Провадження № 1-кс/714/124/26
ЄУН: 714/387/26
"06" квітня 2026 р. м.Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
секретар судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно (матеріали кримінального провадження ЄРДР №12026262020000777 від 24.03.2026 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України), -
Прокурор Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
В клопотанні посилається на те, що слідчими відділення №2 (м.Герца) СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026262020000777 від 24.03.2026 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Досудовим органом встановлено, що 24 березня 2026 р. до поліції надійшло повідомлення оперативних працівників ДПС України про те, що група осіб у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інших на даний час невстановлених осіб, діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів, організували незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_6 , який був затриманий прикордонниками вказаного числа близько 01.00 год. на напрямку 905 прикордонного знаку на відстані близько 2 000 м від державного кордону на околицях с.Лунка Чернівецького району Чернівецької області.
02 квітня 2026 р. під час проведення обшуку автомобіля марки «Mersedes-Benz Vito» н.з. НОМЕР_1 , яким ОСОБА_4 безпосередньо перевозив ОСОБА_6 з метою незаконного переправляння за кордон, автомобіль було вилучено та поміщено на територію спеціального майданчика ГУНП в Чернівецькій області.
24.03.2026 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Даний автомобіль визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню, оскільки може бути використаний як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, крім того відповідно до ч.3 ст.332 КК України за вчинення даного злочину передбачається конфіскація майна, а тому речі, які належать підозрюваному можуть бути конфісковані, як вид покарання.
З огляду на викладене, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні та уникнення їх приховування, зникнення та передачі, забезпечення конфіскації майна як виду покарання, на даний час виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Покурор ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд клопотання у його відсутності, просив клопотання задовольнити.
ОСОБА_4 , як особа щодо майна якого вирішується питання про арешт, в судове засідання не з'явився. Від його представника - адвоката ОСОБА_7 до суду надійшла заява про розгляд клопотання у його відсутності, просив накласти арешт на автомобіль лише в частині заборони його відчуження, що дозволить користуватися ним.
Дослідивши додані до клопотання письмові докази, вважаю за необхідне зазначити про наступне.
Відповідно до ч.1 та п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, метою якого є досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди та можу бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речових доказів зазначених у статті 98 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен зокрема враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч.2 ст.173 КПК).
Звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна, слідчий як на правову підставу свого клопотання послався саме на необхідність накладення арешту на майно за для забезпечення збереження речового доказу та подальшої конфіскації майна.
Нормою ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
У відповідності до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, 24 березня 2026 р. до ЄРДР внесене повідомлення про кримінальне правопорушення за №12026262020000777 та розпочате досудове розслідування за ч.3 ст.332 КК України, за фактом організації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншими на даний час невстановленими особами, з корисливих мотивів, незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_6 .
З матеріалів доданих до клопотання, зокрема, повідомлення про виявлення кримінального правопорушення начальника оперативно-розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону №05.4/100-26 вих. від 24.03.2026 р., протоколу обшуку автомобіля від 02.04.2026 р. вбачається, що причетним до організації незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України є ОСОБА_4 , який є фактичним користувачем автомобіля «Mersedes-Benz Vito» н.з. НОМЕР_1 і яким безпосередньо здійснювалось перевезення ОСОБА_6 з метою незаконного переправлення за кордон.
За постановою слідчого вказаний автомобіль визнаний речовим доказом по даному кримінальному провадженню.
Згідно свідоцтва про реєстрацію автомобіля «Mersedes-Benz Vito» н.з. НОМЕР_1 , автомобіль належить на праві власності ОСОБА_8 .
За вчинення даного кримінального правопорушення передбачено конфіскацію майна як додаткове покарання, а за ступенем тяжкості, вказане кримінальне правопорушення входить до переліку кримінальних правопорушень про яке йдеться у ч.1 ст.96-1 КК України, а відтак у разі визнання особою винуватою, то до майна яке було використано у злочинній діяльності може бути застосована спеціальна конфіскація.
Відповідно до ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Оцінюючи вищенаведені докази у своїй сукупності, з огляду на те, що ОСОБА_4 використовував автомобіль у своїй незаконній діяльності щодо переправляння особи через державний кордон України в період запровадженого військового стану в країні, то останній є знаряддям кримінального правопорушення та за обставин доведеності винуватості ОСОБА_4 та обізнаності власника ОСОБА_8 про незаконне використання, означений автомобіль може бути конфіскований в порядку ст.96-1 КК України, у зв'язку із чим необхідно накласти на нього арешт за для забезпечення його збереження як речового доказу.
Враховуючи встановлені по кримінальному провадженню обставини та виходячи зі змісту наведених норм, приходжу до висновку про часткове задоволення клопотання покурора та застосування найменш обтяжливого способу арешту майна автомобіля, що полягає у забороні його відчуження. Саме такий спосіб арешту майна не призведе до надмірного обтяження прав власника автомобіля.
Керуючись ст.ст. 98, 110, 131, 170, 171, 173, 309 КПК України, -
Клопотання прокурора Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль «Mersedes-Benz Vito» н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , що полягає у забороні його відчуження. Автомобіль повернути власнику або іншій уповноваженій особі.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду протягом 5-ти днів.
Слідчий суддя