Справа №701/1112/25
Номер провадження2/701/39/26
02 квітня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - В.Л. Маренюка
за участю секретаря - Н.В. Філіпчак
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 треті особи: Служба у справах дітей Маньківської селищної ради, Служба у справах дітей Черкаської міської ради та ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком і участі в його вихованні,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про усунення перешкод у спілкуванні з онуком і участі в його вихованні.
На підставу своїх вимог спирається на те що, між позивачем та відповідачем виникли відносини щодо усунення перешкод у спілкуванні баби з дитиною і участі її у вихованні онука, що регулюються Сімейним кодексом України і спеціальними інститутами цивільного права.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 7 ст. 7 СК України).
За змістом право на захист складається з можливостей, здатних забезпечити здійснення суб'єктивного права. Однією з таких можливостей є право на пред'явлення позову.
Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.)
Позивач звертається за захистом порушених немайнових прав дитини і ставить перед судом питання їх захисту, шляхом усунення перешкод у спілкуванні дитини з бабою.
21 червня 2014 року третя особа ОСОБА_4 , син позивача, уклав шлюб з Відповідачкою ОСОБА_3 , який було зареєстровано у Відділі реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району управління юстиції у м. Черкаси під актовим записом №175, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Від зазначеного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина - син ОСОБА_5 . Позивач ОСОБА_1 є рідною бабусею цієї дитини по батьківській лінії.
Відповідачка, будучи матір'ю дитини, фактично чинить перешкоди як у спілкуванні ОСОБА_4 , так і у спілкуванні баби з дитиною, позбавляючи онука природного права на зв'язок із рідними.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2019 року шлюб між ОСОБА_4 , та Відповідачкою було розірвано.
Від самого народження сина ОСОБА_4 мав тісний емоційний зв'язок із ним, постійно дбав про нього, виховував, забезпечував матеріально та духовно. ОСОБА_4 , працює, має стабільний дохід, володіє постійним житлом - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , яку придбав за власні кошти ще до шлюбу. У квартирі створено всі умови для гармонійного розвитку дитини: окрема кімната, іграшки, книги, дитячий куточок, необхідний одяг та предмети догляду. За місцем роботи та проживання ОСОБА_4 , характеризують позитивно, він не перебуває на психіатричному чи наркологічному обліку, шкідливих звичок не має.
ОСОБА_4 сплачує аліменти на користь Відповідача.
Позивач зі своїм чоловіком проживають поряд з сином (кв. 37 ) і допомагали та готові допомагати у вихованні онука.
Оскільки у позивача з онуком тісний зв'язок, відповідач, на думку позива, незаконно позбавляє дитину і позивача спілкування.
З приводу перешкод у спілкуванні з онуком і позивач і ОСОБА_4 , звертались до служби у справах дітей.
Розпорядженням Маньківської районної ради Черкаської області від 25.02.2020 № 33 встановлено часи побачення батька з дитиною:
- До 2-х годин на день понеділок, середа, п'ятниця з 16.00 до 18.00 год., у вихідні дні з 10.00 год. до 13.00 год.
Позивачка зазначає, що ОСОБА_3 , дане розпорядження взагалі не виконується.
Місця для спілкування з дитиною в смт. Маньківка у позивача не має, а за адресою ОСОБА_3 , на думку позивачки, це робити не можливо, оскільки вона вчиняє сварки із ними.
Позивач не раз зверталась до органів служби у справах дітей та до органів поліції щодо перешкод у спілкуванні з онуком.
Як вказує позивачка, ОСОБА_3 , чиниться перешкоджання ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , у спілкуванні з дитиною і батьку дитини, бабі дитині не надається навіть можливість переконатись у стані здоров'я дитини, дитина у зазначені для побачень часи не виходить на відеозв'язок, не надається для особистого спілкування ні батьку ні бабі, що зафіксовано на відеозаписі (надається) та у відповідях третіх осіб і органів поліції.
Позивач має бажання спілкуватися з онуком, брати активну участь у його вихованні та розвитку, однак відповідач, на думку позивачки, через особистісний конфлікт, перешкоджає позивачу у спілкуванні з онуком. До виникнення конфлікту з відповідачем між позивачем та онуком склалися приязні відносини, вони спілкувалися та неодноразово подорожували разом.
Перешкоджання у спілкуванні з онуком завдає позивачу нестерпного болю. Такі дії на думку позивача суперечать не лише загальнолюдським принципам і моральним нормам, але й прямо порушують права дитини, закріплені Конституцією України, Сімейним кодексом, Законом «Про охорону дитинства» та міжнародними договорами, тому позивач і звертається з вищевказаною заявою до суду, в якій просить суд усунути перешкоди у спілкуванні позивачки з онуком ОСОБА_5 , шляхом заборони відповідачці чинити перешкоди у спілкуванні онука з рідною бабусею по батьківській лінії ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача реально сприяти спілкуванню онука з бабою, із повагою до старшого покоління та визначити Позивачці порядок участі у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_5 без присутності матері і її родичів за місцем проживання бабусі за адресою: АДРЕСА_3 та по відеозв'язку (за вибором бабусі) за наступним графіком побачень з дитиною (із врахуванням навчання дитини у школі):
- на вихідні дні з 16.00 години п'ятниці по 16.00 години неділі кожного третього тижня кожного місяця;
- кожного релігійного і державного свята з 10.00 год. до 15.00 год.;
- в канікулярний період спільний відпочинок з бабусею без присутності матері і її родичів, один місяць влітку з 25 червня по 25 липня, по парним рокам з 29 грудня по 5 січня, по непарним рокам з 5 січня по 10 січня,
- у дні народження онука з 15.00 по 19.00 години, у дні народження баби з 10.00 по 14.00 години без присутності матері і її родичів, у місці проживання баби або засобами відеозв'язку (за вибором баби).
Крім того просила стягнути з відповідачки судові витрати в сумі 65000 грн.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просила їх задоволити.
Відповідачка та її представник в судовому засідані заперечували на задоволення позовних вимог позивачки в тому вигляді як вони сформульовані в позовній заяві та не заперечували на побачення позивачки з онуком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 щосуботи або щонеділі на території селища Маньківка в присутності відповідачки, за попередньою домовленістю, як зазначено в рішенні виконавчого комітету Маньківської селищної ради № 245-25 від 23.12.2025р.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Маньківської селищної ради до суду не з'явилась, однак надала суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі та при прийнятті рішення просила врахувати рішення виконавчого комітету Маньківської селищної ради рішення № 245-25 від 23.12.2025р. для забезпечення найкращих інтересів дитини.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Черкаської міської ради в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву згідно якої просив розгляд справи проводити у його відсутності та при вирішенні даної справи поклався на розсуд суду, з урахуванням найкращих інтересів дитини.
Представник третьої особи: ОСОБА_4, в судовому засідані не заперечувала на задоволення позовних вимог позивачки в повному обсязі та в об'ємі сформульованому в позовній заяві.
Вислухавши пояснення та позиції учасників справи та їх представників, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У частині першій статті 257 СК України встановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Тлумачення частини другої та третьої статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Судом встановлено, що 21 червня 2014 року син позивачки ОСОБА_4 уклав шлюб з відповідачкою, який вони зареєстрували у відділі реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району управління юстиції у м. Черкаси, актовий запис № 175 свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила сина ОСОБА_5 , батьком якого є ОСОБА_4 , а позивачка бабою. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 19.09.2019 року шлюб між відповідачкою ОСОБА_3 , та сином позивачки ОСОБА_4 , розірвано. На даний час онук позивачки ОСОБА_5 , зареєстрований та проживає за місце реєстрації своєї матері, відповідачки по справі по АДРЕСА_4 . З приводу перешкод у спілкуванні позивачки з онуком, позивачка зверталась до служби у справах дітей, та згідно рішення виконавчого комітету Маньківської селищної ради № 245-25 від 23.12.2025р. "Про визначення порядку спілкування баби з онуком" визначено дні побачення позивачки ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щосуботи або щонеділі на території селища Маньківка у присутності відповідачки, матері ОСОБА_3 , за попередньою домовленістю.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
У статті 159 СК України зазначено, що суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання, тощо), місце та час спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.
Тривалість часу, проведеного дитиною з бабусею чи дідусем може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що баба, дід мають право на особисте спілкування з онуками, а мати не має права перешкоджати їм спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що при розгляді вимог про визначення порядку участі у вихованні дітей і спілкуванні з ними того з батьків, який проживає окремо від них, порядку спілкування діда й баби з онуками, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і піклування з цих питань, спорів між батьками про місце проживання дітей, вимог про відібрання батьками дітей в інших осіб, про позбавлення або поновлення батьківських прав та інших спорів, пов'язаних із вихованням дітей, обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.
Згідно із абзацами 1, 2 пункту 1.4 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29 травня 1999 року № 34/166/131/88, безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад у межах їх компетенції. Справами опіки і піклування у селищах і селах безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав», висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини.
Отже, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства України, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування діда й баби з онуками обов'язковим є наявність письмового висновку органів опіки та піклування.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, (ст. 2 ЦПК України)
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України).
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, в межах даного спору позивачем не надано належних та допустимих доказів, які мали підтвердити неправомірні дії відповідача, пов'язані зі створенням перешкод в спілкуванні баби з онуком, при зверненні з позовом до суду позивачем не долучено докази на підтвердження заявлених вимог.
Твердження позивача про те, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з онуком суд не приймає до уваги, так як вони спростовуються матеріалами справи. Так судом встановлено, рішенням виконавчого комітету Маньківської селищної ради № 245-25 від 23.12.2025р. визначено дні побачень позивачки ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щосуботи або щонеділі на території селища Маньківка в присутності відповідачки, за попередньою домовленістю, тобто позивачка не була позбавлена можливості зустрічатися з онуком.
За наведених обставин, надавши належну оцінку загальному обсязі доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт чинення перешкод у спілкуванні баби з онуком з боку матері дитини, що є визначальним для вирішення даного спору з урахуванням підстав та предмету позову.
Крім того, при вирішенні даного спору суд також враховує вік дитини та значну відстань між місцем проживання позивачки та місцем проживання онука позивачки, яку необхідно буде йому долати та яка може негативно вплинути на здоров'я дитини відповідного віку.
Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 83, 89, 141, 229, 235, 259, 263 - 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 7, 19, 159, 257, 263 СК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 треті особи: Служба у справах дітей Маньківської селищної ради, Служба у справах дітей Черкаської міської ради та ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком і участі в його вихованні - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Повний текст рішення складено 06.04.2026 року.
Суддя В.Л. Маренюк