Справа № 320/48151/23
06 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мєзєнцева Є. І., суддів Бужак Н. П., Файдюка В. В. перевіривши апеляційну Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобаза-Забуяння" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року адміністративний позов - задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Підставою для залишення апеляційної скарги без руху послугувало те, що апелянтом не було надано документу про сплату судового зборувідповідно до Закону України «Про судовий збір».
Вказана ухвала суду була скерована до електронного кабінету апелянта в системі Електронний Суд та доставлена 10 березня 2026 року, що підтверджується матеріалами справи.
18 березня 2026 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків або відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що органи ДПС не є розпорядниками коштів і для сплати судового збору вони зобов'язанні звернутися до управління ДКС України за місцем знаходження.
Розглянувши клопотання про продовження строку для усунення недоліків або відстрочення сплати судового збору, колегія суддів вважає його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.
Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою виконання процесуального обов'язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Отже, органи державної влади, в тому числі апелянт маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, має діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Верховний Суд в ухвалі від 05.07.2021 у справі № 320/10912/20 зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Водночас, суд зазначає, що апелянту було надано достатній строк для усунення недоліків, як це передбачено ст. 169 КАС України, а тому клопотання про продовження строку для усунення недоліків не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір" не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану в України до Закону України "Про судовий збір" та/або КАС України не внесено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб'єкту владних повноважень.
У відповідності до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, що оформлена не відповідно до вимог, встановлених ст. 296 зазначеного Кодексу, застосовуються правила ст. 169 КАС України, згідно яких така апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Враховуючи, що станом на 06 квітня 2026 року, апелянтом на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року, вказані недоліки апеляційної скарги не було усунуто, суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 325, 328 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобаза-Забуяння" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Суддя доповідач Є. І. Мєзєнцев
Суддя Н. П. Бужак
Суддя В. В. Файдюк