Справа №: 398/2059/26
провадження №: 2/398/2745/26
Іменем України
"03" квітня 2026 р. м. Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Шинкаренко І.П., розглянувши заяву про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області в особі державного виконавця Загорулько Ірини Олександрівни про зняття арешту нерухомого майна,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області в особі державного виконавця Загорулько І.О. про зняття арешту з нерухомого майна.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2026 головуючим з розгляду цивільної справи визначено суддю Шинкаренко І.П.
Суддя Шинкаренко І.П. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України заявила собі самовідвід від розгляду справи, оскільки позивач є близькою сім'ї судді особою, з якою існують міцний емоційний зв'язок та дружні відносини, що у свою чергу може викликати сумніви в неупередженості або об'єктивності судді під час розгляду та вирішення справи.
Так, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
За змістом ч. 1 ст. 39 ЦПК України суддя зобов'язаний заявити собі самовідвід за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. 2 ст. 40 ЦПК України).
Відповідно до ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
При вирішенні питання про самовідвід від розгляду справи суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Наявність безсторонності визначається у тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у учасників процесу у його безсторонності та неупередженості.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо існують обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до приписів пунктів 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Як зазначено у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (справа «Фей проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року; справа «Ветштайн проти Швейцарії»).
Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року).
Щонайменші сумніви щодо неупередженості судді є підставою для його виходу з процесу (справи «Де Куббер проти Бельгії», «Пуллар проти Сполученого Королівства» та ін.).
Аналіз зазначених положень дає підстави дійти висновку про те, що підставою для самовідводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи зацікавленості судді, а достатнім є лише припущення, що суддя в силу будь-яких обставин не може зберегти безсторонність.
З наведеного слідує, що самовідвід є обов'язком судді з метою забезпечення гарантування неупередженості та об'єктивності здійснення судочинства.
Отже, та обставина, що позивач перебуває у близьких та дружніх відносинах із сім'єю судді може викликати у стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви у неупередженості цього судді, що розглядає справу, а тому, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення у сторін будь-яких сумнівів в неупередженості або об'єктивності судді при розгляді зазначеної справи, запобігання звинувачень у заінтересованості результатів розгляду справи, запобігання конфліктних ситуацій, які ставлять під сумнів можливу неупередженість судді, заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 36, 39, 40, 41, 260 ЦПК України, суд
Задовольнити самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області в особі державного виконавця Загорулько Ірини Олександрівни про зняття арешту нерухомого майна.
Цивільну справу справу № 398/2059/26 передати до канцелярії суду для виконання вимог ст. 41 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя І.П. Шинкаренко