Справа №766/16929/17
н/п 1-кп/766/377/26
03.04.2026 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 07.09.2017 за № 12017230020003334 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Херсон, громадянин України, із середньою освітою, не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 11.04.2024 за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
Встановив:
Згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_6 , 07.09.2017 о 11.00 год., діючи за попередньою змовою разом із особою відносно якої ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.02.2026 закрито кримінальне провадження, у зв'язку зі смертю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, таємно, шляхом пошкодження металевого паркану, проникли на територію двору будинку АДРЕСА_2 , де скоїв крадіжку наступного майна:
- сталевої кришки від бочки, вагою 500 гр, вартістю 6,40 гривень;
- сталевої емальованої миски, вагою 350 гр, вартістю 3,70 гривень;
- сталевої труби, вагою 4 кг, вартістю 42,60 гривень;
- сталевої автомобільної лійки, вагою 200 гр, вартістю 2,15 гривень;
- сталевої бочки, об'ємом 200 літрів, вагою 20 кг, вартістю 213 гривень.
В результаті, чого заподіяв матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на суму 267,85 гривень. Вказаним майном розпорядився на власний розсуд.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, за попередньою змовою групою осіб.
Під час судового розгляду захисник заявив клопотання про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та просив його звільнити від кримінальної відповідальності за цією статтею, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав клопотання захисника.
Прокурор в судовому засіданні вважала за можливе перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності за цією статтею, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
Потерпіла проти задоволення вказаного клопотання сторони захисту не заперечувала.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
09.08.2024 року набув чинності Закон України 18.07.2024 №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого цей розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Згідно п.п.169.1.1 статті 169 Податкового кодексу, податкова соціальна пільга (для кваліфікації правопорушення), дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_6 , вчинено 07.09.2017.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» сума прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня 2017 року становить 1600 гривень, тобто 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи становить - 800 гривень на 2017 рік, та відповідно 2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян становить -1600 гривень.
Оскільки згідно обвинувального акту вартість майна, яким ОСОБА_6 , заволодів шляхом крадіжки становить 267,85 грн., тобто не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2017 році, тому ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
В своїй постанові № 278/1566/21 від 07 жовтня 2024 року ОП ККС Верховного Суду виснувала, що Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Разом з тим, ОСОБА_6 обвинувачується у крадіжці, поєднаній з проникненням на територію двору житлового будинку шляхом пошкодження металевого паркану.
Об'єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи. Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Згідно ч.3 ст.337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, дії ОСОБА_6 щодо крадіжки датованої 07.09.2017, слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2ст. 284 КПК України).
Згідно ч. 1ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч.1 ст. 49 КК України строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся).
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Слід зазначити, що у постанові від 26 березня 2020 року (справа №730/67/16-к, провадження №51-6463км19) колегією суддів ККС зроблено висновок про те, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
У постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 06.12.2021 (справа №521/8873/18, провадження №51-413 кмо 21) звернуто увагу на те, що імперативний обов'язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.
Санкцією ж ч. 1 ст. 162 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, відноситься до кримінальних проступків.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
ОСОБА_6 до закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України, нового кримінального правопорушення не вчинив, не ухилявся від досудового розслідування або суду за цей період.
Отже, на даний час сплив строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, визначений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Враховуючи, що під час судового розгляду обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 49 КК України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК України.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_6 ,від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1ст.162 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, закривши кримінальне провадження.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України. Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру. Вирішення цивільного позову у разі закриття провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК України, суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.
Тому, у зв'язку із необхідністю закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов слід залишити без розгляду.
Відповідно до ч.2ст.124 КПК України лише у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а тому витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні необхідно віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів вирішити у порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст.284-288,369,372,376 КПК України, суд, -
Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1ст. 162 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, закривши відносно нього кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2017 за №12017230020003334 .
Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування шкоди - залишити без розгляду.
Витрати на залучення експерта у розмірі 197,74 грн. - віднести на рахунок держави.
Речові докази: металеві вироби, а саме сталеву автомобільну лійку, сталеву кришку від бочки,сталеву емаліровану миску, сталеву трубу довжиною 2 метри - вважати повернутими ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена протягом7(семи)днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1