Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/11941/25
Провадження №2/711/668/26
(заочне)
02 березня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суду м. Черкаси у складі:
головуючого-судді - Позарецької С.М.,
секретаря судового засідання - Буйновської А.П.,
за участю представника позивача
за довіреністю - Молчанович Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Черкаської міської ради, як органу опіки та піклування м.Черкаси до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, -
Позивач Виконавчий комітет Черкаської міської ради, як орган опіки та піклування м.Черкаси звернувся до суду з позовом (остаточна редакція а.с. 39) до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач є матір'ю малолітнього ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька в свідоцтві про народження дитини внесені на підставі ч.1 ст. 135 СК України (при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та гр-вом матері, а ім'я та по-батькові батька дитини записуються за її вказівкою).
Зазначено, що 11.12.2025 до служби у справах дітей Черкаської міської ради надійшло повідомлення від правоохоронних органів, що за адресою: АДРЕСА_1 , виявлена новороджена дитина, яка перебуває в складних життєвих обставинах. Мати ОСОБА_1 категорично відмовилася надавати будь-яку інформацію про себе та дитину. На обличчі у дитини були виявлені численні синці, подряпини та укуси, походження яких мати пояснити не захотіла.
Також зазначено, що під час огляду малолітньої дитини лікарем КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради неа тілі дитини виявлені укушені поверхневі садна лівої та правої брови, чола, лівої скроневої ділянки. За результатами огляду складено акт проведення оцінювання рівня безпеки дитини від 11.12.2025 №79 та підтверджено факт безпосередньої загрози життю та здоров'ю малолітнього ОСОБА_2 .
Дитина невідкладно була влаштована до медичного закладу, де і перебуває на лікуванні.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 12.12.2025 №1597 малолітній ОСОБА_3 негайно відібраний від матері. Рішенням Комісії від 17.12.2025 №16/47 дитина поставлена на облік у службі, як така, що перебуває в складних життєвих обставинах. Станом на 17.12.2025 мати не виявляла своєї зацікавленості щодо подальшої долі дитини.
Таким чином, позивач просить суд, - позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також передати дитину органу опіки та піклування для подальшого влаштування.
Ухвалою суду від 24.12.2025 позовну заяву залишено без руху. На виконання ухвали суду позивачем надані відповідні матеріли, які прийняті судом.
Ухвалою суду від 15.01.2026 прийтято, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем відзив на позов подано не було.
Ухвалою суду від 05.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви. Крім того, не заперечувала проти заочного розгляду справи. Також пояснила, що, коли виявили працівники поліції ОСОБА_1 разом із дитиною, то остання мала тілесні ушкодження, садна. Мати відмовилась повідомити про походження цих тілесних ушкоджень і відмовилась надати інформацію про дитину. Після відібрання, дитину було поміщено до медичного закладу, де їй проведено обстеження, надане необхідне лікування та убезпечено від негативу. Було встановлено, що матір народила дитину, коли їй виповнилося 18 років і у свідоцтві дані про батька дитини записані зі слів матері, тобто відповідно до ч.1 ст. 135 СК. Батько дитини, наразі, невідомий; на час розгляду справи встановити місце знаходження біологічної матері дитини не вдалося; на цей час внесені відомості до ЄРДР і здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за фактом наявності у дитини тілесних ушкоджень. Крім того, дитина влаштована у сім'ю і знаходиться у безпеці. Мати дитини не уклала декларацію із дитячим сімейним лікарем і взагалі не цікавиться про життя дитини, хоча їй відомий номер телефону служби у справах дітей. Позивач ніде не працює і не навчається. Батьки позивача повідомили, що їм байдуже онук і дочка (позивач), яку, начебто, кудись забрав її цивільний чоловік, але місце її знаходження їм не відоме. Позивач, як мати, на дитину не отримує допомогу. Працівники служби дізнались про цей факт із повідомлення працівників правоохоронних органів. Просила судовий збір залишити за позивачем. Зазначила, що не є доцільним з'ясовувати думку дитини щодо позбавлення батьківських прав її батьків, оскільки вона є малолітньою, 2025 року народження. На цей час дитина перебуває у патронатних вихователів, які вважають її як свою, повністю виконують щодо дитини батьківські права та обов'язки.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, будучи неодноразово повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст. 223, 131 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Про поважність причин неявки не повідомила. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.
Справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, яка повідомлялася судом у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи та не з'явилася у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву проти позову, а представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що з 06.02.2026 ОСОБА_5 знаходиться у її сім'ї. Про хлопчика вона дізналась від працівників служби у справах дітей. Вперше дитину вони з чоловіком побачили 25.12.2025 у лікарні, де він проходив лікування; отримали дозвіл бути з ним; вони його відвідували, одягали, кормили тощо. Мати дитиною не цікавилася, а також й інші особи (бабусі, дідусі та інш) не зверталися щодо дитини. Зараз дитина всім забезпечена, дорослішає і в неї все добре.
Врахувавши думку представника позивача, показання свідка, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать дані витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відповідно до ст.ст. 126, 133, ь135 СК України від 12.12.2025. Відомості про батька дитини - ОСОБА_6 записані за вказівкою матері, відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
12.12.2025 видане повторне свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 84 від 12.09.2025, серія НОМЕР_1 ).
За повідомленням КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 11.12.2025 №1010, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поступила під нагляд педіатричної амбулаторії після виписки з КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня», кули була переведена з пологового будинку через недоношеність. Оглянута лікарем педіатром вдома 22.09.2025 та 02.10.2025 в амбулаторії, в присутності батьків матері, надані рекомендації по догляду за дитиною та повідомлено про необхідність з'явитися на контрольний огляд до амбулаторії через місяць. Мати на огляд не з'явилась, на телефонні дзвінки не відповідала. Медичні працівники знайшли матір дитини в соціальних мережах та наполягали на огляді дитини, на що матір відповіла у грубій формі. Декларація з лікарем педіатром не укладена через відсутність у дитини свідоцтва про народження та проблеми з паспортом матері.
Відповідно до даних довідки №9917 від 11.12.2025 КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня» ЧОР, ОСОБА_3 потрапив до медичного закладу 11.12.2025 із тілесними ушкодженнями, саднами на тілі, був госпіталізований.
За даними акту №79 щодо проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 , вбачається, що місце реєстрації (проживання) дитини відсутні; мати дитини ОСОБА_1 відмовляється від спілкування; дитина виявлена працівниками поліції у супроводі матері; наявні фізичні та поведінкові ознаки, що можуть свідчити про жорстоке поводження з дитиною, наявні укуси та тілесні ушкодження у дитини; встановлено низький рівень гігієни дитини у зв'язку з недоглядом та занедбаністю, поруч з дитиною відчувається неприємний запах, тобто наявні зовнішні ознаки недогляду та занедбаністю; стан здоров'я дитини на момент виявлення - критичний; психо-емоційний стан матері візуально несе загрозу життю та здоров'ю дитини; матір із дитиною виявлені у вечірній час на вулиці; необхідна дитині медична допомога та догляд; висновок щодо рівня безпеки дитини - дуже небезпечно; мати від підпису акту відмовилась, а також відмовилась надати якісь пояснення.
На виконання вимог чинного законодавства, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 12.12.2025 № 1597 малолітнього ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно відібрано від батьків у зв'язку з реальною загрозою життю та здоров'ю дитини.
Малолітнього ОСОБА_2 , згідно із рішенням Комісії
від 17.12.2025 № 16/47, взято на облік Служби як такого, що постраждав від жорстокого поводження, а саме фізичного насильства.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Черкаської міської ради від 18.12.2025 № 25758-01-16 виконком як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час розгляду справи цей висновок є чинним.
Наказом начальника служби у справах дітей Черкаської міської ради віл 06.01.2026 малолітній ОСОБА_3 тимчасово влаштований до сім'ї ОСОБА_4 до прийняття рішення про влаштування дитини в сімейні форми виховання.
Крім того, встановлено, що 11.12.2.25 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження №12025255350000276 про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 ч.1 КК України за фактом спричинення матір'ю ОСОБА_1 дитині ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тілесних ушкоджень при подіях 11.12.2025.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту для даних правовідносин визначені Сімейним Кодексом України.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Як зазначено у Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 передбачає, що кожна дитина має права на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Україною 27.02.1991, дата набуття чинності для України 27.09.1991): «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно із ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За положеннями ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Проте, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).
Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 16 постанови від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавствапри розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити
про його інтерес до дитини (пункт 58).
Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Відповідно до ч.ч. 1-4, 6 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3)жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5)вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.
Під час розгляду справи встановлено факт системного, протягом тривалого часу, невиконання матір'ю (відповідачем по справі) обов'язку по вихованню малолітньої дитини та відсутності її намірів, бажання і у подальшому займатись питаннями виховання та утримання сина; матір дитини взагалі не вчиняла жодних дій та заходів, направлених на виконання нею батьківських обов'язків щодо своєї дитини і таких намірів не має на час розгляду справи. Крім того, відповідач не скористалася правом на отримання нею правничої допомоги під час розгляду справи. При цьому, не скористалася й правом подати відзив на позов, докази на спростування доводів позивача. На думку суду, відповідач, як матір дитини, не виконує батьківські обов'язки щодо своєї дитини, не цікавиться її життям, здоров'ям, проблемами, не приймає участі у вихованні, не дбає про нормальне самоусвідомлення дитини, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не відвідує і взагалі не спілкується із сином без поважних причин, не забезпечує їй необхідне матеріальне утримання, що вказує на те, що воно свідомо ухиляється та фактично самоусувається від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини і таке невиконання батьківських обов'язків не пов'язане із наявністю душевної хвороби чи іншого тяжкого захворювання або з інших незалежних від них причин. Більш тощо, встановлено факт, що матір дитини не доглядала за нею і не піклувалася (хлопчик візуально був у занедбаному стані), дитина була виявлена працівниками поліції із наявними тілесними ушкодженнями на тілі, подряпинами саднами на обличчі і, при цьому, відповідач відмовилася повідомити про обставини виникнення таких ушкоджень у дитини, а також іншу інформацію про життя, стан здоров'я дитини тощо.
Крім того, відсутні відомості, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 , до сім'ї якої влаштована дитина, чи інші особи, чинять будь-які перешкоди у спілкуванні матері з дитиною, з огляду на те, що воно має засоби зв'язку із вихователем та працівниками служби у справах дітей, про що було повідомлено представником позивача в судовому засіданні. Батько дитини не встановлений, оскільки відомості про нього до актового запису про народження записані за вказівкою матері дитини. Крім того, й дід і баба (батьки відповідача) не цікавилися долею онука, будучи обізнаними про відібрання дитини у її матері. Таким чином, суд вважає, що мати мала всі достатні та реальні можливості спілкуватися із сином та виховувати його.
Також, суд вважає, що відсутні підстави вважати висновок виконавчого комітету Черкаської міської ради, як органу опіки та піклування від 18.12.2025 необґрунтованим і таким, що суперечить інтересам дитини. Також суд погодився із позицією сторони позивача про неможливість заслуховувати думку дитини, яка є малолітньою, 2025 року народження, з питань, що стосуються її життя та матері (батьків), щодо вирішення спору про позбавлення його матері батьківських прав.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що фізичне насильство над дитиною, свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо малолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є наслідком винної поведінки відповідача ОСОБА_1 , а тому є всі підстави для позбавлення її батьківських прав відносно дитини. При цьому, прийнявши до уваги висновок органу опіки та піклування, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав не буде суперечити інтересам дитини, а навпаки, буде повністю відповідати її найкращим інтересам.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Приймаючи таке рішення, суд вважає, що воно є справедливим і таким, що постановлене виключно в інтересах дитини, яка не повинна страждати через те,
що матір вчиняє щодо неї фізичне насильство, не піклується про неї, не дбає про її фізичний та духовний розвиток, свідомо поклавши виконання цих обов'язків на державу.
Крім того, слід звернути увагу на те, що ч. 1 ст. 166 СК України визначені правові наслідки позбавлення батьківських прав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-83, 259, 268, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр-ка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати органу опіки та піклування м. Черкаси для подальшого влаштування.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 23.03.2026.
Головуючий суддя С.М. Позарецька