Справа № 568/1848/25
Провадження № 1-кп/568/35/26
06 квітня 2026 р. м.Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
прокурор ОСОБА_3
обвинувачений ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5
розглянувши клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62025240030000338 (від 13.01.2025 р.) по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
В провадженні Радивилівського районного суду Рівненської області находиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025240030000338 (від 13.01.2025 р.) по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
03.04.2026 р. прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та зазначив, що існують ризики, передбаченні ст. 177 КПК України. Наголосив, що відповідно до норм законодавства та практики Верховного Суду, релігійні переконання не є підставою для звільнення від проходження військової служби під час мобілізації.
Захисник обвинуваченого заперечив щодо продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вказав, що ОСОБА_4 є служителем релігійної організації "Релігійний центр свідків Єгови в Україні", а тому відповідно до вимог ч.4 ст. 35 Конституції України проходження ним військової служби має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав доводи свого захисника, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані до клопотання письмові докази, суд враховує наступне.
Зі змісту ст. 197 КПК України вбачається, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, суворість такого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
ОСОБА_4 в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та враховуючи, що обвинувачений не працевлаштований і в нього відсутні міцні соціальні зв'язки, може продовжити це кримінальне правопорушення або вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку суду, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього та виконання ним процесуальних обов'язків.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено.
Враховуючи, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час застосування та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ..
Щодо доводів захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_4 , як Свідок Єгови, не може бути призваний на військову службу за своїм релігійним переконанням, а отже не може бути суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, суд враховує наступне.
Стаття 35 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Відповідно до статей 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу, а захист України, її незалежності та територіальної цілісності України, відповідно до ст. 65 Конституції України є обов'язком громадян України.
Україна запровадила альтернативи військовій службі у мирний час і громадяни України можуть безперешкодно ними скористатися. Проте, у воєнний час, під час мобілізації і оборонної війни обов'язок захисту України, яка зазнала агресивного нападу з боку Російської Федерації, покладається на всіх громадян України незалежно від їхнього віросповідання.
Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2025 року у справі № 573/406/24 (провадження № 51-317км25) дійшов висновку, що перебування держави у правовому режимі воєнного стану є вагомою причиною, щоб вести мову про необхідність виконання військового обов'язку усіма громадянами України, в тому числі й Свідками Єгови. Військовий напад на державу та, відповідно, самооборона проти такої агресії є тим винятковим випадком, який дозволяє державі впроваджувати певні пропорційні обмеження для можливості відмови від військової служби з релігійних мотивів, за яким не можна вести мову про порушення ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже і сама Україна є підписантом вказаної Конвенції, а відтак, якщо її існування поставлено під загрозу внаслідок військового нападу, то очевидним є те, що держава повинна вжити всіх можливих заходів для самозбереження (у тому числі мобілізації військовозобов'язаних).
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Отже, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, суд дійшов висновку про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 193, 196, 197, 199, 205 КПК України, суд
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні №62025240030000338 (від 13.01.2025 р.) про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України - задовільнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів до 04.06.2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1