Справа № 706/1453/24
1-кп/706/36/26
06 квітня 2026 року м. Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Христинівка, кримінальне провадження № 12024250320001771, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хропотова Чемеровецького району Хмельницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого на посаді керуючого справами ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України
сторони та учасники кримінального провадження: прокурор: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачений: ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого: ОСОБА_6
ОСОБА_3 , відповідно до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 №72/2-к від 15.12.2020, рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.12.2020 № 1-33-VIII «Про затвердження на посаду керуючого справами ІНФОРМАЦІЯ_2 » призначено на посаду керуючого справами ІНФОРМАЦІЯ_2 з присвоєнням 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування шостої категорії, що в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України відносить ОСОБА_3 до службової особи.
Так, відповідно до п.п. 8, 11 та 14 посадової інструкції останнього, він організовує в апараті виконавчого комітету та старостатах населених пунктів Христинівської територіальної громади діловодство, роботу з документами, формування архіву виконавчого комітету та підготовку документів для передачі на постійне зберігання до архівної установи; організовує контроль за відповідністю рішень виконавчого комітету, розпоряджень міського голови та інших нормативно-правових актів ІНФОРМАЦІЯ_2 вимогам чинного законодавства України та порядку їх підготовки і внесення на засіданні виконавчого комітету; організовує підготовку засідань виконавчого комітету та оформлення його рішень.
В невстановлений досудовим розслідування час 16.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 із письмовою заявою про надання дозволу на встановлення об'єктів роздрібної торгівлі фруктами та овочами звернувся ОСОБА_7 . Відповідно до резолюції Христинівського міського голови розгляд заяви ОСОБА_7 та подання пропозицій по її суті доручено ОСОБА_3 .
Надалі 21.08.2024 ОСОБА_3 після розгляду заяви ОСОБА_7 у відповідності до пп. 17 п. а) ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 14 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на засіданні ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс на розгляд проект рішення № 1184 від 21.08.2024 «Про надання дозволу на тимчасову торгівлю фруктами та овочами», яким передбачалось задоволення заяви ОСОБА_7 , однак, після розгляду проекту рішення члени ІНФОРМАЦІЯ_2 вирішили повернути проект рішення на додаткове вивчення та не проголосували за його прийняття і надання відповідного дозволу.
Після чого, 22.08.2024, в обідній час, керуючий справами ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщені свого службового кабінету, розташованому в будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 за адерсою: АДРЕСА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, достовірно знаючи, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1184 від 21.08.2024 «Про надання дозволу на тимчасову торгівлю фруктами та овочами» не прийняте членами виконкому, склав дане рішення відповідно до затвердженого зразка, вказавши в його резолютивній частині «Надати дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 на тимчасову торгівлю (з 22.08.2024 по 31.10.2024) фруктами та овочами в м. Христинівка», тим самим посвідчив факт дозволу останній на здійснення роздрібної торгівлі, після чого завірив документ штампом « ІНФОРМАЦІЯ_4 », на якому виконав власноручний підпис та поставив відтиск гербової печатки « ІНФОРМАЦІЯ_5 », до якої мав вільний доступ, після чого передав вказане рішення представнику ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , для використання на підтвердження законності торгівельної діяльності, тим самим, будучи службовою особою, склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ.
Вказаними діями ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, яке кваліфікується за ч. 1 ст. 366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
У судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні пред'явленого звинувачення не визнав та надав показання суду, що завідомо неправдивих документів не складав, а лише засвідчив копію проекту рішення № 1184 від 21.08.2024 «Про надання дозволу на тимчасову торгівлю фруктами та овочами», яке, на його думку, не є офіційним документом, так як немає необхідних реквізитів, зокрема, підпису міського голови. Підтвердив, що рішення про надання дозволу на торгівлю не приймалось, а проект рішення повернули на додаткове вивчення.
Не зважаючи на невизнання своєї вини, провина обвинуваченого ОСОБА_3 , підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 дав показання про те, що є ІНФОРМАЦІЯ_6 , не приймав участі на засіданні виконавчого комітету 21.08.2024, але на цьому засіданні розглядалось питання надання дозволу на торгівлю ФОП ОСОБА_11 , в інтересах якої звертався ОСОБА_12 , але рішення про надання такого дозволу прийнято не було, натомість вирішено проект рішення повернути на додаткове вивчення; проект цього рішення готував і доповідав його на засіданні керуючий справами виконкому ОСОБА_3 .
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 , серед іншого, повідомив, що питання надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі за заявою ОСОБА_7 було вирішено виконавчим комітетом міської ради шляхом повернення матеріалів на доопрацювання і рішення про надання дозволу не приймалось, хоча керуючий справами виконкому ОСОБА_3 готував документи для прийняття рішення про надання цього дозволу. Також свідок вказав, що при потребі рішення виконкому видає громадянам ОСОБА_3 ,, також він має доступ до печатки міської ради, а печатка виконкому взагалі зазвичай знаходиться у ОСОБА_3 .
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_14 повідомив, що не приймав участі в засіданні виконавчого комітету 21.08.2024, однак, також повідомив, що керуючий справами ОСОБА_3 готує проекти рішень виконкому і доповідає їх на засіданнях, а також має в користуванні печатку цього органу.
Допитаний в судовому засіданні в статусі свідка ОСОБА_7 надав показання про те, що, діючи за дорученням своєї тітки ОСОБА_11 , він хотів організувати роботу тимчасових об'єктів торгівлі в місті Христинівка. Знайомий порекомендував звернутись до ОСОБА_15 , який може допомогти в цьому питанні; при зверненні до останнього він вказав, що потрібно буде надати грошові кошти і він організує отримання необхідних дозвільних документів, погодивши це з міським головою; при наступних зустрічах ОСОБА_15 двічі отримував грошові кошти, разом із цим вказуючи, що питання ним погоджене і вирішене, так 16 серпня 2024 року при зустрічі з ОСОБА_16 останній завів його до кабінету ОСОБА_17 , де свідок написав заяву про надання дозволів на торгівлю; в подальшому 20 серпня свідкові телефонував ОСОБА_18 та просив перекинути документи ФОП ОСОБА_11 в подальшому 22 серпня 2024 року за вказівкою ОСОБА_16 свідок пішов до кабінету ОСОБА_17 , щоб забрати рішення виконкому про надання дозволів на торгівлю, але ОСОБА_18 сказав, що зайнятий і треба прийти через деякий час; трохи згодом ОСОБА_12 знову пішов до ОСОБА_17 в кабінет, де останній видав йому чотири готових рішення про надання дозволів на торгівлю, після їх отримання свідок вийшов з приміщення та зустрівся з ОСОБА_16 .
У відповідь на запитання захисника ОСОБА_12 повідомив, що при видачі рішень ІНФОРМАЦІЯ_7 не тільки не пояснював, що ці документи є лише проектами і не мають ніякої сили, а навпаки - казав, що можна вже ставати торгувати.
Допитаний за ініціативи сторони захисту свідок ОСОБА_19 повідомив, що рішення виконавчого комітету та їх копії видає керуючий справами ОСОБА_3 . Окрім цього, свідок ОСОБА_20 вказав, що при наданні відповіді на запит слідчого у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_15 він підготував лише супровідний лист, а всі додатки до нього були йому надані ОСОБА_21 , при цьому підстав сумніватися в достовірності наданих Кибою документів свідок не мав, так як надання запитуваних документів входить у повноваження Киби.
Суд, дотримуючись принципу диспозитивності та змагальності, з власної ініціативи рішень про допит інших осіб не приймав.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що висунуте обвинувачення знайшло своє підтвердження з огляду на наступне
В судовому засіданні, крім показань свідків, судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази надані стороною обвинувачення:
витяг з ЄРДР від 01.11.2024 та постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 31.10.2024 із матеріалів кримінального провадження №42024252100000055 від 17.07.2024, з їх переліком, які підтверджують законність проведення досудового розслідування та законність одержання як доказів документів, зазначених у постанові про виділення матеріалів, частково в оригіналах, частково - в копіях;
усі винесені під час досудового розслідування постанови про призначення груп прокурорів та груп слідчих, які підтверджують повноваження прокурорів та слідчих на усі прийняті під час слідства рішення та проведені слідчі і процесуальні дії;
копія заяви ОСОБА_7 про згоду на залучення до проведення слідчих дій;
копія протоколу огляду та вручення грошових коштів від 16.08.2024, який підтверджує вручення ОСОБА_7 коштів в сумі 200 доларів, які в подальшому під час контролю за вчиненням злочину передані ОСОБА_15 в якості неправомірної вигоди;
копія постанови прокурора від 19.08.2024 про використання справжніх, але помічених, та несправжніх грошових коштів; протокол огляду, помітки та вручення таких грошових коштів в сумі 400 доларів США від 22.08.2024 - ці документи підтверджують законність і достовірність проведення контролю за вчиненням злочину, під час якого ОСОБА_15 отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду;
заява ОСОБА_7 від 22.08.2024 про видачу документів, отриманих ним від ІНФОРМАЦІЯ_2 , та оригінали цих документів, зокрема, рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з текстом якого ФОП ОСОБА_11 надано дозвіл на тимчасову торгівлю в 4 місцях в м. Христинівка; вказане рішення має реєстраційний порядковий номер 1184, дату його ухвалення - 21.08.2024, текст рішення завершується вказівкою посади міського голови та його імені з прізвищем ( ОСОБА_22 ), при цьому на місці підпису міського голови проставлена гербова печатка ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також печатка «ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ - Керуючий справами ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 », відтиск якої скріплено підписом Киби; зазначене рішення взагалі не містить слова «проект» чи будь-яких інших слів, приміток чи вказівок про те, що воно є проектом, а не прийнятим рішенням, як у ньому зазначено;
копія протоколу обшуку, проведеного 22.08.2024, згідно з яким у службовому кабінеті ОСОБА_3 вилучено документи, подані ОСОБА_7 для отримання дозволів, та документи про підготовку та проведення засідання виконкому міської ради; протокол огляду документів, вилучених під час вказаного обшуку;
постанови про визнання усіх речових доказів;
копія повідомлення ОСОБА_15 про підозру, з тексту якої вбачається, що останньому інкриміновано одержання неправомірної вигоди, а одним із етапів цього злочину було отримання ОСОБА_7 дозвільних документів на торгівлю від ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
запит слідчого від 10.10.2024 та відповідь на нього від 15.10.2024 з додатками, з яких вбачається наступне: у виконкомі ІНФОРМАЦІЯ_2 наявна лише одна гербова печатка, що зберігається в керуючого справами ОСОБА_3 , а іншим особам передається лише в разі його відсутності; в розпорядженні виконкому наявний лише один варіант рішення № 1184, який надано у відповідь на запит та який повністю збігається із тим рішенням, що видане ОСОБА_3 громадянину ОСОБА_7 ;
протокол засідання виконкому № 44 від 21.08.2024, згідно з яким ОСОБА_3 брав участь у ньому, при слуханні питання № 44 про надання дозволу на торгівлю саме ОСОБА_3 був доповідачем, а виступаючий ОСОБА_13 запропонував дане рішення довивчити, за що проголосували усі 22 присутніх особи;
копії документів про службу ОСОБА_3 в органі місцевого самоврядування, згідно з якими він з 16.12.2020 прийнятий на посаду керуючого справами ІНФОРМАЦІЯ_8 ; за вказаною посадою ОСОБА_3 є особою, яка постійно здійснює функції представника місцевого самоврядування, а також він постійно обіймає в органі місцевого самоврядування посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій; такі функції наведені в формулюванні обвинувачення Киби та його посадовій інструкції, якою на нього покладено цілий ряд організаційних і контрольних повноважень, як-то організація кадрового, організаційного, матеріально-технічного забезпечення діяльності виконкому; забезпечення добору і розстановки кадрів; подання пропозицій щодо структури і загальної чисельності виконавчих органів міськради; організація підготовки проектів рішень виконкому і розпоряджень міського голови; забезпечення формування кадрового резерву; організація діловодства, роботи з документами; організація контролю та звітності за зверненнями громадян, а також ще ряд повноважень з організації роботи виконавчих органів, контролю їх роботи, право вимагати звітів від виконавчих органів, безпосередня координація діяльності цілого ряду підрозділів тощо; наведене свідчить, що ОСОБА_3 як керуючий справами виконкому міської ради беззаперечно є службовою особою, тобто суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України;
копії розсекречених документів прокурора, органів поліції та суду про законність ініціювання, організації та фактичного проведення негласних слідчих (розшукових) дій; при цьому слід звернути увагу, що вказані документи, серед іншого, санкціонували документування злочинної діяльності ОСОБА_15 , яка проводилась «в порядку та спосіб, який обере ОСОБА_15 чи визначена ним особа», відтак, залучення ОСОБА_15 до свого діяння ОСОБА_3 зініційоване саме ОСОБА_15 , а не стороною обвинувачення, що вказує на відсутність істотного чи будь-якого іншого порушення прав ОСОБА_3 при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій; крім того, суду надано повідомлення з власноручним підписом ОСОБА_3 про його отримання 30.10.2024, яким підсудного на виконання вимог КПК України заздалегідь до завершення досудового розслідування повідомлено про те, що під час проведення НСРД зафіксовано його дії, контакти та розмови; також суду надано листування слідчого з оперативним підрозділом - ІНФОРМАЦІЯ_9 , яким засвідчено, що до матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 долучено спеціально виготовлені для цієї мети автентичні резервні копії носіїв інформації, на яких зафіксовано хід проведення НСРД у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_15 , при цьому їх виготовлено з використанням спеціальних апаратних програмних засобів та конфіденційність, цілісність і доступність змісту матеріальних носіїв інформації та їх резервних копій перевірена і підтверджена;
протоколи аудіоконтролю ОСОБА_15 від 09.10.2024 та аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_15 від 09.10.2024, а також відеозаписи до них, які переглянуто в судових засіданнях, з яких вбачається, як 16.08.2024 об 11.56 год. Шеремета заводить ОСОБА_7 до кабінету ОСОБА_3 , де повідомляє останньому, що «це з головою погоджено, людина хоче поставити чотири точки торгувати…»; в подальшому з 11.56 год. до 12.32 год. ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_15 та ОСОБА_3 здійснюється погодження адрес та відбувається написання Лабунцем заяви на розміщення об'єктів торгівлі;
в подальшому цього ж дня вже на вулиці ОСОБА_15 повідомляє ОСОБА_7 , що «я ж тобі сказав - в середу в нас засідання виконкома, в четвер воно буде готове, ти собі приїхав, розставився на точки … набрав - можна я зайду - зайшов, ми зайшли до ОСОБА_23 , він тобі дав на руки чотири копії та і все», «всьо, поняв, воно буде, це не обсуждається»;
далі 22.08.2024 об 11.41 год. в телефонній розмові ОСОБА_15 вказує ОСОБА_7 , що «ти нам так і не скинув той документ, що ми просили», після відповіді, що він скинув, ОСОБА_15 запитує «куди скинув, на який телефон?», ОСОБА_7 відповідає «Ваш напарнік, він до мене дзвонив, я йому все поскидав, він сказав йому скидати»;
о 15.03 год. того ж дня ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_15 заходить до кабінету ОСОБА_3 , вказує, що ОСОБА_24 сказав підійти взяти бумагу, ОСОБА_3 запитує, коли, чи сьогодні, зараз, отримавши ствердну відповідь, вказує, що він ще не зробив рішення і що немає голови, щоб підписав, далі ОСОБА_3 запитує ОСОБА_7 «А це шо Ви вже виставились, стоїте?», на що ОСОБА_7 відповідає, що ні, що звозять продавців і хочуть ставати, але треба, щоб рішення було на руках, тоді ОСОБА_3 вказує, що треба зачекати, він не знає, як йому зробити рішення, і вказує «Ви собі розкладайтесь, ще раз кажу, чо Ви…», на що ОСОБА_7 зазначає, що хоче уникнути претензій, зокрема, від поліції, через відсутність рішення про дозвіл на торгівлю, на що ОСОБА_3 каже «вірю» і запитує «Ви зразу всі чотири будете розставляти?», чує відповідь «да», тоді ОСОБА_3 вказує, що завершить іншу роботу, а тоді сяде за рішення, тому каже ОСОБА_7 , що через 40 чи 30 хвилин треба «просто до мене зайти»;
далі за дзвінком ОСОБА_15 о 15.45 год. ОСОБА_7 підходить до входу в приміщення міської ради, де стоять ОСОБА_15 і ОСОБА_3 ; ОСОБА_3 запитує ОСОБА_7 « ОСОБА_25 », чує відповідь «готов»; через 1 хвилину ОСОБА_3 заводить ОСОБА_7 в свій кабінет і каже «Диви, врємєнно роблю отако, копії, будут оригінали, ну тіпа з підписом голови», далі інструктує ОСОБА_7 : «бажано якщо десь комусь шось будете давати, то вообще хоть до відома ставте, бо тут такий геморой з цим рішенням, понімаєш»; також ОСОБА_3 пояснює «почали там члени виконкому, в общім - не дали добро на це всьо, сказали, що це підприємницька діяльність, хай ідуть на базар; це розказую, як є, я не знаю, чи я получу, чи не получу, я роблю зараз отако, щоб просто у Вас була підстава цей; тут понімаєш - довивчити, ще й хотіли вообще відмовити; кожному на руки дати, хай складуть собі і цей, хай сильно там не розкидають», «стали і всьо, якщо там - показали і всьо», «в мене зараз оригіналу нема підписаного, то я зараз кажу, під свій ризик от оце зробив»;
надалі після 15.49 год. до ОСОБА_15 і ОСОБА_7 , які вже знаходяться в парку ІНФОРМАЦІЯ_10 , підходить ОСОБА_3 , який надає ОСОБА_7 вказівки «дивіться, отам, де за обеліском, де ото при в'єзді, не ставайте там, де зупинка, а за зупинкою, там, там, не туди, а тако сюди по ходу вулиці», «будуть ставати на зупинці - будуть проблеми, а так получається зупинка, а тоді за зупинкою там десь під цим», в подальшому ОСОБА_3 пішов від ОСОБА_15 і ОСОБА_7 ,, які продовжили спілкування, в ході якого, серед іншого, коли ОСОБА_7 вказує, що переживав за папери, щоб у продавців не було проблем, ОСОБА_15 запевняє його «в тебе ж телефон є, бумаги єсть; там написано копія вірна, це значить, що оригінал є, а тобі зробили точно таку саму копію і підписався; да, воно має юридичну силу, воно має одінакову як оригінал, оця копія вірна має одінакову юридичну силу, поняв».
Таким чином, дослідженні докази суд вважає належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатньою та взаємозв'язаною для прийняття відповідного процесуального рішення. Обставини вчинення даного кримінального правопорушення (злочину) встановлені та підтвердженні матеріалами кримінального провадження.
Отже, суд вважає доведеним в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_3 факт складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Поведінку обвинуваченого під час судового розгляду щодо повного невизнання ним своєї вини суд розцінює як захист в суб'єктивно складній, несприятливій для нього ситуації.
Стороною захисту в ході судового розгляду заявлено, що здобуті в межах кримінального провадження №42024252100000055 від 17.07.2024 матеріали НСРД є неналежними та недопустимими доказами, оскільки отримані з порушенням процесуального закону - виділені із матеріалів без ухвали слідчого судді.
Однак дані твердження є безпідставними, оскільки використання у виділеному кримінальному провадженні доказів, здобутих у результаті НСРД у первинному кримінальному провадженні, не потребує ухвалення слідчим суддею рішення в порядку ст. 257 КПК України. Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено спеціальної процедури використання доказів, отриманих у межах первинного кримінального провадження, у разі об'єднання кількох проваджень або виділення окремого провадження із первинного, отже, такі докази можуть бути використані без додаткових дозволів як в об'єднаному, так і у виділеному провадженні (аналогічних висновків дійшла колегія суддів Першої судової палати ККС Верховного Суду у постанові від 07.03.2024 у справі №752/10910/19 та ІНФОРМАЦІЯ_11 у складі ВС у постанові від 01.12.2025 у справі № 638/18926/23).
Окрім того, сторона захисту покликалась на недопустимість доказів, наданих слідчому ОСОБА_26 , чотири примірники рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 №1184 від 21.08.2024 року, який не склав протокол у відповідності до ст. 104,223 КПК України, а також обшук в службовому кабінеті ОСОБА_3 , та протокол обшуку від 22.08.2024.
Однак суд зазначає, що отримання тимчасового доступу до речей, документів і, за наявності підстав для того, розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, обумовлене, за приписами ст. 163 КПК України, необхідністю доведення стороною кримінального провадження наявності достатніх підстав вважати, що без такого доступу та вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.
За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання документів стороною чи учасником кримінального провадження, у володінні яких вони перебувають, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.
Також ІНФОРМАЦІЯ_11 у складі ВС у постанові від 01.12.2025 по справі №638/18926/23 зазначила, що приписи ст. 166 та ст. 93 КПК України переконливо свідчать, що сторони мають право збирати докази не лише під час проведення слідчих (розшукових) дій, а й шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів у порядку, передбаченому законом. Об'єднана палата зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів надається особою, у володінні якої вони знаходяться. Лише в разі відмови особи надати такий доступ процесуальний закон вимагає втручання слідчого судді, який своєю ухвалою може зобов'язати володільця надати органу досудового розслідування тимчасовий доступ до речей і документів (справа № 711/2233/18).
Суд касаційної інстанції неодноразово формулював висновок про те, що КПК України не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них. Зокрема, якщо особа, у розпорядженні якої знаходяться речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх допустимими (справа 596/509/22).
Як слідує із заяви ОСОБА_7 від 22.08.2024 чотири примірники рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 №1184 від 21.08.2024 видані ним органу досудового розслідування добровільно, а тому їх узаконення у кримінальному провадженні постановлення слідчим суддею ухвали не потребує. З огляду на це покликання сторони захисту на недопустимість даних доказів є безпідставними.
Що стосується посилання сторони захисту на недопустимість отриманих 22.08.2024 під час обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_3 доказів, у зв'язку із не виділенням та недолученням із матеріалів основного кримінального провадження ухвали слідчого судді про надання дозволу на його проведення, суд зазначає таке.
Виходячи із сталої практики Верховного Суду при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: прямо та істотно порушують права і свободи людини чи зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
Різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості:
1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (частина 4 статті 87, частина 2 статті 89 КПК) - у випадках, коли: a) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і b) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду;
2) у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (частина 1 статті 89 КПК) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які: a) тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; b) зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення такого сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.
У разі, якщо б була можливість визнати доказ недопустимим лише на підставі формального порушення порядку його отримання без співставлення його з іншими доказами, не було б необхідності передбачати в КПК вирішення цього питання саме у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд [постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19 та від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к].
Фактичні дані, отримані внаслідок процесуальних порушень, пов'язаних із можливим істотним порушенням прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів, є ті, що: (1) отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (які прямо передбачені КПК або встановлені судом); (2) мають похідний характер від доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини; (3) отримані внаслідок інших порушень прав і свобод людини, які будуть мати різний алгоритм перевірки на предмет допустимості в залежності від характеру допущеного порушення.
Вирішуючи на підставі частини 1 статті 87 КПК питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати: (1) яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, (2) у чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та (3) за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в частині 2 статті 87 КПК - послатись на конкретний пункт цієї норми.
При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 статті 87 КПК. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі частини 1 статті 87 КПК. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією ККС ВС, викладеною у постановах від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к та від 12.11.2019 у справі № 236/863/17. У разі ж встановлення іншого порушення прав та свобод людини (крім істотного) суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції, практики ЄСПЛ та національного законодавства.
При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, щодо яких є сумніви у їх достовірності, суд в кожному конкретному випадку має встановити: (1) чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; (2) чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: (1) ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних (недопустимість правового «пуризму»); (2) порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження.
Наведені загальні правила перевірки допустимості доказів з мотивів процесуальних порушень порядку їх отримання узгоджуються з: (1) практикою ЄСПЛ у контексті встановлення загальної справедливості судового розгляду (Schenk v. Switzerland, заява № 10862/84, §§ 46-49,12.07.1998, Биков проти Росії [ВП], заява № 4378/02, §§ 88-90, 10.03.2009, Lee Davies v. Belgium, заява № 18704/05, § 41, 28.07.2009, Prade v. Germany, заява № 7215/10, § 33, 03.03.2016, Берлізев проти України від 08.07.2021 (заява № 43571/12), §§ 51-52 та Lysyuk проти України заява № 72531/13, § 67, 14.10.2021); (2) підходом ВП ВС, за яким у разі, коли ЄСПЛ хоч і констатував порушення статті 8 Конвенції щодо заявника на стадії досудового розслідування кримінальної справи (порушення права на повагу до приватного життя через негласну відеозйомку заявника за відсутності передбаченого національним законодавством дозволу суду на її проведення), однак таке порушення не вплинуло на загальну справедливість судового розгляду, то відсутні підстави для визнання судових рішень щодо заявника незаконними та їх скасування (постанова ВП ВС від 22.06.2022 у справі № 1-693/2010); (3) висновком ВП ВС у постанові від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17 у контексті необхідності вмотивування судом висновку про істотне порушення вимог КПК (щодо того, чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося) та (4) практикою ККС ВС (постанови від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к, від 07.09.2022 у справі № 428/11288/17, від 27.09.2022 у справі № 461/1593/19, від 20.10.2022 у справі № 185/5413/16, від 01.11.2022 у справі № 185/5413/16, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 07.11.2022 у справі № 740/1179/19, від 09.11.2022 у справі № 761/31918/14-к, від 08.12.2022 у справі № 459/2489/17, від 13.12.2022 у справі № 361/6846/15-к, від 17.01.2023 у справі № 753/13113/18, від 01.02.2023 у справі № 591/6692/16-к) і будуть використовуватися Судом у цій справі.
Щодо покликання сторони захисту на порушення норм Кримінального процесуального кодексу України при проведенні 22.08.2024 обшуку в кабінеті обвинуваченого та, як наслідок, недопустимості оформленого за його результатами протоколу обшуку, у зв'язку із відсутністю ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення такої слідчої дії в матеріалах даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Як слідує із дослідженого в судовому засіданні протоколу обшуку від 22.08.2024, що проведений у кабінеті обвинуваченого ОСОБА_3 , слідча дія проведена як невідкладна та органом досудового розслідування під час її проведення вилучено: «проект рішення № 1184 від 21.08.2024» та «проект протоколу № 44 засідання виконавчого комітету від 21.08.2024 з порядком денним від 21.08.2024». Копія ухвали слідчого судді із матеріалів кримінального провадження №42024252100000055 від 17.07.24 не виділялась та предметом дослідження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 не була.
Водночас суд відхиляє твердження сторони захисту про недопустимість проведеного обшуку, оскільки вищевказані процесуальні дії були проведені в межах кримінального провадження №42024252100000055 від 17.07.24, а документи - протокол слідчої дії із додатками - виділені із матеріалів зазначеного кримінального провадження. Виготовлення та видача документів, що вилучені під час обшуку, обвинуваченим не заперечується. Зазначені обставини також підтверджені дослідженими в судовому засіданні матеріалами НСРД. Крім того, під час вилучення документів при обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_3 не допущено будь-яких істотних порушень прав останнього, що підтверджується безперервним відеозаписом обшуку.
Заперечуючи винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, обвинувачений та його захисник стверджують, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1184 від 21.08.2024 «Про надання дозволу на тимчасову торгівлю фруктами та овочами» не є офіційним документом, а тому у діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.
Однак, дане покликання не відповідає ані матеріалам кримінального провадження, ані вимогам законодавства. Так, вказані питання врегульовано Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015.
В п. 2 розділу І цих Правил надано визначення копії документа - це документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак. Виданий ОСОБА_3 ОСОБА_7 документ відповідає саме цим ознакам, а тому є копією рішення виконкому, а не його проектом. При цьому згідно з цим же пунктом вказаних Правил оригінал службового документа - примірник службового документа, що має оригінальний підпис посадової (службової) особи установи. Отже, згідно із законодавством наявністю і відсутністю підпису голови виконкому відрізняються між собою рішення виконкому та його копія, а не рішення та його проект, як вказав підсудний.
Згідно з п. 11 глави 1 розділу ІІ цих же Правил оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування здійснюються з урахуванням вимог Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. ДСТУ 4163:2020», прийнятого наказом Державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_12 » від 01 липня 2020 року № 144 (далі - ДСТУ 4163:2020).
При цьому п. 5.25 ДСТУ 4163:2020 передбачає, що проекти документів повинні містити грифи погодження або схвалення. Тобто, якби виданий підсудним документ дійсно був проектом рішення, він містив би гриф погодження відповідного структурного підрозділу чи посадової особи. Аналогічна вимога наявності на проекті документа реквізитів його погодження, зокрема, візи особи, яка погоджує проект, міститься у п.п. 1, 3 глави 6 розділу ІІ вищевказаних Правил та п.п. 62, 82 розділу ІІ Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ № 55 від 17.01.2018.
Крім цього, у п. 31 розділу ІІ вищезазначеної Типової інструкції вказано, що на бланку документа обов'язково має бути вказана його назва і наведено приклад назви «рішення» для документа такого виду. Виданий Кибою документ має саме таку назву, відтак, не може вважатись проектом рішення, оскільки в такому випадку мав би називатись саме проектом рішення, а не рішенням.
Більш того, згідно з п. 8 глави 11 розділу ІІ згаданих Правил, п. 5.26 того ж ДСТУ 4163:2020 та п.п. 71, 72 розділу ІІ вищезазначеної Типової інструкції такі елементи, як слова «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її власне ім'я та прізвище, відбиток печатки юридичної особи чи її структурного підрозділу, які проставлені нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа, є елементами саме засвідчення копії документа. Точно такі реквізити і проставив підсудний в нашому випадку.
При ухваленні рішення суд також враховує, що форма такого документа, як рішення виконавчого комітету міської ради, визначена в ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Окрім того, документ, виданий ОСОБА_7 обвинуваченим - завірена копія рішення виконавчого комітету міської ради - повною мірою відповідає ознакам офіційного документа, визначеним у примітці до ст. 358 КК України, так як він містить зафіксовану на паперовому носії інформацію, яка підтверджує і посвідчує надання органом місцевого самоврядування дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, що спричиняє наслідки правового характеру, складений, виданий і посвідчений уповноваженою на те особою - керуючим справами виконкому міської ради, складений з дотриманням визначеної законом форми рішення виконавчого комітету та містить усі необхідні реквізити.
Ці твердження повністю узгоджуються також і з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у справах № 735/588/19, 161/17634/19, 146/1086/16, 202/4369/20, 712/7649/19, 761/10353/15, 371/498/20, 751/9365/15, 644/9375/18.
Також у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 175/3271/20 зазначено, що копія - це документ, що містить інформацію, ідентичну інформації на документі, і з яким законодавство пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків осіб, зазначених у цьому документів (оригіналі). Правовий статус оригінала документа та його копії однаковий. Для кваліфікації не має значення форма документа - оригінал чи копія, якщо вона має таке саме доказове значення, як оригінал.
У даному випадку видана ОСОБА_7 підсудним копія документа надавала можливість розмістити об'єкти тимчасової торгівлі так само, як надавав би цю можливість і оригінал документа.
У постанові від 23.06.2021 у справі № 466/3141/15-к Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу захисту особи, визнаної винуватою у використанні завідомо підробленого документа, яким була копія договору купівлі-продажу, визнав необґрунтованими доводи про те, що копія договору не відповідає критеріям офіційного документа.
При цьому ВС вказав, що предметом указаного кримінального правопорушення визнаються також копії документів. Копія - це документ, що містить інформацію, ідентичну до інформації на документі, і з яким законодавство пов'язує виникнення зміну чи припинення прав та обов'язків осіб, зазначених у цьому документів. Правовий статус оригіналу документа та його копії однаковий. Для кваліфікації не має значення форма документа - оригінал чи копія, якщо вона має таке ж доказове значення, як оригінал, а тому доводи про те, що предметом злочину може бути тільки оригінал документа, визнані безпідставними, оскільки визнано доведеним те, що особа, надаючи копію підробленого договору до суду як додаток до позовної заяви, усвідомлювала, що інформація, яка міститься в ній, не відповідає дійсності, проте, може вплинути на вирішення цивільної справи за позовом.
У цьому ж рішенні ВС також відкинув як безпідставні доводи сторони захисту про недопустимість доказів, які були представлені у вигляді копій документів, виготовлених при виділенні матеріалів досудового розслідування, вказавши, що така процедура відповідає вимогам закону і не порушує принцип безпосередності дослідження судом доказів.
Аналогічну позицію про неможливість визнавати недопустимими докази, зібрані у початковому кримінальному провадженні та виділені в окреме кримінальне провадження, оскільки таке виділення здійснюється на підставі вимог закону, висловив ВС у постанові від 03.11.2022 у справі № 569/1888/20.
В постанові від 03.11.2021 у справі № 751/3724/17 Верховний Суд виклав правову позицію про те, що об'єктивна сторона службового підроблення
(ст. 366 КК України) полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням службового становища. Таке діяння виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинено в одній з таких альтернативних форм: внесення до документів неправдивих відомостей; інше підроблення документів; складання неправдивих документів; видача неправдивих документів.
Таким чином, ОСОБА_3 , використовуючи свої повноваження як керуючого справами виконавчого комітету міської ради та наявний у зв'язку із цим доступ до гербової печатки, вдавшись до активних дій, самостійно склав і видав ОСОБА_7 для початку торгівлі повністю неправдивий документ - завірену копію рішення виконкому міської ради, яке в дійсності цим комітетом не приймалось.
Отже, оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у ході судового розгляду кримінального провадження винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України - як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів доведена в повному обсязі поза розумним сумнівом.
Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує особу обвинуваченого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також те, що обвинувачений з урахуванням положень ст. 12 КК України вчинив нетяжкий злочин має на утриманні доньку ОСОБА_27 .
Обставин, що пом'якшують призначення покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують призначення покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого, який вчинив нетяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 основне покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.366 КК України та обов'язкове додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади, які визначає із врахуванням раніше вказаних обставин, окрім того, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, передбаченого ст. 75 КК України, поклавши обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.
Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі винного та принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати в кримінальному проваджені відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374, 377 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, обіймати на підприємствах, в установах чи організаціях всіх форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, та займатись діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді 2 років обмеження волі з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: заяву про видачу документів від ОСОБА_7 від 22.08.2024; п'ять копій рішень ІНФОРМАЦІЯ_2 №1184 від 21.08.2024; заяву ОСОБА_7 від 16.08.2024; довіреність від 06.06.2024; довідку з Державного Демографічного реєстру на ОСОБА_7 ; копію паспорту на ОСОБА_7 ; витяг з ЄДР; витяг з Реєстру територіальної громади на ОСОБА_7 ; два протоколи № 44 засідання ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити в матеріалах кримінального провадження
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Христинівський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.
Суддя ОСОБА_28