справа № 362/8148/25
провадження № 2/362/2994/26
06.04.2026 року
Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Попович О.В. розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛУІН», про переведення на наймача (орендаря) прав та обов'язків покупця у договорі купівлі-продажу земельної ділянки й
установив:
У провадженні судді Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває зазначена справа. Судовий розгляд у справі здійснюється під головуванням судді Поповича О.В.
06 квітня 2026 року позивач подала до суду заяву про відвід судді Поповича О.В., в якій указала на наявність обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. З-поміж іншого, позивач зауважила на тому, що суддя неодноразово відмовив у задоволенні заяв позивача про забезпечення позову, а також відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової експертизи. Позивач вважає, що розгляд справи ведеться на користь відповідачів і третьої особи, рішення суду може бути необ'єктивним і на користь останніх, з порушенням законних прав та інтересів позивача.
Так, у цій справі суд ухвалами від 21 жовтня 2025 року, від 25 лютого 2026 року та від 05 березня 2026 року відмовив у задоволенні поданих позивачем заяв про забезпечення позову.
При цьому ухвали від 25 лютого 2026 року та від 05 березня 2026 року наразі є предметом апеляційного оскарження.
Ухвалою від 02 квітня 2026 року суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого відводу, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої-третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді (частини сьома, восьма статті 40 ЦПК України).
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України. За змістом пункту 5 частини першої цієї статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
За приписами частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Ретельно проаналізувавши аргументи заяви про відвід, суд дійшов висновку про те, що її обґрунтування зводиться виключно до незгоди із процесуальним рішенням судді.
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
До того ж, згідно з усталеною судовою практикою, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2018 року у справі № 800/592/17.
Заявник не надав жодних доказів на підтвердження існування об'єктивних обставин, які б свідчили про наявність сумніву у неупередженості або об'єктивності судді.
За наведених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та вважає за необхідне передати заяву про відвід іншому судді, який не входить до складу суду.
Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, суддя
постановив:
визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді та передати її для розгляду іншому судді Васильківського міськрайонного суду Київської області в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Ухвала з питань відводу судді набирає законної сили з моменту її підписання суддею й окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи.
Суддя О.В. Попович