Справа № 645/2560/26
Провадження № 1-в/645/36/26
06 квітня 2026 р. місто Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про застосування покарання за наявності кількох вироків відносно ОСОБА_4 ,
До Немишлянського районного суду міста Харкова надійшло подання начальника Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 , про застосування покарання за наявності кількох вироків відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування подання про застосування покарання за наявності кількох вироків відносно ОСОБА_4 , зазначено, що 11 березня 2026 року до Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області на виконання надійшов вирок Основ'янського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців. Вирок набув законної сили - 13.01.2026.
Крім того, 23.03.2026 до Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області на виконання надійшла особова справа зі Слобідського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого Шевченківським районним судом м. Харкова від 31.10.2025, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік. Вирок набув законної сили - 19.12.2025.
Прокурор у судове засідання не з'явилася, через канцелярію подала до суду заяву в якій просила подання розглядати без її участі, подання підтримала.
Від представника органу пробації ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без її участі, подання підтримала в повному обсязі.
Засуджений у судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомив.
При таких обставинах, суд вважає можливим розглянути вказане подання без участі учасників, так як відповідно до ч. 4 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Суд, вивчивши подання органу пробації, приходить до наступного.
Положеннями п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України, визначено, під час виконання вироків суд вирішує питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) по вирішенню питання, пов'язаного із виконанням вироку суду, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 13 ч. 1ст. 537 цього Кодексу.
Так, вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 31.10.2025 ОСОБА_4 , засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, з покладенням обов'язків передбачених ч.2 ст. 59-1 КК України, а саме: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Вирок набрав законної сили 19.12.2025.
Також, вироком Основ'янського районного суду міста Харкова від 12.12.2025 ОСОБА_4 , засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців. На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покладено на засудженого наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Вирок набрав законної сили 13.01.2026.
Судом встановлено, що при ухваленні вироку Основ'янського районного суду м. Харкова від 12.12.2025, при призначенні покарання не враховано наявність вироку Шевченківського районного суду міста Харкова від 31.10.2025.
Як вбачається з вироку Осно'вянського районного суду м. Харкова від 12.12.2025 засудженим ОСОБА_4 скоєно злочин у період з липня 2025 року по 02.08.2025.
Згідно вироку Шевченківського районного суду міста Харкова від 31.10.2025, злочин ОСОБА_4 скоєний 27.05.2025.
Вироки набрали законної сили.
Згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків визначених законом, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання, а також звільняє особу від відбування покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст.75 КК України. Зазначена позиція викладена у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду (постанова від 30 серпня 2018 року в справі № 643/6600/16-к (провадження № 51-2584км18).
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 23 вересня 2019 року по справі № 199/1496/17 прийняла висновки щодо застосування норм права, згідно яких:
Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком або пробаційний нагляд, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.
Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч.4 ст.70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст.75 КК України.
Згідно з ч.1 та ч.4 ст.70 КК України суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За цими ж правилами призначається покарання, якщо після ухвалення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому до ухвалення попереднього вироку.
Згідно з роз'ясненнями п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно яких однакові за видом та розміром покарання поглинанню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкції статей (санкцій частин статей) КК України.
Так, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, згідно якої якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тобто, системне тлумачення ст. 75 КК України дозволяє дійти висновку, що питання призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети кримінального покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Водночас законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення обвинуваченого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, особу може звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, хоча при цьому має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини провадження.
У відповідності до вимог п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
За таких обставин суд вважає, що необхідність визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків відповідно до п.11 ч.1 ст. 537 КПК Україниу такому випадку може бути обумовлена, якщо у відношенні засудженого є не приведений у виконання вирок, про який не було відомо суду, що ухвалив останній за часом вирок, і тому суд не призначив покарання із врахуванням цього вироку.
В п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що питання визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків можуть вирішуватися в стадії виконання вироку у випадках, якщо стосовно засудженого є не звернений до виконання вирок, про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок. При призначенні покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків слід забезпечити недопущення порушення конституційних прав засудженого та виконання постановлених відносно нього вироків, а також не допустити погіршення становища засудженого під час вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків, як то передбачено нормами ст ст.70, 71ККУкраїни.
Згідно з роз'ясненнями, що викладено у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.1990 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків» тлумачення якого слідує, що не підлягають розгляду в порядку, передбаченомуст.539 КПК України, зокрема питання, які порушують суть вироку і погіршують становище засудженого.
Разом з цим, відповідно до правової позиції, викладеної у правовому висновку Верховного Суду від 27 березня 2018 року (провадження №51-717км18) у справі №754/2749/17 щодо застосування ч. 4 ст. 70 ККУкраїни, зокрема, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення першого вироку інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, або звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань, - не допускається, а за таких умов кожний вирок виконується самостійно.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що в даному випадку вимоги ч. 4 ст. 70 КК України без порушення суті вироків та істотного погіршують становище засудженого застосувати неможливо, а тому вироки відносно засудженого ОСОБА_4 , а саме вирок Основ'янського районного суду міста Харкова від 12.12.2025 відносно ОСОБА_4 , засудженого за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців та вирок Шевченківського районного суду м. Харкова від 31.10.2025 відносно ОСОБА_4 , засудженого за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, з покладенням обов'язків передбачених ч.2 ст. 59-1 КК України - підлягають окремому виконанню, а тому їх слід виконувати самостійно.
Керуючись ст.ст.537,539 КПК України, суд,
Подання начальника Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про застосування покарання за наявності кількох вироків відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Вирок Основ'янського районного суду міста Харкова від 12.12.2025 відносно ОСОБА_4 , засудженого за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців та вирок Шевченківського районного суду м. Харкова від 31.10.2025 відносно ОСОБА_4 , засудженого за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, з покладенням обов'язків передбачених ч.2 ст. 59-1 КК України - виконувати самостійно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1