Справа № 716/2118/25
06.04.2026 місто Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді Вайновської О.Є.,
за участі секретаря судового засідання Бортніка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
01.12.2025 позивач ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №4796276 від 08.07.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 4000,00 грн на строк 360 днів: з 08.07.2024 року по 03.07.2025 року, зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в строк та на умовах вихначених договором.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договорору ОСОБА_1 , станом на 26.02.2025 утворилася заборгованість в розмірі 14100,00 грн.
27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №27/02/2025, відповідно до умов якого право вимоги за договором №4796276 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.07.2024 року перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції». З 27.02.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» здійснювалося нарахування процентів за кредитним договором №4796276 від 08.07.2024 року в межах строку кредитування по 03.07.2025 року в розмірі 7500,00 грн.
Загальний розмір заборгованості відповідачки перед ТОВ«Українські фінансові операції» за кредитним договором №4796276 від 08.07.2024 року становить 25600,00 грн.
Просило стягнути заборгованість, вирішити ткання про судові витрати.
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02.12.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23.01.2026 витребувано у АТ КБ «Пиватбанк» докази по справі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового засідання. Відзив на позов не подала, будь яких заяв до суду не подала.
За таких обставин суд ухвалює заочне рішення, на підставі наявних у справ доказів, на що позивач надав згоду, при цьому фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 08.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4796276 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.07.2024, за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4000 грн на строк 360 днів (а.с. 20-30).
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 в особистому кабінеті в ІТС прийняла пропозицію укласти кредитний договір та підписала його шляхом накладання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 27304 (а.с.30).
Крім того, 08.07.2024 року відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту, згідно з яким загальна сума/ліміт кредиту за договором №4796276 становить 4000,00 грн., строк кредитування - 360 днів, мета кредиту - споживчі (особисті) потреби. Кредитні кошти надаються споживачеві у безготівковій формі шляхом перерахування кредитодавцем коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем, не пізніше двох днів від дати укладення договору. Стандартна процентна ставка 547,50 % річних (або 1,50 % в день), знижена процентна ставка 547,50 % річних (або 1,50 % в день), тип процентної ставки - фіксована. Даний паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачкою електронним підписом 27304 (а.с. 17-19).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, саме такий договір приєднання №4796276 від 08.07.2024 року і був укладений між, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . Крім того, договір укладено в електронній формі підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора 27304.
Статтями 526, 629, 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Факт видачі кредитних коштів підтверджується квитанцією про електронний переказ коштів сформований платіжним сервісом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР», на суму 4000,00 грн, на номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 446889547, призначення платежу: зарахування 4000,00 грн на картку НОМЕР_2 (а.с.38).
Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.
У порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала та допустила прострочення повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 25600,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14100,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами по 26.02.2025 (перед первісним кредитором); 7500,00 грн. - проценти нараховані з 27.02.2025 по 03.07.2027 (перед ТОВ«Українські фінансові операції» за 125 календарних днів) (а.с. 32-37).
Разом з тим відповідачкою не надано суду доказів своєчасного виконання взятих на себе згідно кредитного договору зобов'язань.
Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання нею кредитних коштів, а також неналежне виконання ним умов договору.
Розрахунок заборгованості підтверджує існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві, які відповідачкою не спростовані жодними доказами.
Таким чином, відповідачкою були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.
27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №27/02/2025, відповідно до умов якого право вимоги за договором №4796276 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.07.2024 року перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції» (а.с. 90-99, 112,113).
Згідно акту прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» отримали від ТОВ «Лінеура Україна» реєстр боржників (а.с.64).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року ОСОБА_1 заборгувала суму у розмірі 25600,00 гривень, з яких: 4000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21600,00 грн сума заборгованості за відсотками.
28.02.2025 позивачем було здійснено sms-сповіщення про відступлення права вимоги за кредитним договором, що говорить про обвзнансть ОСОБА_1 , що зобов'язання за укладеним нею кредитним договором перейшло від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Українські фінансові операції» (а.с.45).
Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Надані позивачем докази підтверджують, що ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №4796276 від 08.07.2024
За таких обставин, позов ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягненя заборгованості за кредитним договором №4796276 від 08.07.2024 в розмірі 21600,00 грн є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України та зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.10 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
В свою чергу, згідно ч.11 ст.265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Суд враховує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 08.07.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. на користь позивача ТОВ «Українські фінансові операції», то суд зазначає наступне.
Так, згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Саме такого висновку дійшла Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.
Судом встановлено, що 01.08.2024 року між адвокатом Дідух Є.О. та ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений договір про надання правової допомоги №01/08/2024-А (а.с.70-71).
Відповідно до пункту 3.1 договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 р. про надання правничої допомоги вартість послуг визначається у актах наданих послуг по домовленості.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 4796276 до договору №01/08/2024-А адвокатом Дідух Є.О. підготовлено позовну заяву про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», вартість послуги становить 10000 гривень (а.с. 39).
При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На думку суду, понесені ТОВ «Українські фінансові операції» витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. є співмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значення справи для сторони, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім цього, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Глибочицька, 40, приміщення, 19, літера «Н», «П», ЄДРПОУ:40966896, заборгованість за Договором № 4796276 від 08.07.2024 року, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором 14100,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» 7500,00 грн, а всього 25600 (двадцять п'ять тисяч шістсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Глибочицька, 40, приміщення, 19, літера «Н», «П», ЄДРПОУ:40966896, судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул. Глибочицька, 40, приміщення, 19, літера «Н», «П», ЄДРПОУ:40966896, понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 ( десять тисяч) гривень.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.Є. Вайновська