб'єктивними.
Експерт ОСОБА_27 чітко зазначив, що ширина мотоблока з причепом та його завантаженість дровами фізично унеможливлювали рух по узбіччю без втрати стійкості або виходу частини габаритів на дорогу. Зіткнення під кутом 0+-5° підтверджує попутний рух саме у смузі, а не маневр з'їзду/виїзду.
Довід захисту про те, що пляма посеред гальмівного шляху свідчить про удар центром машини, є технічно некоректним. Пляма технічної рідини (радіатор, бачок) з'являється там, де стався розрив герметичності.
Радіатор охолодження двигуна на ВАЗ-2106 розташований у передній частині моторного відсіку, безпосередньо перед двигуном, за облицюванням радіатора ("решіткою") та перед вентилятором охолодження. При контакті правою передньою частиною (як каже експерт) руйнується права частина радіатора або патрубки, що призводить до виливу рідини під тиском. Розташування плями залежить від вектора руху рідини в момент удару, а не лише від геометричного центру авто.
Захист каже, що такий контакт неможливий, але експертизою №11/2-360 встановлено контакт на основі деформацій та нашарувань фарби/металу. На ВАЗ пошкоджено панель капоту та переднє праве крило, а на мотоблоці - раму та борт причепа.
Кут 0±5 градусів означає, що автомобіль наздогнав мотоблок майже впритул. Відстань плями 2,1-3,1 м від правого краю дороги чітко локалізує обидва ТЗ у смузі руху, що повністю спростовує версію ОСОБА_6 про «узбіччя».
Доводи захисника, що експертне дослідження проведено з ближнім світлом фар, а не з дальнім, є необгрунтованим, оскільки ПДР зобов'язують водія перемикатися на ближнє світло фар при появі зустрічного транспорту. В матеріалах справи є дані про зустрічний автомобіль (який завадив об'їзду), водій ОСОБА_9 був зобов'язаний рухатися з ближнім світлом.
Згідно з матеріалами справи, назустріч ВАЗ-2106 рухався інший автомобіль. ПДР (п. 19.2) зобов'язують водія перемикати дальнє світло на ближнє не менш ніж за 250 м до зустрічного ТЗ.
Розрахунок за ближнім світлом (видимість 78-81 км/год) є єдино правильним, оскільки в момент, що передував ДТП, водій ОСОБА_9 був зобов'язаний рухатися саме з ближнім світлом через зустрічний роз'їзд.
Відсутність окремого питання експерту про причинний зв'язок дій Фірова з ДТП не нівелює сам факт порушення. Мотоблок - це транспортний засіб, якому категорично заборонено рух по проїзній частині в темну пору доби.
Сам факт виїзду мотоблока на дорогу вночі є «створенням небезпеки» (п. 1.10 ПДР). Без цього порушення ДТП не відбулася б у принципі, що і є прямим причинним зв'язком.
Стан сп'яніння ОСОБА_6 - це не просто формальність, а фактор, що безпосередньо впливає на адекватність оцінки дорожньої обстановки та швидкість реакції (навіть як водія мотоблока).
Захист намагається перекласти відповідальність на водія авто, але мотоблок у темну пору доби без належних світлових приладів є «невидимою перешкодою». ПДР покладають відповідальність за створення небезпеки на того, хто її створив.
Експерт чітко зазначив: водій ВАЗ-2106 не мав технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з мометну виникнення небезпеки для руху. Навіть якби швидкість була нижчою, відсутність габаритних вогнів на мотоблоці робить його виявлення вчасно неможливим для будь-якого водія.
Також захист заначає що винуватцем ДТП є водій ВАЗ, оскільки рухався близько 90 км/год.
Експерт чітко вказав у висновку №11/2-651, що першопричиною (причинним зв'язком) є наявність на дорозі малопомітної перешкоди в темну пору доби.
Питання про причинний зв'язок швидкості водія ОСОБА_9 не досліджувалось, тому що за методикою автотехнічної експертизи, якщо водій не мав технічної можливості уникнути наїзду навіть за дозволеної швидкості, то його швидкість не є причиною ДТП. Оскільки мотоблок був без габаритів («малопомітна перешкода»), водій не міг його виявити вчасно для зупинки за будь-якої швидкості, близької до 80-90 км/год.
Наявність зустрічного авто лише погіршувало умови для водія ВАЗ. Це ще раз підтверджує, що винуватцем аварійної ситуації є водій мотоблока, який виїхав на дорогу в умовах, де його неможливо було безпечно об'їхати або вчасно побачити.
Доводи захисту про невідповідність дій водія ОСОБА_9 п. 12.2 ПДР не спростовують вину ОСОБА_6 , оскільки експертом встановлено, що причиною ДТП став сам факт знаходження на дорозі малопомітного мотоблока.
Щодо доводів сторони захисту, що судом першої інстанції не було допитано свідка ОСОБА_9 слід зазначити наступне.
Як вбачається з аудіозапису журналу судового засідання від 03.09.2024 (т.3 а.с. 115-116) під час судового засідання прокурором в порядку ч. 11 ст. 61 КПК України заявлено клопотання про дослідження технічного запису судового засідання в Овруцькому районному суді від 06.08.2021, на якому міститься допит свідка ОСОБА_9 , обгрунтовуючи це тим, що останній 23.08.2023 перетнув державний кордон України і в подальшому на територію України не в'їжджав тому неможливо забезпечити його явку до суду.
Суд вказане клопотання задовольнив та 03.09.2024 у судовому засіданні дослідив технічний запис показань свідка ОСОБА_9 , які були надані під час судового розгляду вказаного кримінального провадження в іншому складі Овруцького районного суду та у вироку поклав показання цього свідка в обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» № 2201-IX від 14.04.2022 внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України, а саме ч. 4 ст. 95 КПК України викладено в новій редакції та доповнено кодекс новим розділом IX-1 «Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану», зокрема ст. 615 КПК України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено на території України воєнний стан, який на даний час продовжено.
Відповідно до ч. 11 ст. 615 КПК України, яка регулює особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану, показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Отже, за обставин цього кримінального провадження, дослідження показань свідка ОСОБА_9 , які він дав під час судового розгляду в іншому складі Овруцького районного суду, забезпечило сторонам достатні гарантії, здатні компенсувати неможливість його допиту під час судового розгляду, а тому визнання цих показань допустимими доказами не порушувало права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд.
За правовим висновком Верховного Суду у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 19 листопада 2019 року в справі № 750/5745/15-к (провадження № 51-10195км18) суд при розгляді справи повинен забезпечити право сторін на допит особи, яка дає показання, важливі для вирішення справи, і не вправі використовувати позасудові свідчення такої особи. Що стосується судових свідчень особи під час минулого розгляду, то навіть за умови наявності таких свідчень, сторона має право вимагати допиту такої особи під час нового судового розгляду, і в такому випадку суд має вжити всіх необхідних заходів для забезпечення такого права. У той же час, якщо попри всі необхідні заходи забезпечити явку такої особи виявилося неможливим, сторона на доведення своєї позиції може надати суду показання особи, які та давала під час минулого судового розгляду, і сам факт відсутності такої особи під час нового розгляду не може бути підставою для визнання таких її показань недопустимим доказом.
Як вбачається з журналу судового засідання (т. 1 а.с. 123-130) в приміщенні Овруцького районного суду Житомирської області 06.08.2021 був допитаний свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні приймали участь обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 .. Свідок ОСОБА_9 був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів в суді, відповідав на поставлені запитання захисника ОСОБА_7 , прокурора та суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника ОСОБА_7 з приводу того що свідок не був допитаний, оскільки підставою відтворення вказаних показань стала неможливість допиту свідка у новому складі суду у зв'язку з тим, що останній 23.08.2023 перетнув державний кордон України і в подальшому на територію України не в'їжджав тому неможливо забезпечити його явку до суду (т.3 а.п. 5-9).
Під час судового розгляду справи не було встановлено будь-яких суттєвих обставин, які не були б відомі під час минулого допиту свідка ОСОБА_9 і які б вимагали повторного допиту з огляду на такі обставини. За рішенням суду було досліджено технічний запис допиту свідка, на якому зафіксовані запитання та відповіді під час допиту, що давало суду можливість не лише сприймати зміст їх показань, але і робити висновки для оцінки їх достовірності. Сторона захисту під час розгляду справи в іншому складі суду не була позбавлена можливості при дослідженні показань та/або інших доказів звертати увагу суду на ті аспекти показань, які є важливими для оцінки їх достовірності.
Твердження захисника, що суд невмотивовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення додаткової автотехнічної експертизи є хибними, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи лише у випадках, якщо висновки експерта є неповними або неясними, виникли нові питання, які мають значення для справи, для вирішення певних питань необхідні спеціальні знання, якими не володіє суд.
В матеріалах справи міститься висновок судової експертизи технічного стану тз №11/2-358 від 10.04.2020, судової транспортно-трасологічної експертизи №11/2-360 від 17.04.2020, судової експертизи обставин та механізму ДТП №11/2-651 від 06.07.2020., які є повними, чіткими та таким, що дають вичерпні відповіді на поставлені питання щодо механізму ДТП, що свідчить про відсутність передумов для застосування ст. 332 КПК України.
Також судом був допитаний експерт ОСОБА_27 щодо висновків експертиз, який надав суду розгорнуті відповіді на всі поставлені йому запитання.
Крім того, суд відмовляючи у призначенні експертизи прийняв обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відображено у вироку суду, що відповідь на більшість запитань, які просить з'ясувати сторона захисту, вже знайшли своє відображення в проведених судових експертизах, які наявні в матеріалах справи, на частину запитань неможливо дати відповідь, а решта питань не є вирішальними за обставин цієї справи, оскільки не впливають на доведеність вини або її спростування.
Колегія суддів встановила, що за змістом висновки експертиз, проведених у даному кримінальному провадженні, відповідають вимогам ст. 102 КПК України, в них наведено докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані в дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка, обґрунтовані відповіді на поставлені питання.
Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які би свідчили про необґрунтованість проведених експертиз або таких, що викликали б сумніви в їх правильності. Висновки проведених експертиз є достатньо обґрунтованими, логічними та об'єктивними, надані в межах компетенції експертів, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертиз, встановлено не було, а тому їх обґрунтовано покладено в основу обвинувального вироку.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання, оскільки правових підстав для призначення додаткової експертизи не існувало, а сторона захисту не довела неможливості встановлення істини на підставі вже наявних у справі висновків.
Суд першої інстанції врахував показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, експерта, а також дані, що містяться у протоколах, складених за результатами слідчих дій, висновках експертиз та інших письмових доказах, зміст яких детально наведено у вироку.
Суд діяв відповідно до положень КПК України, детально проаналізувавши усі експертизи, які були надані, тому доводи висловлені в апеляційній скарзі про неповноту судового розгляду не ґрунтуються на матеріалах справи.
У цьому кримінальному провадженні суд дослідив у повному обсязі всі надані сторонами докази, на підставі яких з'ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, мотивував неврахування окремих із них та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв'язку беззаперечно доводять вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення проти безпеки дорожнього руху.
Колегія суддів зауважує, що незгода захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими чи неналежними, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об'єктивно вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
З огляду на те, що винуватість ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена сукупністю вищенаведених доказів підстав для направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд, як зазначено в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 немає.
Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України.
Призначене ОСОБА_6 покарання є співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу винного.
Призначене обвинуваченому покарання відповідає принципу індивідуалізації, відповідно до якого суд на основі оцінки ряду загальних і спеціальних критеріїв, зазначених у законі, визначив особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, справедливу міру покарання, спрямовану на досягнення цілей виправлення засудженого та попередження вчинення аналогічних кримінальних правопорушення обвинуваченим.
Судом першої інстанції було враховано при призначенні покарання ОСОБА_6 характер і ступінь небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким необережним злочином, де потерпілій завдано тяжких тілесних ушкоджень у виді поєднаної тупої травми тіла: відкритої черепно-лицевої травми з ушкодженням кісток основи черепа, множинних різаних ран обличчя, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується посередньо, на спеціалізованих обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, суд взяв до уваги грубість порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України, який керуючи мотоблоком з причепом, рухався по дорозі та був повноправним учасником дорожнього руху, наражаючи таким чином на небезпеку необмежене коло людей, його ставлення до вчиненого, який вину не визнає, намагаючись звинуватити у всьому свідка ОСОБА_9 , за майже 6 років після події не здійснив жодних заходів на відшкодування завданих збитків потерпілій, тяжкі тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_11 , позицію потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні.
Підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.286 КК України очевидно несправедливим внаслідок його суворості апеляційний суд не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 420 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 04 грудня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4