Справа № 727/61/26
Провадження № 2/727/822/26
(повне)
30 березня 2026 року м.Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:
головуючої судді М.Є. Бойко ,
за участю:
секретаря судового засідання В.В. Васківчук,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування таких позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» зазначило, що 16.01.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1301657744219, відповідно до якого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3000 грн.
04.10.2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ "Діджи Фінанс" укладений договір факторингу №04102023/2, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1301657744219 від 16.01.2023 року.
Оскільки ОСОБА_1 заборгованість у добровільному порядку не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, позивач просить стягнути з нього на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1301657744219 від 16.01.2023 року в загальному її розмірі 10 164, 00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 3000, 00 грн., заборгованість за відсотками - 7164, 00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000, 00 грн.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.
05.02.2026 року ОСОБА_1 подав до суду заперечення на позовну заяву, які за своєю суттю є відзивом відповідача на позов.
Вказує, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів наявність між сторонами договірних правовідносин, а також не надав: належних доказів отримання ним грошових коштів за договором № 1301657744219 від 16.01.2023 року, доказів переходу до нього права вимоги від первісного кредитора та доказів його належного повідомлення про її відступлення.
Крім того, зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім та документально не підтвердженим, враховуючи відсутність первинних бухгалтерських або банківських документів.
19.02.2026 року представник позивача - ОСОБА_2 подала до суду додаткові письмові пояснення ( по суті відповідь на відзив відповідача на позов), в яких просить позовні вимоги ТОВ "Діджи Фінанс" задовольнити у повному обсязі.
Вказує, що ОСОБА_1 уклав договір про надання фінансового кредиту продукту «СТАРТ» № 1301657744219 від 16.01.2023 р. о 18.22 год. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» в електронній формі, відповідно до умов цього договору відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3 000,00 грн.
При цьому також зазначає, що на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який вказаний ОСОБА_1 в анкеті-заяві на отримання кредиту, було надіслано одноразовий ідентифікатор - Z4G2L9, чим підтверджено укладання між відповідачем та первісним кредитором договору, оскільки без здійснення входу до особистого кабінету в ІКС Товариства за допомогою логіну та пароля, внесення свої персональних даних, номера телефону, його не було би укладено. Зауважує, що факт перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позичальника підтверджується доданою до позовної заяви копією інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» за вих. № 1039/10 від 09.10.2023 р., що є надавачем таких платіжних послуг, а долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором відповідає умовам останнього, чітко та послідовно відображає порядок і розмір нарахування заборгованості з моменту надання кредиту до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та не суперечить вимогам закону.
Додає, що 04 жовтня 2023 року згідно з умовами Договору факторингу № 04102023/2 ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ» відступлено право вимоги за кредитним договором № 1301657744219 від 16.01.2023 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а, відповідно, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 .. Крім того, договір факторингу № 04102023/2 від 04.10.2023 року не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, відповідачем не спростована.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив його провести в свою відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явився; про дату, час та місце його проведення був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду не заявляв, про поважність причин його неявки не повідомляв.
За таких обставин та згідно положень ч.1 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи було проведено за відсутністю її учасників, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
16.01.2023 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1301657744219, відповідно до умов якого сума наданого відповідачу кредиту становить 3 000 грн.
Відповідно до п.1.3.-1.8. Договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 15.02.2023 року. У випадку надання Кредиту в день укладення Договору, строк дії Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношеннюдо дати надання кредиту за договором. Позичальник має право ініціювати продовження строку кредитування (пролонгації), установленого договором, на підставі звернення до Кредитодавця в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації споживачем такого права. Таке право реалізується шляхом здійснення погашення відсотків за користування кредитом в будь-який день протягом строку дії Договору та Пільгового періоду та підписання додаткової угоди до договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (ОТП-паролю), який надсилається Позичальнику смс-повідомленням. Кількість Пролонгацій, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. Ініціювання споживачем продовження (пролонгації) строку дії договору відбувається без зміни попередньо укладеного договору в бік погіршення.
Орієнтовна загальна вартість Кредиту для суми Кредиту що вказана в п. 1.3. Договору, за умови застосування до відносин між Сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 4791,00 (Чотири тисячі сімсот дев'яносто одна гривня нуль копійок) та включає в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1791,00 (Одна тисяча сімсот дев'яносто одна гривня нуль копійок) та суму Кредиту у розмірі 3000 грн. 00 коп (пункт 1.14.1 кредитного договору).
Відповідно до п.1.11 Договору основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення строку дії Договору, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами, після закінчення строку дії Договору, з урахуванням всіх продовжень строку дії Договору, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.8. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.8. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору. Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Відповідно до п.1.12.2 з наступного дня після закінчення строку дії Договору Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 726,35 (Сімсот двадцять шість цілих тридцять п'ять сотих) процентів річних, що становить 1,99 (Одна ціла дев'яносто дев'ять сотих) процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п.1.14.2. у разі настання передбаченої п. 1.9.3. Договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів, за встановлений в п. 1.7. Договору строк, у розмірі, що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 4791,00 (Чотири тисячі сімсот дев'яносто одна гривня нуль копійок) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1791,00 (Одна тисяча сімсот дев'яносто одна гривня нуль копійок) та суму Кредиту у розмірі 3000 грн. 00 коп.
Вищевказаний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Z4G2L9 ( а.с.11 -16)
Відповідно до анкети-заяви на отримання кредиту від 16.01.2023 року, підписаній ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису Z4G2L9, номер його мобільного телефону НОМЕР_2 .
Того ж дня, тобто 16.01.2023 року, ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор через платіжний сервіс «Platon» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 (платіжна карта НОМЕР_1 ) 3 000 грн кредитних коштів. Натомість, останній у встановлений кредитним договором № 1301657744219 від 16.01.2023 року строк не повернув отримані кредитні грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними.
04.10.2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ "Діджи Фінанс" укладений договір факторингу №04102023/2, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1301657744219 від 16.01.2023 року.
Відповідно до пункту 2.4. договору відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у дату відступлення Прав Вимоги.
Згідно з відповідним розрахунком та витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1301657744219 від 16.01.2023 року становить 10 164, 00 грн. та складається з : 3000, 00 - сума заборгованості за тілом кредиту; 7164, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками ( а.с.а.с.39, 40-41).
Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вищезазначене, як то алгоритм дій щодо порядку укладення правочину в електронній формі та наявні у справі докази дають підстави вважати доведеним той факт, що кредитний договір № 1301657744219 від 16.01.2023 року був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем одноразовим ідентифікатором та за його умовами ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» зобов'язалося надати відповідачу грошові кошти у сумі 3 000 грн, а він, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним .
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, в кредитному договорі № 1301657744219 від 16.01.2023 року та анкеті-заяві на отримання кредиту від 16.01.2023 рок, прізвище, ім'я та по батькові позичальника вказано українською мовою: ОСОБА_1 , також в анкетних даних зазначено РНОКПП позичальника: НОМЕР_3 , його дата народження, номер паспорту, зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, адрес електронної пошти. Вказана інформація дозволяє достовірно встановити, що саме ОСОБА_1 підписав вказані документи та є особою, який отримав кредитні кошти.
Відповідачем наведеного не спростовано, що робить неспроможними його доводи з приводу не укладення наведеного вище договору в електронному вигляді та перерахунку грошових коштів на його картковий рахунок.
Відповідно до змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі №761/1543/20, у постанові від 19.01.2022 у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Посилання відповідача на неотримання ним повідомлень про відступлення права вимоги як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог є неспроможними, оскільки саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Подібні за змістом висновки викладені постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц, 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц.
Виходячи з зазначеного, твердження відповідача про відсутність доказів переходу до позивача права вимоги від первісного кредитора є неспроможними, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором, зокрема, по тілу кредиту в розмірі 3 000 грн. - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, щодо розміру заборгованості по процентам за кредитним договором суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється і в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, про що зазначено у Постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18.
Сторони кредитного договору № 1301657744219 від 16.01.2023 року погодили, що відповідно до пункту 1.7 кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 15.02.2023.
У п.1.8 сторони договору погодили порядок продовження строку кредитування (пролонгації), установленого договором. Зокрема, встановлено, що таке право реалізується позичальником шляхом погашення відсотків та підписання додаткової угоди до договору.
Пунктом 5.2 Договору визначено, що строк дії Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.7 Договору (30 днів від дати отримання кредиту). Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п.1.8 та п.1.10 Договору.
Позивач не надав суду доказів пролонгації кредитного договору № 1301657744219 від 16.01.2023 року відповідно до умов п.1.8 або п.1.10 Договору після 15.02.2023.
За таких обставин у первісного кредитора були відсутні підстави для нарахування процентів поза межами строку кредитування, встановленого п.1.7 договору, тобто після 15.02.2023.
Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, сплати яких позивач вправі вимагати, становить 1791 грн. (3000 грн (тіло кредиту) х 1,99 % (процентна ставка) х 30 днів (строк кредитування).
Таким чином, оцінивши сукупність зібраних по справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" суми існуючої заборгованості за кредитним договором № 1301657744219 від 16.01.2023 року в загальному її розмірі 4 791 грн.
Згідно ч.1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2422,40 гривень, проте з відповідача на користь ТОВ "Діджи Фінанс" слід стягнути ці витрати пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку 2422,40 х 47,14 % ( відсоток розміру задоволеного позову):100 % = 1141,92 гривень).
Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрачені ним на професійну правничу допомогу адвоката кошти в сумі 6000 гривень.
Згідно зі статтею 133 ЦПК Українидо витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Зважаючи на часткове задоволення вимог позову, відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, їх слід стягнути також пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2828, 40 грн. (6000 х 47,14 % : 100%).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4,12,13,76-83,130,131,141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд
Позов ТОВ "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором № 1301657744219 від 16.01.2023 року у розмірі 4791,00 грн., яка складається з :заборгованості за тілом кредиту - 3000, 00 грн., заборгованості за процентами - 1791, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судовий збір у розмірі 1141,92 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2828, 40 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 03.04.2026 року.
Суддя М.Є. Бойко