Справа № 214/4294/24
провадження 2/216/242/26
іменем України
(заочне)
09 березня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Таганської Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,-
Згідно уточненої позовної заяви від 21 жовтня 2024 року представник позивача - адвокат Петрушкевич Олег Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про звільнення майна з під арешту.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача посилається на те, що під час оформлення документів з приводу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 виявлено обтяження (реєстраційний номер 11339609, дата реєстрам 30.06.2011 р. час 15:58,54), зокрема накладений 30.06.2011 р. за постановою № б/н державного виконавця Саксаганського ВДВС Зеркаль Л.А. арешт на вказане нерухоме майно, де стороною - боржником помилково вказано померлого батька позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не маючи на вказані дії жодних правових підстав.
В ході ознайомлення з витягом накладеного арешту вбачається та підтверджується, що державним виконавцем Зеркаль Л.А. допущено помилку, а саме під реального боржника ПІП якого співпадає з ПІП батька позивача ОСОБА_3 у не встановлений Законом спосіб отримала ПІП батька позивач та використала у виконавчому провадженні, де батько позивача фактично був у статусі боржника за виконавчим документом, тобто всупереч чинному на той час та теперішньому законодавству ОСОБА_3 наклала арешт на майно особи, яка фактично не була боржником по даному ВП, підставивши замість ПІП реального боржника, ПІП батька позивача, навіть не надавши оцінку, що батько позивача 1954 року народження, а реальний боржник 1980 року народження.
Реальним боржником виступав і є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 та вказаний власником зазначеної квартири.
Батько позивача за життя не мав відношення до нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
Батько позивача був власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 .
За батьком позивача не було жодних боргів, тимпаче таких за якими накладався арешт, що є предметом розгляду по даній справі.
Зазначена ситуація спричинила для позивача незручності після смерті батька позивача 17.08.2022 р.
Позивач намагався врегулювати питання в досудовому порядку двічі, де іувані на першу заяву отримав відмову від 23.04.2024 р. в якій вказано, що боржник на першу заяву отримав відмову від 23.04.2024 р в якій вказано, що боржник саме 1980 року народження, що вже підтверджує вищезазначену помилку державного виконавця, по-друге зазначено, що так як позивач не перебуває стороною виконавчого провадження надати більш детальну інформацію є не можливим і надати більш детальну інформацію не передбачається можливим у зв'язку з тим, що всі завершені виконавчі провадження, які зберігалися в архіві відділу (завершені до 2020 р.) знищено зі сплином терміну зберігання, а скасування арешту по завершеним виконавчим провадженням визначено ч.16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Враховуючи той факт, що позивач не є фахівцем у галузі права, представником позивача підготовлено звернення від 01.05.2024 р. про зняття з арешту з померлого батька позивача у зв'язку з вищеописаною помилкою державного виконавця та фактичною смертю батька позивача, на що позивач також отримав відмову Саксаганського ВДВС від 02.05.2024 р. у задоволенні заяви про зняття арешту, в якій зазначили, що не можливо встановити та достовірно з'ясувати на підставі чого накладався арешт, та навіть враховуючи той факт, що згідно з витягу Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна власником зазначено ОСОБА_1 1980 року народження, і вказали, що спір можливо вирішити виключно в судовому порядку.
Відтак, єдиним способом зняти арешт, помилково накладений на майно померлого батька позивача та позивача, виступає подання цієї позовної заяви.
Ухвалою від 24 червня 2024 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області прийняв до провадження справу, яка надійшла за підсудністю та відкрив провадження у справі № 214/4294/24, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року замінено неналежного відповідача на належного відповідача ОСОБА_2 та залучено третіх осіб.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та представник позивача у судове засідання 09 березня 2026 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Проте надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання 28 жовтня 2025 року, 05 лютого 2026 року та 09 березня 2026 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації його місця проживання, які були повернуті органом поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без їх участі, щодо прийняття рішення покладалися на розсуд суду.
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Позивач є сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1423.
ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , актовий запис 1001.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.04.2002 № 97 на праві спільної сумісної власності квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 377628865 Постановою Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління б/н від 30.06.2011 про арешт майна накладено обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_2 .
Позивач намагався врегулювати питання в досудовому порядку двічі, де на першу заяву отримав відмову від 23.04.2024 р. в якій Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області зазначив, що боржником по виконавчому провадженню є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Так як позивач не перебуває стороною виконавчого провадження надати більш детальну інформацію є не можливим і надати більш детальну інформацію не передбачається можливим у зв'язку з тим, що всі завершені виконавчі провадження, які зберігалися в архіві відділу (завершені до 2020 р.) знищено зі сплином терміну зберігання, а скасування арешту по завершеним виконавчим провадженням визначено ч.16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Згідно відповіді з Саксаганського ВДВС від 02.05.2024 р. у задоволенні заяви позивача про зняття арешту, вбачається, що не можливо встановити та достовірно з'ясувати на підставі чого накладався арешт, та навіть враховуючи той факт, що згідно з витягу Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна власником зазначено ОСОБА_1 1980 року народження, і вказали, що спір можливо вирішити виключно в судовому порядку.
Отже позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересі
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною першоюстатті 15 ЦПК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено арешт.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одночасно з цим варто зазначити, що у зв'язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження в якому було накладено арешт на майно померлого ОСОБА_2 неможливо встановити хто був Стягувачем у виконавчому провадженні та залучити його у справі в якості Відповідача. Крім цього можливим боржником може бути відповідач ОСОБА_2 , оскільки вказане випливає з відповідей з державної виконавчої служби.
Разом з цим, наявність арешту на Квартиру впливає на можливість реалізації прав та обов'язків позивача на майно, яке залишилось після смерті батька.
Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.
Арешт на майно було накладено органом виконавчої служби у 2011 році, на даний час виконавче провадження завершено, однак арешт, накладений на майно боржника, знято не було.
На теперішній час наявність цього обтяження (арешту) квартири перешкоджає позивачу в реалізації його прав та обов'язків після смерті його батька.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіляючи судові витрати у справі суд приходить до такого висновку.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги представником позивача до суду було надано: копію ордеру та копію свідоцтва.
Таким чиному адвокатом не додано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених судових витрат в розмірі 5000 грн., а отже такі витрати не підлягають стягненню.
Крім цього, сплачена сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 141, 264, 265, 280 ЦПК суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна - задовольнити.
2. Скасувати арешт з нерухомого майна, що перебуває у власності позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), який було накладено на підставі постанови про накладення арешту від 30.06.2011 р. №б/н державного виконавця Саксаганського ВДВС Зеркаль Л.А., якою накладено арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер обтяження 11339609, дата реєстрації 30.06.2011 р. час 15:58,54).
3 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
5. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК.
6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 34545897, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, буд. 41).
Рішення складено 09 березня 2026 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО