Справа 688/5923/25
№ 2/688/369/26
Рішення
Іменем України
(заочне)
02 квітня 2026 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Березюка.О.Г.,
з участю секретаря судових засідань Антонюк І.І.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
В листопаді 2025 року ТОВ ««Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №4594763 від 25 квітня 2024 року у розмірі 21612,5 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту 3500 грн, заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 10500 грн, заборгованості нарахованими позивачем 7612,5 грн, а також просило стягнути сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн.
Позов мотивований тим, що 25 квітня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4594763 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Договір вважається укладеним з моменту одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти).
На умовах кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 3500 грн шляхом зарахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , який був ним зазначений у договорі, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними.
Кредит видавався строком на 360 днів, факт перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» №20241219-1672 від 19 грудня 2024 року.
Відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором.
Згідно з п.п. 5.1.3 кредитного договору, кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
25 листопада 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №25/11/2024, згідно якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4594763 від 25 квітня 2024 року.
За вказаним договором факторингу до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги за зобов'язаннями по вищевказаному кредитному договору.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4594763 від 25 квітня 2024 року у розмірі 21612,5 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту 3500 грн, заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 10500 грн та заборгованості нарахованими позивачем 7612,5 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення судом заочного рішення.
Доводи та заперечення відповідача.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою», та шляхом опублікування відповідного оголошення на офіційному сайті «Судова влада». Відповідач вважається повідомленим про дату судового засідання, в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
26 листопада 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, до якого долучив клопотання про витребування докази, що містять банківську таємницю.
23 грудня 2025 року суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача. 25 грудня 2025 року суд відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23 січня 2026 року, яке було відкладено на 05 лютого 2026 року через неявку відповідача.
05 лютого 2026 року суд виніс ухвалу про витребування доказів у справі, що містять банківську таємницю. Розгляд справи відкладався на 04 березня 2026 року.
04 березня 2026 року розгляд справи було відкладено на 24 березня 2026 року у зв'язку з перебування судді у відпустці.
05 березня 2026 року надійшов лист з АТ КБ «ПриватБанк» щодо рахунків ОСОБА_1
24 березня 2026 року сторони в судове засідання не з'явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормамиЦивільного кодексу України (далі ЦК України).
Суд встановив, що 25 квітня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4594763 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитний договір укладений в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, 25.04.2024 15:24:07, шляхом використання одноразового ідентифікатора у вигляді коду 67536.
Датою укладання договору є дата одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення фіксується у договорі позики у розділі 10. Реквізити та підписи сторін.
ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 3500 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, строк кредиту 360 днів, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,50 %, та нараховується в межах всього строку кредиту, знижена процентна ставка 0,01% за кожен день користування кредитом (п.п. 1.1-1.4.2.).
Згідно п.1.3. договору строк кредиту 360 днів з 25 квітня 2024 року по 20 квітня 2025 року. Періодичність сплати платежів зі сплати процентів кожні 15 днів.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем на карту позичальника № НОМЕР_2 .
25 квітня 2024 року ТОВ «Пейтек» ініціювало переказ коштів згідно договору №030120204-1 від 03 січня 2024 року безготівковим зарахуванням на платіжну картку № № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» №20241219-1672 від 19 грудня 2024 року.
Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору №030120204-1 від 03 січня 2024 року про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек.
Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). За період з 25 квітня 2024 року по 29 квітня 2024 року по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів 25 квітня 2024 року на суму 3500 грн.
За умовами цього договору відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк.
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошті згідно умов кредитного договору, позичальник свої зобов'язання не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.
Згідно з п.п. 5.1.3 кредитного договору, кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
25 листопада 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №25/11/2024, згідно якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4594763 від 25 квітня 2024 року.
За вказаним договором факторингу до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги за зобов'язанням ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору.
Відповідно до положень договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п.3.3. цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.1.1. договору факторингу №25/11/2024 від 25 листопада 2024 року, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання якого настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до умов п.1.3 договору №4594763 строк кредиту 360 днів з 25 квітня 2024 року по 20 квітня 2025 року.
Станом на дату укладення договору факторингу №25/11/2024 від 25 листопада 2024 року строк дії договору №4594763 від 25 квітня 2024 не закінчився. В межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з дати факторингу 25 листопада 2024 року донараховано відсотки за 145 календарних днів за стандартною процентною ставкою у розмірі 7612,5 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4594763 від 25 квітня 2024 року, яка згідно наданого розрахунку заборгованості становить у розмірі 21612,5 грн та складається з: суми заборгованості по кредиту 3500 грн, заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 10500 грн, заборгованості нарахованими позивачем 7612,5 грн.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №4594763 від 25 квітня 2024 року, паспортом споживчого кредиту; розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура України» за кредитним договором №4594763 від 25 квітня 2024 року; розрахунком заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за кредитним договором №4594763 від 25 квітня 2024 року за 145 календарних днів; копією повідомлення №20241219-1672 від 19 грудня 2024 року; копією договору факторингу №25/11/2024 від 25 листопада 2024 року; копією витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу, іншими матеріалами справи.
Застосовані норми права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідач уклав кредитний договір з ТОВ «Лінеура Україна», яке надало йому кредитні кошти на умовах строковості і платності. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 3500 грн, на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Отже, відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору.
Після укладення договору відповідачу були перераховані кредитні кошти в розмірі 3500 грн на його картковий рахунок картка № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» №20241219-1672 від 19 грудня 2024 року та листом АТ КБ «ПриватБанк».
За умовами цього договору відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк 360 днів, однак відповідач не виконав свої зобов'язання в повному обсязі..
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №25/11/2024, згідно якого ТОВ «Українська фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4594763 від 25 квітня 2024 року.
Відповідно до п.1.1. договору факторингу №25/11/2024 від 25 листопада 2024 року, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання якого настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
За умовами кредитного договору договору №4594763 строк кредиту складає 360 днів з 25 квітня 2024 року по 20 квітня 2025 року. Станом на дату укладення договору факторингу №25/11/2024 від 25 листопада 2024 року, строк дії договору №4594763 від 25 квітня 2024 року не закінчився. А тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем ТОВ «Українські фінансові операції» у період з дати факторингу 25 листопада 2024 року донараховано відсотки за 145 календарних днів за стандартною процентною ставкою у розмірі 7612,5 грн.
Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та спростовували б суму заборгованості.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача підлягають задоволенню.
З відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №4594763 від 25 квітня 2024 року у розмірі 21612,5 грн, яка складається з: суми заборгованості по кредиту 3500 грн, заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 10500 грн, заборгованості нарахованими позивачем 7612,5 грн.
Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України,суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
В свою чергу,згідно з ч.11 ст.265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватися з урахуванням обставин конкретної справи.
Суд зазначає, що відповідно доЗакону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 25 квітня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких позивачем підтверджено актом №4594763 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, детальним описом робіт №4594763 від 14 листопада 2025 року, заявкою №4594763 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року та рахунок на оплату до договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, суд виходить з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі в сумі 10000 грн не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 5000 грн, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст.141, 263-265, 282-284 ЦПК України, ст.ст.207, 526, 610, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049, 1054-1055 Цивільного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4594763 від 25 квітня 2024 року у розмірі 21612 (двадцять одна тисяча шістсот дванадцять) гривень 50 копійок, що складається з: суми заборгованості по кредиту 3500 грн, заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 10500 грн, заборгованості нарахованими позивачем 7612,5 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2422,40 грн судового збору та 5000 грн витрат на правову допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896);
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспортн НОМЕР_5 , виданий 03 жовтня 2013 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя