Справа № 620/10929/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів: - Кобаля М.І.,
- Черпака Ю.К.,
при секретарі - Красновій О.Р.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Денисенка Сергія Вікторовича на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
29 вересня 2026 року адвокат Денисенко Сергій Вікторович в інтересах свого довірителя ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 30 жовтня 2017 року;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 30 жовтня 2017 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 30 жовтня 2017 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 30 жовтня 2017 року (а.с.52-56).
16 грудня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Денисенком С.В., через «Електронний суд», подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки судом першої інстанції не було вирішено питання про стягнення судових витрат, зокрема на правничу допомогу (а.с.59-62 (електронна форма).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Денисенка Сергія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. (а.с.64-67).
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б надавали можливість суду встановити факт оплати гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження клієнту у формі надання послуг) позивачем ОСОБА_1 не надано. Чернігівський окружний адміністративний суд 18 грудня 2025 року вважав, що не доведено і не підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку із чим дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Не погоджуючись з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Денисенко Сергій Вікторович 21 грудня 2025 року подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення суду у справі задовольнити.
Адвокат Денисенко С.В. стверджує, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6056 грн, на підтвердження яких суду було надано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1000731 від 27 вересня 2025 року, договір про надання правничої допомоги від 17 вересня 2025 року, протокол погодження вартості послуг від 17 вересня 2025 року, розрахунок №1 витрат на правничу допомогу адвоката (опис наданих послуг) від 29 вересня 2025 року, акт виконаних робіт №1 від 29 вересня 2025 року.
На думку представника позивача суд першої інстанції безпідставно зіслався на відсутність у матеріалах справи таких документів як квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки або посвідчення про відрядження клієнту у формі надання послуг.
Головне управління Національної поліції в Чернігівській області у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що Чернігівський окружний адміністративний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення суду. На думку представника відповідача позивач документально не підтвердив понесення ним витрат на правничу допомогу в сумі 6056 грн, а саме не надав до суду платіжну інструкцію, яка б підтверджувала факт сплати суми у розмірі 6056 грн.
У судове засідання учасники судового розгляду не з'явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надавали.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини другої статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями частин третьої та четвертої статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено частиною п'ятою статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява №19336/04, пункт 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат на правову допомогу у суді першої інстанції позивач надав до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги №17/09/25 від 17 вересня 2025 року; протокол погодження вартості послуг від 17 вересня 2025 року; копію розрахунку витрат на правничу допомогу №1 від 29 вересня 2025 року; акт виконаних робіт від 29 вересня 2025 року №1 до Договору про надання правничої допомоги №17/09/25 від 17 вересня 2025 року.
Відповідно до пункту 3.1 Договору - Гонорар адвоката розраховується погодинно за ставкою 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на день здійснення розрахунку, за одну годину. Погодинний розрахунок гонорару застосовується, якщо сторони не домовилися про фіксований або інший порядок визначення його розміру. При застосуванні погодинної ставки сума гонорару визначається у розрахунку згідно обсягом наданих послуг.
Згідно розрахунку витрат на правничу допомогу №1 від 29 вересня 2025 року, адвокатом витрачено 4 год. на надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо права клієнта на індексацію грошового забезпечення (0,5 год); складання та надсилання адвокатського запиту до ГУНП в Чернігівській області щодо виплати грошового забезпечення клієнта (0,5 год); складання та подання до суду позовної заяви про зобов'язання ГУНП в Чернігівській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за 2015 - 2017 роки (3 год) та визначено загальну суму 6056 грн.
Відповідно до пункту 2 Акту виконаних робіт за від 29 вересня 2025 року №1 до Договору про надання правничої допомоги №17/09/25 від 17 вересня 2025 року адвокат надав послуги з правничої допомоги позивачу ОСОБА_1 відповідно до розрахунку №1 від 29 вересня 2025 року на суму 6056 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі №520/12026/19 та від 03 грудня 2021 року у справі №817/861/18, від 23 червня 2022 року у справі №640/9792/20.
Так, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги не підтверджені.
За правилами оцінки доказів, встановлених статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2024 року у справі №560/10132/21 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 липня 2024 року у справі №340/1498/22.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі №755/2587/17.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, стосовно необхідності надання до суду доказів сплати витрат на правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу застосовано Верховним Судом у постановах від 14 червня 2023 року у справі №1340/5680/18, від 17 липня 2024 року у справі №9901/425/21.
Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок та надані відповідачем заперечення, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що заявлена сума винагороди є завищеною, у зв'язку з чим заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню на суму 5000 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги представника позивача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційнонго адміністративного суду дійшла висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги представника позивача та скасування ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Денисенка Сергія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення суду у справі №620/10929/25 з прийняттям нового судового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись статтями 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Денисенка Сергія Вікторовича - задовольнити частково.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі №620/10929/25 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Денисенка Сергія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі №620/10929/25 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (ЄДРПОУ 40108651, проспект Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 329-331 КАС України.
Головуючий-суддя І.В. Штульман
Судді М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак
Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2026 року.