Справа №568/1323/25
Провадження №2/568/41/26
06 квітня 2026 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді Троцюк В.О.
секретаря судових засідань Гуменюк Г.В.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Микитюка С.М.
представника третьої особи Дацюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології і благоустрою Радивилівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні спільною земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення металічної огорожі земельної ділянки і навісного металічного замка із забезпеченням вільного доступу до спільної території біля будинку від тепер і надалі.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що є співвласником частини квартири АДРЕСА_2 . Відповідач є власником квартири та проживає за адресою АДРЕСА_3 . Обидві квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 знаходяться на одній сходовій клітці та у їх спільному користуванні є земельна ділянка орієнтованою площею 0,20 га для обслуговування житлового будинку. Відповідач чинить перешкоди в користуванні спільною земельною ділянкою: огородила її, повісила металічний замок, тим самим перешкоджає доступу до зовнішньої сторони квартири та утримання її в належному стані (ремонт, фарбування, миття вікон, тощо). Неодноразові звернення щодо усунення перешкод у користуванні спільною земельною ділянкою, яка призначена для обслуговування багатоквартирного будинку та перебуває у спільному користуванні усіх жильців будинку, ОСОБА_2 не реагує, а навпаки створює конфлікти та сварки. З приводу порушення прав щодо користування земельною ділянкою, позивач зверталася до Радивилівської міської ради та відділення поліції, однак щодо вирішення вказаного питання їй рекомендовано звернутись до суду.
Ухвалою від 22 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року замінено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Радивилівську міську раду на Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології і благоустрою Радивилівської міської ради.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року визнано явку ОСОБА_2 в судове засідання обов'язковою.
Ухвалою суду від 26 січня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Троцюк В.О.
Відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, вказуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає повністю, вважаючи їх безпідставними. ОСОБА_1 не є співвласницею квартири АДРЕСА_2 , оскільки згідно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація про власників вказаної нерухомості відсутня. З огляду на зазначене, ОСОБА_3 є неналежним позивачем у даній справі та не може вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю. Окрім того, позивачем не зазначено площу земельної ділянки, її кадастровий номер, що належить співвласникам багатоквартирного будинку. Також зазначає, що згода співвласників житлового будинку щодо користування прибудинковою територією належним чином не оформлена, співвласниками не підписана, розподіл прибудинкової території не проведений, спору щодо користування прибудинковою територією між співвласниками не виникало. Доказів того, що інші співвласники житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до норм ст.43 ЗК України ставили питання щодо визначення іншого порядку користування земельною ділянкою, ніж встановлений добросусідськими відносинами, позивачем не надано. За вказаних обставин, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, де вказує, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 14.12.1998 року вона є співвласником квартири АДРЕСА_2 , а відтак вправі звертатись до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою для обслуговування своєї частки в квартирі. Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку не може бути приватизована, оскільки це призведе до порушення прав інших власників квартир, які розташовані на 2 поверсі. Інші співвласники житлового будинку не заявляють жодних претензій до ОСОБА_2 щодо користування земельною ділянкою, оскільки в даному випадку вони мають вільний доступ до своїх квартир з іншого боку будинку, в той час як доступ до квартири позивача повністю заблокований, внаслідок протиправних дій відповідача.
ОСОБА_2 подала до суду заперечення щодо відповіді на відзив, де вказала що ОСОБА_1 не є співвласницею квартири в АДРЕСА_6 , оскільки свідоцтво про право власності від 14.12.1998 року, на яке посилається позивач, не підтверджує її право власності на нерухомість. А відтак, ОСОБА_1 є неналежним позивачем.
27 березня 2026 року відповідачем ОСОБА_2 подано письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог та клопотання про врахування практики Верховного суду. В поясненнях ОСОБА_2 викладені аналогічні міркування, які містяться у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Микитюк С.М. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просять їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подавши до суду письмові пояснення та клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні, надала пояснення по суті заявлених позовних вимог. Вказала, що громадянки ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звертались до Радивилівської міської ради щодо сприяння розв'язанню непорозумінь, які виникають з приводу користування земельною ділянкою. 15.10.2025 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 винесено приписи на усунення виявлених порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та ОСОБА_6 правил благоустрою території населених пунктів. Вважає, що посилання відповідача на відсутність у ОСОБА_1 документів, що підтверджують її право власності на нерухоме майно, є необгрунтованими, оскільки право власності на нерухомість, зареєстроване до 01 січня 2013 року залишається чинним і не потребує повторної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Власники, які набули свої права до 2013 року, не зобов'язані вчиняти жодних додаткових дій, а наявні документи (в даному випадку свідоцтво про право власності на житло) є законними підтвердженнями права власності ОСОБА_1 на частину квартири АДРЕСА_2 .
Заслухавши пояснення позивача та її представника, думку представника третьої особи, дослідивши подані письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст. ст. 12, 81 ЦК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 14.12.1998 року, виданим Радивилівським комбінатом хлібопродуктів, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5 та членам її сім'ї ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . (а.с.10)
Після укладення шлюбу з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , змінила прізвище на ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. (а.с.8)
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.04.2025 року ОСОБА_2 є власницею квартири за адресою АДРЕСА_3 .
Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказувала на те, що ОСОБА_2 , їй як користувачу спільної земельної ділянки чинить перешкоди, шляхом встановлення огорожі земельної ділянки, яка зачиняється на навісний металічний замок, чим обмежується доступ до належної їй квартири.
Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Право власності особи може бути захищено у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підставою для звернення позивача із позовом слугувало те, що на думку позивача відповідач порушує її право як користувача земельної ділянки - прибудинкової території на вільним доступ, шляхом встановлення паркану (огорожі).
Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об'єктом права власності на землю, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку та має задовольняти інтереси його мешканців.
Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Порядок використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків регулюється статтею 42 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Таким чином, як це випливає зі змісту статті 42 ЗК України, єдиним суб'єктом права власності на прибудинкову територію багатоквартирного будинку є об'єднання власників такого будинку.
Згідно з пунктом 2 Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29 грудня 2011 року №389, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. До складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити, зокрема спеціальні обладнані майданчики для паркування автомобілів, що належать мешканцям будинку, в'їзди та виїзди підземних гаражів і автостоянок (у разі їх наявності).
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207, визначено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 статті 42 та статті 83 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Відповідно до статей 89, 92 ЗК України земельна ділянка, необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку, може належати його співвласникам на праві спільної сумісної власності або перебувати у їх постійному користуванні.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 ЗК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» приміщення загального користування, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, є спільним майном багатоквартирного будинку.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку. Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.
Зазначене у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» поняття «права на земельну ділянку» варто розуміти як оформлене у встановленому законом порядку право власності чи право постійного користування. Лише після оформлення такого права розміри і конфігурація земельної ділянки вважаються встановленими.
Згідно зі статтею 120 ЗК України у разі, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За наведеного, до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні нею може звертатись особа, яка у встановленому законом порядку набула право власності або право користування такою земельною ділянкою.
Судом встановлено, що сторони проживають у одному чотирьох квартирному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачу ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_4 у цьому будинку, а позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_5 .
Згідно плану-схеми розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який затверджено рішенням виконкому міської ради від 29 листопада 1996 року, здійснено розподіл земельної ділянки (прибудинкової території) кожному співвласнику багатоквартирного будинку, відповідно до займаної житлової площі. (а.с.22)
Попри це, між сторонами, тривалий час виникають конфлікти з приводу користування прибудинковою територією.
Згідно повідомлення начальника відділення поліції №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області №80487-2025 від 25.04.2025, вбачається що в ході розгляду звернення ОСОБА_1 , встановлено, що дійсно на прибудинковій території по АДРЕСА_1 встановлено металеву решітку, яка закривається на навісний замок, чим перешкоджає проходу мешканцям будинку. ОСОБА_12 (син ОСОБА_2 ) повідомив, що закриває навісний замок у вечірню пору доби задля власної безпеки та безпеки всіх мешканців будинку. (а.с.17)
Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 вказує на те, що встановлена ОСОБА_2 огорожа земельної ділянки, перешкоджає нормальному доступу до зовнішньої сторони належної їй квартири та утримання її в належному стані (ремонт, побілка, миття вікон).
З повідомлення Радивилівської міської ради вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій розташований багатоквартирний будинок є комунальною власністю Радивилівської міської ради. Вказана земельна ділянка у користування співвласникам багатоквартирного будинку не передана.
Позов про усунення порушень права, не пов'язаний із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або собою, яка володіє майном (має речове право), з підстав передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавлення права володіння, порушується його право власності чи законного володільця.
До суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою може звертатись особа, яка у встановленому порядку набула право власності або право користування такою земельною ділянкою.
Оскільки земельна ділянка у АДРЕСА_1 не передавалась у користування власникам квартири будинку, а також за відсутності належних і допустимих доказів, які б указували на створення об'єднання співвласників вказаного багатоквартирного будинку та ініційованого питання про право на земельну ділянку, на якій розташований будинок і прибудинкова територія. ОСОБА_1 , як співвласник багатоквартирного будинку не набула у власність чи у постійне користування земельну ділянку, на які розташований цей будинок і яка необхідна для його обслуговування. Відтак позивачем не доведено порушення її права, як землекористувача земельної ділянки встановленням огорожі.
Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись з даним позовом, позивач ОСОБА_1 не довела порушення права користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яку вона вважає прибудинковою територією, оскільки земельна ділянка не передавалась у власність чи у користування.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовна вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч.2 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
За таких обставин суд вважає необхідним судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології і благоустрою Радивилівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_3 ..
Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору: Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології і благоустрою Радивилівської міської ради, ЄДРПОУ 45902402, місце знаходження м.Радивилів вул.І.Франка, 11 Рівненської області.
Суддя В.О. Троцюк