Справа № 2024/5346/2012 Головуючий суддя І інстанції Грінчук О. П.
Провадження № 22-ц/818/2649/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
02 квітня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Халабурдіна Святослава Володимировича на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2025 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на пред'явлення їх до виконання,-
ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду з заявою, в якій просив замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача у виконавчих листах у справі №2024/5346/2012, виданих Ленінським районним судом м. Харкова 22.03.2013 про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Себ Банк» боргу в розмірі 47 331.41 грн., видати дублікати виконавчих листів та поновити заявнику строк їх пред'явлення до виконання.
В обґрунтування заяви зазначено, що 02 серпня 2012 року рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 2024/5346/2012 позов Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено; вирішено солідарно стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 862 грн. 78 коп., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 468 грн. 63 коп., а всього 47 331 грн. 41 коп.
Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», затвердженого Рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ «Фідобанк» від 14 квітня 2016 року, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» є юридичною особою, створеною внаслідок зміни найменування Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк».
19.01.2021 було проведено електронний аукціон № UA-EA-2020-12-23-000001-b за лотом № GL1N019277 за кредитним портфелем, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 7 кредитними договорами, що забезпечені транспортними засобами, 220 кредитних договорів, що забезпечені заставою та 267 без заставних кредитних договорів. Переможцем визнано ТОВ «Консалт Солюшенс».
03.02.2021 між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (далі - Банк, Попередній кредитор, ПАТ «Фідобанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі - Новий кредитор) укладено договір № GL1N019277_204/1 про відступлення прав вимоги, за змістом пункту 1 якого банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники. За змістом пункту 78 Додатку 1 до Договору № GL1N019277_204/1 про відступлення права вимоги від 03.02.2021 до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за Кредитним договором № Э_361/23_07 від 02 жовтня 2007 року, Договором поруки № Э_361/23_07-ДП від 02 жовтня 2007 року.
З відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.04.2025 року за вих. № 13552/15734-26-25/15.6 ТОВ «Консалт Солюшенс» стало відомо, що у Холодногірсько-Новобаварському ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 48035523 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2024/1304/2012, виданого Ленінським районним судом м. Харкова від 22.03.2013 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість в розмірі 47 331, 41 грн., яке 27.08.2015 року було завершене на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
З відповіді Індустріального Відділу державної виконавчої служби у місті Харкові ТОВ «Консалт Солюшенс» стало відомо, що на виконанні у Міжрайонному ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження № 39002560 з примусового виконання виконавчого документа № 2024/5346/2012, виданого Ленінським районним судом м. Харкова від 22.03.2013 про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 331,41 грн., відносно якого 29.01.2019 року було винесено постанову повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи ч.1 ст. 12, п.5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження», а також ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 1999 року), представник заявника зазначив, що 1) строк пред'явлення виконавчого документа № 2/2024/1304/2012, виданого Ленінським районним судом м. Харкова від 22.03.2013 року, щодо боржника ОСОБА_1 є таким, що сплинув щонайраніше 27.08.2016 року. 2) строк пред'явлення виконавчого документа № 2024/5346/2012, виданого Ленінським районним судом м. Харкова від 22.03.2013 року, щодо боржника ОСОБА_2 є таким, що сплинув щонайраніше 29.01.2022 року.
ТОВ «Консалт Солюшенс», яке є правонаступником ПАТ «Фідобанк» (ПАТ «СЕБ Банк»), оригіналів виконавчих документів, виданих Ленінським районним судом міста Харкова щодо боржників ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), від Стягувача не отримало, про що свідчить пункт 78 витягу з Акту прийому-передачі оригіналів документів до договорів від 03.02.2021.
З відповіді Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ТОВ «Консалт Солюшенс» стало відомо, що строк зберігання виконавчого провадження № 48035523 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2024/1304/2012, виданого Ленінським районним судом м. Харкова щодо боржника ОСОБА_1 закінчився, у зв'язку з чим надати копії будь-яких процесуальних документів у вказаному виконавчому провадженні неможливо.
Також, з відповіді Індустріального ВДВС у м. Харкові стало відомо, що 29.01.2019 було винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2024/5346/2012, виданого щодо боржника ОСОБА_2 стягувачу у виконавчому провадженні №39002560. Однак, жодних доказів, що підтверджували б фактичне повернення виконавчого документу стягувачу надано не було.
Отже, копії документів, що підтверджують направлення постанов про повернення виконавчих документів у виконавчих провадженнях № 48035523, № 39002560 та оригіналів виконавчих листів у відділах ДВС не надали.
З відповіді Фонду гарантування вкладень фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку від 08.07.2025 року за вих.№ 06960-152/25 також вбачається, що на адресу Фонду оригінали виконавчих листів №2/2024/1304/2012 та №2024/5346/2012, виданих Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надходили.
Таким чином, існують всі достатні підстави вважати, що попередній кредитор - ПАТ «Фідобанк» (ПАТ «СЕБ Банк») постанови про повернення виконавчого документа у виконавчих провадженнях № 48035523, № 39002560 та оригіналів вищевказаних виконавчих листів не отримувало.
Тому представник заявника вважає, що, враховуючи висновки Верховного Суду, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу у виконавчому провадженні постанови про повернення виконавчого документа є квитанція про відправлення та повідомлення про вручення рекомендованого листа, а також, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, а саме отримання стягувачем такої постанови.
Стягувач постанов про повернення виконавчих листів не отримував, то й перебіг строків на повторне пред'явлення виконавчих документів до виконання не починався. У зв'язку з чим виникає потреба у встановленні цих строків судом.
Таким чином, факт втрати оригіналів виконавчих листів органами виконавчої служби або засобами поштового зв'язку (якщо Відділи все ж таки здійснили такі направлення) є таким, що об'єктивно не залежав та не міг залежати від волі стягувача.
Отже, пропущення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання не залежало від волевиявлення Стягувача та пов'язане з тим, що Холодногірсько- Новобаварський ВДВС у м. Харкові та Індустріальний ВДВС у м. Харкові при завершенні виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів № 2024/5346/2012, виданих Ленінським районним судом міста Харкова щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не направили відповідні постанови та оригінали виконавчих листів Стягувачу, що позбавило його можливості вчасно пред'явити виконавчі листи до виконання.
Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Консалт Солюшенс» просило про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчих документів.
Крім того, як вже зазначалось, ТОВ «Консалт Солюшенс», яке є правонаступником ПАТ «СЕБ Банк» (ПАТ «Фідобанк»), оригіналів виконавчих листів №2/2024/1304/2012 та № 2024/5346/2012 від попереднього стягувача не отримало.
Оскільки на даний час відсутні будь-які активні виконавчі провадження щодо виконання вищезазначених виконавчих листів, враховуючи факт відсутності оригіналів виконавчих документів в матеріалах кредитної справи та в органах державної виконавчої служби, можна зробити висновок, що вищевказані виконавчі документи було втрачено.
У зв'язку з викладеним, заявник просить також видати дублікати виконавчих листів.
Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова заяву задоволено.
Замінено сторону стягувача - Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" (ЄДРПОУ: 14351016) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ: 42251700) у виконавчих листах у справі №2024/5346/2012 (2/2024/1304/2012), виданих Ленінським районним судом м. Харкова від 22.03.2013 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованості в розмірі 47 331, 41 грн.
Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ 42251700) строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі №2024/5346/2012 (2/2024/1304/2012), виданого Ленінським районним судом м. Харкова від 22.03.2013, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованості в розмірі 47 331, 41 грн., щодо боржника ОСОБА_1 .
Видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ 42251700) дублікат виконавчого листа у справі №2024/5346/2012 (2/2024/1304/2012) про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості в розмірі 47 331, 41 грн., щодо боржника ОСОБА_1 .
Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ 42251700) строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі №2024/5346/2012 (2/2024/1304/2012), виданого Ленінським районним судом м. Харкова від 22.03.2013, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованості в розмірі 47 331, 41 грн., щодо боржника ОСОБА_2 .
Видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ 42251700) дублікат виконавчого листа у справі №2024/5346/2012 (2/2024/1304/2012) про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості в розмірі 47 331,41 грн., щодо боржника ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Халабурдін С.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, заявник просив видати дублікат виконавчого листа, виданого ще 22.03.2013, виконавче провадження щодо виконання якого було завершено 27.08.2015. При цьому строк зберігання виконавчого провадження закінчився.
Заявник може отримати дублікат виконавчого листа, якщо втратив його та за умови, що він звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання , або за умови визнання судом поважними причини пропуску строку та поновлення такого строку
З 27.08.2015 р. було відновлено перебіг строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. З дня завершення виконавчого провадження - 27.08.2015 року до дня подання заявником заяви про видачу дублікату минуло більше 10 років.
Стягувачем на протязі більше ніж 10 років не вчинялися належним чином жодні дії щодо реалізації його права як стягувача у межах виконавчого провадження.
Наведене свідчить про втрату інтересу стягувача, оскільки за вказаних Заявником обставин, з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за більше ніж 10 років стягувач не вжив заходів щодо отримання інформації щодо ходу виконавчого провадження. При цьому, стягувач є юридичною особою, яка має у своєму штаті певну кількість кваліфікованих юристів та інших спеціалістів, які обізнані про порядок та строки пред'явлення та виконання виконавчих документів. Заявником не зазначено жодних поважних підстав, які перешкоджали стягувачу на протязі 10 років дізнатися інформацію про стан виконавчого провадження.
Таким чином, заявником не доведено поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Заявником у цій справі не було надано жодних доказів втрати стягувачем виконавчого листа. З відповідей виконавчої служби встановлено лише ті обставини, що виконавче провадження по відповідному виконавчому листу було завершене 27.08.2015 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» та те, що строк зберігання виконавчого провадження закінчився, у зв'язку з чим надати копії будь-яких процесуальних документів у вказаному виконавчому провадженні неможливо. Водночас Заявником не надано жодних доказів втрати виконавчого листа стягувачем до спливу строку пред'явлення його до виконання.
Та обставина, що стягувач не передав Заявникові оригіналу виконавчого листа не свідчить про втрату стягувачем такого виконавчого листа.
Як вбачається із сайту Національного банку України ПУАТ «Фідобанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних 20 травня 2016 року. 18 липня 2016 року Національний банк України за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення № 142-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУАТ «Фідобанк».
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Фідобанк» в стані припинення з 20.07.2016. Отже, як мінімум до 20 травня 2016 року Фонд гарантування вкладень фізичних осіб не мав жодних повноважень отримувати кореспонденцію, документи стосовно стягувачу ПАТ «Фідобанк», а тому і не міг отримувати оригінал виконавчого листа після завершення виконавчого провадження 27.08.2015.
Тобто твердження, що оригінал виконавчого листа не надходив на адресу Фонду гарантування вкладень фізичних осіб не може підтверджувати ту обставину, що ПАТ «Фідобанк» не отримував відповідний оригінал виконавчого листа після завершення виконавчого провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Консалт Солюшенс» - Коваленко С.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін.
У зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження направлення оригіналу виконавчого листа стягувачу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виконавчий документ після завершення виконавчого провадження не був направлений на адресу стягувача .
Факт втрати оригіналу виконавчого листа органом виконавчої служби або засобами поштового зв'язку (якби Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові все ж таки здійснив таке направлення) є таким, що об'єктивно не залежав та не міг залежати від волі стягувача. Також, варто зазначити, що закон не покладає на стягувача обов'язку контролювати органи виконавчої служби щодо ходу виконавчого провадження.
Пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не залежало від волевиявлення Стягувача та пов'язане з тим, що Холодногірсько-Новобаварським ВДВС у м. Харкові при завершенні виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/2024/1304/2012, виданого Ленінським районним судом м. Харкова щодо боржника ОСОБА_1 , не було направлено відповідну постанову та оригінал виконавчого документа Стягувачу, що позбавило його можливості вчасно пред'явити виконавчі документи до виконання у зв'язку з необізнаністю про закінчення виконавчого провадження.
Твердження Апелянта про те, що в заявника відсутні поважні підстави для поновлення строку - хибне , з огляду на обставини, в яких перебував попередній кредитор ПАТ «Фідобанк» на момент спливу річного строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання та до моменту відступлення права вимоги за кредитним договором до теперішнього стягувача ТОВ «Консалт Солюшенс».
Положеннями статті 52-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено порядок збереження документів неплатоспроможного банку протягом ліквідаційної процедури. Вказаною статтею передбачено, що Фонд забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання усіх, у тому числі фінансово господарських, документів неплатоспроможного банку протягом ліквідаційної процедури Фонд зобов'язаний . До завершення ліквідації неплатоспроможного банку забезпечити збереженість архівних документів неплатоспроможного банку і передати їх на зберігання до Національного банку України. Відтак, враховуючи, що до повноважень Фонду відноситься збереження всіх документів Банку, надання ТОВ «Консалт Солюшенс» відповіді Фонду гарантування вкладень фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку від 08.07.2025 року за вих. № 069-60-152/25 (Копія Додаток №13 до заяви), як підтвердження відсутності у попереднього стягувача виконавчого документа є достатнім доказом, а тому вищезазначені твердження Скаржниці - хибні.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвала Холодногірського районного суду м. Харкова від 11.11.2025 року у частині заміни сторони стягувача її правонаступником, поновлення строків на пред'явлення виконавчого документа та видачі його дубліката щодо боржника ОСОБА_2 - не оскаржується, тому в цій частині не переглядається.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказаним вимогам оскаржене судове рішення відповідає.
У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження потрібно з урахуванням норм Закону № 1404-VIII.
Так, частиною п'ятою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно з пунктом 13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії цивільного процесу.
З аналізу наведеного, можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.
На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.
Частиною п'ятою статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
З урахуванням наведеного, можна дійти висновку, що під час розгляду справи в суді до ухвалення судового рішення, а також після ухвалення судового рішення, набрання ним чинності, та до видачі виконавчого листа, можливо замінити сторону у справі її правонаступником з підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.
Якщо виконавчий лист видано, але виконавче провадження не відкрито, то відповідно до частини п'ятої статті 442 ЦПК України здійснюється заміна боржника чи стягувача у виконавчому листі.
Якщо ж відкрито виконавче провадження, то, відповідно, здійснюється заміна сторони виконавчого провадження.
Тобто у випадку відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження її правонаступником є безпідставною, так само, як і заміна стягувача чи боржника у виконавчому листі, який судом не видавався.
Тотожних за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 (провадження № 12-48гс20) та постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21).
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п'ятій статті 334 ГПК України (пункти 74 та 75 зазначеної вище постанови).
Саме такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 712/7086/12 (провадження № 61-8079св21).
Судом першої інстанції встановлено, що Судовим розглядом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м.Харкова у справі № 2024/5346/2012 позов Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено; вирішено солідарно стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 862 грн. 78 коп., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 468 грн. 63 коп., а всього 47 331 грн. 41 коп.
Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», затвердженого Рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ «Фідобанк» від 14 квітня 2016 року, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» є юридичною особою, створеною внаслідок зміни найменування Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк», що підтверджується відповіддю ПАТ «Фідобанк» за вих.№ 03-434 від 07.05.2021 з копією Статуту ПАТ «Фідобанк».
З відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.04.2025 року за вих. № 13552/15734-26-25/15.6 вбачається, що в Холодногірсько-Новобаварському ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 48035523 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2024/1304/2012, виданого Ленінським районним судом м. Харкова від 22.03.2013 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість в розмірі 47 331, 41 грн., яке 27.08.2015 було завершене на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
З відповіді Індустріального Відділу державної виконавчої служби у місті Харкові вбачається, що на виконанні у Міжрайонному ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження № 39002560 з примусового виконання виконавчого документа № 2024/5346/2012, виданого Ленінським районним судом м. Харкова від 22.03.2013 про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 331,41 грн., відносно якого 29.01.2019 року було винесено постанову повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення).
19.01.2021 було проведено електронний аукціон № UA-EA-2020-12-23-000001-b за лотом № GL1N019277 за кредитним портфелем, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 7 кредитними договорами, що забезпечені транспортними засобами, 220 кредитних договорів, що забезпечені заставою та 267 без заставних кредитних договорів. Переможцем визнано ТОВ «Консалт Солюшенс», що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-EA- 2020-12-23-000001-b.
03.02.2021 між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (далі - Банк, Попередній кредитор, ПАТ «Фідобанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі - Новий кредитор) укладено договір № GL1N019277_204/1 про відступлення прав вимоги, за змістом пункту 1 якого банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники. За змістом пункту 78 Додатку 1 до Договору № GL1N019277_204/1 про відступлення права вимоги від 03.02.2021 до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за Кредитним договором № Э_361/23_07 від 02 жовтня 2007 року, Договором поруки № Э_361/23_07-ДП від 02 жовтня 2007 року. ТОВ «Консалт Солюшенс» сплатило ПАТ «Фідобанк» кошти в порядку пункту 4 Договору в розмірі 1 805 235,04 гривень без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 55 від 28.01.2021.
Враховуючи, що виконавчий лист було повернуто на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" з тих підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, що не виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, - виконавче провадження не є закінченим.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п'ята статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п'ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2024 року в справі № 127/2-1455/2010 (провадження № 61-1831св24) вказано, що:
«виконавчий документ неодноразово пред'являвся до виконання та повертався стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, зокрема, на підставі постанови державного виконавця від 29 грудня 2014 року.
Частиною п'ятою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на день винесення оскаржуваної постанови) встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Законодавець в частині п'ятій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначив у який момент починає перебіг строку пред'явлення виконавчого документу до виконання після його повернення стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення. Початок перебігу такого строку відбувається з наступного дня після постановлення постанови про повернення виконавчого документу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Аналогічне положення міститься й у частині першій статті 442 ЦПК України.
Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно до положень глави 47 ЦК України.
Правонаступництво у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом права його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.
Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та є можливою на будь-якій стадії цивільного процесу.
За змістом статті 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, та статті15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про зміну стягувача.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. З огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.
Даний висновком узгоджується з правовою позицією викладеної у постанові постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №916/16/17 та від 16 лютого 2021 року у справі 911/3411/14-ц.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (частини перша та друга статті 55 ЦПК України).
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 442 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (частина п'ята статті 15 Закону про виконавче провадження).
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п'ятою статті 26 Закону про виконавче провадження).
Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону про виконавче провадження).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.
З матеріалів справи вбачається, що докази виконання зазначеного рішення у суду відсутні.
За таких обставин та правового обґрунтування колегія суддів вважає законним ита обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 48035523 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2024/1304/2012, виданого Ленінським районним судом м. Харкова від 22.03.2013 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість в розмірі 47 331, 41 грн., було завершене державний виконавцем постановою від 27.08.2015, на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Також встановлено, що виконавчий лист № 2024/5346/2012, виданий Ленінським районним судом м. Харкова від 22.03.2013 про стягнення із ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 331,41 грн., постановою державного виконавця від 29.01.2019 було повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
ТОВ «Консалт Солюшенс» оригіналів виконавчих документів, виданих Ленінським районним судом міста Харкова щодо боржників ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), від Стягувача не отримало, про що свідчить пункт 78 витягу з Акту прийому-передачі оригіналів документів до договорів від 03.02.2021.
З відповіді Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові вбачається, що строк зберігання виконавчого провадження № 48035523 з примусового виконання виконавчого листа у справі №2024/5346/2012 виданого Ленінським районним судом м. Харкова щодо боржника ОСОБА_1 закінчився, у зв'язку з чим відсутні копії будь-яких процесуальних документів у вказаному виконавчому провадженні.
З відповіді Індустріального ВДВС у м. Харкові вбачається, що 29.01.2019 було винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2024/5346/2012, виданого щодо боржника ОСОБА_2 стягувачу у виконавчому провадженні №39002560. Однак, докази, які б підтверджували фактичне повернення виконавчого документу стягувачу, відсутні.
Отже, копії документів, що підтверджують направлення постанов про повернення виконавчих документів у виконавчих провадженнях № 48035523, № 39002560 та оригіналів виконавчих листів матеріали справи не містять та органи ДВС не надали.
З відповіді Фонду гарантування вкладень фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку від 08.07.2025 за вих.№ 06960-152/25 також вбачається, що на адресу Фонду оригінали виконавчих листів №2/2024/1304/2012 та №2024/5346/2012, виданих Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надходили.
Відтак, суд обґрунтовано вважав, що попередній кредитор - ПАТ «Фідобанк» (ПАТ «СЕБ Банк») постанови про повернення виконавчого документа у виконавчих провадженнях №48035523, №39002560 та оригіналів вищевказаних виконавчих листів не отримувало, наведені з цього приводу доводи скарги є безпідставними.
Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, на даний час відкритих виконавчих проваджень, за якими боржниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а стягувачем ПАТ «Фідобанк» (ПАТ «СЕБ Банк») - немає.
Оскільки на даний час відсутні будь-які активні виконавчі провадження щодо виконання вищезазначених виконавчих листів, враховуючи факт відсутності оригіналів виконавчих документів в матеріалах кредитної справи та в органах державної виконавчої служби, можна зробити висновок, що вищевказані виконавчі документи було втрачено.
Вказані обставини апелянтом не спростовані, відтак колегія суддів відхиляє за недоведеністю доводи апеляційної скарги про те, що заявник не вжив жодного заходу щодо отримання дублікату виконавчого листа, не надав до заяви доказів того, що існували обставин які б перешкоджали представникам заявника отримати дублікат виконавчого листа.
Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до ст. 375 ЦПК України підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Халабурдіна Святослава Володимировича залишити без задоволення.
Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 06 квітня 2026 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегія Ю.М. Мальований.
О.В. Маміна.