Справа №639/2698/26
Провадження №4-с/639/20/26
06 квітня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В. розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича -,
До Новобаварського районного суду міста Харкова звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича, згідно якої просив суд:
-визнати неправомірними дії державного виконавця Холодногірсько- Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м.Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова І.В. відносно виконання постанови №639/540/24 Новобаварського районного суду міста Харків від 12.04.2024 про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь держави штраф у розмірі 34 000,00 гривень;
-визнати неправомірними дії державного виконавця Холодногірсько- Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м.Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова І.В. відносно стягнення виконавчого збору у розмірі 3 400,00 гривні;
-визнати неправомірними дії державного виконавця Холодногірсько- Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м.Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова І.В. відносно виконання постанови про витрати виконавчого впровадження у розмірі 303,00 гривні;
-визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м,Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова І.В. у виконавчому провадженні ВП № 80468568 від 11.03.2026 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти у розмірі 37 703,00 гривні на всіх банківських картках.
В обгрунтування скарги зазначено, що заявник знаходиться у лавах Збройних Сил України за мобілізацією з 2022 року та виконує завдання по захисту територіальної цілісності України. Державним виконавцем Умніковим І.В.винесено постанову та відкрито виконавче впровадження № 80468568 від 11.03.2026 щодо ОСОБА_1 та його майна (коштів) на підставі постанови №639/540/24 Новобаварського районного суду міста Харків від 12.04.2024. 11 березня 2026 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у м. Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умніковим І.В., було винесен опостанову про арешт коштів боржника (ВП №80468568). 12 квітня 2024 року суддею Жовтневого районного суду м. Харкова Кісь Д.П., за порушення вимог 2.9-А ПДР, за ст.130 КУпАП було винесено судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в дохід держави в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадянин, що
дорівнює 1 7000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) 00 коп. та судовий збір в розмірі
605,60 грн. Протягом 2024 -2025 років заявник виконував бойові та спеціальні завдання у
лавах ЗС України поза межами міста Харків. Інтереси ОСОБА_1 у суді представляв
адвокат Катрин М.М. Рішення та матеріали по справі ОСОБА_1 отримав у застосунку Дія. Після ознайомлення з матеріалами справи заявником прийнято рішення про оскарження постанови. 3 травня 2024 року по березень 2025 року в застосунку Дія у заявника в документах було активно водійське посвідчення та по постанові №639/540/24 не було відкрито ні яких виконавчих проваджень. З другої половини березня 2025 року у застосунку Дія зникло водійське посвідчення. 06 квітня 2025 року заявник сплатив штраф по постанові №639/540/24. 26 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до регіонального сервісного центру ГСЦ МВС м. Харків з питання відновленням водійського посвідчення, де було встановлено що квитанції про оплату штрафу не потрібні. В електронній базі даних відомості про оплату штрафу є. Після теоретичних і практичних іспитів він отримав водійське посвідчення. 11 березня 2026 року в застосунку Дія в розділі Виконавчі впровадження з?явився запис про наявність штрафу у розмірі 37 703,00 грн. та 969,16 грн. по постанові №639/540/24 виданій 04.06.2024. За вказаним міським телефонним номером ОСОБА_1 декілька разів телефонував виконавцю Умнікову І.В., але трубку ніхто не брав. У вечорі, того ж дня, приїхав до виконавчої служби але теж його не застав. Звернувся до канцелярії суду з метою з'ясування по суті справи та надав чек POS- терміналу про оплату до бюджету 17 852.08 грн. Але його не зарахували бо немає вказаних реквізитів рахунків по штрафу та послуг суду. При спілкуванні з виконавцем Умніковим І.В., якому теж були потрібні квитанцій про оплату. Далі з'ясувалося через який банк Дія проводить грошові операції та надав запит на отримання квитанції по даним чека POS- терміналу (Приват банку). ОСОБА_1 отримав від UPG банка квитанції про оплату штрафу та послуг суду і здав ці квитанції в канцелярію суду. Але виконавче впровадження закрито в частині 969,16 грн (ВП №80468651, виконавець Захарова Т.В. - судові витрати, закрито 24.03.2026), в іншій частині у сумі -37 703,00 грн. кошти залишаються арештованими.
Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.
У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
У справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність.
У справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria, заява N 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 КАС України у відповідній редакції).
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав скаргу на дії та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.
Так, виконання постанов про накладення адміністративних стягнень врегульовано у статтях 298-305 у розділі V КУпАП.
Зокрема, у статті 304 КУпАП передбачено, що питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
У статті 305 КУпАП передбачено, що контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.
В свою чергу заявник звертається до суду зі скаргою на державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича в порядку Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями статей 447 та 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Тобто, зазначеними нормами ЦПК України передбачено можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.
Оскільки, виконавчі провадження стосовно заявника, відкриті на підставі поставнови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, то дана скарга не підлягає розгляду у порядку ЦПК України.
Водночас, відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця як окремої категорії адміністративного спору.
У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 757/62025/17.
Таким чином, в разі оскарження дій чи рішень органу державної виконавчої служби щодо здійснення виконавчого провадження з примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідний спір має розглядатися у порядку, передбаченому КАС України.
Оскільки у справі, яка розглядається, ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то суд приходить до висновку про неможливість розгляду скарги в порядку цивільного судочинства.
Схожого висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2023 року у справі № 707/349/22.
Таким чином, Попік А.О., в силу вимог ч. 2 ст. 74 закону «Про виконавче провадження» може оскаржити дії державного виконавця до Харківського окружного адміністративного суду в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки ЦПК України, не врегульовані питання щодо відмови у прийнятті скарги на дії приватного виконавця, суд застосовує аналогію закону та як наслідок, положення п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України, яка регулює питання повернення заяви.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 186, 447, 448, 451 ЦПК України, ст. ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства, ст. ст. 1, 2, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича - відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 06.04.2026
Суддя В.В.Труханович