Справа № 620/10648/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА
03 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, при визначенні розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років для обчислення місячного грошового забезпечення, з якого обраховувався розмір виплаченої йому одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області перерахувати та виплатити йому, з урахуванням раніше виплачених сум, одноразову грошову допомогу при звільненні, визначивши розміри посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років для обчислення розміру місячного грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік без застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, незважаючи на те, що з 18 червня 2025 року, з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 320/29450/24 у зв'язку з встановленням прожиткового мінімуму для працездатних осіб Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача повинні були визначатись шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатком до Постанови № 704.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Суд першої інстанції дійшов висновку те, що визначення розміру грошової допомоги при звільненні знаходиться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, які обраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 620/10648/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи; жодним актом Кабінету Міністрів України на момент виникнення спірних правовідносин (звільнення зі служби позивача 23.07.2025 р.) не було встановлено, що для визначення розміру грошового забезпечення має застосовуватись попередня редакція пункту 4 Постанови № 704; скасування судом тієї чи іншої норми права не передбачає «автоматичне» відновлення попередньої її редакції; зважаючи на виключну компетенцію Кабінету Міністрів України стосовно прийняття, зміни, припинення актів у даній сфері, жодний інший орган не уповноважений на це; враховуючи, що жодного нового акта після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду положень Постанови № 103 не було прийнято, вказане правило не може діяти у даному випадку; доводи позивача про те, що скасування пункту 6 Постанови № 103 відновлює раніше діючий порядок є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків «відновлення» в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність; норма пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції в контексті спірних правовідносин не підлягає застосуванню у 2025 році, виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАСУ загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами; рішення суду є таким, що підлягає скасуванню, оскільки з боку відповідача відсутній факт порушення законодавства.
Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області та відповідно до наказу від 18.07.2025 № 366-НК/70 був звільнений зі служби з 23.07.2025.
23.07.2025 позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту, яка передбачена статтею 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Із змісту листа відповідача від 14.08.2025 № 70 50 1-1335/70 50-01/4, адресованого позивачу, видно, що обчислення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та, відповідно, надбавки за вислуги років, які є основними складовими місячного грошового забезпечення, здійснювалось відповідачем, відповідно до пункту 4 Постанови № 704, шляхом множення 1 762,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, звернувся до суду з цим позовом.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Спірні правовідносини виникли у липні 2025 року з питань розрахунку належної до виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме застосування посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років для обчислення розміру місячного грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року.
12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 стосовно внесення змін до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин (липень 2025 року) пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24 виснував, що під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1 762,00 грн.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і становить 3028,00 грн.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Аналогічний зміст стосовно осіб рядового і начальницького складу містить пункт 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 № 623, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №936/32388 (далі - Інструкція №623).
Відповідно до приписів розділу XХVІІ Інструкції №623 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту керівником відповідного органу управління (підрозділу), за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин згідно з Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:
для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені,- оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення.
До вислуги років особам рядового і начальницького складу для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в разі звільнення зараховуються періоди, визначені в пунктах 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».
Керуючись наведеним нормативно-правовим регулюванням, висновками Верховного Суду у вимірі фактичних обставин справи, судова колегія погоджує висновки суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, визначивши розміри посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років для обчислення розміру місячного грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 620/10648/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан