ЄУ №712/925/26
Провадження №2/712/2056/26
06 квітня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В.,
представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі позову і до досягнення сином повноліття.
У обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що сторони є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не приймає належної участі у вихованні та утриманні сина, не цікавиться його потребами, хоча переймається станом здоров'я та бере певну участь у лікуванні та організації оздоровчих заходів. Позивач зазначає, що їх спільний син є дитиною з інвалідністю, у зв'язку з чим має специфічні потреби та потребує значного утримання, тому позивач вимушена звернутися до суду.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено на 24 лютого 2026 року.
24 лютого 2026 року судове засідання відкладено на 25 березня 2026 року за клопотанням позивача.
Протокольною ухвалою від 25 березня 2026 року відкладено проголошення рішення на 06 квітня 2026 року.
24 лютого 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому указано, що відповідач не заперечує щодо його обов'язку утримувати спільного з позивачем сина, однак зазначив, що встановлення аліментів у розмірі 1/3 від його доходів буде становити приблизно 15 000,00 грн., а з урахуванням обов'язку рівного утримання дитини обома батьками - 30 000,00 грн., що є більшим середньої заробітної плати дорослої людини. Визнав аліменти у розмірі 1/6 від його доходів, що буде становити близько 8 000,00 грн. та буде достатнім для забезпечення базових потреб дитини. Крім того, позивач отримує державну соціальну допомогу на сина. Відповідач після розірвання шлюбу має намір залишити спільну квартиру позивачу і дітям, а сам буде вимушений винаймати житло, що зумовить понесення ним додаткових витрат. Крім того, відповідач має захворювання, які потребують лікування, надає допомогу матері пенсійного віку. Також у сторін є син 2005 року народження, який є студентом, і відповідач продовжує допомагати йому матеріально.
03 березня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, що відповідач надає допомогу своїй матері, оскільки: документ щодо стану здоров'я матері датований 2024 роком, жодних доказів щодо необхідності стороннього догляду за матір'ю чи понесених фактичних витрат відповідача на її утримання відповідачем не надано. Крім того, матері відповідача належить чотири земельні ділянки сільськогосподарського призначення (земельні паї), за які вона щорічно отримує кошти за здачу в оренду. Біля будинку, в якому проживає мати відповідача, також є присадибна земельна ділянка для вирощування городини. Крім того, мати відповідача отримує пенсію.
Що стосується долученої до відзиву Угоди про найм (оренду) від 01 березня 2026 року, з якої слідує, що відповідач має намір орендувати з 01 березня 2026 року житло за 20 000 грн. на місяць, то доказів реального проживання у орендованій квартирі відповідач не надав, Угода про найм датована 01 березня 2026 року, тобто дата укладення угоди між наймодавцем та наймачем є датою, яка ще не настала на момент укладення такої угоди, її підписання та подачі до суду.
Старший повнолітній син сторін є студентом і перебуває на утриманні позивача, позов про стягнення аліментів на навчання повнолітньої дитини ні позивачем, ні сином не подавався. Друга спільна дитина малолітня, син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитина з особливими потребами. Соціальна допомога, що виплачується державою складає близько 2 500,00 грн. на місяць і не може повною мірою забезпечити гармонійний та належний рівень розвитку та лікування дитини. Відповідач має достатній дохід для утримання малолітньої дитини та сплати аліментів на її утримання у розмірі 1/3 частини від усіх його видів заробітку (доходу). Стан здоров'я відповідача не є таким, що складний, оскільки він займає посаду заступника начальника цеху на великому стратегічному підприємстві, що дозволяє йому належним чином виконувати його функціональні обов'язки за станом здоров'я. Доказів витрат на своє лікування відповідач до відзиву не долучив. Що стосується матеріального стану, то відповідач окрім заробітної плати, є власником кількох земельних паїв, співвласником трикімнатної квартири у м. Черкаси, автомобіля, який перебуває повністю у його володінні та користуванні, тобто матеріальний стан відповідача є достатнім для виконання обов'язку щодо сплати аліментів на свого малолітнього сина з особливими потребами, у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу). Інших малолітніх (неповнолітніх) дітей на утриманні відповідача не має. Доказів понесених витрат на утримання інших осіб та обов'язку такого утримання відповідачем до відзиву не долучено.
Підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
05 березня 2026 року від відповідача надійшли заперечення до відповіді на відзив, у яких зазначено, що відповідач дійсно має дві земельні ділянки, проте одну із них було надано на 49 років в емфітевзис третій особі з метою придбання квартири, в якій зараз проживає позивач. Відповідно жодного доходу від неї нині відповідач не отримує, оскільки за умовами договору сума сплачена одразу за весь час емфітевзису. Друга земельна ділянка надається в оренду за незначну орендну плату. Крім того, відповідач має боргові зобов'язання на суму 76 838,00 грн., які були набуті під час шлюбу на купівлю побутової техніки, яку відповідач буде погашати самостійно. Мати відповідача має два паї, доходи від надання в оренду незначні Відповідач змушений орендувати квартиру внаслідок неможливості подальшого спільного співжиття з позивачем та в інтересах дітей, які не повинні зростати в атмосфері сварок між батьками. Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що заявлений розмір є об'єктивно завищеним. Справа є незначної складності, а представник позивача не брав участі у навіть складанні позовної заяви.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково з підстав, зазначених у відзиві.
Заслухавши думку учасників, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Судом встановлено, що з 19 липня 2003 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що вбачається зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 .
Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади №2026/000588362, №2026/000588376 від 13.01.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 , 2014 року народження, є дитиною з інвалідністю.
З довідки про доходи №57 від 27.01.2026 вбачається, що ОСОБА_4 працює в ПрАТ «АЗОТ», заробітна плата за 2025 рік складає 537 435,75 грн.
Судом досліджені документи, додані відповідачем до відзиву, а саме пенсійне посвідчення ОСОБА_7 , довідку про розмір отриманої пенсії, медичні документи щодо стану здоров'я відповідача та його матері.
З інформаційної довідки №466264600 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_4 належать земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 71215831100:29:002:0180, з кадастровим номером 71215831100:18:003:0095, з кадастровим номером 71215831100:18:003:0118, з кадастровим номером 71215831100:29:002:0174.
Згідно інформаційної довідки №466263411 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_7 належать земельні ділянки з кадастровим номером 71215831100:29:002:0184, з кадастровим номером 71215831100:18:003:0090, з кадастровим номером 71215831100:29:002:0183, з кадастровим номером 71215831100:18:003:00889.
Відповідачем надані договори оренди землі, згідно яких ОСОБА_4 за земельну ділянку з кадастровими номерами 71215831100:29:002:0174, 71215831100:18:003:0118 отримує орендну плату у сумі 1 892,60 грн. (Додаткова угода від 19.08.2016 до договору від 31.05.2012); за земельні ділянки з кадастровими номерами 71215831100:29:002:0180, 71215831100:18:003:0095 одноразово сплачена орендна плата у сумі 94 543,37 грн. (договір від 19.08.2016).
Згідно договорів оренди землі ОСОБА_7 за земельні ділянки з кадастровими номерами 71215831100:29:002:0184, 71215831100:18:003:0090 отримує орендну плату у сумі 4 416,06 грн. (договір від 25.02.2015); за договором від 01.03.2011 - 1 471,80 грн.
Згідно довідки, виданої АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_4 станом на 03.03.2026 має заборгованість перед банком по картці Універсальна Голод - 25 189,05 грн., за послугу Оплата частинами - 2 118,17 грн.
Згідно довідки, виданої АТ «Універсалбанк», ОСОБА_4 станом на 03.03.2026 має заборгованість перед банком по картці із встановленим кредитним лімітом у сумі 51 649,06 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом досліджені відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів ОСОБА_3 (відповідь №2511886 від 25.03.2026) та ОСОБА_4 (відповідь №2511931 від 25.03.2026), згідно яких позивач і відповідач мають майже рівний розмір заробітної плати за період 2024-2025 роки.
Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 цієї статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того ст. 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позов пред'явлено до суду 14.01.2026 згідно відмітки на поштовому конверті.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ з відповідними змінами та доповненнями, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
За змістом ст. 141 Сімейного кодексу України проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч. 1 ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до норм чинного законодавства за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 183 СК України визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідачем не заперечується обов'язок щодо утримання спільного з позивачем сина, матеріали справи свідчать про спроможність відповідача утримувати свого неповнолітнього сина.
При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання неповнолітнього сина, суд погоджується із доводами відповідача, що аліменти у розмірі 1/3 частини від доходів відповідача, з урахуванням розміру заробітної плати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , є завищеним. Посилання позивача на те, що спільний син сторін потребує лікування, і саме цим вона обґрунтовує заявлений розмір аліментів, не може бути врахований для визначення розміру аліментів, оскільки витрати на лікування є додатковими витратами і можуть бути стягнуті в порядку ст. 185 СК України.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено понесення витрат на його власне лікування та надання допомоги матері. Відповідач не проживає разом з матір'ю. ОСОБА_7 отримує пенсію та додатковий дохід у вигляді орендної плати за землю.
Суд враховує, що обов'язок утримання дитини є рівним для обох батьків. Судом проаналізовано доходи сторін і суд дійшов висновку, що заявлений розмір аліментів є завищеним, а визнаний відповідачем рівень аліментів не забезпечить належним чином витрати на утримання дитини.
Ураховуючи вищевикладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, та те, що відповідач визнав обов'язок щодо утримання свого неповнолітнього сина, який проживає окремо від нього, до досягнення ним повноліття, суд вважає позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню частково у розмірі 1/4 частки від доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Розмір аліментів, а саме, 1/4 частина від заробітку (доходу) платника аліментів є мінімально визначеним законодавцем розміром аліментів, які слід стягувати на утримання дитини.
Крім того, суд роз'яснює, що відповідно до ст.ст. 80, 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.
У решті позовних вимог слід відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Позивач просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
Відповідач зазначив, що указана сума за послуги адвоката є явно завищеною, тому просив зменшити їх розмір.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд погоджується з доводами відповідача про те, що він є завищеним.
Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним зі складністю справи, тобто не має бути явно завищеним.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №50 від 27.02.2026 позивачем сплачено за послуги адвоката Соколишиної Л.Б. фіксований гонорар у сумі 15 000,00 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та обставини справи, суд приходить до висновку, що правова допомога позивачу з боку адвоката дійсно була надана.
Дослідивши надані позивачем документи, ураховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із виконаними адвокатом роботами (послугами), указана справа є малозначною, категорія указаних справ є типовою, судова практика сталою. Представником позивача підготовлено відповідь на відзив та прийнято участь у одному судовому засіданні.
За таких обставин, суд вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 331,20 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 206, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітків та доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 14.01.2026 до досягнення дитиною повноліття.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у межах сплати платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір у сумі 1 331,20 грн.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Повний текст рішення виготовлений 06.04.2026.
Суддя: О.С. Стеценко