Справа № 695/2770/25
Провадження 2/712/376/26
02 квітня 2026 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
при секретарі - Чумак Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 630218503 від 03.10.2014 у розмірі станом на 07.04.2025 року в сумі 76 869,54 гривень, яка складається з 48 735, 70 гривень - прострочене тіло кредиту, 28 133,84 гривень - відсотки за користування кредитом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем кредитного договору, відповідач зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші передбачені договором платежі.
Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути з урахуванням нарахованих відсотків.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 липня 2025 року справу передано за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.
В порядку протоколу автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Троян Т.Є.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2025 року провадження в справі відкрито, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
27 березня 2026 року представником відповідача - адвокатом Дригою Л.В. скеровано до суду письмове пояснення, у якому зазначено, що вказаний позивачем розмір заборгованості відповідачем не визнається з огляду на те, що за весь час користування з 03.05.2015 по 03.04.2025 відповідачем було здійснено погашення кредиту на загальну суму 60 616, 23 гривень, вказувала, що до простроченого тіла фактично віднесені відсотки, а тому із розрахунком позивача не можуть погодитися. За вказаних обставин, розрахована сума боргу по тілу, яка існує за підрахунками відповідача складає 19900 гривень, а відсотків - 358,15 гривень. При цьому строк користування кредитом закінчився. Також просила врахувати сплачену по кредиту суму в розмірі 6000 гривень, яка сплачена двома платежами 30.09.2025 -4000 гривень та 14.10.2025 -2000 гривень.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Рудницький Ю.І. в режимі відеоконферензв'язку позов підтримав, просив задовольнити, вказував на те, що розрахунок заборгованості наданий банком повністю відповідає умовам кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, натомість контррозрахунки відповідача не відповідають умовам користування кредиту. Внесені платежі будуть зараховані банком на виконання даного кредитного договору.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Дрига Л.В. заперечувала проти задоволення позову з підстав, зазначених у письмовому поясненні. Також, зазначала про наявність підстав для застосування позовної давності.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 03 жовтня 2015 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 була укладена Анкета-Заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум» з Додатком до вказаного Договору, із наступними основними умовами: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія з лімітом 75 000 гривень; тип відсоткової ставки - фіксована; найменування продукту - «Максимум»; процентна ставка - 36 % річних; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.; строк кредитування - 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлюваної кредитної лінії.
Власним підписом ОСОБА_1 підтвердив, що він приймає пропозицію банку на оформлення «Максимум» і йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення всі умови Договору, в тому числі умови отримання та обслуговування картки.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
АТ «Альфа-Банк» виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, відповідно до умов договору.
Позичальник - відповідач скористався кредитними ресурсами та свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом в судовому засіданні, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить станом на 07.04.2025 року 76 869,54 гривень, з яких 48 735, 70 гривень - прострочене тіло кредиту, 28 133,84 гривень - відсотки за користування кредитом.
При цьому, суд не погоджується з контрозрахунком заборгованості відповідача, наведеним в письмових поясненнях від 27.03.2026, оскільки він не відповідає умовам договору щодо нарахування відсотків в розмірі 36 % річних та не містить наслідків несплати щомісячного обов'язкового платежу - п.2.3 Договору (перенос на рахунки простроченої заборгованості).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення заборгованості за кредитом порушує право позивача на своєчасне отримання плати за надані послуги.
Оскільки відповідач припинив виконання зобов'язань в односторонньому порядку, що потягло в цілому невиконання умов кредитного договору, то позивач має всі правові підстави вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку.
Заборгованість за кредитним договором розрахована банком у відповідності з умовами кредитного договору, а тому суд вважає його належним і допустимим доказом розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором та покладає в обґрунтування свого рішення.
Водночас суд враховує, що представнником відповідача фактично заявлено про застосування строку позовної давності, сплив якої відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові.
Даючи оцінку доводам представника відповідача про сплив позовної давності, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Так, представником відповідача в судовому засіданні було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, суд критично оцінює доводи представника відповідача стосовно застосування строків позовної давності, з наступних підстав.
Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в межах встановленого цивільним законодавством строку, а саме 25 червня 2025 року, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів представника відповідача стосовно пропуску строку позовної давності, а відтак підстав для їх застосування не вбачається.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі. У зв'язку з викладеним суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 630218503 від 03.10.2014 станом на 07.04.2025 року в сумі 76 869,54 гривень, з яких 48 735, 70 гривень - прострочене тіло кредиту, 28 133,84 гривень - відсотки за користування кредитом.
Здійснені відповідачем після визначеної позивачем дати розрахунку заборгованості платежі у розмірі 6 000 грн не можуть бути враховані судом як такі, що зменшують заявлену до стягнення суму, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо порядку їх зарахування, структури заборгованості та черговості погашення вимог кредитора.
При цьому з урахуванням того, що після 07.04.2025 (дата розрахунку) заборгованість продовжує формуватися, зокрема за рахунок нарахування процентів та збільшення простроченої заборгованості за тілом кредиту, відсутні підстави вважати, що сплачені кошти були спрямовані саме на погашення тієї заборгованості, яка є предметом позову.
Водночас зазначені платежі підлягають урахуванню кредитором при подальшому обліку заборгованості, а також органами примусового виконання рішення під час його виконання.
Оскільки відповідач є особою з інвалідністю II групи та звільнений від сплати судового збору, підстави для стягнення з нього судового збору відсутні.
На підставі викладеного та керуючись стст. 509, 525, 526, 530, 551, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, стст. 4, 5, 7, 12, 13, 76-80, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, місто Київ, вул.Велика Васильківська, б.100, заборгованість за кредитним договором № 630218503 від 03.10.2014 станом на 07.04.2025 року в сумі 76 869,54 гривень, з яких 48 735, 70 гривень - прострочене тіло кредиту, 28 133,84 гривень - відсотки за користування кредитом, а всього - 76 869,54 гривень (сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят дев'ять грн. 54 коп.)
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 06.04.2026.
Головуючий Т.Є.Троян