Справа № 320/6340/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
03 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з не зарахуванням періодів трудової діяльності до страхового стажу, а саме записів трудової книжки НОМЕР_1 , період догляду за дитиною ( ОСОБА_2 ) серії свідоцтва НОМЕР_2 , період навчання в Республіканському автотранспортному технікуму відповідно до диплому НОМЕР_3 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу всі періоди трудової діяльності року згідно трудової книжки НОМЕР_1 , період догляду за дитиною ( ОСОБА_2 ) серії свідоцтва НОМЕР_2 , період навчання в Республіканському автотранспортному технікуму відповідно до диплому НОМЕР_3 та здійснити призначення пенсії за віком з 23.12.2023 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з діями відповідача, оскільки разом із заявою про призначення пенсію ним було надано всі документи, які підтверджують страховий стаж, достатній для призначення пенсії за віком, у тому числі, трудову книжку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2024 №103750007177 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи, які вказані у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.09.1980, та період догляду за дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення трьох років та призначити їй пенсію за віком з 23.12.2023 та призначити їй пенсію за віком з 23.12.2023. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 26 листопада 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу та просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №320/6340/24 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду є передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України.
Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що з 1 квітня 2021 року впроваджено нову технологію екстериторіального призначення/перерахунку пенсії та ухвалено Постанову правління Пенсійного фонду України "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" від 16.12.2020 № 22-1, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961, згідно з якою внесено, зокрема, відповідну низку змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Положення про організацію прийому та обслуговування громадян, які звертаються до органів Пенсійного фонду України.
Крім того, апелянт зазначив про те, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості, згідно поданих заявником документів.
Надалі, 27 листопада 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулась до суду з апеляційною скаргою та просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2025 року та від 27 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, остання містить опис фактичних обставин справи, що встановлені судом першої інстанції та роз'яснення технології екстериторіального призначення/перерахунку пенсії. При цьому, заперечення висновків суду першої інстанції, зроблених за результатом розгляду адміністративної справи, у скарзі відсутні.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області 26.01.2002.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 11.01.2024 про призначення пенсії за віком.
До вказаної заяви позивачкою були долучені такі документи: паспорт громадянина України - ОСОБА_1 ; трудова книжка серії НОМЕР_1 ; свідоцтво про одруження серії № НОМЕР_5 від 11.01.2000.
Вказані документи за принципом екстериторіальності були передані для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким було прийнято рішення від 17.01.2024 №103750007177 про відмову у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивачки становить 15 років 01 місяців 06 днів.
За доданими документами до страхового стажу не враховано:
- період догляду за дитиною до 3-х років ( ОСОБА_3 ), оскільки у свідоцтві НОМЕР_2 про народження дитини - відсутній штамп про отримання паспорту. Для зарахування цього періоду до загального стажу, необхідно до свідоцтва про народження дитини долучити її паспорт або інший документ який підтверджує виховання до трирічного віку.
- період навчання в Республіканському заочному автотранспортному технікумі відповідно диплому НОМЕР_6 , оскільки потребує уточненню форма навчання;
- періоди роботи відповідно трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.09.1980, оскільки дата відкриття трудової книжки пізніша ніж проведено перший запис в ній, що порушує вимоги п.2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" №62 від 20.06.1974 та №58 від 29.07.1993.
Крім того, відповідач зазначив, що додатковому уточненню підлягають наступні періоди роботи відповідно записам трудовій книжки НОМЕР_1 :
- з 29.06.1979 по 31.08.1992, оскільки наявне безпідставне виправлення дати працевлаштування; запис про звільнення не завірено підписом керівника підприємства або уповноваженої особи; печатка при звільнені не читається, таким чином неможливо визначити де працювала та звідки була звільнена;
- з 01.09.1992 по 29.01.1993 та з 29.01.1993 по 01.07.1993, оскільки запис про звільнення не завірено підписом керівника підприємства або уповноваженої особи; печатка при звільненні не читається.
Для зарахування вищезазначених періодів роботи, у подальшому необхідно надати уточнюючу довідку з місця роботи, видану на підставі первинних документів та довідку про перейменування (реорганізацію) підприємства.
У рішення зазначено, що дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 23.12.2028.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Надаючи оцінку твердженням апелянта - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо технології екстериторіального призначення/перерахунку пенсії, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Отже, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Вказані висновки апеляційного суду узгоджуються із постановою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23 в частині розглядуваного питання.
Щодо відсутності у ОСОБА_1 страхового стажу необхідної тривалості, згідно поданих документів, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статі 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 56 Закону України №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить із того, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи мають застосовуватися лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно пункту 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних даних покладено на уповноважений ним орган, тобто на підприємство де працював позивач.
Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Даний правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про період роботи на підприємстві на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо коректності заповнення записів у його трудовій книжці та спірних періодів, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на особу, а на уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.
Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював у спірні періоди на вказаному підприємстві, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно спірного періоду зроблені з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до страхового стажу, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Водночас, суд зауважує, що на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (діючого на час вчинення спірних правовідносин), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду доказів проведення ним перевірки відомостей, поданих для обчислення пенсії з первинними документами.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом, зокрема, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи, які вказані у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10 вересня 1980 року, та період догляду за дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення трьох років та призначити їй пенсію за віком з 23 грудня 2023 року.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, судова колегія враховує відсутність у резолютивній частині рішення суду першої інстанції вирішення питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
З огляду на визначення органу, який має вчинити дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд першої інстанції не вирішував жодних питань пов'язаних з відповідачем - Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Поряд з цим, колегія суддів також враховує, що жодних належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області не містить.
Доказів, які б відповідали вимогам статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом - Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області до суду апеляційної інстанції не надано.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі №320/6340/24 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан