Справа №639/2871/26
Провадження №1-кс/639/514/26
07 квітня 2026 року м. Харків
Слідчий суддя Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_2 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, щодо незаконного затримання та позбавлення волі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
06.04.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_2 , у порядку статті 206 КПК України, у якій заявниця просить: негайно доставити її чоловіка гр. ОСОБА_3 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення його свободи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ; якщо на момент звернення до суду ОСОБА_3 буде знаходитись в іншому місці, то з'ясувати, де саме він знаходиться та повідомити про факт його протиправного знаходження слідчого суддю того суду, в межах територіальної юрисдикції якого він буде знаходитися.
В обґрунтування заяви зазначено, зокрема, що ОСОБА_3 наприкінці вересня 2024 року виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з цим 27.03.2026 року його було незаконно затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто було скоєно злочин, передбачений ст. 146 КК України.
Вивчивши зміст заяви та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчий суддя, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Одним з головних принципів, якому повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження, є принцип законності, згідно з яким суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (частина перша статті 9 КПК України).
Згідно зі статтею 3 КПК України кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України (частина третя статті 26 КПК України).
Нормою статті 206 КПК України визначено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Виходячи із наведених положень законодавства, розгляду в порядку статті 206 КПК України підлягають клопотання/скарги, які виникають із кримінально-правових відносин, та передбачені обов'язки щодо захисту прав людини лише у слідчого судді в ході досудового розслідування.
Отже, передбачені статтею 206 КПК України загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини поширюються не на усі обставини, які розцінюються особою як порушення її права на свободу та особисту недоторканість, а лише на випадки, коли особа позбавляється свободи у процедурі здійснення кримінального провадження.
Так, тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про попереднє ув'язнення" (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення" (зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України "Про попереднє ув'язнення" (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Із змісту поданої заяви слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Разом з цим, відповідно до змісту заяви не вбачається, що існує будь-яке кримінальне провадження, учасником якого є ОСОБА_3 .
Даних про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_3 чи його дружини ОСОБА_2 матеріали заяви також не містять.
Отже, зміст заяви та додані до неї матеріалів свідчить, що гр. ОСОБА_2 , звертаючись до слідчого судді з метою захисту прав ОСОБА_3 , із відповідною заявою, не погоджується із діями працівників ТЦК та СП, пов'язаними з мобілізацією відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Водночас незгода із діями працівників ТЦК та СП не належить до юрисдикції та повноважень слідчого судді, компетенція якого розповсюджується лише на стадію досудового розслідування.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку статті 206 КПК України заяви, поданої не в рамках кримінального провадження.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку статті 206 КПК України.
Проте, частиною 4 статті 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями частини шостої статті 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту заявник вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 попередньо не зверталася до слідчого, прокурора із заявою про вчинення кримінального правопорушення, до слідчого судді надійшли відомості про можливість вчинення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК України вважаю необхідним направити дану заяву до Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова для вирішення питання щодо внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 206, 214 303 - 304, 309, 369 - 372 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, щодо незаконного затримання та позбавлення волі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу.
Направити до Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова оригінал заяви ОСОБА_2 для перевірки викладених в ній фактів та вирішення питання щодо внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Зобов'язати посадових осіб Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова повідомити ОСОБА_2 про прийняте процесуальне рішення за результатами розгляду її заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1