Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7993/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/320/26
Категорія ч.1 ст.296 КК України Доповідач ОСОБА_2
02 квітня 2026 року м.Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючої- судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
прокурора ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12024065400001116 від 16.08.2024 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2025 року, відносно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина
України, зареєстрованого та проживаючого за
адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого,
обвинуваченого за ч. 1 ст. 296 КК України
Вироком Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_7 визнано винним за ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в сумі 3920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн 59 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Речові докази: 2 DVD диски - залишено в матеріалах кримінального провадження.
Згідно вироку, 16 серпня 2024 року близько 12 години 50 хвилин потерпіла ОСОБА_9 очікувала автобус № 33 на зупинці громадського транспорту, що знаходиться на перехресті вулиці Домбровського та вулиці Хлібної в місті Житомир. Дочекавшись автобуса № 33, д.н.з. НОМЕР_1 , який був під керуванням обвинуваченого ОСОБА_7 , намагалася зайти до автобуса через передні двері, однак цьому завадив припаркований автомобіль поруч. ОСОБА_9 підійшла до середніх дверей та в цей час водій зачинив двері автобуса та розпочав рух, остання постукала по дверях та водій зупинився. Зайшовши до автобуса, ОСОБА_9 одразу підійшла до раніше невідомого їй водія та зробила йому зауваження.
В це й же день, час та місці, у ОСОБА_7 раптово виник умисел на вчинення хуліганства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, перебуваючи в громадському місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки й бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до суспільства, які виражалися в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки й моральності, зневазі до оточуючих, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилася у словесних образах та нанесенні тілесних ушкоджень, в присутності інших пасажирів, в грубій формі почав висловлюватись в бік ОСОБА_9 нецензурною лайкою та висловлювати на її адресу образливі слова.
Надалі, ОСОБА_7 зупинив автобус у невстановленому місці, поблизу будинку № 37, що по вулиці Шевченка, у м. Житомир та вийшовши із-за водійського сидіння підійшов до раніше незнайомої ОСОБА_9 , яка сиділа на пасажирському сидінні з правого боку від водія, продовжив висловлюватися в її бік нецензурною лайкою, після чого лівою долонею наніс один удар в область обличчя з правого боку, один удар ребром правої долоні в область голови, після чого двома руками неодноразово хапав за ліву руку та намагався її викрутити, щоб витягнути ОСОБА_9 з автобуса.
З метою припинення протиправних дій обвинуваченого, ОСОБА_9 намагалася відштовхнути ОСОБА_7 від себе лівою ногою, однак останній, застосувавши силу, прижав її ногу до сидінь.
В результаті умисних протиправних дій, ОСОБА_7 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_9 у вигляді синців на обличчі, на обох верхніх кінцівках та лівій нижній кінцівці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тимчасово припинив рух громадського транспорту.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.296 КК України закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 залишити без розгляду.
Вважає вирок необґрунтованим та незаконним.
Зазначає, що судом було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що також призвело до невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що судом встановлено, що коли потерпіла ОСОБА_9 зайшла до автобуса та зробила водію зауваження, в цей же день, час та місці у ОСОБА_7 раптово виник умисел на вчинення хуліганства. Однак, такий висновок суду не підтверджується жодним доказом, дослідженим під час судового розгляду та покладеним в основу вироку і судом не зазначено доказів на підтвердження встановлених судом обставин.
На думку захисника, наявність у ОСОБА_7 умислу на вчинення хуліганства є лише припущенням сторони обвинувачення та суду.
Звертає увагу на відеозапис камери автобусу та зазначає, що пасажири автобусу робили зауваження саме потерпілій, про її безпідставні претензії до водія та у потерпілої виникла словесна перепалка з іншими пасажирами. Будь-якого зауваження на адресу водія про його протиправну поведінку від пасажирів не було.
Твердить, що на доводи сторони захисту про відсутність умислу у обвинуваченого на вчинення хуліганства та наявність конфлікту (неприязних відносин) лише між обвинуваченим та потерпілою, у вироку не зазначено. Суд першої інстанції не звернув увагу на жодну з вищевказаних обставин, не надав їм належної оцінки та не спростував. При цьому дійшов до висновку про наявність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні хуліганства.
На думку захисника, у формулюванні викладеного в обвинувальному акті обвинувачення відсутні будь-які конкретні обставини, які б свідчили про порушення обвинуваченим громадського порядку та спокою громадян, крім загальних фраз про супроводження дій особливою зухвалістю, ігноруванням правил та норм поведінки у суспільстві.
Зазначає, що у кримінальному провадженні не допитаний жоден свідок, матеріали справи свідчать, що на порушення у зазначені в обвинувальному акті день і місці громадського порядку ніхто не скаржився та не заявляв, що чогось злякався, відомостей про порушення роботи громадського транспорту матеріали справи не містять.
Сторона захисту посилається на те, що у цьому кримінальному провадженні обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку та об'єктивні ознаки поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 до потерпілої свідчать про те, що вона була зумовлена особистою неприязню саме до потерпілої, а не прагненням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Дії обвинуваченого явно були спрямовані виключно проти потерпілої яка відволікала водія під час руху. Жодні докази, досліджені судом, не вказують, що обвинувачений спрямовував свою агресію на інших осіб. І хоча конфлікт і відбувався в громадському транспорті, однак безпосереднім об'єктом посягання обвинуваченого було саме припинення конфлікту з потерпілою (шляхом її виведення з автобусу), а не громадська безпека.
Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора та потерпілої в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дослідивши в судовому засіданні зібрані докази, які були оцінені судом у сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 296 КК України судом кваліфіковано правильно.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та пояснив, що того дня він керував автобусом маршруту № 33 по вул. Домбровського в м. Житомирі. Повертаючи на вул. Хлібну, по правій стороні побачив жінку, яка подала сигнал про зупинку. Він зупинив автобус, розрахував час стоянки, зачинів двері та почав рух, коли почув стук у середні двері. Подивившись у дзеркало, побачив жінку, яка стукала у двері, про що йому повідомили пасажири. Він зупинив автобус і впустив жінку, після чого остання підійшла до нього з претензіями, «ви ненормальний, чому не забрали мене одразу». Як пояснив обвинувачений, він не бачив жінку, оскільки вона стояла в тіні. Камери в автобусі встановлені, однак монітор відсутній. Він проявив доброзичливість, зупинився, але пасажирка почала висловлювати претензії, у зв'язку з чим між ними виникла словесна суперечка. Під впливом емоцій він не витримав, обізвав потерпілу образливими словами і вдарив рукою.
Обвинувачений наголосив, що намірів проявляти неповагу до пасажирів не мав, але вважає, що жінка своїми діями спровокувала конфлікт. Після інциденту він вибачився перед потерпілою та намагався відшкодувати їй моральну шкоду.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги захисника.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, підтверджується сукупністю доказів оцінених судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності.
Зокрема, висновки суду ґрунтуються на показах потерпілої ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що 16 серпня 2024 року близько 12:30 вона перебувала на зупинці громадського транспорту на перехресті вулиць Домбровського та Хлібної в м. Житомирі, очікуючи автобус маршруту №33. Через спеку вона почувалася зле, тому стояла в тіні. Автобус під'їхав та зупинився трохи далі, оскільки поруч стояв припаркований автомобіль. Коли вона підійшла до автобуса, передні двері перед нею зачинилися. Потерпіла почала стукати у двері, але водій не реагував. Згодом автобус зупинився, і вона зайшла через середні двері, підійшла до водія, щоб запитати, чому він не відчинив двері. За її словами, водій почав голосно лаяти її при всіх пасажирах, використовуючи нецензурну лексику. А після того, як вона запитала у водія його прізвище, він почав говорити у зневажливій формі, а потім зупинив автобус і заявив усьому салону, що не поїде далі, доки вона не вийде. Вказувала, що водій вибив у неї телефон, наніс удари по голові, тягнув за руку й намагався витягнути із сидіння. Потерпіла зазначила, що питання до водія ставила у спокійній формі, не вживала нецензурних слів, конфлікт не провокувала. Такої реакції, за її словами, вона ніколи не зустрічала. Водій, на її думку, принизив її публічно, на весь автобус.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується письмовими доказами, які були досліджені судом відповідно до вимог ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, а саме :
-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.08.2024 за №12024065400001116, до якого внесено відомості з такою фабулою «16.08.2024 року близько 13 години 00 хвилин за адресою: м. Житомир, перехрестя вул. Князів Острозьких та вул. Шевченка, знаходячись в автобусі №33, з д.н.з. НОМЕР_1 водій автобуса ОСОБА_7 , грубо порушуючи громадський порядок, висловлюючись нецензурною лайкою, наніс тілесні ушкодження гр. ОСОБА_9 (ЄО№36179);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.08.2024, де потерпіла просила притягнути до кримінальної відповідальності водія маршрутки №33 НОМЕР_1 , який 16.08.2024 близько 13:00 год. за адресою: м. Житомир, вул. Князів Острозьких, з хуліганських спонукань наніс їй тілесні ушкодження;
- протоколом проведення слідчого експерименту та ілюстративною таблицею до нього від 16.08.2024, згідно з яким потерпіла ОСОБА_9 продемонструвала на статистові механізм спричинення їй тілесних ушкоджень, зокрема як водій наніс один удар долонею лівої руки в область обличчя з правого боку, один удар ребром правої долоні в область голови, як водій викручував їй руку та стискав її, прижимав їй ліву ногу своїм тілом;
- протоколом огляду відеозапису від 17.08.2024р., знятого на відеокамеру мобільного телефону, який належить потерпілій, в ході якого виявлено, що водій сидить за водійським місцем. Водій автобусу просить вийти з автобуса заявницю. Потім різко встає зі свого місця та кидається в бік заявниці. Далі видно, що заявниця опустила телефон, а водій в грубій формі, виражаючись нецензурною лайкою намагається виштовхати заявницю з автобусу. Чутно крики заявниці;
- протоколом огляду відеозапису від 19.08.2024р., отриманого з камер відеоспостереження автобуса маршруту №33. Під час перегляду відеозапису встановлено, що потерпіла, перебуваючи на зупинці громадського транспорту, стукає у двері автобуса з метою зупинити його. Після цього заходить до салону автобуса та одразу прямує до водія, з яким між нею виникає словесний конфлікт. Надалі на відеозаписі видно, як ОСОБА_9 спочатку сідає на пасажирське сидіння посередині автобуса, потім переходить і сідає на пасажирське сидіння біля водія. Далі зафіксовано, що водій автобуса наносить один удар правою рукою по голові потерпілої, після чого хапає її правою рукою за волосся. Потім водій обома руками утримує її ліву руку, а згодом - праву руку. На подальших кадрах видно, як водій автобуса долонею лівої руки наносить один удар в область обличчя ОСОБА_9 з правого боку, після чого двома руками тягне її за ліву руку, а потім лівою рукою хапає за обличчя. Водій правою рукою наносить удар по лівій нозі потерпілої, після чого знову двома руками утримує її за ліву руку. Після цього на відеозаписі видно, як остання залишає салон автобуса;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.08.2024, де потерпіла серед пред'явлених чотирьох осіб впізнала ОСОБА_7 , як особу, яка 16.08.2024 нанесла їй тілесне ушкодження в автобусі;
- висновком експерта №1348, відповідно до якого у гр. ОСОБА_9 виявлено синці на обличчі, на обох верхніх кінцівках та лівій нижній кінцівці, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстеженою та відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Проаналізувавши сукупність зібраних доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України за обставин встановлених судом, доведена повністю.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд та вважає, що вказані докази не суперечать критерію доведення вини особи «поза розумним сумнівом», згідно якого передбачається доведення стороною обвинувачення перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів того, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні злочину, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність вказаних у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки перелічені вище докази, кожний окремо та у сукупності, підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, за обставин, встановлених судом.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що конфлікт спровокувала потерпіла ОСОБА_9 , коли почала пред'являти безпідставні претензії обвинуваченому, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Крім того, претензій пасажира автобуса водію не можуть бути виправданням для вчинення хуліганських дій чи спричинення тілесних ушкоджень.
Доводи апелянта про те, що судом не встановлено мотив вчинення злочину, а саме у чому полягає особлива зухвалість в діях обвинуваченого, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вони аналогічні тим, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Так суд першої інстанції зазначив, що за змістом ч.1 ст.296 КК України під грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства слід визнавати таке порушення, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Так, зокрема, вчиненим з особливою зухвалістю може бути визнане злочинне порушення громадського порядку: що виявляє явну неповагу до суспільства і супроводжується, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, нанесенням їй побоїв або мордуванням, катуванням особи; діє тривалий час і вперто не припиняється; пов'язане зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту тощо (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство").
Постановою ВПВС від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к визначено, що безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Відповідно до фактичних обставин цього кримінального провадження, установлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, обвинувачений завдав тілесних ушкоджень потерпілій не на ґрунті особистого конфлікту, а з мотивів явної неповаги до суспільства.
Так, під час судового розгляду було встановлено, що обвинувачений та потерпіла не були знайомі між собою, усі дії відбувалися в денний час у громадському місці - маршрутному автобусі, де були присутні й інші очевидці, при цьому обвинувачений вів себе зухвало і агресивно, показуючи свою зневагу до оточуючих.
З огляду на обстановку й обставини подій, динаміку їх розвитку та об'єктивні ознаки поведінки обвинуваченого, апеляційний суд погоджується із висновками, що протиправні дії останнього були зумовлені не особистою неприязню до потерпілої, а бажанням протиставити себе суспільству та продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Зазначене свідчить про наявність обов'язкових ознак злочину, передбаченого статтею 296 КК України, та правильну юридичну кваліфікацію вчиненого.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, фактичною підставою кваліфікації кримінального правопорушення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК України, стали об'єктивні дані (обставини), досліджені в судовому засіданні. Під час юридичної оцінки цих даних були з'ясовані: природа взаємин, які склалися між ОСОБА_7 та потерпілою; причина виникнення діяння; місце вчинення протиправних дій, обстановка та обставини, за яких відбувався перебіг посягання; характер та динаміка дій обвинуваченого, характер наслідків та причинний зв'язок між ними та діями останнього.
При цьому, колегія суддів зауважує, що подія кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, відбувалася на очах в інших пасажирів автобуса, що також свідчить про особливу зухвалість хуліганства, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 ..
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що зухвала та агресивна поведінка ОСОБА_7 , який був водієм автобуса, яка викликана претензіями потерпілої в його адресу, що була спрямована на незнайому йому особу, у громадському місці, за незначого приводу, що супроводжувалося з його боку нецензурною лайкою, із заподіянням цій особі тілесних ушкоджень, безсумнівно свідчить про умисне порушення ОСОБА_7 громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а не вчинення кримінального правопорушення проти особи з особистих мотивів.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Таким чином, при апеляційному розгляді встановлено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.296 КК України, а тому підстави для скасування вироку відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4