Справа № 761/12864/26
Провадження № 1-кс/761/8794/2026
03 квітня 2026 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на незаконне тримання під вартою в порядку ст. 206 КПК України,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на незаконне тримання під вартою в порядку ст. 206 КПК України.
Скаргу мотивовано тим, що 02.04.2026 приблизно о 20 год. 00 хв. ОСОБА_3 був затриманий представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 з наявними документами про відстрочку, відповідно до Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» за підставою самостійного виховання дитини, оформлену в ІНФОРМАЦІЯ_2 (п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). На даний час, ОСОБА_3 утримується у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 (або на збірному пункті). Доступу до нього не надано. Жодної ухвали слідчого судді про затримання або тримання особи під вартою не існує. На думку адвоката, законні підстави для позбавлення волі ОСОБА_3 відсутні. ОСОБА_3 повідомив засобами телефонного звязку свого сина, що його позбавили можливості вільно покинути приміщення, вилучили особисті речі та примусово провели процедуру ВЛК, тримали всю ніч у приміщенні ТЦК та СП, що на думку адвоката свідчить про фіктивність медичного огляду та порушення Наказу МОУ №402.
03.04.2026 залишено скаргу на гарячу лінію МОУ, ОВ - 20056065 від 03.04.2026.
03.04.2026 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві.
Крім того, адвокат також зазначає, що ОСОБА_3 має право на відстрочку за п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», оскільки має матір, яка є особою з інвалідністю II групи безтерміново.
Таким чином, адвокат просить зобов'язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 (або уповноважену особу збірного пункту) негайно доставити ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду міста Києва для перевірки законності підстав його затримання та позбавлення свободи. Встановити законність підстав перебування ОСОБА_3 під вартою (примусового утримання). За відсутності законних підстав (ухвали суду) звільнити ОСОБА_3 з під варти негайно в залі суду.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 206 КПК України, для негайної доставки ОСОБА_3 до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Згідно з ч. 2 ст. 206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Частиною 3 ст. 206 КПК України встановлено, що слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Відповідно до ч. 5 ст. 206 КПК України, незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
З системного аналізу зазначених положень статті 206 та інших положень КПК України вбачається, що нею врегульовано порядок здійснення контролю слідчим суддею щодо законності тримання осіб під вартою, а зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (яка позбавлена свободи), слідчий суддя уповноважений під час розгляду скарги на незаконне тримання під вартою або іншого клопотання (скарги), розгляд яких віднесено до його повноважень та які подані в порядку, передбаченому КПК України.
Також законом чітко визначено, що постановлення слідчим суддею ухвали щодо негайної доставки до нього особи, яка позбавлена свободи, здійснюється лише в тому разі, якщо отримані слідчим суддею відомості створюють у нього обґрунтовану підозру про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Таким чином, розгляду у порядку ст. 206 КПК України підлягають клопотання/скарги, які виникають з кримінально-правових відносин, та обов'язки щодо захисту прав людини у слідчого судді виникають в ході досудового розслідування.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Частиною 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Як вбачається зі змісту скарги, адвокат ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді у порядку ст. 206 КПК України, у якій просить зобов'язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 (або уповноважену особу збірного пункту) звільнити ОСОБА_3 .
Зі змісту поданої скарги також вбачається, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, у тому числі й у зв'язку зі застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України, та не є особою, затриманою неуповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку з розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Адвокат фактично не погоджується із діями працівників ТЦК та СП щодо затримання та утримання ОСОБА_3 .
Водночас, незгода із діями працівників ТЦК та СП не належить до юрисдикції та повноважень слідчого судді, компетенція якого розповсюджується лише на стадію досудового розслідування.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ТЦК та СП при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особа вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Слідчий суддя зазначає, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП та утримання його без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, перевірка законності дій яких у такому разі не належать до повноважень слідчого судді та не підлягають розгляду в порядку КПК України.
Слідчий суддя зважає на те, що повноважені особи цього органу не є працівниками органу досудового розслідування, слідства чи прокуратури, діяльність яких може бути предметом перевірки у порядку вимог КПК України.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Частиною 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положенням ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до висновку, про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на незаконне тримання під вартою в порядку ст. 206 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись, ст. ст. 3, 26, 206, 304, 309 КПК України, слідчий суддя
У відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на незаконне тримання під вартою в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1