Справа № 567/319/26
Провадження №3/567/175/26
31 березня 2026 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Рівненської області Василевич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.122-2, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 допустив порушення п.2.4 ПДР України при наступних обставинах - 14.02.2026 року о 00:44 год. ОСОБА_1 в с.Кутянка по вул.Центральна Рівненського району (Острозької МТГ) Рівненської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки "Пежо 308", д.н.з. НОМЕР_3 , на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу гучномовця, не зупинився. Був затриманий шляхом переслідування на патрульному автомобілі "Рено Дастер", д.н.з НОМЕР_4 .
Крім того, ОСОБА_1 допустив порушення п.12.1 ПДР України при наступних обставинах - 14.02.2026 року о 00:44 год. ОСОБА_1 в с.Кутянка по вул.Центральна Рівненського району (Острозької МТГ) Рівненської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки "Пежо 308", д.н.з. НОМЕР_3 , не обрав безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки та здійснив з'їзд в кювет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Також, ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України при наступних обставинах - 14.02.2026 року о 00:44 год. в с.Кутянка по вул.Центральна Рівненського району (Острозької МТГ) Рівненської області керував транспортним засобом - автомобілем марки "Пежо 308", д.н.з. НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на предмет визначення стану алкогольного сп'яніння на місці ДТП за допомогою газоаналізатора та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився.
ОСОБА_1 в судові засідання 16.03.2026 року та 31.03.2026 року не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи неодноразово повідомлявся, зокрема, шляхом направлення судових повісток за адресою місця його проживання, вказаною ним при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, та шляхом здійсненняоголошення про виклик до суду, розміщених на сайті «Судова влада України». Письмових пояснень з викладом своїх заперечень щодо суті правопорушень, вчинення яких ставиться ОСОБА_1 у провину, від нього до суду не надходило.
Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122-2, 124, ч.1 ст.130 КУпАП не є обов'язковою, а відтак суд не вбачає перешкод та вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
При вирішенні питання про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності суд виходив з наступного.
ОСОБА_1 був обізнаний про складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.122-2, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, про час та місце розгляду справи повідомлявся.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що поведінка ОСОБА_1 свідчить про свідоме затягування розгляду справи, враховуючи строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, ОСОБА_1 не повідомив суд про наявність у нього будь-яких перешкод для участі у судовому засіданні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
З рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року слідує, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п.41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п.27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Беручи до уваги завдання КУпАП та з урахуванням невідворотності покарання за винні дії, доведені у встановленому законом порядку, суд приходить до переконання, що за відсутності в матеріалах справи будь-яких доводів ОСОБА_1 на заперечення обставин, викладених у складених відносно нього протоколах, та з урахуванням необов'язкової його участі при розгляді даної справи, суд не вбачає порушення його прав у разі розгляду справи у його відсутності. Разом з тим суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості скористатися послугами захисника для представництва у суді своїх інтересів, проте таким правом не скористався.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, за наведених вище обставин, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, при вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП виходить з наступного.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП доведена протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №590951, серії ЕПР1 №590954, серії ЕПР1№ 590939 від 14.02.2026р., схемою місця ДТП від 14.02.2026р., письмовими поясненнями ОСОБА_1 , рапортами поліцейських СРПП ВП №3 Рівненського РУП Новодворського Володимира, Борушевського Ігоря та іншими матеріалами справи.
Згідно п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Згідно п.8.9 «б» ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою, зокрема, увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Згідно п.12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Як вбачається з досліджених судом доказів, зокрема, схеми місця ДТП, подія мала місце 14.02.2026 року о 00:44 год. в с.Кутянка по вул.Центральна Рівненського району (Острозька МТГ) Рівненської області, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки "Пежо 308", д.н.з. НОМЕР_3 , не зупинився на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та в подальшому не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та здійснив з'їзд в кювет, що спричинило пошкодження транспортного засобу з матеріальними збитками, згідно переліку, зазначеного в схемі місця ДТП.
Згідно інформації з ІТС "Інформаційний портал НП України" (журнал єдиного обліку), 14.02.2026 року надійшло повідомлення поліцейського СРПП ВП № 3 Рівненського РУП Борушевського І.В. про те, що 14.02.2026 року о 01:30 год. в с.Кутянка по вул.Центральна Рівненського району (Острозької МТГ) Рівненської області виявлено автомобіль марки "Пежо 308", д.н.з. НОМЕР_3 , водій якого ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та допустив з'їзд у кювет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.
З письмових пояснень ОСОБА_1 , доданих до матеріалів справи, вбачається, що 14.02.2026 року він після розпиття з друзями спиртних напоїв в себе вдома за адресою АДРЕСА_1 , перебуваючи в нетверезому стані, взяв автомобіль та поїхав до магазину. По дорозі їх почали наздоганяти працівники поліції на службовому автомобілі з вимогою зупинитися. Він проігнорував вимогу працівників поліції про зупинку та почав втікати. Однак не впоравшись з керуванням, не вибравши безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки - здійснив з'їзд в кювет. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження.
Наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, відповідають вимогам достатності, допустимості та належності та підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п.2.4, 12.1 ПДР України та, відповідно, наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ст.124 КУпАП.
При вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст.266 КУпАП, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015р. №1452/735 та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103.
Відповідно до вказаних нормативно-правових актів оглядові на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння згідно з ознаками такого стану, встановленими у вищезгаданій Інструкції, затвердженій спільним наказом МВС України та МОЗ України.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у день та час, вказаний у складеному відносно нього протоколі від 14.02.2026 року підтверджується зізнавальними поясненнями ОСОБА_1 та відеозаписом зі службового реєстратора поліцейського.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 590939 від 14.02.2026 року, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння та направлення на огляд водія, ознаками алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 були запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Тобто працівники поліції вказали підстави у зв'язку з якими вони вважають, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, та суд приходить до висновку, що він всупереч п.2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння, виходячи з наступного.
З досліджених у судовому засіданні відеозаписів з нагрудної камери поліцейського встановлено, що у ОСОБА_1 під час перевірки працівниками поліції документів у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, про що йому було повідомлено та неодноразово запропоновано пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі, без пояснення причин своєї відмови. Разом з тим на пропозиції працівників поліції проїхати до медичного закладу для проходження огляду ОСОБА_1 відмовився. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував ігнорування ним вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових, вчинення ДТП та вживання спиртного. Водію були роз'яснені його права та складені відповідні процесуальні документи, з якими його ознайомили.
Вищевказані дії ОСОБА_1 щодо відмови від огляду на стан сп'яніння повністю узгоджуються з матеріалами справи.
ОСОБА_1 не надано доказів на підставі яких можливо прийти до висновку, що зміст відеозапису, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, не відповідає обставинам його складання.
В ході судового розгляду не встановлено підстав вважати, що поліцейські ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, перебуваючи при виконанні службових обов'язків, діяли упереджено по відношенню до ОСОБА_1 , переслідуючи інші цілі, а ніж передбачені законодавством у випадку виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на місці вчинення ДТП відмовився від проходження будь-якого огляду на стан сп'яніння, як на місці ДТП, так і в медичному закладі, дій, спрямованих на проходження такого огляду не вчиняв.
ОСОБА_1 не наведено суду будь-яких обґрунтованих доводів, а також не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.
Згідно ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ч.2, 3 ст.266 КУпАП та положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, даний огляд проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду працівником поліції або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться у присутності поліцейського.
Згідно з п.п.9, 12 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок), проведення огляду водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, - обов'язкове. У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.8 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння встановлено, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема, різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови.
Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що поліцейським на ім'я ОСОБА_1 було складено направлення на огляд водія в медичному закладі з метою виявлення алкогольного сп'яніння, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 590939 від 12.02.2026р. ОСОБА_1 цього дня о 00:44 год. в с.Кутянка по вул.Центральна Рівненського району (Острозької МТГ) Рівненської області керував транспортним засобом - автомобілем марки "Пежо 308", д.н.з. НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на предмет визначення стану алкогольного сп'яніння на місці ДТП за допомогою газоаналізатора та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не навів будь-яких доводів, які б спростовували обставини, викладені у складеному відносно нього протоколі.
Наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, відповідають вимогам достатності, допустимості та належності та підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України та, відповідно, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.
Відповідно до зобов'язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №590939 ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом протягом 24 годин.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.4, ч.5 ст.126 КУпАП та згідно електронної бази даних посвідчення водія не отримував.
При вирішенні питання щодо можливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілем є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Так, згідно правового поля України, відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та згідно ст.130 КУпАП у разі порушення встановлених норм водій несе відповідальність.
Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП встановлено відповідальність у виді накладення стягнення - штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так і додатковий є безальтернативним.
Позбавляючи права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.30 та ч.1 ст.130 КУпАП.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та може бути спричинена відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі №702/301/20).
Відповідно до ст.1 КУпАП завданнями цього Кодексу є, в тому числі, охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян в дусі точного і неухильного додержання законів України.
За змістом ст.23 КУпАП метою застосування адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосовуючи вид адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень не встановлено.
При накладенні адміністративного стягнення суд бере до уваги, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності, за віком та станом здоров'я є працездатним, а тому суд вбачає фактичні та правові підстави для застосування адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що буде необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень, та буде відповідати характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.
Одночасно, застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, судом враховується характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, вчинені ОСОБА_1 правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху, складають підвищену суспільну небезпеку, є потенційно небезпечними для суспільства та становлять реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23, 24, ст.40-1, ч.1 ст.130 ст.ст.221, 276, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
Визнати ОСОБА_1 таким, що вчинив правопорушення, передбачені ч.1 ст.122-2, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.
У разі несплати штрафу в 15-ти денний термін, штраф підлягає примусовому стягненню в порядку ст.308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Реквізити для сплати штрафу:
Отримувач коштів: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA218999980313020149000017001. Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 06 квітня 2026 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.