Справа № 766/391/26
н/п 3/766/988/26
01 квітня 2026 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Єпішин Ю.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Херсонській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -
09.01.2026 року о 15:13 год., ОСОБА_1 , повторно протягом року, керувала транспортним засобом Mitsubishi Galant, державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушила п. 2.1 «а» ПДР.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Захисником адвокатом Кравченком І.М. до суду надано заяву про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 у яких зазначає про відсутність в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП. У своєму клопотанні про закриття провадження захисник посилався на те що, зупинка транспортного засобу була здійснена з порушенням ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначає, що працівником поліції не було взято до уваги, що ОСОБА_1 була змушена сісти за кермо через сукупність критичних факторів, які загрожували життю її рідних. 09.01.2026 року відбулось різке погіршення стану здоров'я її молодшої дитини, раптово піднялась критично висока температура, дитина потребувала негайної допомоги. Ліки, яких вона потребувала були відсутні в м.Херсоні, а тому вживши всіх необхідних заходів ОСОБА_1 домовилась з волонтерами які доставили їх з м.Миколаєва в м.Херсон, однак залишили їх в волонтерському центрі. Зазначає, що ОСОБА_1 була фізично та емоційно виснажена через загрозу життю, перебувала в стані паніки, який посилювався станом дітей. Під час руху вона дотримувалась всіх правил дорожнього руху та швидкісного режиму, зосередившись на безпеці рідних, тобто остання діяла в стані крайньої необхідності, на підставі чого просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Про дату час та місце розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином.
Адвокат Кравченко І.М. в судове засідання надав заяву в якій просив слухати справу без його участі та участі ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
За правилами статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення справи. Частиною 3 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У свою чергу відсутність правопорушника під час розгляду адміністративних матеріалів за жодних обставин не може виступати як засіб уникнення адміністративної відповідальності особи, оскільки це буде означати про безкарність такої поведінки.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заперечення адвоката, дійшов наступного.
Так, на обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення суду були надані наступні докази, досліджені і перевірені під час судового розгляду:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 702517 від 09.01.2026 року, в якому викладені обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Засвідчено факт керування повторно протягом року транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, в якому міститься підпис правопорушника та відсутні заперечення на протокол про адміністративне правопорушення
- зобов'язання, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язалася не керувати будь-якими транспортними засобами, та підлягає відстороненню від керування транспортним засобом Mitsubishi Galant, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- рапорт працівника поліції згідно якого 09.01.2026 року в м.Херсоні по пр. 200 річчя Херсона було помічено транспортний засіб Мітсубісі Галант, д.н.з. НОМЕР_2 у якого були за тоновані задні габаритні вогні та авто мало механічні пошкодження характерні для ДТП. При спілкуванні з водієм ОСОБА_1 з'ясовано, що вона не має посвідчення водія відповідної категорії, тобто не отримувала його, за що 10.08.2025 року вже була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Працівниками поліції складено адміністративний протокол серії ААД № 702517;
- довідку про те, що ОСОБА_1 не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами;
- довідкою про те, що ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу;
- довідкою про те, що ОСОБА_1 протягом року: 10.08.2025 року, притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- постановою серії ЕНА № 5448730 від 10.08.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП на накладення на неї штрафу у розмірі 3400.00 грн.;
- відеофайли з нагрудного відео реєстратора поліцейського.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Оцінюючи наведені докази, судом врахуванню підлягають наступні норми діючого законодавства.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Пунктом 2.1.а ПДР передбачено, що водії механічного транспортного засобу повинні мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортними засобом відповідної категорії.
У даному випадку зібраними матеріалами справи дослідженими у суді підтверджується провина ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до постанови ЕНА №5448730 від 10.08.2025 роу ОСОБА_1 було визнано винною за ч.2 ст. 126 КУПАП за те, що вона керувала транспортним засобом, не маючи посвідчення водія.
Жодних відомостей про скасування вказаної постанови суду не надано. Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, рішення суду, тощо) суду надано не було. Внаслідок цього, у суду відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
Суд не може взяти до уваги позицію захисника адвоката Кравченка І.М. що остання діяла у стані крайньої необхідності, а тому справу необхідно закрити, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
В той же час, суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 діяла у стані крайньої необхідності. З заперечень адвоката вбачається, що остання керувала транспортним засобом у стані крайньої необхідності, оскільки у її дитини піднялась температура, а ліки, які їй передали з м.Миколаєва були у волонтерському центрі, через що вона змушена була сісти за кермо автомобіля. В той же час, такі обставини не давали ОСОБА_1 права сідати за кермо, знаючи, що вона не має права керування. Ситуація щодо стану здоров'я дитини мала місце у денний час доби. Тому ОСОБА_1 мала можливість викликати швидку допомогу, доїхати міським транспортом до лікарні, попросити своїх друзів чи знайомих звозити у лікарню дитину або скористатись послугами таксі.
Згідно довідки інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП від 12.01.2026 року, ОСОБА_1 притягалася до адміністративної за ч.2 ст. 126 КУпАП. Також матеріали містять відомості про те, що ОСОБА_1 не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
Суд відхиляє заперечення захисника стосовно відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу. З відеозапису та рапорту поліцейського вбачається, що причиною зупинки стало затоновані задні габарити транспортного засобу та автомобіль мав механічні пошкодження характерні для ДТП, що є законною підставою для зупинки, оскільки це порушує вимоги правил дорожнього руху щодо технічного стану авто. Зміна кольору або зниження яскравості світла фар через тонування створює небезпеку, що кваліфікується як порушення експлуатації транспортного засобу. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу. Таким чином, зупинка була здійснена у повній відповідності до Закону, а твердження про її незаконність спростовуються наявними у справі доказами.
Доводи сторони захисту не можуть бути прийнятними та слугувати підставою для не притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки доводи захисника зводяться до формального спростування доказів по справі, з метою уникнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, рішення суду, тощо) суду надано не було. Внаслідок цього, у суду відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд уважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: п. 2.1 а ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 стягнення в межах санкції частини 5 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років. Суд вважає, що таке стягнення відповідає вимогам ст. ст. 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
До матеріалів справи не надано підтверджуючих документів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, навпаки, згідно довідки не є власником транспортного засобу.
Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв'язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 33-34, 36, 40-1, 126, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
(Рахунок отримувача:UA578999980313090149000021001,Одержувач ГУК у м. Херсон обл. /Херсон обл./21081300,Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37959517, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП),Код класифікації доходів бюджету:21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.
(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106,Код отримувача(код за ЄДРПОУ)37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити, що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
СуддяЮ.М. Єпішин