Справа № 683/634/26
2/683/835/2026
02 квітня 2026 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Кутасевич О.Г.,
за участі секретаря судового засідання Братенка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/634/26, 2/683/835/2026 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за крединими договорами,
27 лютого 2026 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ»:
№2001169919501 від 19 листопада 2018 року, в сумі 64214,74 грн, з яких: 40153,55 грн заборгованість за основною сумою боргу, 24061,19 грн заборгованість за відсотками;
№1002160412601 від 06 жовтня 2023 року в сумі 92767,59 грн, з яких: 53891,64 грн заборгованість за основною сумою боргу, 6 грн заборгованість за відсотками; 38869,95 грн заборгованість за комісіями;
а всього у загальному розмірі 156 982,33 грн.
Зазначало, що усупереч умовам вказаних кредитних договорів, відповідач не виконав своїх зобов'язань: отримані кошти, проценти за їх користування та інші платежі не повернув, а тому позов просили здовольнити.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 березня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи до суду не з'явилась, відзив на позов не подала, тому суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити заочне рішення.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 листопада 2018 року ОСОБА_1 підписала заяву №2001169919501 про приєднання до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування.
Згідно заяви відповідачка просила відкрити на її ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку із встановленням кредитного ліміту у сумі 20000 грн, реальна річна процентна ставка 47,88%, орієнтована загальна вартість кредиту 12577,58 грн.
Указаний договір було укладено та підписано позичальником (відповідачем) власноруч.
Відповідно до довідки АТ «ПУМБ» розмір кредитного ліміту, встановлений відповідачці неодноразово збільшувався, востаннє 03 березня 2022 року до 40200 грн.
Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» відкритому згідно заяви від 19 листопада 2018 року за період з 19.11.2018 року по 05.01.2026 року АТ «ПУМБ» виконано зобов'язання за Договором та надано доступ до визначеного кредитного ліміту, яким відповідачка користувалась, однак свої зобов'язання в повному обсязі не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 64214,74 грн, з яких: 40153,64 грн заборгованість за основною сумою боргу, 24061,19 грн заборгованість за відсотками.
Крім того, 06 жовтня 2023 року ОСОБА_1 підписала заяву №1002160412601 про приєднання до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої отримала споживчій кредит в сумі 100000 грн строком на 24 місяці зі сплатою відсотків в розмірі 0,010% річних, комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %.
АТ «ПУМБ» свої зобов'язання за вказаним договором виконало, перерахувавши відповідачці 06 жовтня 2023 року грошові кошти в сумі 100 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06 жовтня 2023 року.
Однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором не виконала, внаслідок чого за період з 06 жовтня 2023 року по 05 січня 2026 року утворилась заборгованість в сумі 92767,59 грн, з яких: 53891,64 грн заборгованість за основною сумою боргу, 6 грн заборгованість за відсотками; 38869,95 грн заборгованість за комісіями.
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості АТ «ПУМБ» у ОСОБА_1 за Договором №2001169919501 від 19 листопада 2018 року за період з 19 листопада 2018 року по 05 січня 2026 року наявна заборгованість в сумі 64 214,74 грн, з яких: 40153,55 грн заборгованість за основною сумою боргу, 24061,19 грн заборгованість за відсотками.
Відповідачкою розрахунок заборгованості не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунку, а також належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надано.
На час розгляду справи судом відповідачкою не надано доказів, які свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним кредитним договором добровільному порядку, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за вказаним договором в розмірі 64214,74 грн, підлягають задоволенню.
При вирішенні обґрунтованості вимог позивача за договором №1002160412601 від 06 жовтня 2023 року в сумі 92 767,59 грн, суд зважає на таке.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №1002160412601 від 06 жовтня 2023 року в сумі 92767,59 грн, з яких: 53891,64 грн заборгованість за основною сумою боргу, 6 грн заборгованість за відсотками; 38869,95 грн заборгованість за комісіями.
На думку суду, наведений позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Нормами ч.2 ст. 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів .
Відповідно до абзацу третього частини четвертоїстатті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"(у редакції станом на 01 січня 2017 року) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятоюстатті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"(у редакції станом на 01 січня 2017 року) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
На виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Нормами частин першої та другоїстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Пунктом 5 кредитного договору №1002160412601 від 06 жовтня 2023 рокувстановлено плату відповідачці саме за обслуговування кредиту в розмірі 2,99 %, однак не конкретизовано, в чому полягає зазначене обслуговування.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин справи дає підстави вважати, що відповідачу договором було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Указана щомісячна плата за обслуговування міститься й у графіку щомісячних платежів, які є невід'ємною частиною договорів. Отже, така умови договору про обов'язкову щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 та в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим Велика Палата зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.
Так, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживчекредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону.
Також, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як убачається зі змісту договору №1002160412601 від 06 жовтня 2023 року, Додатку до нього та Паспорта споживчого кредиту, якими визначено графік щомісячних платежів: при щомісячному платежі 7157,1 грн, з яких 4166.27 грн погашення тіла кредиту та відсотків, комісія становила 2990 грн.
Тобто розмір щомісячної комісії є суттєвим порівняно із розміром кредиту та їх складових, отриманих ОСОБА_1 100000 грн, що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.
Наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які банком встановлена комісія.
Ураховуючи те, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто умови кредитного договору є несправедливими, суд уважає, що позивачем недоведено, що плата за обслуговування кредитної заборгованості згідно рафіку платежів встановлена банком за надання послуг.
Як встановлено з розрахунку заборгованості клієнта та виписки по рахунках, частина сплачених в погашення кредитів коштів за договором №1002160412601 від 06 жовтня 2023 рокув сумі 32890 грн зараховувалась банком на погашення плати за обслуговування кредиту (комісії), та позивачем також заявлено до стягнення заборгованість по сплаті комісії за договором в сумі 38 896,95 грн в той час як така не підлягала нарахуванню і сплаті.
Статтею 19 Закону визначено, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит
Тому вказані суми коштів зарахованих банком на погашення плати за обслуговування кредиту (комісії) мала бути зарахована в рахунок погашення як тіла кредиту, так і відсотків за користування кредитними коштами у порядку визначеному п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».
З врахуванням викладеного вище, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №1002160412601 від 06 жовтня 2023 року в сумі 21 007,64 грн (53891,64+6-32890=21 007,64), а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 38869,95 грн задоволенню не підлягають.
Ураховуючи викладене, з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню заборгованість за договорами:
№2001169919501 від 19 листопада 2018 року, в сумі 64214,74 грн, з яких: 40153,55 грн заборгованість за основною сумою боргу, 24061,19 грн заборгованість за відсотками;
№1002160412601 від 06 жовтня 2023 року в сумі 21 007,64 грн, а всього 85222,38 грн.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн ціна позову становила 156982,33 грн позов задоволено на суму 85222,38 грн тобто на 54,29%, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1445,42 грн судового збору.
Керуючись ст. ст.259,263-265, 293,354,355 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» з задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за договорами: №2001169919501 від 19 листопада 2018 року в сумі 64214,74 грн, з яких: 40153,55 грн заборгованість за основною сумою боргу, 24061,19 грн заборгованість за відсотками; №1002160412601 від 06 жовтня 2023 року в сумі 21 007,64 грн, а всього 85222,38 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» 1445,42 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» місцезнаходження: вул. Андріївська, 4 м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Текст рішення складено 06 квітня 2026 року.
Суддя