Справа № 686/15202/25
Провадження № 2/686/2448/26
16 березня 2026 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Козак О.В.,
при секретарі - Сташевській А.О.,
за участю: представника позивача - Висоцької Х.О.,
представника відповідача - Кравченко Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Страхова компанія «Інго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Страхова компанія «Інго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що 20.07.2024 року о 14:20 ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Jeep», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул.Народної Волі зі сторони вул.Горбанчука в напрямку до вул.Польової, у м.Хмельницькому, діючи недбало та необережно, не передбачила можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була та могла їх передбачити, проявила крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, рухаючись біля військового кладовища, яке розташовано за адресою вул.Народної Волі, 17/1, м.Хмельницького, під час зустрічного роз'їзду не дотрималась безпечного інтервалу, внаслідок чого створила небезпеку дорожнього руху та здійснила наїзд правою боковою частиною автомобіля «Jeep Patriot», д.н.з. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_1 , яка в той момент йшла по проїзній частині вул.Народної Волі у зустрічному напрямку з подальшим притисканням її до лівої бокової частини автомобіля «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_2 , який в той момент був припаркований біля правого краю проїзної частини.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та порушення ОСОБА_2 вимог п.2.3 «б», 13.3 ПДР України, пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження.
За фактом даної ДТП було відкрито кримінальне провадження № 12024243000002353 від 20.07.2024 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України.
В межах даного провадження була призначена судово-медична експертиза. Так, відповідно до висновку експерта № 686 встановлено, що потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді:
- закритих переломів обох лобкових і правої сідничної кісток тазу за своїм характером (як кожен із цих переломів окремо, так і всі вони в сукупності) відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричиняють тривалий розлад здоров'я з відсутністю небезпеки для життя;
- підшкірні крововиливи задньої поверхні середньої третини правого плеча, задньої поверхні правого плечового суглобу, заднє-зовнішньої поверхні верхньої третини лівого плеча, задньої поверхні нижньої третини лівого плеча, зовнішньої поверхні лівого променево-зап'ясткового суглобу, передньої поверхні черевної стінки на 5 см вище пупка, задньої поверхні правого ліктьового суглобу, переднє-внутрішньої поверхні правого колінного суглобу за своїм характером (як кожне з цих тілесних ушкоджень окремо, так і всі вони в сукупності) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 10 лютого 2025 року у справі № 686/122/25 ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України (у зв'язку з примиренням винного з потерпілим), а кримінальне провадження закрито.
Тобто, вказаним вище судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення, порушила вимоги п.2.3 «б», 13.3 ПДР України, що знаходиться в прямому причинному зв'язку із виникненням ДТП та її наслідками - тілесними ушкодженнями потерпілої ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_2 було заподіяно їй шкоду внаслідок вчинення правопорушення, що є підставою виникнення позадоговірного (деліктного) зобов'язання. В такому зобов'язанні ОСОБА_2 виступає боржником, а Позивач - кредитором з огляду на наступне.
Оскільки, завдана їй шкода була завдана саме джерелом підвищеної небезпеки (зберігання та утримання транспортного засобу, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб є джерелом підвищеної небезпеки (ч.1 ст.1187 ЦК України)), тому на ОСОБА_2 , як на особу, яка керувала транспортним засобом в момент ДТП, покладається обов'язок по її відшкодуванню, а у неї відповідно виникає абсолютне право вимоги на відшкодування завданої шкоди.
Проте, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника транспортного засобу «Jeep», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у Акціонерному товаристві «Страхова компанія «ІНГО» відповідно до полісу № 221995636.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.24.1 ст.24 Закону № 1961-IV у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями вона перебувала на лікуванні, та продовжує його і дотепер.
Зокрема, в період 20.07.2024-20.09.2024 (всього 63 дні) вона перебувала на стаціонарному лікуванні у відділеннях травматології та медичної реабілітації КП «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради, що підтверджується доданою копією виписки № 6751 із медичної картки. В період такого лікування були проведенні, в тому числі такі медичні обстеження: 20.07.2024 - комп'ютерна томографія (підтверджується протоколом КТ). За такий період лікування витрати на її лікування становили 26 250,66 грн., що підтверджується доданими копіями платіжних документів та медичної документації.
В період 24.09.2024-22.10.2024 (всього 29 днів) вона перебувала на амбулаторному лікуванні у травматології КП «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради, що підтверджується доданими копіями виписок з медичної картки від 06.11.2024 року, від 04.11.2024 року, від 22.10.2024 року. За період такого лікування були проведені, в тому числі такі медичні обстеження: 27.09.2024 року - рентгенографія тазу (підтверджується відповідним висновком), 10.10.2024 року - вагінальне УЗД (підтверджується висновком лікаря та актом наданих послуг), 22.10.2024 - мамографічне УЗД (підтверджується висновком лікаря). За такий період лікування її витрати на лікування становили 3 046,30 грн., що підтверджується доданими копіями платіжних документів та медичної документації.
25.10.2024 року нею на виконання призначення лікаря (відповідно до виписки з медичної картки № 6751 від 20.09.2024 року рекомендовано придбати ортопедичний матрац) було придбано ортопедичний матрац вартістю 18 200,00 грн., що підтверджується копією чеку № 466.
В подальшому вона продовжила лікування: 01.11.2024 року - консультація невролога (підтверджується висновком лікаря); 01.11.2024 року - МРТ кінцівок (вартістю 800,00 грн. - підтверджується копію чеку № 0000003085); 05.11.2024 року - консультація лікаря невролога (підтверджується копіями консультаційного висновку та рецепта); 17.12.2024 року - ультразвукове дослідження молочних залоз (підтверджується висновком лікаря).
Відповідно до п.24.2-24.3 ст.24 Закону № 1961-IV: Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 01.04.2024 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8000 гривень. Тобто, мінімальна обов'язкова до відшкодування вартість одного дня лікування, яка відшкодовується страховиком на користь потерпілої особи, становить 8000/30=266,67 грн.
З врахуванням зазначених норма Закону загальний розмір шкоди, пов'язаної з її лікуванням становить 53 517,43 грн. (26 250,66 грн. (за період 20.07- 20.09.2024) + 7 733,43 грн. (за період 24.09.2024-22.10.2024) + 800,00 грн. (за 01.11.2024) + 266,67 грн. (за 05.11.2024) + 266,67 грн. (за 17.12.2024 року) + 18 200,00 грн. (вартість придбання матрацу)).
Також позивач у позовній заяві зазначила, що як на момент ДТП, так і на сьогодні, вона є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується доданою копією витягу з реєстру платників єдиного податку № 9261 від 05.03.2024 року.
Внаслідок травм отриманих в результаті ДТП, вона тимчасово втратила працездатність на строк 94 дні. А саме: в період 20.07-20.09.2024(відповідно до листка непрацездатності АЛБ № 455635 від 20.09.2024 року) та 21.09-22.10.2024 (відповідно до листка непрацездатності АЛБ № 469958 від 21.09.2024 року).
Відповідно до її податкової декларації за 2023 рік розмір її річного доходу становив 856 000,00 грн., тобто 71 333,33 грн. щомісячно. Натомість, відповідно до її податкової декларації за 2024 рік її річний дохід становив 00,00 грн. Таким чином, не отримані нею доходи за період непрацездатності становлять: за липень 2024 року - 24 811,59 грн. (71 333,33 грн./23 (кількість робочих днів у місяці) х 8 (кількість робочих днів тимчасової непрацездатності)); за серпень 2024 року - 71 333,33 грн.; за вересень 2024 року - 71 333,33 грн.; за жовтень 2024 року - 49 623,19 грн. (71 333,33 грн./23 (кількість робочих днів у місяці) х 16 (кількість робочих днів тимчасової непрацездатності)), що в загальному становить 217 101,44 грн.
Щодо моральної шкоди позивач зазначила, що внаслідок події, яка мала місце 20.07.2024 р., вона зазнала моральної шкоди, оскільки протиправними діями ОСОБА_2 їй було завдано як фізичного болю, так і психологічних страждань, які і досі тривають.
Вона є особою молодого, працездатного віку, однак подія 20.07.2024 року значно змінила її звичайний ритм життя. Вона не може нормально повноцінно пересуватися, відчуває постійний дискомфорт у зв'язку з тим, що відбулась деформації деяких частин її тіла, а також потребує допомоги у пересуванні.
Системні звернення до лікувальних закладів, з метою лікування та діагностики виявлених недугів, вже стали вимушеною необхідністю для неї.
Постійні згадки про події 20.07.2024 року та її наслідки неабияк морально травмують та продовжують її травмувати. Такі разючі зміни в житті після події 20.07.2024 викликають у неї стан пригнічення, депресійні явищі, боязнь виходити на вулицю, спілкуватися з людьми, порушення сну, що зафіксовано лікарями у медичні документації.
Її моральні страждання мають триваючий характер, оскільки реабілітаційний період зумовлений не лише необхідністю фізичного відновлення її стану здоров'я, а й психологічної адаптації. Оскільки, для цього необхідно затрачати психологічні ресурси, які в іншій ситуації вона могла б витратити на інші корисні для себе та своїх близьких цілі.
Таким чином, розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з страховика становить 13 530,94 грн. (270 618,87 грн. (загальний розмір шкоди заподіяної життю та здоров'ю) х 5%).
У зв'язку з тим, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника транспортного засобу «Jeep», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у AT «СК «ІНГО» відповідно до полісу № 221995636 - вона 19.08.2024 звернулася до такого страховика із заявою про страхове відшкодування.
За фактом її зверненням Відповідачем було відкрито страхову справу № 7141203.
Після набрання законної сили ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 10 лютого 2025 року у справі № 686/122/25 - вона 06.03.2025 року в межах такої страхової справи направила на адресу страховика нову заяву, до якої долучила, в тому числі копію такого судового рішення.
14.03.2025 року АТ «СК «ІНГО» відмовило їй у здійснення страхового відшкодування. Підставою такої відмови було виділено дві обставини: добровільне відшкодування ОСОБА_2 шкоди на її користь та залишення без розгляду цивільного позову, заявленого в межах кримінального провадження № 686/122/25 прокурором в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України та Хмельницької міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування та комунальні послуги.
Вона не погоджується з таким рішення страховика, оскільки таке рішення є безпідставним та суперечить дійсним обставинам справи.
З врахуванням наведеного позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» на користь ОСОБА_1 : витрати пов'язані з лікуванням в розмірі 53 517,43 грн.; шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 217 101,44 грн.; моральну шкоду в розмірі 13 530,94 грн., що в загальному розмірі становить 284 149,81 грн.; судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу, в розмірі 10000,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задоволити з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві, суду пояснив, що ухвалою суду було закрито кримінальне провадження, у зв'язку з примиренням обвинуваченої з потерпілою. В ухвалі суду було зазначено, що витрати на лікування потерпілої відшкодовано, доказів на підтвердження того, що позивач після постановлення ухвали несла витрати на лікування , суду не надано
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.02.2025 року в справі №686/122/25 було постановлено ОСОБА_2 на підставі ст. 46 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України звільнити, а кримінальне провадження №12024243000002353 від 20 липня 2024 року - закрити.
Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України та Хмельницької міської ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування потерпілої в сумі 40042грн.58 коп. та витрат на комунальні послуги в сумі 3865грн.07 коп. - залишити без розгляду.
Згідно вказаної ухвали суду, ОСОБА_2 обвинувачувалась в тому, що 20.07.2024 біля 14 год. 20 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Jeep Patriot» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Народної Волі зі сторони вул. Горбанчука в напрямку до вул. Польової, у м. Хмельницькому, в порушення вимог п. 2.3. (б) Правил дорожнього руху затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 (далі Правил дорожнього руху), діючи недбало та необережно, не передбачила можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була та могла їх передбачити, проявила крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни в порушення вимог п. 13.3. Правил дорожнього руху, рухаючись біля військового кладовища, яке розташовано за адресою вул. Народної Волі, 17/1, м. Хмельницького, під час зустрічного роз'їзду не дотрималась безпечного інтервалу, внаслідок чого створила небезпеку дорожнього руху та здійснила наїзд правою боковою частиною автомобіля «Jeep Patriot» д.н.з. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_1 , яка в той момент йшла по проїзній частині вул. Народної Волі у зустрічному напрямку з подальшим притисканням її до лівої бокової частини автомобіля «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_2 , який в той момент був припаркований біля правого краю проїзної частини.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху, пішохід ОСОБА_1 , отримала тілесні ушкодження у вигляді:
- закритих переломів обох лобкових і правої сідничної кісток тазу за своїм характером (як кожен із цих переломів окремо, так і всі вони в сукупності) відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричиняють тривалий розлад здоров'я з відсутністю небезпеки для життя;
- підшкірні крововиливи задньої поверхні середньої третини правого плеча, задньої поверхні правого плечового суглобу, заднє-зовнішньої поверхні верхньої третини лівого плеча, задньої поверхні нижньої третини лівого плеча, зовнішньої поверхні лівого променево-зап'ясткового суглобу, переднє-внутрішньої поверхні правого колінного суглобу за своїм характером (як кожне з цих тілесних ушкоджень окремо, так і всі вони в сукупності) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів.
Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги підпункту «б» п. 2.3. та п. 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р.
Також, згідно вказаної ухвали обвинувачена ОСОБА_2 добровільно відшкодувала витрати на лікування потерпілої, тому цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України та Хмельницької міської ради було залишено без розгляду. Слід зазначити, що позов прокурором подавався в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України та Хмельницької міської ради з метою відшкодування витрат медичного закладу на лікування потерпілої, а не витрат понесених останньою на своє лікування.
З прослуханого в судовому засіданні звукозапису судового засідання по справі №686/122/25, встановлено, що обвинуваченою було відшкодовано шкоду за винятком тієї, яка підлягає відшкодуванню потерпілій страховою компанією.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу «Jeep», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у Акціонерному товаристві «Страхова компанія «ІНГО» відповідно до полісу № 221995636.
В період з 20.07.2024 по 20.09.2024 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділеннях травматології та медичної реабілітації КП «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької міської ради, що підтверджується доданою копією виписки № 6751 із медичної картки стаціонарного хворого.
Згідно вказаної виписки №6751, також вбачається, що ОСОБА_1 було рекомендовано: нагляд сімейного лікаря, дотримання рекомендацій МДРК, продовжити реабілітацію амбулаторно, консультація психолога, ортопедичний матрас, медикаментозно: Флоуксетин 20мг.
В період з 21.09.2024 по 22.10.2024 ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні у травматолога поліклініки КП "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради, що підтверджується доданими копіями виписок з медичної картки від 06.11.2024 року, від 04.11.2024 року, від 22.10.2024 року, листками непрацездатності.
Всього тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 тривала з 20.09.2024р. по 22.10.2024 року включно.
Згідно Витягу №9261 з реєстру платників податків, ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт господарювання (ФОП) та з 01.02.2022р. перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до Декларації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задекларовано за 2023р. дохід в сумі 856000грн., за 2024рік - 0грн.
19.08.2024р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до АТ "Страхова компанія "ІНГО" заяву про здійснення відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП.
06.03.2025р. ОСОБА_1 додатково направила на адресу АТ "Страхова компанія "ІНГО" докази на підтвердження заподіяної шкоди.
Листом від 14.03.2025р. № 7141203 АТ "Страхова компанія "ІНГО" повідомило ОСОБА_1 , що оскільки шкоду їй було повністю відшкодовано Страхувальником - ОСОБА_2 , в АТ "Страхова компанія "ІНГО" не виникає обов'язку щодо виплати страхового відшкодування за полісом №221995636
Вказані обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи, зокрема: висновком експерта № 686 від 13.12.2024р.; Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.02.2025 року в справі №686/122/25; звукозаписом судового засідання в справі №686/122/25; полісом №221995636; випискою № 6751 із медичної картки стаціонарного хворого; протоколом МРТ від 20.07.2024р.; довідкою КП "Хмельницька міська лікарня"; копіями виписок з медичної картки від 06.11.2024 року, від 04.11.2024 року, від 22.10.2024 року, листками непрацездатності; копією медичної картки амбулаторного хворого; консультативним висновком від 05.11.2024р.; Витягом №9261 з реєстру платників податків; Деклараціями платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця за 2023, 2024р.; заявою від 19.08.2024р. представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ; заявою від 06.03.2025р. ОСОБА_1 , квитанціями АТ "Укрпошта"; лстом від 14.03.2025р. № 7141203 АТ "Страхова компанія "ІНГО".
За ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV .
Зокрема ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов'язок.
Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого. (пункт 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV).
Відповідно до ст.24 Закону № 1961-IV, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
Згідно ст.25 Закону № 1961-IV, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.
Статтею 1198 ЦК України визначено, що розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.
Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних податкового органу.
Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.
Розмір доходу, втраченого фізичною особою, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокатом, особою, зайнятою творчою діяльністю, та іншими), визначається у порядку, встановленому частинами першою - третьою цієї статті.
Отже, за ЦК України розмір втраченого доходу фізичної особи - підприємця треба визначати шляхом множення середньомісячного доходу за попередній до того, в якому було ушкоджене здоров'я, рік на кількість місяців, в яких такого доходу не було через тимчасову непрацездатність. Натомість за Законом неотримані доходи підприємця за час втрати працездатності слід обчислювати як різницю між сумарним доходом за попередній календарний рік і доходом, отриманим у тому календарному році, коли ця особа була тимчасово непрацездатною.
Колізію між приписами абз. 1 та 3 ч. 1 ст. 25 Закону і ч. 1 ст. 1198 ЦК України слід вирішувати на користь застосування приписів ст. 1198 ЦК України, що неодноразово підтверджувалося у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 у справі № 910/17048/17 та від 29 червня 2022 у справі № 477/874/19.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження №14-176цс18.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «СК «ІНГО» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування, що складається з: витрат, понесених позивачем на лікування; шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, моральної шкоди.
Щодо розміру витрат, понесених позивачем на лікування, слід зазначити наступне.
Позивачем на підтвердження її витрат на лікування внаслідок травм отриманих в ДТП надано суду квитанції та чеки на придбання медикаментів, при цьому не надано належних та допустимих доказів на підтвердження їх призначення лікарями та що ці медикаменти було використано саме для її лікування.
Обґрунтовано лише один чек від 03.09.2024р. на суму 52,60 про придбання "Флоуксетина", призначення якого підтверджено випискою з медичної карти №6751.
Також, суд вважає обґрунтованими: витрати на проведення УЗД 10.10.2024р. в період амбулаторного лікування позивача, вартість якого становить 780грн.; витрати на придбання ортопедичного матраца вартістю - 18200грн., підтвердженні фіскальним чеком від 25.10.2024р., випискою з медичної карти №6751.
Враховуючи наведене, вартість витрат на лікування позивача слід визначити виходячи з мінімального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, який становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.04.2024 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8000 гривень. Тобто, мінімальна обов'язкова до відшкодування вартість одного дня лікування, яка відшкодовується страховиком на користь потерпілої особи, становить 8000/30=266,67 грн.
Таким чином, розмір витрат на лікування позивача за період з 20.07.2024р. по 22.10.2024р., які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача становить: 94дн. х 266,67 + 780 (витрати за 10.10.2024р.) = 25846,98грн.+ 18200грн. (вартість ортопедичного матраца) = 44046,98грн.
При цьому наданий представником відповідача Медико-економічний висновок (а.с.105-106), суд до уваги не приймає, оскільки він не містить будь-яких обґрунтувань врахування експертом вартості одних медикаментів та не врахування інших.
Щодо відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, слід зазначити наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець, що підтверджується Витягом №9261 з реєстру платників податків, тому визначаючи розмір неотриманого нею, як фізичною особою-підприємцем доходу за час тимчасової втрати нею працездатності, слід застосовувати приписи статті 1198 ЦК України.
Згідно податкової декларації позивача за 2023 рік, її загальний дохід за 12 календарних місяців становив 856000 грн.
Враховуючи положення ст. 1198 ЦК України та податкову декларацію за 2023 рік, дохід позивача за місяць становив 71333,33 грн (856000 грн : 12 місяців = 71333,33 грн.)
Відповідно до наданих позивачем листків непрацездатності АЛБ № 455635, АЛБ № 469958 вона перебувала на лікуванні та була непрацездатною у період з 20.07.2024р. по 22.10.2024р. включно.
Таким чином, не отриманий дохід позивача за час непрацездатності становить 217101,44 грн., а саме:
- за липень 2024р. - 24333,33грн. (71333,33/23 роб.днів х 8 дн.непрацездатності);
- за серпень 2024р. - 71333,33грн.;
- за вересень 2024р. 71333,33грн.;
- за жовтень 2024р. - 49623,19грн (71333,33/23 роб.днів х 16 дн.непрацездатності).
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів на підтвердження зазначених вище обставин, в тому числі і розміру доходів останньої за 2023-2024р.р.
Таким чином, розмір шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності позивача, які підлягають стягненню зі страхової компанії, становить 217101,44 грн.
Розмір відшкодування матеріальної шкоди на лікування - 44046,98грн. та шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності - 217101,44 грн., (а всього 261148,42 грн.) не перевищує розміру страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю у 320000,00 грн, яка визначена полісом.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно ст.26-1 Закону № 1961-IV, Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Так, загальна сума страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, право на отримання якої має позивач, становить 261148,42 грн. (44046,98грн. шкода, пов'язана з лікуванням + 217101,44грн. шкода, пов'язана із тимчасовою втратою працездатності).
Відтак, враховуючи тяжкість тілесних ушкоджень потерпілої, тривалість її лікування, та моральних страждань внаслідок каліцтва та ушкодження здоров'я, необхідність вживання заходів для його відновлення, та внаслідок цього зміни звичного способу її життя, розмір компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача становить 13057,42 грн. (261148,42 грн. х 5 %).
При цьому слід зазначити, що відповідно до Полісу № 221995636 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено розмір франшизи 1500грн.
У зв'язку з чим, розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню на розмір франшизи, та становить 272705,84грн. (274205,84грн.-1500грн.).
Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та слід стягнути з Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_1 272705,84грн. страхового відшкодування.
В задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат (витрати на правничу допомогу позивача в цивільній справі) у розмірі 10000 грн. та судового збору, суд враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, слід стягнути з Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Інго» на користь держави 2726,99грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам (284149,81/100 = 2841,50; 272705,84/2841,50 = 95,97; 2841,50/100 х 95,97), враховуючи, що позивач при зверненні до суду відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.
28.04.2025р. між адвокатом Висоцькою Х.О. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги, згідно якого адвокат прийняла на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в правовідносинах щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.07.2024р.
Згідно п.3.1 вказаного Договору за правничу допомогу, передбачену п.1.2 Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі встановленому згідно з Додатком №1 до даного Договору.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 28.04.2025р. сторони визначили, що на етапі провадження в суді першої інстанції, Клієнт бере на себе зобов'язання по виплаті Адвокату гонорару авансовим платежем протягом 5-ти днів з моменту подання позовної заяви до суду або у строки до 31.03.2025р. в розмірі 10000грн.
Згідно довідки про отримання гонорару в готівковій формі від 29.04.2025р. адвокат Висоцька Х.О. отримала від ОСОБА_1 10000грн.
Відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги адвокатом Висоцькою Х.О. було складено Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), з описом наданих послуг, витраченим часом на їх надання, та їх загальної вартості.
Представником відповідача подано до суду відзив із запереченням щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, оскільки розмір витрат на правничу допомогу та ціна позову є неспіврозмірними, даний спір є нескладним, має сформовану практику, матеріали справи не є об'ємними, фактично всі обставини справи встановлені, тому підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі немає. Просили зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5000грн.
Виходячи з наведеного вище, виходячи з принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у даній справі пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 9597 грн. (10000/100 х 95,97), які на переконання суду, є реальними витратами, доведені належними доказами та достатніми і співмірними із часом, витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76,89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Інго» (ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 33) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) 272705,84грн. страхового відшкодування, та 9597 грн. витрат на правничу допомогу, а разом 282302,84грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Інго» (ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33) 2726,99грн. судового збору на користь держави (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Акціонерне Товариство «Страхова компанія «Інго» (ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 33).
Дата складання повного тексту рішення суду - 07.04.2026 року.
Суддя: