Справа № 681/74/26
Провадження 2/681/341/2026
06 квітня 2026 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У січні 2026 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1418-6160 від 07.07.2024 (далі - Договір) та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 07.07.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою вебсайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено Договір. Відповідно до умов Договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 10800,00 грн, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день.
Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця.
Позивач виконав умови Договору, зокрема, передав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти.
Станом на 29.12.2025 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору, становить 47606 грн 40 коп., а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 10800 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 36806 грн 40 коп.
Разом з тим, кредитодавець прийняв рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 4298 грн 40 коп. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 43308 грн 00 коп.
Враховуючи зазначене вище, кредитодавець просить суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 10800 грн 00 коп.; прострочену заборгованість за нарахованими відсотками - 32508 грн 00 коп., що разом становить 43308 грн 00 коп.
Відповідач у добровільному порядку не виконав своїх зобов'язань, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, відповідачу копія ухвали про відкриття провадження пам'ятка про права та обов'язки надсилалась судом 09.02.2026 за його зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаним в позовній заяві та витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Рекомендоване повідомлення повернулось на адресу суду 16.02.2026 із відміткою, що відповідач 14.02.2026 отримав рекомендоване відправлення.
У встановлений судом відповідно до ст. 178 ЦПК України строк відповідач відзив на позов не подав.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06.02.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження і постановлено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України (а.с. 59).
Копію позовної заяви з додатками відповідачу ОСОБА_1 направлено позивачем цінним листом 26.01.2026 (а.с. 53, зворот).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд дослідив письмові докази та відповідні їм правовідносини.
Судом об'єктивно встановлено, 07.07.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1418-6160.
За умовами вказаного кредиту, відповідачу було надано кредит у розмірі 10800 грн 00 коп., строк кредитування - 300 днів до 02.05.2025; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день (а.с. 12-21).
Згідно з квитанцією про перерахування суми кредиту ID операції 2486011896, ідентифікатор еквайра АТ КБ «ПриватБанк», ідентифікатор платіжного пристрою 10260U0J, видано кошти за кредитним договором № 1418-6160 від 07.07.2024 на номер платіжного інструменту 516875Х56, найменування платіжної системи LiqPay на суму 10800 грн (а.с. 33).
Факт перерахунку коштів підтверджено довідкою про перерахування суми кредиту №1418-6160 від 07.07.2024, відповідно до якої в цей день ОСОБА_1 через платіжну систему LiqPay видано кошти у сумі 10800 грн за кредитним договором № 1418-6160 від 07.07.2024, платіж № 2486011896, card_mask 516875ХХХХХ0156 (а.с. 34).
Станом на 29.12.2025 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача ОСОБА_1 , які виникли на підставі кредитного договору, становить 47606 грн 40 коп., а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 10800 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 36806 грн 40 коп.
Разом з тим, кредитодавець прийняв рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованою комісією та процентами у загальній сумі 4298 грн 40 коп. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 43308 грн 00 коп.
Відповідач підписав Договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора А7869 (а.с. 21) та Правила відкриття кредитної лінії одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем (номер пароля): А7869), а.с. 29).
Згідно з аналізом заборгованості за додатками до Договору та розрахунком заборгованості станом на 29.12.2025, який поданий ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (а.с. 35-41) встановлено, що нарахування відсотків проводилось з 07.07.2024 по 02.05.2025. За весь цей період було нараховано відсотків у загальній сумі - 45878 грн 40 коп.
За час користування кредитом відповідач погасив 10692,00 грн. Згідно з розрахунком позивача, вказані оплати проводились та були спрямовані наступним чином: 20.07.2024 сплачено 2572,03 грн (з яких 1814,40 грн спрямовано на погашення відсотків, 757,63 грн - на погашення комісії); 03.08.2024 сплачено 2572,03 грн (з яких 1814,40 грн спрямовано на погашення відсотків, 757,63 грн - на погашення комісії); 17.08.2024 сплачено 1919,14 грн (з яких 1814,40 грн спрямовано на погашення відсотків, 104,74 грн - на погашення комісії); 31.08.2024 сплачено 1814,40 грн (спрямовано на погашення відсотків); 14.09.2024 сплачено 1814,40 грн (спрямовано на погашення відсотків). Таким чином, із загальної суми оплат 10692,00 грн позивач спрямував 9072,00 грн на погашення нарахованих відсотків, а 1620,00 грн - на погашення комісії за видачу кредиту.
4.Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою цифрового підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що Договір та Паспорт споживчого кредиту, підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеними, кредитор виконав умови договору та надав позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі. Своєю чергою, відповідач свої обов'язки за договором не виконав, у встановлений договором строк кредит не повернув, відсотків за користування кредитними коштами повністю не сплатив.
Дослідивши надані позивачем докази, суд доходить до висновку, що позивач має право вимагати від відповідача повернення боргу.
Разом з тим, суд, перевіривши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення основного боргу, суд зазначає про таке.
Вимога позивача про стягнення основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 10800 грн 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки згідно з розрахунком заборгованості, відповідач не здійснював платежів у рахунок погашення основної суми боргу в повному обсязі.
При цьому, суд звертає увагу, що вчинення особою дій, спрямованих на виконання зобов'язання (в цьому випадку - отримання кредитних коштів) та часткова сплата заборгованості, свідчить про визнання нею цього зобов'язання та схвалення умов договору. Такі дії відповідача підтверджують, що він був обізнаний про наявність кредитного зобов'язання, його суму та реквізити для сплати, а отже, усвідомлював та визнавав факт укладення договору на узгоджених умовах.
Щодо вимоги про стягнення відсотків у сумі 32508 грн 00 коп., суд враховує, що договір укладено 07.07.2024.
Ці правовідносини сторін регулюються, окрім умов договору, нормами Закону України «Про споживче кредитування», які є спеціальними та мають вищу юридичну силу.
Так, Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24.12.2023, внесено зміни до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яку доповнено частиною п'ятою. Відповідно до вказаної норми, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої згідно з частиною четвертою цієї статті, не може перевищувати 1%.
Крім того, Законом України № 3498-ІХ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 17, в якому передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка застосовується в таких межах: з 24.12.2023 до 21.04.2024 (включно) - 2,5 %; з 22.04.2024 до 19.08.2024 (включно) - 1,5 %; а з 20 серпня 2024 року - 1 %.
Відповідно до частини 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З огляду на викладене та враховуючи, що правовідносини сторін регулюються спеціальними нормами Закону України «Про споживче кредитування», які мають вищу юридичну силу над умовами договору, суд здійснює детальний перерахунок заборгованості за нарахованими відсотками за період з 07.07.2024 по 02.05.2025 (загальний період нарахування), для перевірки нарахованих сум з урахуванням здійснених відповідачем оплат.
Суд погоджується з нарахованими відсотками у період з 07.07.2024 по 19.08.2024 (44 дні), оскільки вони нараховані без перевищення максимально дозволеної ставки, встановленої законом на цей час (1,5 %), і за ставкою договору 1,20 % становлять 5702,40 грн.
Надалі за період з 20.08.2024 по 02.05.2025 (256 днів) договірна ставка (1,20 % та 1,50 %) перевищувала новий законний ліміт у 1 %. Отже, застосуванню підлягає максимальна ставка 1 % та сума нарахованих за цей період становить: 108,00 грн (відсоток 1% від 10800,00 грн) х 256 (кількість днів) = 27648 грн 00 коп.
Таким чином, загальна сума відсотків, яка могла бути законно нарахована за весь період дії договору, становить 33350 грн 40 коп. (розрахунок: 5702,40 грн + 27648,00 грн).
Щодо стягненої з відповідача комісії суд зазначає наступне.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Відповідно до ст. 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є неспівмірними. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог закону щодо його дійсності (стаття 203 ЦК України). Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц та постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21.
З матеріалів справи слідує, що умовами кредитного договору передбачено стягнення комісії за надання (видачу) кредиту у розмірі 15% від суми кредиту (що становить 1620,00 грн). Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Таким чином умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.
Тому сплачена відповідачем комісія у розмірі 1620,00 грн підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за нарахованими відсотками.
Також, як встановлено судом, відповідач сплатив 9072,00 грн, які були спрямовані позивачем на погашення відсотків.
Таким чином, залишок законно нарахованих відсотків, що підлягає стягненню, становить 22658 грн 40 коп. (розрахунок: 33350,40 грн законно нарахованих відсотків - 9072,00 грн сплачених відсотків - 1620,00 грн сплаченої комісії, що зараховується як відсотки).
Разом з тим, кредитодавець прийняв рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованою комісією та відсотками у загальній сумі 4298 грн 40 коп. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 43308 грн 00 коп.
Однак, оскільки розрахований судом залишок законно нарахованих відсотків (22658 грн 40 коп.) є меншим від заявленої до стягнення суми відсотків (32508 грн 00 коп.), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах доведеної законної суми.
Ураховуючи викладене, оскільки відповідач не сплатив заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, необхідно задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 33458,40 грн, з яких: 10800,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 22658,40 грн - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.
5.Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (платіжна інструкція № 5166 від 20.01.2026, а.с. 1).
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2056 грн 89 коп.
Керуючись наведеним, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 279, 280-284 ЦПК України, суд, ст. ст. 509, 512, 514, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування»,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1418-6160 від 07.07.2024 у загальній сумі 33458 (тридцять три тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн 40 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 10800 грн 00 коп. та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 22658 грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2056 (дві тисячі п'ятдесят шість) грн 89 коп. витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, поштовий індекс 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 06.04.2026.
Суддя Сергій ІЛЛЮК