Справа № 620/9346/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів: - Кобаля М.І.,
- Черпака Ю.К.,
при секретарі - Красновій О.Р.,
за участю: ОСОБА_1 , - представника відповідача,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Лапоши Дмитра Юрійовича на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення по справі №620/9346/25 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 серпня 2025 року адвокат Лапоша Дмитро Юрійович в інтересах свого довірителя ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якому просив суд:
визнати протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області) довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2 станом на 01 січня 2024 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 січня 2017 року №704 (далі - Постанова №704) з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за відповідною посадою начальника планово-виробничого відділу Управління державного Департаменту з питань виконання кримінальних покарань у Київській області, або посадою прирівняною до такої посади, для проведення перерахунку пенсії;
зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань підготувати та надати до ГУ ПФУ у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2 станом на 01 січня 2024 року, складеної у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ з врахуванням пункту 4 постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії визначених шляхом множення середнього відсоткового значення на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року (виходячи з оновленого посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) за відповідною посадою начальника планово-виробничого відділу Управління державного Департаменту з питань виконання кримінальних покарань у Київській області, або посадою прирівняною до такої посади, для проведення перерахунку пенсії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо підготовки та надання до ГУ ПФУ у Київській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_2 , визначеного станом на 01 січня 2024 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, положень Постанови №704, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за відповідною посадою начальника планово-виробничого відділу Управління державного Департаменту з питань виконання кримінальних покарань у Київській області, або посадою прирівняною до такої посади, для проведення перерахунку пенсії. Зобов'язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань підготувати та надати до ГУ ПФУ у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_2 , визначеного станом на 01 січня 2024 року, складеної у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, з врахуванням пункту 4 Постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії визначених шляхом множення середнього відсоткового значення на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року (виходячи з оновленого посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) за відповідною посадою начальника планово-виробничого відділу Управління державного Департаменту з питань виконання кримінальних покарань у Київській області, або посадою прирівняною до такої посади, для проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року. Стягнуто з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 968,96 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 18 серпня 2025 року №56H6-4046-1XBA-43XH (а.с.29-35).
29 вересня 2025 року представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Лапошою Д.Ю., через «Електронний суд», подано заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №620/9346/25 про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн (а.с.38-43 (електронна форма).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Лапоши Дмитра Юрійовича про ухвалення додаткового рішення у справі №620/9346/25 відмовлено (а.с.68-72).
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що надані документи не містять інформації про те, що позивач отримав правову допомогу за домовленістю з адвокатом, оскільки позовна заява не містить інформації про укладення договору про надання правової допомоги. Крім того, не було надано договору про надання правової допомоги, на підставі якого позивачу були надані правові послуги, що унеможливлює встановлення та надання оцінки судом порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядку його сплати. Крім того, не було надано доказів, які б надавали можливість суду встановити види наданої професійної правничої допомоги (опис робіт, виконаних адвокатом), їх вартість, тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога позивачу, факт оплати гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Лапоша Дмитро Юрійович, через "Електронний суд", 23 жовтня 2025 року подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу. Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають уставленій практиці, нормам матеріального та процесуального права, та фактично втручаються у договірні правовідносини, що склалися між адвокатом та позивачем. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат було подано до справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у заяві про розподіл судових витрат та у акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 29 вересня 2025 року №1. Клопотань про зменшення розміру правничої допомоги не надходило, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неправильність розрахунку позивачем витрат або про неналежність послуг адвоката при участі у даній справі.
Департамент з питань виконання кримінальних покарань у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що доводи апеляційної скарги позивача зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.
Представник відповідача у судовому засіданні надав апеляційному суду пояснення в яких зазначив, що за надання правовоїх допомоги позивачу слід стягнути суму до двох тисяч гривень
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями частин третьої та четвертої статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено частиною п'ятою статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява №19336/04, пункт 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат на правову допомогу у суді першої інстанції позивач надав до матеріалів справи: ордер серії СВ №1113096, попередній розрахунок суми витрат та акт прийму-передачі наданих послуг від 29 вересня 2025 року №1.
Відповідно до 2 Акту прийму-передачі наданих послуг від 29 вересня 2025 року №1 адвокат надав послуги з правничої допомоги позивачу ОСОБА_2 на суму 12000 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі №520/12026/19 та від 03 грудня 2021 року у справі №817/861/18, від 23 червня 2022 року у справі №640/9792/20.
Так, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги не підтверджені та є явно завищеними.
За правилами оцінки доказів, встановлених статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2024 року у справі №560/10132/21 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 липня 2024 року у справі №340/1498/22.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі №755/2587/17.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції, стосовно необхідності надання до суду доказів сплати витрат на правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу застосовано Верховним Судом у постановах від 14 червня 2023 року у справі №1340/5680/18, від 17 липня 2024 року у справі №9901/425/21.
Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок та надані відповідачем пояснення про можливість стягнення витрат на правову допомогу в сумі двох тисяч, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що заявлена сума винагороди є завищеною, у зв'язку з чим заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню на суму 5000 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги представника позивача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційнонго адміністративного суду дійшла висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги представника позивача та скасування ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Лапоши Дмитра Юрійовича про ухвалення додаткового рішення суду у справі №620/9346/25 з прийняттям нового судового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись статтями 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Лапоши Дмитра Юрійовича - задовольнити частково.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі №620/9346/25 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Лапоши Дмитра Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №620/9346/25 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (ЄДРПОУ 43501242, вулиця Юрія Іллєнка, 81, місто Київ, 04050) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий-суддя І.В. Штульман
Судді М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак
Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2026 року.