Справа № 716/290/26
03.04.2026 місто Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Вайновської О.Є.,
секретаря судового засідання Бортніка А.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Юрковецької об'єднаної територіальної громади в особі Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
25.02.2026 року позивачка ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Павчука С.І., звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 64,70 кв.м., житловою площею 31,60 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, в пордяку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю.
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02.03.2026 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження на підготовче судове засідання, витребувано матеріали спадкової справи.
Відповідач відзив на позов не подав.
Позивачка та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позов підтримали.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу (ч.4 ст.200 ЦПК України).
У відповідності до вимог ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності сторін та ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки для цього наявні законні підстави.
При цьому фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, з огляду на положення ст.247 ч.2 ЦПК України.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Баламутівка Заставнівського району Чернівецької області помер ОСОБА_2 , про що виконавчим комітетом Баламутівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області вчинено актовий запис №09 від 01.04.2015 року (а.с.7).
За загальними правилами про спадкування (ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини (ст.ст.1220, 1221 ЦК України).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 .
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ст.1223 ЦК України).
Заповіт на випадок смерті ОСОБА_2 відсутній.
Відповідно до ст.1261 ЦК України, діти спадкодавця, той з подружжя, який пережив спадкодавця, його батьки мають право на спадкування за законом у першу чергу.
Позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.01.1969, копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 28.10.2015 (а.с.14,15).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька на підставі ч.1 ст.1269 ЦК України шляхом звернення 22.09.2015 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на що нотаріусом заведено спадкову справу №278, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 22.09.2015 (а.с.16).
Дружина померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 протягои строку визначеного ч.1 ст.1270 ЦК України від спадщини після смерті чоловіка відмовилась (а.с._).
Інші спадкоємці першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними спадкової справи - відсутні.
Таким чином, ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , і є такою, що прийняла спадщину в порядку ч.1 ст.1269 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).
23.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 .
Водночас, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.02.2026 року, приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Бурдейною Г.П. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на нерухоме майно на ім'я померлого.
З матеріалів справи, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 не зареєстроване.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважаються набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу N 56 від 13 грудня 1995 року.
Згідно з п.4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
За даними Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.с.19).
Пленум Верховного Суду України у п.9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради. Вказаною інструкцією обов'язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: - документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; - виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Згідно технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 , вказане домоволодіння складається з житлового будинку під літ.«А» (1967 рік побудови), загальною площею 64,70 м.кв., житловою площею 31,60 м.кв., з господарськими будівлями та спорудами, а саме: літня кухня під літ. «Б», «В», сарай під літ. «Г», «Д», «Е», «Ж», гараж під літ. «З», вбиральня під літ. «И», погріб під літ. «Пг», огорожа під №1-2 (а.с.9-12).
Таким чином, досліджені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що домоволодіння АДРЕСА_1 побудоване ОСОБА_2 відповідно до діючого на час його будівництва законодавства та належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування в погосподарській книзі №2 запис №03-0053 (а.с.19).
Згідно з листом №10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12, яка є обов'язковою для врахування судами України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, встановивши під час розгляду справи, що спадкодавець ОСОБА_2 був власником домоволодіння АДРЕСА_1 , але за відсутності правовстановлюючого документу та реєстрації права власності на домоволодіння на ім'я спадкодавця позивачка, будучи спадкоємицею першої черги за законом, не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом через органи нотаріату, суд вважає, що право позивачки порушено та підлягає судовому захисту шляхом визнання за спадкоємицею ОСОБА_1 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 19, 76-82, 141, 200, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 328, 1216-1218, 1220, 1221, 1223, 1261, 1268, 1296 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Юрковецької об'єднаної територіальної громади в особі Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що в плані під літ.«А», загальною площею 64,70 м.кв., житловою площею 31,60 м.кв., з господарськими будівлями та спорудами, а саме: літня кухня під літ. «Б», «В», сарай під літ. «Г», «Д», «Е», «Ж», гараж під літ. «З», вбиральня під літ. «И», погріб під літ. «Пг», огорожа під №1-2, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Є. Вайновська