Справа № 761/12791/26
Провадження № 1-кс/761/8762/2026
03 квітня 2026 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22024011000000212, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 437, ч. 1 ст. 438 КК України, про арешт майна,
До слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22024011000000212, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 437, ч. 1 ст. 438 КК України, про арешт майна, а саме, на: нафтовий танкер «SEA OWL 1» (ІМО 9321172, прапор - Коморські острови, підміна).
Клопотання мотивоване тим, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024011000000212, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 437, ч. 1 ст. 438 КК України.
Прокурор в своєму клопотанні зазначає, що у вказаному кримінальному провадженні досліджуються обставини діяльності так званого «тіньового танкерного флоту» Російської Федерації (далі - РФ) для експорту російських нафти та нафтопродуктів в обхід міжнародних санкцій та подальшого використання отриманих коштів для фінансування ведення РФ агресивної війни проти України.
Установлено, що основними російськими компаніями, які здійснюють видобуток, переробку та експорт нафти є (мовою оригіналу): «ПАО «НК «РОСНЕФТЬ», «ПАО «ЛУКОЙЛ», «ПАО «ГАЗПРОМНЕФТЬ», «ПАО «СУРГУТНЕФТЕГАЗ», «ПАО «ТАТНЕФТЬ».
Досудовим розслідуванням встановлено, що основними портами на території РФ, з яких здійснюється експорт нафти танкерами «тіньового флоту» є: у Чорному морі: Новоросійський морський торговий порт, порт Кавказ, Туапсинский Морський торговий порт; у Балтійському морі: Приморський торговий порт, морський порт Санкт-Петербург, порт Усть-Луга; у Тихоокеанському басейні: Восточний порт (нафтовий термінал «Козьміно»), Ванінський морський торговий порт (нафтового термінал «ООО «Трансбункер Ванино»; у Арктичному басейні: Мурманський морський торговий порт.
При цьому, найбільшими імпортерами російських нафти та нафтопродуктів є компанії з Китайської Народної Республіки, Республіки Індія, країн Перської затоки та Африки, зокрема: Black Pearl Energy Trading LLC (ОАЕ), Conmar Maritime DMCC (ОАЕ), Conrad Management Company LLC FZ (ОАЕ), Lule One Services Inc (Ліберія), Lathyrus Shipping Company (Ліберія), International Marine Management FZE (ОАЕ), Fulda Shipping Co (Ліберія), Arctos Shipping And Trade DMCC (ОАЕ), Demex Trading Limited DMCC (ОАЕ), Eterra Crude Oil Abroad Trading LLC (ОАЕ), Guron Trading Limited (КНР), Marion Commodity DMCC (ОАЕ), Marsa Energy Trading DMCC (ОАЕ), Pratum Oil Trading LLC (ОАЕ), Sunrise X Trading Co Limited (КНР), Zion Trade Limited (КНР) та інші.
Більша частина експортованих РФ протягом 2024 року нафти та нафтопродуктів доставлялися танкерами «тіньового флоту» до наступних портів: в Китайській Народній Республіці: порт Хойчжоу, порт Циньчжоу, порт Чжоучань порт Тяньцзинь, порт Річжао, порт Гулей, порт Нінгбо, порт Ляньюнган, порт Тіанжин, порт Лункоу, порт Дунінг, порт Циндао, порт Дунцзякоу, порт Шуйдун; в Індії: порт Вадінар, порт Сікка, порт Джамнагар, порт Мундра, порт Парадіп; в Арабській Республіці Єгипет: порт Саїд, порт Суец.
З метою обходу міжнародних санкцій при експорті нафти з РФ, невстановленими особами залучено близько 500 нафтових танкерів, які перебувають під прапорами різних держав та формують так званий «тіньовий танкерний флот» РФ. До вказаних суден, їх власників та суднових агентів протягом 2024-2025 років Урядами США, Великої Британії, Європейського Союзу, України застосовані обмежувальні санкції.
Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2024 року РФ за допомогою «тіньового танкерного флоту» експортовано близько 372,4 млн тон сирої нафти, що складає близько 90% експорту нафти з РФ.
Разом з цим установлено, що у 2024 році нафтові доходи бюджету РФ склали приблизно 11,1 трлн руб., що становить приблизно 30,2 % від дохідної частини федерального бюджету РФ за 2024 рік (загальна сума доходів федерального бюджету РФ за 2024 рік - 36,707 трлн руб.).
При цьому, видатки федерального бюджету РФ за 2024 рік становлять приблизно 40, 2 трлн рублів, 27,6 % (приблизно 11,1 трлн руб.) з яких становлять доходи отримані від нафтової галузі економіки РФ. Водночас, видатки на сектор безпеки РФ (національна оборона, національна безпека та правоохоронна система) становлять 13,7 трлн руб., частка з яких (приблизно 3,8 трлн руб.) отримані від нафтової галузі економіки РФ.
З огляду на викладене, частина федерального бюджету РФ за 2024 рік (приблизно 3,8 трлн руб.), отриманого від видобутку, переробки та експорту нафти з використанням так званого «тіньового танкерного флоту» використовується для ведення РФ агресивної війни проти України.
Згідно матеріалів кримінального провадження, до перевезення російських нафти та нафтопродуктів залучено нафтовий танкер «SEA OWL 1» (ІМО 9321172, прапор - Коморські острови, підміна, колишній прапор - Республіка Панама), зареєстрованим власником та оператором якого є компанія «RPTD SOLD UNDISCLOSED INTEREST», IМО: 9991942 (країна реєстрації - невідома).
До вказаного нафтового танкеру застосовано обмежувальні економічні заходи (санкції) Європейським Союзом, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Швейцарією та Україною (указ Президента України № 929/2025 від 13.12.2025), у зв'язку з веденням агресивної війни РФ проти України.
Установлено, що нафтовий танкер «SEA OWL 1» (ІМО 9321172) 28.01.2025 здійснив захід до порту Усть-Луга (РФ) та після завантаження нафтою, 03.02.2025 вийшов з порту Усть-Луга (РФ) до порту ALTINKUM (Турецька Республіка).
Згідно наявних оперативних можливостей, проведено пошук відомостей в російській державній інформаційній системі портового контролю щодо судозаходів «SEA OWL 1» до портів РФ за IMO та іншими ідентифікаторами судна. Так, у період з 24.02.2022 по 13.03.2026 року судно здійснило 15 судозаходів до портів РФ.
Останній підтверджений факт судозаходу зафіксований до порту Усть-Луга (РФ) 03.01.2026 з подальшим відходом 04.01.2026 до порту Antonina (Федеративна Республіка Бразилія) з вантажем нафти.
Таким чином, наявні підстави та сукупність розумних підозр вважати, що невстановлені особи залучивши нафтовий танкер «SEA OWL 1» (ІМО 9321172), реалізуючи рішення представників вищого політичного керівництва держави-агресора щодо експорту російських нафти та нафтопродуктів в обхід міжнародних санкцій, сприяють використанню отриманих коштів від експорту російських нафти та нафтопродуктів для фінансування ведення РФ агресивної війни проти України.
Прокурор в своєму клопотання зазначає, що нафтовий танкер «SEA OWL 1» (ІМО 9321172) використаний для експорту російської нафти в обхід міжнародних санкцій, а кошти, отримані від експорту російської нафти, що перевозилася вказаним танкером, шляхом сплати російськими нафтовими компаніями податків, зборів та інших обов'язкових платежів до федерального бюджету РФ використані для фінансування ведення РФ агресивної війни проти України.
Постановою слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_4 від 01.04.2026 нафтовий танкер «SEA OWL 1» (ІМО 9321172, прапор - Коморські острови, підміна) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відтак, з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, з метою запобігання можливості приховування, розтрати майна, прокурор просить накласти на нього арешт.
Також прокурор в своєму клопотанні відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України просив розглянути його без участі власника майна та зацікавлених осіб для попередження можливості відчуження вказаного майна.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак подав до суду заяву, в якій просив здійснити розгляд клопотання без його участі та задовольнити клопотання про арешт майна з підстав у ньому наведених.
Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Так, у провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження №22024011000000212 від 09.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 437, ч. 1 ст. 438 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, а також спеціальної конфіскації.
Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 962 Кримінального кодексу України.
При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_4 від 01.04.2026 нафтовий танкер «SEA OWL 1» (ІМО 9321172, прапор - Коморські острови, підміна) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п.1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 961 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 1591, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 2091, 210, частинами першою і другою статей 212, 2121, частиною першою статей 222, 229, 2391, 2392, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 3631, 3641, 3652 цього Кодексу.
Згідно з п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 962 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для накладення арешту на майно, а саме на: нафтовий танкер «SEA OWL 1» (ІМО 9321172, прапор - Коморські острови, підміна).
Так, слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що вказане майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів, а також можливої спеціальної конфіскації.
При цьому слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження не знаходить у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22024011000000212, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 437, ч. 1 ст. 438 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на нафтовий танкер «SEA OWL 1» (ІМО 9321172, прапор - Коморські острови, підміна), шляхом заборони користуватися та розпорядження ним.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1