Справа №949/497/26
06 квітня 2026 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Головного управління ДПС у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , голови комісії з припинення Вербівської гімназії Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, проживаючої в АДРЕСА_1 .
за ч. 1 ст. 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, ОСОБА_1 роз'яснені.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії 000223 №1225/Ж12/17-00-24-06 від 06 березня 2026 року, ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, а саме неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належних до сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, податку на доходи фізичних осіб, за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими и.168.1 ст. 168 Кодексу, чим порушено пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14, п.31.1 ст. 31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст.87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп. "а" п.176.2 ст.176, а також пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п.87.9 Податкового кодексу України.
До протоколу додається копія акту про результати документальної перевірки №3181/Ж5/17-00-07-04-15/39133847 від 06 березня 2026 року.
Протокол підписано ОСОБА_1 власноруч та надано пояснення, у якому вона зазначає, що вказане порушення допущено головним бухгалтером.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй адміністративному правопорушенні не визнала та надала пояснення, які вже були зазначені нею у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 163-2 КУпАП передбачено відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, дана норма є бланкетною і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися спеціальними Законами.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері оподаткування та встановлений порядок виконання податкових зобов'язань перед бюджетом, вказані відносини регулюються Податковим кодексом України.
Варто зауважити, що особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, повинна зазначити, яку норму вказаного Закону порушила особа стосовно, якої складений протокол та якими саме діями.
Проте, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вбачається, що в ньому наявне посилання на ряд статей Податкового Кодексу України, які містять загальні норми відповідальності за невчинення тих чи інших регламентованих дій.
Крім того, всупереч ст. 256 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних доказів, які б підтверджували, що в зазначені періоди ОСОБА_1 повинна була подати та не подала платіжні доручення на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), що прямо передбачено санкцією ч. 1 ст. 163-2 КУпАП за якою складено протокол.
У даному випадку матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 повинна була подати та не подала платіжні доручення на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а тому посадовою особою, яка склала вказаний протокол, не доведено вказаного факту.
Наявний у матеріалах справи акт про результати документальної перевірки №3181/Ж5/17-00-07-04-15/39133847 від 06 березня 2026 року також не містить відомостей про те, що саме ОСОБА_1 повинна була вчинити дії та не вчинила їх із неподання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах "Малофеєва проти росії", "Карєлін проти росії" у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), у такому разі справа має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Надане у протоколі ОСОБА_1 пояснення вказує на невизнання нею інкримінованого їй правопорушення, із вказанням на те, що обов'язок щодо подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) відноситься до компетенції головного бухгалтера.
Вказаний факт залишився поза увагою та без належного реагування посадовою особою, якою порушено адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 .
За таких обставин, враховуючи, що у складеному стосовно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення серії 000223 №1225/Ж12/17-00-24-06 від 06 березня 2026 року, не наведено обов'язкових ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення та не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, не вказано конкретну норму порушеного ОСОБА_1 . Закону та дії які вона мала б вчинити та не вчинила, у зв'язку із чим зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що Конституцією України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, особа не може бути визнана винуватою доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку, при тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, а тому провадження у даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП слід закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 284, 287, 294 КУпАП,
Закрити провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.