Справа № 761/11640/26
Провадження № 1-кс/761/8050/2026
01 квітня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , подане у кримінальному провадженні № 42022110000000192 від 17 серпня 2022р., за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, а також ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави,
підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
27 березня 2026р. старший слідчий відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню № 42022110000000192 від 17 серпня 2022р.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СУ ГУНП в Київській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022110000000192 від 17 серпня 2022р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 438 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що на початку березня 2022р. військовослужбовці збройних сил російської федерації прибули до житлового будинку місцевого мешканця, ОСОБА_9 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , після чого примусово вивели останнього у невідомому напрямку. На даний час місцезнаходження ОСОБА_9 не встановлено.
У подальшому, знайома ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 (товаришем ОСОБА_9 ), та ОСОБА_4 , з яким перебуває у фактичних шлюбних відносинах, та іншими невстановленими на даний час особами, вчинила ряд дій, спрямованих на незаконне заволодіння нерухомим майном, що належало ОСОБА_9 , сукупна вартість якого складає 18130903,0 грн.
Так, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вигадали історію про взяття військовими зс рф в полон ОСОБА_9 під час окупації м. Буча Київської області, та перебування останнього на території Республіки Білорусь у військовому госпіталі.
Згідно даної вигаданої історії, ОСОБА_8 , діючи разом із ОСОБА_7 звільнив ОСОБА_9 із полону та перевіз до Республіки Австрія, де після тривалого лікування у м. Лінц, ОСОБА_9 помер у жовтні 2022р.
У відповідності до спільного плану, ОСОБА_7 за погодженням із ОСОБА_8 , мала стати єдиною спадкоємицею майна ОСОБА_9 , для реалізації чого мав бути створений заповіт від імені останнього, а для підтвердження дійсності цього заповіту, необхідно було також внести відповідні відомості до Спадкового реєстру, шляхом коригування будь-якого реального заповіту, який мав бути складеним задовго до зникнення ОСОБА_9 , щоб ні у кого не виникло сумнівів у його реальності.
У подальшому, ОСОБА_7 залучила до реалізації спільного із ОСОБА_8 плану свого співмешканця ОСОБА_4 , який у свою чергу мав займатись пошуками відповідних осіб, які можуть допомогти у виготовленні заповіту та внесенні коригувань до Спадкового реєстру, а також щодо інших питань, пов'язаних із вказаними обставинами.
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, на виконання своєї частини спільного злочинного плану ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , знайшов невстановлених осіб, які у невстановлений час, але не пізніше 12 січня 2023р. за грошову винагороду для себе або третіх осіб, виготовили бланк заповіту із наявними відповідними спеціальними реквізитами захисту, у тому числі QR-кодом, у якому містилась зашифрована інформація щодо того заповіту, який вже був на той час відкоригований на користь ОСОБА_7 .
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , заздалегідь погодивши свої дії із ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у невстановленому місці у період з 12 грудня 2023р. по 12 січня 2023р. внесли неправдиві відомості до вказаного пустого бланку заповіту із QR-кодом щодо відомостей по заповіту від ОСОБА_10 , а саме ОСОБА_4 написав рукописний текст від імені ОСОБА_9 , написавши «цей заповіт прочитаний мною уголос і відповідає моїй волі», а також « ОСОБА_9 » біля самого підпису, а ОСОБА_7 поставила підпис замість ОСОБА_9 , який міститься у рядку «підпис»/ « ОСОБА_9 », що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи.
Водночас, ОСОБА_7 , маючи вищезазначений підроблений заповіт від імені ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , домовилась із бізнес-партнером ОСОБА_9 - ОСОБА_11 про майбутній продаж офісного приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та отримала 06 лютого 2023р. від останнього грошові кошти в сумі 30000,0 дол. США, як завдаток за продаж.
Окрім цього, у період із 06 липня 2022р. по 08 липня 2025р. ОСОБА_7 , здавала в оренду належну на праві власності ОСОБА_9 квартиру останнього, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , отримуючи щомісячну орендну плату.
У подальшому, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , залучила через невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб адвоката ОСОБА_12 , з метою, подання від імені останньої, як спадкоємця за заповітом відповідної заяви до суду про визнання ОСОБА_9 померлим, та підтвердити таким чином, право на подання заяви про прийняття спадщини за заповітом від імені ОСОБА_9 , та розпорядження майном ОСОБА_9 .
Підготувавши весь перелік документів із заявою про визнання ОСОБА_9 померлим, ОСОБА_12 , 08 червня 2023р., подав цю заяву (з додатками) до Шевченківського районного суду м. Києва, яким за результатом розгляду заяви, 15 червня 2023р. було винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження.
Згодом, 18 липня 2023р. ОСОБА_12 подав вказану заяву до Ірпінського міського суду Київської області за місцем зникнення без вісті ОСОБА_9 , до якої долучив фіктивний заповіт та пояснення сусідів ОСОБА_9 (справа № 367/5291/23).
Проте з причин, що не залежали від їх волі, ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які діючи за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими на даний час особами, виконуючи послідовно всі етапи свого спільного злочинного плану, не змогли довести його до кінця, у зв'язку із викриттям правоохоронними органами їх неправомірних дій.
Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
У зв'язку з чим, 24 березня 2026р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
З огляду на те, що ОСОБА_13 підозрюється у вчиненні злочинів, у тому числі серед яких є, і особливо тяжкий, а також з урахуванням його фактичного фінансового стану, визначення застави у межах граничного розміру не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу. У зв'язку з цим сторона обвинувачення вважає, обґрунтованим та співмірним є застосування застави у розмірі, що перевищує встановлений законом граничний розмір, а саме в розмірі 3000000,0 грн., що відповідатиме принципам розумності, пропорційності та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, у зв'язку з чим слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Доводячи існування, передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків можливої неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності, сторона обвинувачення приходить до висновку, що застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді застави, не зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків, та вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 відповідні обов'язки, в порядку ст. 194 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 доводи клопотання підтримав, просив задовольнити із викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_5 , та підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували щодо клопотання в повному обсязі, зазначивши, що слідчим не були дотримані положення КПК України, щодо надання в повному обсязі всіх матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу та доданих до нього копій документів. На думку сторони захисту підозра є необґрунтованою, кваліфікація кримінальних правопорушень є невірною, при цьому, обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри не підтверджується жодними доданими до клопотання документами. Крім того, сторона захисту просила врахувати суд, що ОСОБА_4 тривалий час страждає на онкологічне захворювання, має групу інвалідності, на його утриманні перебуває малолітня донька ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а всі наявні кошти, він вимушений витрачати на своє лікування, як в Україні, так, і за кордоном.
Вивчивши клопотання, додатки до нього, інші надані матеріали, заслухавши прокурора, захисника та підозрюваного, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Київській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022110000000192 від 17 серпня 2022р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 438 КК України.
Запобіжні заходи є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України запобіжні заходи можуть застосовуватись до особи, яка набула статусу підозрюваної або обвинуваченої у конкретному кримінальному провадженні.
У ч. 1 ст. 42 КПК України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
З матеріалів доданих до клопотання встановлено, що 24 березня 2026р. ОСОБА_15 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку березня 2022р., внаслідок військової агресії та окупації м. Буча Київської області, зник без вісті громадянин України ОСОБА_9 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому, знайома ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 (товаришем ОСОБА_9 ), та ОСОБА_4 , з яким перебуває у фактичних шлюбних відносинах, та іншими невстановленими органом досудового розслідування, на даний час особами, вчинила ряд дій, спрямованих на незаконне заволодіння нерухомим майном, що належало ОСОБА_9 , сукупна вартість якого складає 18130903,0 грн.
Так, органом досудового розслідування встановлено, що у відповідності до спільного плану, ОСОБА_7 за погодженням із ОСОБА_8 , було залучено до реалізації цього спільного, плану ОСОБА_4 , який у свою чергу мав займатись пошуками відповідних осіб, які можуть допомогти у виготовленні заповіту від імені ОСОБА_9 , як спадкодавця, на користь ОСОБА_7 , як спадкоємця, та внесенні відповідних коригувань (виправлень) до Спадкового реєстру, а також щодо інших питань, пов'язаних із вказаними обставинами.
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, на виконання своєї частини спільного злочинного плану ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , знайшов невстановлених осіб, які у невстановлений час, але не пізніше 12 січня 2023р. за грошову винагороду для себе або третіх осіб, виготовили бланк заповіту із наявними відповідними спеціальними реквізитами захисту, у тому числі QR-кодом, у якому містилась зашифрована інформація щодо того заповіту, який вже був на той час відкоригований на користь ОСОБА_7 .
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , заздалегідь погодивши свої дії із ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у невстановленому місці у період з 12 грудня 2023р. по 12 січня 2023р. внесли неправдиві відомості до вказаного пустого бланку заповіту із QR-кодом щодо відомостей по заповіту від ОСОБА_10 , а саме ОСОБА_4 написав рукописний текст від імені ОСОБА_9 , написавши «цей заповіт прочитаний мною уголос і відповідає моїй волі», а також « ОСОБА_9 » біля самого підпису, а ОСОБА_7 поставила підпис замість ОСОБА_9 , який міститься у рядку «підпис»/ « ОСОБА_9 », що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи за № 28276/23-32 від 24 квітня 2025р.
Водночас, ОСОБА_7 , маючи вищезазначений підроблений заповіт від імені ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , домовилась із бізнес-партнером ОСОБА_9 - ОСОБА_11 про майбутній продаж офісного приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та отримала 06 лютого 2023р. від останнього грошові кошти в сумі 30000,0 дол. США, як завдаток за продаж.
Окрім цього, у період із 06 липня 2022р. по 08 липня 2025р. ОСОБА_7 , здавала в оренду належну на праві власності ОСОБА_9 квартиру останнього, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , отримуючи щомісячну орендну плату.
У подальшому, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , залучила через невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб адвоката ОСОБА_12 , з метою, подання від її імені, як спадкоємця за заповітом відповідної заяви до Шевченківського районного суду м. Києва про визнання спадкодавця ОСОБА_9 померлим, та підтвердити таким чином, право на подання заяви про прийняття спадщини за заповітом від імені ОСОБА_9 , та розпорядження майном ОСОБА_9 .
Підготувавши весь перелік документів із заявою про визнання
ОСОБА_9 померлим, ОСОБА_12 08 червня 2023р. подав цю заяву, від імені ОСОБА_7 до Шевченківського районного суду м. Києва, яким за результатом розгляду цієї заяви, 15 червня 2023р. було винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі.
Згодом, 18 липня 2023р. ОСОБА_12 подав вказану заяву до Ірпінського міського суду Київської області за місцем зникнення без вісті ОСОБА_9 , до якої долучив фіктивний заповіт та пояснення сусідів ОСОБА_9 (справа № 367/5291/23).
В судовому засіданні прокурор наголошував, що з причин, які не залежали від волі, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які діючи за попередньою змовою між собою, та іншими невстановленими на даний час особами, виконуючи послідовно всі етапи свого спільного злочинного плану, не змогли довести його до кінця, у зв'язку із викриттям правоохоронними органами їх неправомірних дій.
Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 з 24 березня 2026р. набув статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити, зокрема, такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990р., п. 32, Series A, №182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990р.).
При дослідженні доданих до клопотання доказів, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України. Обґрунтованість підозри підтверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також, слідчим суддею враховано обставини вчинення інкримінованого діяння та його суспільну небезпечність.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних в наданих суду матеріалах клопотання, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин.
Так, визнання недопустимими доказів слідчим суддею на стадії досудового розслідування, враховуючи норми ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89, ст. 94 КПК України, можливе лише у випадках, коли: такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини та їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження, тобто висновок про недопустимість відповідного доказу має бути категоричним навіть із врахуванням стадії досудового розслідування.
Разом з цим, під час дослідження матеріалів, доданих до клопотання, слідчим суддею не встановлено їх отримання з істотними та очевидними порушеннями.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, в судовому засіданні прокурор наголошував, що наявні ризики визначені п. 1) - 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, підозрюваний систематично виїжджав з України за кордон. Орган досудового розслідування вважає, що підозрюваний, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні. Крім того, орган досудового розслідування вважає, враховуючи поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , який беззаперечно діє на виконання вказівок ОСОБА_7 , з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, і яка, в свою чергу може використати останнього для продовження вчинення нових кримінальних правопорушень.
В свою чергу, сторона захисту звертала увагу суду, що органом досудового розслідування було вилучено в ході обшуку всі документи, які на думку органу досудового розслідування мають значення, а тому зазначений ризик є безпідставним. Як, і необґрунтованим є ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки виїзди останнього за межі України, пов'язані виключно, з проходженням лікування.
З метою забезпечення нормальної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у справі, суд вважає, що необхідно обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти спробам:
1) переховуватись від органу досудового розслідування та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за які законом передбачено максимальне покарання у виді позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Підозрюваний ОСОБА_4 , з урахуванням свого фінансового стану може залишити територію країни. Таким чином, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності за вчинені ним злочини ОСОБА_4 , суд вважає, що останній може переховуватись від органу досудового розслідування та в подальшому від суду.
Доводи сторони захисту, що постійні виїзди ОСОБА_4 за кордон, пов'язані, з метою проходження лікування, судом оцінюються критично, оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, тому що надані стороною захисту письмові докази, до заперечень на клопотання про застосування запобіжного заходу, у вигляді застави, свідчать про систематичне лікування ОСОБА_4 , виключно, у медичних закладах в Україні.
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Так, в судовому засіданні, прокурор наголошував, що в ході здійснення слідчих дій органом досудового розслідування, не встановлені, інші особи, які були залучені ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_8 , до протиправного заволодіння майном ОСОБА_9 , як і не встановлено місцезнаходження всього обсягу документів, які б дали змогу завершити досудове розслідування, а тому існує реальна загроза, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи те, що телефон, яким користувався ОСОБА_9 досі органом досудового розслідування не знайдений.
3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час у кримінальному провадженні допитані в якості свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , а тому існують підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати, шляхом вмовляння чи шантажування на цих свідків у кримінального провадженні, враховуючи, що вони надали викриваючі покази на ОСОБА_7 , з якою підозрюваний перебуває у фактичних шлюбних стосунках.
4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , який беззаперечно діє на виконання вказівок ОСОБА_7 , з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, і яка, в свою чергу може використати останнього для продовження вчинення нових кримінальних правопорушень, щодо приховування кримінальних правопорушень, в яких підозрюється остання та ОСОБА_4 .
Обґрунтованість розміру застави.
За змістом ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні: тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Слідчий у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді застави просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді застави, посилаючись на те що сума застави, перевищує встановлений законом граничний розмір, проте відповідатиме принципам розумності, пропорційності та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З аналізу ч. 4 ст. 182 КПК України вбачається, що при визначені розміру застави слідчий суддя повинен врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий та сімейний стан підозрюваного; інші дані про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання.
При цьому, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини «Істоміна проти України» від 13 січня 2022р., згідно з п. 32 якого «…Суд вважає, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, як стверджувалося, завданої заявницею, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції».
Крім того, у рішенні Європейський суд з прав людини «Істоміна проти України» від 13 січня 2022р., зазначено, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
У справі «Гафа проти Мальти» Європейський суд з прав людини наголосив, що розмір застави має визначатися, з урахуванням матеріального становища обвинуваченого. Якщо особа залишається під вартою через неспроможність внести визначену суму, це свідчить про те, що національні органи не забезпечили ефективну реалізацію права на свободу. Непомірна застава фактично стає продовженням арешту. Суд зобов'язаний проявляти «особливу ретельність» при визначенні суми, щоб право на звільнення під заставу не було ілюзорним.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (рішення у справі «В. проти Швейцарії» 14379/18 від 26 січня 1993р., «Мангурас проти Іспанії» 12050/04 від 08 січня 2009р.).
Слідчий суддя вважає, що розмір застави, визначений підозрюваному ОСОБА_4 повинен у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов'язків. Цей розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас, слідчий суддя також враховує, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
На переконання слідчого судді, застава у розмірі 3000000,0 грн., яку просить визначити сторона обвинувачення, є завищеною для підозрюваного, оскільки відповідно до п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому суд має дотримуватися принципів пропорційності та презумпції невинуватості (ст. 17 КПК України) та практики Європейського суду з прав людини.
Із вище викладеного, враховуючи майновий стан підозрюваного, стан його здоров'я, наявність хронічних захворювань, та перебування на утриманні останнього малолітньої дитини, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» складає 499200,0 грн., є достатньою та обґрунтованою, разом з покладеними на підозрюваного обов'язками, забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігатиме існуючим ризикам. При цьому судом враховано, що з причин, які не залежали від волі, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які діючи за попередньою змовою між собою, та іншими невстановленими на даний час органом досудового розслідування особами, виконуючи послідовно всі етапи свого спільного злочинного плану, не змогли довести його до кінця, у зв'язку із викриттям правоохоронними органами їх неправомірних дій.
Щодо покладення обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно з ч. 2 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
Так, у разі внесення застави, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), для запобігання встановленим слідчим суддею ризикам, на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- утримуватися від спілкування з підозрюваною ОСОБА_7 щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення, а також з підозрюваним ОСОБА_8 та свідками у даному кримінальному провадженні, зокрема: ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 до завершення досудового розслідування;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
За змістом ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
При цьому, виходячи з положень ч. 7 ст. 194 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу в частині покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 194 КПК України, припиняє свою дію після закінчення строку, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, і обов'язки скасовуються.
Крім того, відповідно до змісту ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завершення чи закінчення досудового розслідування в інших формах, крім закриття кримінального провадження, не є підставою для припинення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, в тому числі і в частині покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Таким чином, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , подане у кримінальному провадженні № 42022110000000192 від 17 серпня 2022р., за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, а також ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 /сто п'ятдесят/ прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499200,0 /чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті/ грн.., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26268059, МФО 820172, банк-одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, розрахунковий рахунок UA128201720355259002001012089. Призначення платежу: застава за (П.І.П.) згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від (дата) по справі №.., внесені (П.І.П. особи, що вносить заставу).
Визначений розмір застави підозрюваний який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати оригінал документу, що це підтверджує, з відміткою банку прокурору. Зазначені дії можуть бути здійсненні пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- утримуватися від спілкування з підозрюваною ОСОБА_7 щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення, а також з підозрюваним ОСОБА_8 та свідками у даному кримінальному провадженні, зокрема: ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 до завершення досудового розслідування;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 .
Обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладаються на підозрюваного на строк до 24 травня 2026 року включно.
На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: