Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 1-кп/733/32/26
Єдиний унікальний №733/2372/25
07 квітня 2026 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_4 та
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня у режимі відеоконференції клопотання прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_2 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ічня Чернігівської області, українки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, не заміжньої, мешканки АДРЕСА_1 , непрацюючої, не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297 КК України,
установив:
У провадженні Ічнянського районного суду Чернігівської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 продовжено до 09 квітня 2026 року включно.
03 квітня 2026 року до суду з клопотанням звернувся прокурор Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_2 , у якому ставиться питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 з тих підстав, що на даний час ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній не зменшились та існують на теперішній час, так як ОСОБА_3 може переховуватися від суду з метою уникнення від покарання, враховуючи те, що вона ніде не працює та не має постійного офіційного джерела прибутку, яка вчинила тяжкий злочин, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі від 4 до 7 років. Впливати на потерпілих або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що може бути вираженим у створенні обвинуваченою штучних доказів або підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення до дачі останніми завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих нею у подальшому захисних версій, оскільки станом на момент її затримання встановлено причетність останньої до вчинення кримінальних правопорушень. Вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_3 раніше вчиняла аналогічні кримінальні правопорушення, а тому може і надалі вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказані обставини унеможливлюють застосування до неї більш м'яких запобіжних заходів, які б могли дати змогу запобігти уникненню вказаних вище ризиків.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити із зазначених у ньому підстав.
Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Оглянувши клопотання прокурора та заслухавши учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен кого заарештовано, має право на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання, проте сторона захисту таких гарантій не надала.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій суд ураховує вимоги ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою і вважає за необхідне зазначити, що беручи до уваги обставини даної конкретної справи, тривалість тримання обвинуваченого під вартою є розумною з урахуванням особливостей розгляду вказаного кримінального провадження та в даному випадку інтерес суспільства, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтересу забезпечення права на свободу.
Заслухавши прокурора, обвинувачену, її захисника, а також ураховуючи те, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені на досудовому слідстві під час обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, тому більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої під час судового розгляду.
Крім того, враховуючи характер висунутого ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів та мають підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав обвинуваченої, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а також тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченій у разі визнання винуватою в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, тому суд вважає необхідним продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 на 60 днів - до 05 червня 2026 року включно.
З урахуванням викладеного клопотання обвинуваченої та її захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт задоволенню не підлягають.
Із метою запобігання доведеним ризикам, з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, завданої шкоди, даних про особу обвинуваченої, суд вважає необхідним залишити ОСОБА_3 заставу у попередньому розмірі - 70 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 211 960 грн, так як менший розмір такої застави не здатний забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків.
Керуючись ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_2 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025270440000200 від 03 листопада 2025 року задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів - до 05 червня 2026 року включно з утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави обвинуваченій ОСОБА_3 в розмірі 70 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 00 коп.
Роз'яснити, що ОСОБА_3 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі, після чого ОСОБА_3 підлягає негайному звільненню з-під варти.
У разі внесення застави на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будуть покладені наступні обов'язки:
-прибувати до суду на першу вимогу;
-не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
-утриматись від спілкування із потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що в разі невиконання обов'язків заставодавця, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому для використання коштів судового збору. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченій, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку суду в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
На час розгляду Ічнянським районним судом кримінального провадження № 733/2372/25 стосовно ОСОБА_3 здійснювати її доставку з Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» до ІТТ №1 або ІТТ №3 в Чернігівській області з можливістю поміщення та тримання останнього у зазначених ІТТ.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою ОСОБА_3 у той же строк з дня вручення їй копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1