Справа № 682/14/26
Провадження № 2/682/380/2026
30 березня 2026 року
Славутський міськрайонний суд
Хмельницької області у складі:
головуючого судді Мотонок Т. Я.,
за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Жилюка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута цивільну справу № 682/14/26 за позовом ОСОБА_1 до Крупецької сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю,
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Крупецької сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю.
В обґрунтування поданого позову вказано, що ОСОБА_1 разом із членами сім'ї з осені 2004 року по даний час проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Згідно записів в погосподарських книгах сільської ради за 1991-2000 роки, головою дворогосподарства, яке відносилось до суспільної групи - робітнича, була ОСОБА_2 , 1920 р.н., яка була зареєстрована та проживала одна. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після цього в будинку ніхто не проживав і будинок пустував. Оскільки позивачка та четверо її дітей опинились в складних життєвих обставинах через відсутність житла, тому в 2004 році позивач звернулась до Крупецької сільської ради, і з усного дозволу сільського голови багатодітній сім'ї було дозволено проживати та користуватись вказаним житловим будинком з надвірними будівлями. На даний час позивач продовжує добросовісно та безперервно користуватись, відкрито володіти вказаним житловим будинком з надвірними будівлями, позивач доглядає за будинком, утримує його, робить поточні ремонти.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухому майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відсутні відомості щодо об'єкта нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , а також відсутні будь-які правовстановлюючі документи про право власності на будинок померлої ОСОБА_2 інших осіб. Технічна документація на будинок виготовлена на замовлення позивача.
За таких обставин позивач звернулась до суду та просила: визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 06.01.2026 у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 28.01.2026.
28.01.2026 підготовче судове засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд на 03.03.2026
03.03.2026 судове засідання у справі було відкладено на 30.03.2026 у зв'язку із неявкою позивача до суду.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що через складні життєві обставини у 2004 році вона та її четверо дітей залишилися без житла. Тому, з усного дозволу голови Крупецької сільської ради вона почала проживати в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Власниця будинку померла, спадкоємців після її смерті не було. З того часу вона проживає у вказаному будинку. Доглядає за будинком, здійснює поточні ремонти, оплачує комунальні послуги, тобто добросовісно володіє вказаним будинком. За всі роки ніхто на вказане майно не претендував. Тому, просила суд позовні вимоги задовольнити.
Під час судового засідання представник позивача, адвокат Жилюк О.В., позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові. Просив суд, задовольнити позов у повному обсязі.
Від Крупецької сільської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника сільської ради. Щодо позову заперечень не мають.
Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи слідує, що згідно з довідкою Крупецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, відповідно до записів в погосподарській книзі № 2 (1991-1995 р.р.), особовий рахунок НОМЕР_1 , в АДРЕСА_1 , суспільна група - робітнича, головою дворогосподарства записана гр. ОСОБА_3 , 1920 р.н. За вказаною адресою вона була зареєстрована та проживала одна. Згідно запису в погосподарській книзі № 1 (1996-2000 р.р.), особовий рахунок № НОМЕР_2 , в АДРЕСА_1 , суспільна група - робітнича, головою дворогосподарства записана гр. ОСОБА_2 1920 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а/з № 2 від 09.01.2004) (а.с. 11).
Згідно довідки Крупецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 03.12.2025 № 392, згідно запису в погосподарській книзі № 1 (2006-2010 р.р.), особовий рахунок № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , 1966 р.н., разом із дітьми: ОСОБА_4 , 1984 р.н., ОСОБА_5 , 1986 р.н., ОСОБА_6 , 1987 р.н., ОСОБА_7 , 1997 р.н., та продовжує проживати за вказаною вище адресою по даний час (а.с. 12).
Крім того, позивач ОСОБА_1 є користувачем послуг з електричної енергії за вказаною вище адресою, про що свідчить договір, укладений між нею та ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» від 18.01.2005 (а.с. 14).
Зв даними технічного паспорту, загальна площа будинку становить 42,0 кв.м, з них житлова - 24,4 кв.м., до будинку наявні: тамбур «а», хлів «Б» (а.с. 9-10).
Отже, відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Така правова позиція викладена у п. 6 Постанови спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» за №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 вищезазначеної постанови Пленуму, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.
Таким чином, ознаками володіння, необхідними для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне, відкрите та безперервне володіння, які повинні мати місце одночасно.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, прийшов до висновку, що виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести позивач, є такі: 1) майно може бути об'єктом набувальної давності; 2) добросовісність володіння; 3) відкритість володіння; 4) давність володіння та його безперервність; 5) відсутність інших осіб, які претендують на це майно; 6) відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Безтитульність володіння передбачає, що право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено. Тобто, під безтитульністю володіння слід розуміти фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18, від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20 , від 05 квітня 2022 року у справі № 642/3930/20
Таким чином, дослідивши матеріали справи та заслухавши позивача та її представника, суд вважає встановленим, що попередній власник будинку АДРЕСА_1 - померла. З усного дозволу голови сільської ради позивач ОСОБА_1 з 2004 року, тобто більше 10 років продовжує безперервно, добросовісно та відкрито володіти вказаним будинком, право власності на який за жодною особою не оформлено, сільська рада не зверталась до суду із позовом про визнання права власності на будинок та не перешкоджала позивачу проживати в будинку та користуватись ним. Тому, з урахуванням усіх викладених вище обставин, суд вважає за можливе визнати право власності за позивачем на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 263, 265, 352-355 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: с. Стригани, Шепетівський район, Хмельницька область, РНОКПП: НОМЕР_4 )
Відповідач: Крупецька сільська рада (ЄДРПОУ: 04405030, адреса: вул. Богдана Хмельницького, 106, с. Крупець, Шепетівський район, Хмельницька область)
Повний текст рішення складено: 07.04.2026.
Суддя Мотонок Т. Я.