Дата документу 01.04.2026Справа № 645/4038/21
Провадження № 2/554/1506/2026
01 квітня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд м. Полтави у складі:
головуючий суддя - Сініцин Е.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гуренко Д.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Остапчука Віталія Петровича, товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус Одарченко Марина Сергіївна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, який був уточнений під час розгляду справи, до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Остапчука Віталія Петровича, товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус Одарченко Марина Сергіївна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності.
Свої вимоги обґрунтовують тим, що 25 вересня 2008 року між АКІБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11397663000, за умовами якого ОСОБА_1 надані грошові кошти в сумі 45 000,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом 15,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 25 вересня 2018 року.
25 вересня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 25 вересня 2008 року № 11397663000 між АКІБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , яка діяла у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить їм на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 11.01.2002 року.
29 березня 2020 року державний реєстратор - державний нотаріус Кременецької державної нотаріальної контори Остапчук В. П. зареєстрував право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , за відповідачем - ТОВ «Укрдебт Плюс», загальною площею 42,8 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м.. Підстава виникнення права власності: іпотечний договір, серія номер: 5032, виданий 25.09.2008 року, видавник: приватний нотаріус ХМНО Харченко І.А.; договір № 2082/К купівлі-продажу прав вимоги, серія та номер:1980, виданий 08.11.2019, видавник: Шевченко І.Л.. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Вимога, серія та номер: 2221729/РВ204, виданий 09.12.2019, видавник: ТОВ «Укрдебт Плюс»; вимога, серія та номер: 2221729/РВ205, виданий 09.12.2019, видавник: ТОВ «Укрдебт Плюс»; вимога, серія та номер: 2221729/РВ206, виданий 09.12.2019, видавник: ТОВ «Укрдебт Плюс»; вимога, серія та номер 2221729/РВ207, виданий 09.12.2019, видавник: ТОВ «Укрдебт Плюс», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 квітня 2020 року № 206837030.
24 квітня 2020 року, відповідач - ОСОБА_4 , за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, придбала квартиру АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Одарченко М. С. прийняла рішення від 24 квітня 2020 року № 52061480 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на зазначену квартиру, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 травня 2020 року № 208767774.
19 квітня 2020 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 звернулись із позовом про визнання незаконним та скасування рішення державного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Остапчука Віталія Петровича від 29.03.2020 р., індексний номер рішення 51813510, про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію від 29 березня 2020 року № 51813510, яке прийняте державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Остапчуком В. П. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчука В. П., ТОВ «Укрдебт Плюс» на користь позивачів судовий збір в розмірі 840,80 грн, тобто по 420,40 грн з кожного.
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційна скарга ТОВ «Укрдебт Плюс» задоволено. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року скасовано у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчука В. П., ТОВ «Укрдебт Плюс» про скасування рішення про державну реєстрацію. Ухвалено в цій частині нове рішення - у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчук В. П., ТОВ «Укрдебт Плюс» про скасування рішення про державну реєстрацію відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
30 серпня 2023 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв Постанову у справі №645/2158/20 (провадження № 61-8867св21), вирішив: Постанову Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року в частині скасування рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року скасувати, в іншій частині залишити без змін. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року в частині вирішення спору по суті залишити в силі, а в частині розподілу судових витрат скасувати.
Таким чином, Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 і скасовано рішення про державну реєстрацію від 29 березня 2020 року № 51813510, яке прийняте державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Остапчуком В.П..
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року у справі №645/2158/20 встановлені обставини, які не потребують доказуванню:
-квартира АДРЕСА_1 використовувалася позивачами як єдине місце постійного проживання, тому на спірне майно не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв'язку із дією Закону № 1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності за ТОВ «Укрдебт Плюс» на підставі договору іпотеки;
-позовна заява надійшла до суду 16 квітня 2020 року, а ОСОБА_4 придбала спірну квартиру за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу 24 квітня 2020 року. Позивачі не перебували із ОСОБА_4 у договірних відносинах, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що скасування рішення про державну реєстрацію від 24 квітня 2020 року № 563, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Одарченко М. С., не є ефективним способом захисту. Станом на 16 квітня 2020 року спірна квартира залишалась у власності іпотекодержателя, тому позивачі і не могли заявити віндикаційний позов до ОСОБА_4 , оскільки вона ще не була власником спірної квартири, а заявили цілком ефективну позовну вимогу про скасування рішення державного нотаріуса;
-порушення вимог статей 33 та 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки в матеріалах справи відсутні докази (документи), які б підтверджували факт отримання боржником та іпотекодавцями письмових вимог про усунення порушення;
-Закон № 1304-VІІ ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.
Оскільки під час розгляду цієї справи, справа №645/2158/20 була розглянута Верховним Судом і Постановою від 30 серпня 2023 року Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію від 29 березня 2020 року № 51813510, яке прийняте державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Остапчуком В.П. набуло законної сили, то позивачі уточнили позовні вимоги, просили: витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,8 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м.; стягнути судові витрати по справі з відповідачів на користь позивачів.
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Дебт Плюс» - адвокат Григоришин В.І. проти позову заперечував в повному обсязі, підтримав доводи, що викладені в Відзиві на позовну заяву, в якому зазначено, що 07.11.2019 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» був укладений Договір №2082/К купівлі-продажу прав вимоги, в результаті чого, була здійснена заміна іпотекодержателя.
Згідно з пунктами 4.1.1, 4.2, 5 Договору про іпотеку, вони мала право обирати порядок звернення на предмет іпотеки, мали права на звернення стягнення на предмет іпотеки та зареєструвати право власності.
Товариством надсилались вимоги про усунення порушення зобов'язання, яке є обов'язковою умовою для проведення реєстраційних дій, на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку» ними надсилалось повідомлення Іпотекодавцям про намір реалізувати предмет іпотеки.
Нотаріусом були здійснені всі необхідні процесуальні дії, встановлені Законом, перевірено наявність в державному реєстрі Іпотек відповідного запису та інше. Рішення про державну реєстрацію права власності на нерухомість було прийняте нотаріусом як спеціальним суб'єктом, на якого покладається функція державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Вони вважають, що Іпотекодавці надали добровільну згоду Іпотекодержателю (у разі не виконання боржником (позичальником) своїх зобов'язань за Кредитним договором) здійснити звернення на предмет Іпотеки у позасудовому порядку, передбаченому у застереженні про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Зазначають, що укладені Договори Кредиту та Іпотеки не оспорені, ОСОБА_1 є прострочившим боржником. В позові не наведено жодних належних обґрунтувань та підстав для витребування нерухомості у ОСОБА_4 , яка є належним набувачем та власником об'єкту нерухомості на законних підставах, відповідно до укладеного та нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 24.04.2020 року.
Спірне нерухоме майно вибуло від позивача з його волі (у формі Іпотечного договору, в якому міститься застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя), внаслідок порушення зобов'язань за Кредитним договором, тому, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача ОСОБА_4 на підставі ст.388 ЦК України.
Також вказують, що норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджуються до виниклих правовідносин, оскільки ОСОБА_1 не надала доказів цільового використання кредиту, саме на споживчі потреби; відсутні докази, що у користуванні або власності позивачів не перебувають інші об'єкти нерухомості. Закон не застосовується, якщо позичальник в спірній квартирі фактично не проживає.
ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2008 року, відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України, у них є інше нерухоме майно - будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується розширеним витягом з Держреєстру, сформованого на підстав ІНН громадянина.
Вони вважають, що позовні вимоги в частині визнання права власності не відповідають нормам статей 335 та 376 ЦК України. Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Право власності на предмет іпотеки вже набуто іншим власником, тому позивачі позбавлені права звертатися до суду з вимогами про визнання права власності.
В позові просили відмовити.
Позивачі надіслали Відповідь на відзив, в якій зазначили, що відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути звернено стягнення на предмет іпотеки за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.
Вони зазначають про відсутність у позичальника та майнового поручителя у власності іншого нерухомого житлового майна, про що надають Інформаційні довідки.
Позивачі мешкали в спірній квартирі, що підтверджується реєстрацією за вказаною адресою, що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 08.09.2020 року станом на 13.04.2020 року та скаргами до правоохоронних органів з приводу незаконного, примусового виселення.
Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 42,8 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м..
Таким чином, вони вважають, що стягнення на предмет іпотеки відбулося з порушенням Закону.
Вимога про усунення порушення зобов'язання, що мається в матеріалах реєстраційної справи державного реєстратора, не містить інформацію про отримання її позивачами.
Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на набуття майна з його володіння, про зроблений висновок в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №127/8068/16-ц.
Позивачі не надавали добровільну згоду Іпотекодержателю здійснити стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Вони не знали про зміну кредитора, будь-яких повідомлень не отримували.
Реєстрація права власності - це не виникнення самого права, а визнання і підтвердження такого права. Реєстрація права власності є похідною від встановленого факту виникнення права.
Вважають, що нерухоме майно вибуло не з їхньої волі, тому підлягає витребуванню.
ТОВ «Дебт Плюс» жодних належних та допустимих доказів не надало, окрім самих заперечень.
Просять позов задовольнити.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач - Державний нотаріус Кременецької державної нотаріальної контори Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Остапчук Віталій Петрович, в судове засідання не з'явився, надав відповідь про неможливість виконання Ухвали суду від 14.06.2023 року, в зв'язку з закінченням терміну зберігання реєстраційної справи та її знищення.
Відповідач - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, її представник ознайомився з матеріалами справи.
Третя особа - Приватний нотаріус Одарченко Марина Сергіївна, в судове засідання не з'явилась, про дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
На виконання розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності справ в умовах воєнного стану» справа була направлена за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23 січня 2023 року справа прийнята до загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.
30 листопада 2023 року Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Остапчука Віталія Петровича від 29.03.2020 року - закрито.
28 квітня 2025 року, згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», назву Октябрського районного суду м. Полтави було змінено на «Шевченківський районний суд міста Полтави».
Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України: Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_9 з ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , виданого Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 30.08.2014 року, підтверджується зміна прізвища позивачки ОСОБА_6 на ОСОБА_10 .
В Довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об'єкт нерухомого майна з перевіркою відомостей з відкритих інформаційних ресурсів №1079957 від 09.04.2020 року, зазначена інформація з паперових носіїв до 31.12.2021 року - власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 .
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №206837030 від 14.04.2020 року підтверджується, що власниками квартири АДРЕСА_1 були ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , однак, 29.03.2020 року власником квартири стало ТОВ «Укрдебт Плюс».
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №59993646 від 04.06.2021 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 стала ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер: 563, виданий 24.04.2020 року, видавник Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Одарченко М.С., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52061480 від 24.04.2020 року.
Наданими доказами підтверджується належність позивачів, які були власниками квартири АДРЕСА_1 , а також належність відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» та ОСОБА_4 , які відчужили квартиру 29.03.2020 року та 24.04.2020 року.
Крім того, докази, що надані позивачами: Договір про надання споживчого кредиту №11397663000 від 25.09.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ; Договір іпотеки від 25.09.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , підтверджують виникнення правовідносин між позивачами та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс».
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчука В. П., ТОВ «Укрдебт Плюс» про скасування рішення про державну реєстрацію по суті задоволені - скасовано рішення про державну реєстрацію від 29 березня 2020 року № 51813510.
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року - Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Остапчук В. П., ТОВ «Укрдебт Плюс» про скасування рішення про державну реєстрацію відмовлено.
30 серпня 2023 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв Постанову у справі №645/2158/20 (провадження № 61-8867св21), вирішив: Постанову Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року в частині скасування рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року скасувати, в іншій частині залишити без змін. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року в частині вирішення спору по суті залишити в силі.
Таким чином, Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 і скасовано рішення про державну реєстрацію від 29 березня 2020 року № 51813510, яке прийняте державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Остапчуком В.П..
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2023 року провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Остапчука Віталія Петровича від 29.03.2020 р., індексний номер рішення 51813510, про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (Код ЄДРПОУ: 43212924) на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 - закрито, на підставі вирішення спору і винесення рішення Верховним Судом від 30.08.2023 року у справі №645/2158/20.
В частинах 4,5 статті 82 ЦПК України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Суд погоджується з позицію представника позивачів - адвоката Петренко О.В., що в Постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі №645/2158/20 встановлені обставини, які не потребують доказуванню: квартира АДРЕСА_1 використовувалася позивачами як єдине місце постійного проживання, тому на спірне майно не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв'язку із дією Закону № 1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності за ТОВ «Укрдебт Плюс» на підставі договору іпотеки; порушення відповідачами вимог статей 33 та 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки в матеріалах справи відсутні докази (документи), які б підтверджували факт отримання боржником та іпотекодавцями письмових вимог про усунення порушення; відсутність права Іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження відповідно до Закону № 1304-VІІ ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Державна реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Укрдебт Плюс» була проведена з порушенням чинного законодавства, що встановлено в постанові Верховного Суду.
Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Згідно із ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215 та 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, на підставі ст..388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, про що зроблений висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, про що зазначено в висновках Верховного Суду України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.
У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Ефективним способом захисту права власності позивачів у спірних правовідносинах є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстроване право власності на спірну квартиру.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Відповідно до вимог статей 330 і 388 ЦК України право власності презюмується і не припиняється із втратою законним власником цього майна.
Суд вважає, що позивачі обрали належний спосіб захисту і пред'явили віндикаційний позов до відповідача ОСОБА_4 , яка за Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №59993646 від 04.06.2021 року, є власником квартири АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року, скасовано рішення про державну реєстрацію від 29 березня 2020 року № 51813510, яке прийняте державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Остапчуком В.П. за ТОВ «Укрдебт Плюс», що висноване Верховним Судом 30 серпня 2023 року, то ТОВ «Укрдебт Плюс» не міг передати прав ОСОБА_4 більш ніж мав сам.
Тобто, за відсутності права власності на квартиру у ТОВ «Укрдебт Плюс», ОСОБА_4 не набула права власності від ТОВ «Укрдебт Плюс».
На підставі ст.387 ЦК України, суд вважає за необхідне позов в частині витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 - задовольнити.
Позицію відповідача ТОВ «Укрдебт Плюс» що спірне нерухоме майно вибуло від позивача з його волі (у формі Іпотечного договору, в якому міститься застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя) і не може бути витребувано від добросовісного набувача ОСОБА_4 , суд вважає хибною.
Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі №645/2158/20 констатоване порушення реєстрації права власності за ТОВ «Укрдебт Плюс» на підставі договору іпотеки та відсутність права Іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.
Такі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 200/12998/18, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, де зазначено, що Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII) право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,8 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., суд дійшов висновку про їх неефективність, про що зазначене в вище приведеній Постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18), в пунктах 142, 146, 147.
Державна реєстрація від 29 березня 2020 року № 51813510, яка прийнята державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Остапчуком В.П. за ТОВ «Укрдебт Плюс» скасована, тому сторони повертаються до первісного положення, за яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 мали право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,8 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., про що вказано в Довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об'єкт нерухомого майна з перевіркою відомостей з відкритих інформаційних ресурсів №1079957 від 09.04.2020 року, та в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №206837030 від 14.04.2020 року.
Крім того, позивачами не надано доказів та не зазначені обставини про втрату правовстановлюючих документів.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, в частині позовних вимог про визнання за позивачами право власності на квартиру АДРЕСА_1 , необхідно відмовити.
Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
Позов задоволено частково, тому стягує з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» і ОСОБА_4 , суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 гривень, з кожного по 454,00 гривні.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачами наданий попередній розрахунок вартості правової допомоги, що датований 25.06.2021 року на суму 22 700,00 гривень, враховуючи, що пройшов значний час і сума витрат на правову допомогу може бути скоректована, суд залишає його поза уваги.
Керуючись ст.ст.328,387 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 76, 81, 82, 89, 141,263-265,268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Остапчука Віталія Петровича, товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус Одарченко Марина Сергіївна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності - задовольнити частково.
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» і ОСОБА_4 , суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 гривень, з кожного по 454,00 гривні, на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони:
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
Відповідачі: Державний нотаріус Кременецької державної нотаріальної контори Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Остапчук Віталій Петрович, м. Кременець Тернопільської обл., вул. Шевченка, 50, номер свідоцтва НОМЕР_7 ;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», м. Київ, вул.. С. Бандери, буд.28А; код ЄДРПОУ 43212924;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий;
Третя особа - Приватний нотаріус Одарченко Марина Сергіївна, м. Харків, вул.. Пушкінська, 69-А, номер свідоцтва НОМЕР_8 .
Повний текст судового рішення виготовлено 04 квітня 2026 року.
Суддя: Е.М. Сініцин.