Справа № 690/2/26
Провадження № 2/690/142/26
31 березня 2026 року м. Багачеве
Багачевський міський суд Черкаської області
у складі: головуючого - судді Здоровила В.А.
з участю секретаря Мельник С.В.
представника відповідача Біллериса Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
представник ТОВ «ФК «Профіт Капітал» Ушакевич М.П. звернулася до суду з позовом, сформованим в системі «Електронний суд», у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» суму заборгованості в розмірі 23 105, 40 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 8 500, 00 грн.; - заборгованості за процентами - 14 605, 40 грн.; та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422, 40 грн., а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 9252954 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 2 договору кредиту, кредитодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 8 500, 00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики. Сторони визначили, що строк позики (строк договору) складає 30 днів, із відповідною базовою процентною ставкою 1,6% в день та розміром акційних процентів 0,88% в день. Сторонами відповідно до умов п. 2 договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки договору) складають 2,7% в день. Згідно з п. 5 договору кредиту визначено, що цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Відповідно до п. 4.2 договору кредиту позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ ru / documents license /, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. Відповідно до п.8.4 правил якщо під час дії особливих умов виконання договору, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності (у тому числі право сплати процентів акційних), позичальник порушить взяті на себе договірні зобов'язання, такі особливі умови виконання договору втрачають силу, що означає, що нараховані згідно умов договору проценти підлягають сплаті позичальником в повному об'ємі за весь період дії договору згідно умов договору і незалежно від пропонованих особливих умов програми лояльності. Кредитодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 8 500, 00 грн. строком на 30 днів, а позичальник відповідно зобов'язався повернути його разом іншими платежами згідно з умовами цього договору. Позикодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 8 500, 00 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору позики, що підтверджується відповідною довідкою про укладення договору фінансової установи. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує та не виконав. У зв'язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 9252954 від 11.07.2020 станом на 23.03.2021 становить 23 105, 40 грн., яка складається з: - заборгованості за основним боргом - 8 500, 00 грн; - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами - 14 605, 40 грн..
10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 10072020. Відповідно до п. 2.1 договору факторингу первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти. П. 4.1 договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в додатку № 3 до цього договору.
23.03.2021 між сторонами за договором факторингу було підписано реєстр прав вимоги № 114 за договором факторингу № 10072020, відповідно до котрого право вимоги за договором позики № 9252954 від 11.07.2020, перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал». Так, право вимоги за договором кредиту перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за реєстром передачі прав вимоги №114 за договором факторингу № 10072020, починаючи з 23.03.2021.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 9252954 в електронній формі. ОСОБА_1 на веб сайті ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» https :// mycredit . ua / через особистий кабінет надала всі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору, зокрема: інформацію, щодо свого імені, номеру телефону, адреси доставки об'єкта оренди, реквізитів документа, що посвідчує особу, електронної адреси. Позичальник, у електронній формі через сайт кредитодавця (особистий кабінет) шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, котрий було надіслано орендарю (через телекомунікаційну систему) в ел.повідомлені - надісланого на електронну адресу (e. mail) вказаний під час складання заявки, а саме: вказаний в наданій довідці, підписала договір позики № 9252954, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» свідчить про укладення договору.
У зв'язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №9252954 від 11.07.2020 станом на 23.03.2021 (дата відступлення права вимоги) становить 23 105, 40 грн., яка складається з: - заборгованості за основним боргом - 8 500, 00 грн; - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами - 14 605, 40 грн.. А тому позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Багачевського міського суду Черкаської області від 06.01.2026 цивільну справу було прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Профіт Капітал» не з'явилася, в резолютивній частині позовної заяви просить суд розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що ТОВ «ФК «Профіт Капітал» посилається на те, що право вимоги від первісного кредитора, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», перейшло до ТОВ, на підставі договору факторингу №10072020, який було укладено 10.07.2020. Разом з тим, договір позики №9252954 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений 11.07.2020, тобто вже після укладення 10.07.2020 договору факторингу між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
Вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 10.07.2020 не було, та сторони не могли передбачити, що 11.07.2020 цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем. Наявний у матеріалах витяг із реєстру прав вимоги до вказаного договору факторингу не може вважатись належним та єдиним достатнім доказом на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», оскільки на момент укладання договору факторингу № 10072020 від 10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 не існувало жодних правовідносин, не було укладено жодних кредитних договорів, а отже право вимоги за договором позики № 9252954 не могло бути відступлено. Предметом договору факторингу № 10072020 на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором № 9252954 від 11.07.2020, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за договором позики № 9252954 від 11.07.2020 ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
Позивачем також не було доведено факту переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до відповідача ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
Відповідач вважає безпідставним та незаконним нарахування суми заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 14 605, 40 грн. з огляду на наступне: відповідно до п. 2 договору позики кредитором зазначається сума кредиту - 8 500, 00 грн.; строк кредитування (строк дії договору) - 30 днів (до 10.08.2020); базова процентна ставка - 1,60% на день, акційна процентна ставка - 0,88% на день. Строк кредитування, який є істотною умовою та який обумовлено в договорі 30 днів, тобто з 11.07.2020 по 10.08.2020. Виходячи з умов договору, кредитор мав право на нарахування строкових відсотків, згідно ст. 1048 ЦК України в межах строку кредитування, тобто до 30 днів та в розмірі до 4 080, 00 грн.. Всупереч положенням підписаного договору позики, після спливу 30 днів, товариство продовжило нараховувати проценти до 15.11.2020 включно, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Умовами долученого договору позики не передбачено пролонгацію договору позики, а тому стягнення відсотків за період понад вказаний строк є неправомірним. Також до матеріалів по справі позивачем долучені правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та зазначено, що вказані правила є частиною договору позики. Вказані правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме із цими правилами ознайомилась ОСОБА_1 та погодилась з ними, підписуючи договір позики.. Останній день повернення суми позики було обумовлено істотними умовами договору і припадав на 10.08.2020. Відсотки що нараховані кредитором після 10.08.2020 є такими, що нараховані за межами строку кредитування, в порядку ст. 625 ЦК України, як відповідальність за неправомірне користування кредитними коштами.
Також представник подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до 1 000, 00 грн. з урахуванням незначної складності та зразковості справи. Неспівмірність витрат полягає у тому, що надана заява по суті справи є шаблонною, відсутній детальний опис обставин, більша частина позовної заяви - це суто шаблонні норми про Закону України «Про електронну комерцію», порядок підписання договору одноразовим ідентифікатором, а також загальні норми ЦК України щодо кредитного договору. Крім того фактично по справі збирання доказів адвокатом не потребувалось, оскільки всі документи на підтвердження факту видачі кредиту, порядку видачі коштів та алгоритмів роботи є в наявності позивача.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 фактично визнав суму заборгованості за тілом кредиту, в задоволенні суми заборгованості за процентами просив відмовити та зменшити витрати по правовій допомозі, посилаючись на факти викладені у відзиві на позовну заяву та у клопотанні про зменшення розмірі правової допомоги.
Суд, заслухавши представника відповідача та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення та встановив наступні обставини.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1, 2 п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що 11.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 9252954 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2 договору кредиту, кредитодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 8 500, 00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики.
Сторони визначили, що строк позики (строк договору) складає 30 днів, із відповідною базовою процентною ставкою 1,6% в день та розміром акційних процентів 0,88% в день.
Сторонами відповідно до умов п. 2 договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки договору) складають 2,7% в день.
Згідно з п. 5 договору кредиту визначено, що цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до п. 4.2 договору кредиту позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ ru / documents license /, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Відповідно до п. 8.4 правил якщо під час дії особливих умов виконання договору, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності (у тому числі право сплати процентів акційних), позичальник порушить взяті на себе договірні зобов'язання, такі особливі умови виконання договору втрачають силу, що означає, що нараховані згідно умов договору проценти підлягають сплаті позичальником в повному об'ємі за весь період дії договору згідно умов договору і незалежно від пропонованих особливих умов програми лояльності.
Кредитодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 8 500, 00 грн. строком на 30 днів, а позичальник відповідно зобов'язався повернути його разом іншими платежами згідно з умовами цього договору.
Позикодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 8 500, 00 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору позики, що підтверджується відповідною довідкою про укладення договору фінансової установи.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує та не виконав.
10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 10072020.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти.
П. 4.1 договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в додатку № 3 до цього договору.
23.03.2021 між сторонами за договором факторингу було підписано реєстр прав вимоги № 114 за договором факторингу № 10072020, відповідно до котрого право вимоги за договором позики № 9252954 від 11.07.2020, перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
Так, право вимоги за договором кредиту перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за реєстром передачі прав вимоги № 114 за договором факторингу №10072020, починаючи з 23.03.2021.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 9252954 в електронній формі.
ОСОБА_1 на веб сайті ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» https :// mycredit . ua / через особистий кабінет надала всі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору, зокрема: інформація, щодо свого імені, номеру телефону, адреси доставки об'єкта оренди, реквізитів документа, що посвідчує особу, електронної адреси. Позичальник, у електронній формі через сайт кредитодавця (особистий кабінет) шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, котрий було надіслано орендарю (через телекомунікаційну систему) в ел.повідомлені - надісланого на електронну адресу (e. mail) вказаний під час складання заявки, а саме: вказаний в наданій довідці, підписала договір позики № 9252954, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» свідчить про укладення договору.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом : надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд по справі №524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 (провадження № 61-16243 св 20).
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, передбачено, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п. 2 договору позики кредитором зазначається сума кредиту - 8 500, 00 грн.; строк кредитування (строк дії договору) - 30 днів (до 10.08.2020 р.); базова процентна ставка - 1,60% на день, акційна процентна ставка - 0,88% на день. Строк кредитування, який є істотною умовою та який обумовлено в договорі 30 днів, тобто з 11.07.2020 по 10.08.2020.
Виходячи з умов договору, кредитор мав право на нарахування строкових відсотків, згідно ст. 1048 ЦК України в межах строку кредитування, тобто до 30 днів та в розмірі до 4 080, 00 грн..
Всупереч положенням підписаного договору позики, після спливу 30 днів, товариство продовжило нараховувати проценти до 15.11.2020 включно, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Як зазначено у висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені такі правові висновки: 80. […] "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. 91. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові №753/6745/17 від 15.08.2023 р. судом зазначено наступне: «Підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів».
Постановою Верховного суду у справі №569/2151/21 від 25.05.2023 р. висловлено наступну позицію: «[…] надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
Умовами долученого договору позики не передбачено пролонгацію договору позики, а тому стягнення відсотків за період понад вказаний строк є неправомірним.
Також до матеріалів по справі позивачем долучені правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та зазначено, що вказані правила є частиною договору позики. Вказані правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме із цими правилами ознайомилась ОСОБА_1 та погодилась з ними, підписуючи договір позики.
Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу правила надання грошових коштів у позику, відсутності у договорі позики домовленості сторін про сплату відсотків за користування позикою після закінчення строку, на який позика була надана, надані позивачем правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою договору позики, оскільки цей документ достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Надані позивачем правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа N 342/180/17, провадження N 14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Отже, останній день повернення суми позики було обумовлено істотними умовами договору і припадав на 10.08.2020. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Однак, сам позивач вимоги щодо стягнення процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України - не заявляв.
Таким чином, відсотки що нараховані кредитором після 10.08.2020 є такими, що нараховані за межами строку кредитування, в порядку ст. 625 ЦК України, як відповідальність за неправомірне користування кредитними коштами
У зв'язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №9252954 від 11.07.2020 станом на 23.03.2021 має заборгованість 12 580, 00 грн., яка складається з: 8 500, 00 грн. - заборгованості за основним боргом та 4 080, 00 грн. - заборгованість по відсотках.
А тому, суд вважає за необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» суму заборгованості за договором позики №9252954 від 11.07.2020 в розмірі 12 580, 00 коп..
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договір про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024; 2) додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 01.07.2024, у графі якої містяться дані відповідача ОСОБА_1 ; 3) акту прийому-передачі наданих послуг № 97.
У зв'язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості із відповідача ОСОБА_1 суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.
Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку із цим, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3 000, 00 грн., який відповідає критерію реальності адвокатських витрат (лише підготовка позовної заяви, без представництва інтересів у судових засіданнях), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2 422, 40 грн. згідно платіжної інструкції № 14526 від 25.12.2025.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «ФК Профіт Капітал» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору та правової допомоги при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 318, 90 грн. (12 580, 00 х 2422, 40 / 23 105, 40) та правова допомога у розмірі 1 633, 38 грн. (12 580, 00 х 3 000, 00 / 23 105. 40).
На підставі ЗУ «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 11, 205, 207, 509, 512, 525, 526, 610-612, 615, 626 - 628, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 8, 42, 61 Конституції України та керуючись ст. 4, 12, 77, 81, 83, 89, 95, 126, 141, 258, 259, 263 - 265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», що розташоване за адресою: вулиця Набережно - Лугова, будинок 8, місто Київ, 04071, ЄДРПОУ 39992082, рахунок: IBAN № НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», код банку 322001 суму заборгованості за договором позики № 9252954 від 11 липня 2020 року в розмірі 12 580 гривень 00 копійок, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8 500 гривень 00 копійок; прострочена заборгованість за процентами - 4 080 гривень 00 копійок, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 318 гривень 90 копійок та витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 1 633 гривні 38 копійок, а всього 15 532 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні 28 копійок.
У решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий В.А. Здоровило
Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2026 року.