Справа № 570/6622/25
Номер провадження 2/570/756/2026
27 березня 2026 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження та в порядку заочного розгляду) цивільну справу за позовомСлужби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області до ОСОБА_1 про відшкодування різниці між завданою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням, -
В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначає, що 28 грудня 2022 року о 13 годині 53 хвилин на км 339+400 м, поблизу с. Вересневе Рівненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Rav-4», номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив з дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на металеве огородження «відбійник». В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, крім того пошкоджено 85 м металевого огородження (відбійник). Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 21.02.2023 у справі №570/38/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП. Внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди державі, в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області, заподіяно майнову шкоду в розмірі 147 374, 81 грн. Приватним акціонерним товариством СК «Уніка» позивачу було відшкодовано 142 080, 30 грн. за зазначену подію. Таким чином, з урахуванням суми завданої майнової шкоди та частковим відшкодуванням цієї шкоди ПрАТ СК «Уніка» невідшкодована майнова шкода становить 5294, 51 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. Тому представник позивача звернувся до суду та просить позов задоволити, та стягнути з відповідача 5294,51 грн. за завдану майнову шкоду, та понесені судові витрати (сплата судового збору).
Представник позивача не з'явився в судове засідання. Згідно до поданої заяви позов підтримує та просить справу розглядати без його участі. В разі неявки відповідача не заперечує щодо можливості проведення заочного розгляду справи.
Відповідач повторно не з'явився в судове засідання.
Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідач є належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідач мав можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без її участі. Відзив на позов до суду не подано.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17). Крім того, у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначав, що наявна у справі довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі№ 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.
Судова повістка повернулася з відміткою «відсутній за вказаною адресою». Тобто відповідач є належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи.
ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/ 98, 11 вересня 2001 року)».
Як зазначається у Постанові ВП ВС від 12 грудня 2024 року у справі № 990SСGС/20/24, ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи.
Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Обставини, встановлені при розгляді справи.
Як встановлено в судовому засіданні, 28 грудня 2022 року о 13 годині 53 хвилин на км 339+400 м, поблизу с. Вересневе Рівненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Rav-4», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив з дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на металеве огородження «відбійник». В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, крім того пошкоджено 85 м металевого огородження (відбійник).
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 21.02.2023 у справі №570/38/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з постановою від 14 вересня 2022 року у справі № 380/1862/20 (щодо преюдиційності рішення суду з приводу наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення) містить такі висновки: у частині шостій статті 78 КАС України вказується про преюдиційність рішення суду щодо наявності чи відсутності, зокрема, адміністративного правопорушення та вчинення його певною особою підчас розгляду адміністративної справи у межах вирішення спору про наслідки таких дій, тобто у тій справі предметом доказування не може бути встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення.
Правова позиція Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо преюдиційності рішення суду з приводу наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення містить такі висновки: розглядаючи цивільний позов, суд не може досліджувати питання вини особи у ДТП, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування завданої шкоди (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, провадження № 61-31395сво18).
Отже, обставини вини відповідача у ДТП встановлена рішенням суду та не повинна доказуватися при розгляді іншої справи.
Відповідно до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 № Н-131 Службу автомобільних доріг у Рівненській області перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області.
Внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди державі, в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області, заподіяно майнову шкоду (збитки) в розмірі 147 374,81 грн. відовідно до акту приймання виконаних будівельних робіт по ремонту бар'єрного огородження за квітень 2023 року №21/8 від 13.04.2023 року.
Позивачем прийнято від ТОВ «СП АВТОСТРАДА» виконані будівельні роботи з ремонту бар'єрного на суму 147374,81 грн. та перераховано кошти на оплату виконаних будівельних робіт, що підтверджується платіжною інструкцією №91 від 13.04.2025.
04.05.2023 Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області звернулась до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Керуючись нормами спеціального закону, а саме ст.ст.22, 31, 34,36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «Уніка» виплатила Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області страхове відшкодування в розмірі 142 080,30 грн (що підтверджується платіжною інструкцією №№091181 від 25.05.2023).
З урахуванням фактичної суми завданої майнової шкоди позивачу в розмірі 147374,81 грн. та частковим відшкодуванням цієї шкоди ПрАТ «СК «Уніка» в розмірі 142 080,30 грн., невідшкодована майнова шкода становить 5294,51 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
З метою досудового врегулювання спору, 29 травня 2023 року ОСОБА_1 надіслано вимогу за вих. №12/975 від 22.05.2023 щодо добровільного відшкодування завданої майнової шкоди, а саме різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 5294,51 грн.
Вказана вимога не вручена відповідачу та повернута на адресу відправника, що вбачається із повідомлення АТ «Укрпошта».
Оскільки ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо відшкодування завданої майнової шкоди в добровільному порядку не виконав, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області змушена звернутись до суду з позовом про примусове стягнення суми заподіяної майнової шкоди, а саме, різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 5294,51 грн.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є компенсація понесених збитків за рішенням суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
ВП ВС конкретизувала правові висновки ККС ВС та КЦС ВС щодо застосування частини другої статті 1188 ЦК України, визначивши, що припис частини другої статті 1188 ЦК України щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам, застосовний не тоді, коли встановлена вина кожного з власників (володільців) транспортних засобів, унаслідок взаємодії яких завдана шкода третій особі (тобто не тоді, коли встановлено невжиття залежних від цих власників (володільців) заходів для запобігання заподіянню такої шкоди), а тоді, коли поведінка кожного з власників (володільців) була неправомірною (постанова ВП ВС від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Відповідно до статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Спеціальним законом, який регулював відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в редакції, що діяла на дату ДТП, а саме: 28.12.2022 року, був Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон). Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (стаття 2 Закону).
Приписами ст. 3 Закону встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Пунктами 9.1 та 9.2 статті 9 Закону передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18, пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
При цьому статтею 28 Закону встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
За приписами п. 31.1 ст. 31 розмір шкоди, завданої з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).
Висновки суду.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
При розгляді справи було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 28 грудня 2022 року о 13 годині 53 хвилин на км 339+400 м, поблизу с. Вересневе Рівненського району Рівненської області, сталася з вини водія ОСОБА_1 , який порушив п.п.2.3. "б", 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та був притягнутий до відповідальності за ст. 124 КУпАП згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 21.02.2023 року.
В результаті ДТП майну позивача, як балансоутримувача автомобільних доріг загального користування державного значення та її складових, було заподіяно майнову шкоду.
Страхова компанія відшкодувала позивачу 142 080, 30 грн., сума майнової шкоди становить 147 374, 81 грн., різниця між фактичним розміром шкоди, та страховим відшкодуванням складає 5 294, 51 грн., які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача.
Суд дійшов висновку, що позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Судові витрати.
За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Розподіл між сторонами судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 3 028 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,
Позов Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській областідо ОСОБА_1 про відшкодування різниці між завданою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області 5294, 51 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судовий збір у розмірі 3 028 грн., а всього 8 322 (вісім тисяч триста двадцять дві) грн. 51 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області (код ЄДРПОУ 25894919, р/р НОМЕР_2 , банк отримувача: АТ «Укрексімбанк» МФО 322313,юридична адреса вул. Героїв поліції, буд. 19, м. Рівне, Рівненська область).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 ).
Суддя Красовський О.О.